Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №188/1564/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2558/26 Справа № 188/1564/26 Суддя у 1-й інстанції - Місюра К.В. Суддя у 2-й інстанції - Пістун А. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Пістун А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на окрему ухвалу Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2026 року та постанову Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2026 року якою:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , пенсіонер,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

Окремою ухвалою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2026 було доведено до відома начальника ВП № 4 Синельніківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області для реагування в межах повноважень щодо виявлення судом під час розгляду справи № 188/1564/26 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

Оскарженою постановою від 19 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 (двісті п`ятдесят п`ять) грн. 00 коп. на користь держави.

При обставинах зазначених в протоколі та в оскарженій постанові суду першої інстанції, 15.05.2026 року о 21 години 15 хвилин ОСОБА_1 , перебуваючи в с-ще Петропавлівка по вул. 2 Набережна, неподалік магазину «Кролики», в період дії комендантської години, згідно Розпорядження Синельниківської РДА № Р-25/0/542-25 від 08.08.2025р. в стані алкогольного сп`яніння, відмовився пред`являти документ, що посвідчує особу, вів себе агресивно, кидався битися, висловлювався грубою нецензурною лайкою, чинив супротив при затриманні, чим чинив злісну непокору законній вимозі поліцейського. Своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП.

Крім того, під час розгляду адміністративного протоколу судом першої інстанції, було встановлено, що ОСОБА_1 висловлювався нецензурною лайкою при спілкуванні з працівниками поліції, в тому числі і у відділенні поліції № 4, куди його було доставлено, що підтверджується наявним відеозаписом та такі обставини підтвердив сам ОСОБА_1 у судовому засіданні. У зв`язку із чим було постановлено окрему ухвалу, якою доведено до відома начальника ВП № 4 Синельніківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області для реагування в межах повноважень щодо виявлення судом під час розгляду справи № 188/1564/26 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою так окремою ухвалою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження, оскаржену постанову суду від 19 червня 2026 року скасувати, провадження по справі закрити у зв`язку з відсутності події та складу адміністративного правопорушення, та скасувати окрему ухвалу від 03 червня 2026 року.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження вказує, що про постанову та окрему ухвалу йому стало відомо лише 13 липня 2026 року в суді першої інстанції при зверненні із заявою. 14 липня 2026 року звернувся з апеляційною скаргою, однак постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 серпня 2026 року було відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження. Також стверджує, що під час судового розгляду йому не були роз`яснені його права та обов`язки не забезпечено право на захист та не доведено до відома про існування окремої ухвали від 03 червня 2026 року та постанови суду від 19 червня 2026 року. Після того, як отримав постанову суду від 07 липня 2026 року у справі № 188/2036/26, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ст. 173 КУпАП, зрозумів, що його двічі притягнуто до відповідальності за одне й те саме правопорушення, що не було роз`яснено судом першої інстанції та призвело до порушення його права на оскарження. Вказує, що матеріали справи не містять доказів, що ним було отримано копію постанови від 19 червня 2026 року та окремої ухвали від 03 червня 2026 року, наявна лише розписка про повідомлення про судове засідання на 19 червня 2026 року. Вважає, що пропустив строк з поважних причин, крім того є юридично не обізнаним.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що постанова суду ухвалена з порушенням вимог чинного законодавства.

Стверджує, що від нього вимагали документи невідомі особи, після того, як він заявив, щоб спочатку вони надали свої документи, вони почали застосовувати фізичне насилля, завели до цивільного автомобіля та доставили до примушення місцевої поліції, де вимагали підписати протокол про визнання вини за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконання ними службових обов`язків. ОСОБА_1 не погодився, та його кілька годин утримували у відділенні поліції, після чого відпустили.

Вказує, що 16.06.2026 року він звернувся до місцевої лікарні, де зафіксував тілесні ушкодження, після подав письмову заяву до поліції, на що 10.07.2026 року йому надано інформацію про те, що заявлений факт не знайшов свого підтвердження під час перевірки.

Зазначає, що 19.06.2026 року під час судового розгляду було допитано одного працівника поліції, який вказав на відсутність відеозапису з боді камери. Вказує, що надавав у суді пояснення, що він не перебував у стані алкогольного сп`яніння, злісну непокору не проявляв, вказує, що лише просив надати документи.

Вказує, що суд прийняв рішення на підставі наданих документів працівниками поліції, з якими він не згоден, а тому такі документи не можуть бути належними та допустимими доказами у справі.

Крім того, зазначає, що у відповідності до окремої ухвали від 03 червня 2026 року, в той же день працівниками поліції було складено протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП та 03 липня 2026 року ухвалено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП.

Вказує, що події, за які його притягнуто за ст. 173 КУпАП, ті з самі, що і за ст. 185 КУпАП, а нецензурна лайка не утворює окремого складу адміністративного правопорушення.

ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність постанови суду в межах апеляційної скарги, співставивши їх з наявними в матеріалах справи доказами, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Зазначені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження апеляційний суд вважає поважними, а тому вони підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону місцевим судом дотримано у повному обсязі.

Як вбачається з оскаржуваної постанови місцевий суд в повному обсязі виконав вимоги ст. 280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази.

Так, вина ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 956378 від 15.05.2026р., рапортами від 15.05.2026 року, протоколом про адміністративне затримання від 15.05.2026р., які у своїй сукупності підтверджують факт непокори ОСОБА_1 законним вимогам представників поліції при виконання службових повноважень, а саме: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що мало місце 15.05.2026 року о 21 години 15 хвилин в с-ще Петропавлівка по вул. 2 Набережна, неподалік магазину «Кролики», в період дії комендантської години, що слугувало підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 185 КУпАП.

Також під час надання пояснень у суді першої інстанції ОСОБА_1 повідомив, що він дійсно відмовлявся повідомляти свої анкетні данні та надавати посвідчення особи, оскільки у нього, на його думку, це вимагали начебто невідомі особи. Крім того, ОСОБА_1 надав суду першої інстанції пояснення, що він дійсно 15.05.2026 року перебував в стані алкогольного сп`яніння в приміщенні ВП № 4.

Досліджені судом першої інстанції докази є достатньо інформативними, послідовними та такими, що відображають істотні обставини події, а саме поведінку ОСОБА_1 після зупинки його працівниками поліції, який відмовився пред`являти документ, що посвідчує особу, вів себе агресивно, кидався битися, висловлювався грубою нецензурною лайкою, чинив супротив при затриманні.

На переконання апеляційного суду, зміст протоколу про адміністративне правопорушення, узгоджується з іншими письмовими доказами, зокрема: рапортом ДОП СП ВП № 4 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Якименко Ю. та рапортом дізнавача СД ВП № 4 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Цибань Д., письмовими поясненнями свідка ОСОБА_4 , та інших досліджених доказів, які не містить суперечностей та у своїй сукупності підтверджують правильність висновку суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП.

Так, стаття 185 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського під час виконання ним службових обов`язків.

Об`єктивна сторона цього правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі поліцейського. При цьому злісна непокора виражається у відмові виконати законну вимогу поліцейського, яка є обов`язковою для особи, або в умисному ігноруванні такої вимоги після її неодноразового повторення та роз`яснення змісту і підстав висунення.

Правопорушення, передбачене ст.185 КУпАП, є формальним і вважається закінченим з моменту виникнення злісної непокори законній вимозі чи розпорядженню поліцейського. Для наявності складу цього правопорушення не вимагається настання будь-яких додаткових наслідків, оскільки сам факт умисного невиконання законної вимоги поліцейського вже становить посягання на встановлений порядок управління та діяльність органів поліції.

Виходячи зі змісту диспозиції ст.185 КУпАП, для наявності в діях особи складу цього адміністративного правопорушення необхідним є встановлення сукупності таких обов`язкових ознак: перебування працівника поліції під час виконання службових обов`язків, законність висунутої ним вимоги або розпорядження та факт її умисного невиконання особою.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію».

Відповідно до п.п.1, 3 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція здійснює превентивну діяльність, спрямовану на запобігання правопорушенням, виявляє та припиняє кримінальні й адміністративні правопорушення.

Згідно зі ст.31 вказаного Закону поліція має право застосовувати превентивні заходи, зокрема перевірку документів особи, опитування особи та зупинення транспортного засобу.

Відповідно до ч.2 ст.62 Закону України «Про Національну поліцію» законні вимоги поліцейського є обов`язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами.

Як убачається з досліджених доказів, працівники поліції діяли під час виконання службових обов`язків та в межах наданих їм законом повноважень.

Після зупинки ОСОБА_1 на вулиці, в період дії комендантської години, в стані алкогольного сп`яніння, працівниками поліції було запропоновано пред`явити документи, що посвідчують особу, проте ОСОБА_1 відмовився пред`являти документ, почав вести себе агресивно, кидався битися, висловлювався грубою нецензурною лайкою, коли працівники поліції намагались у вставленому законом порядку затримати особу, він чинив супротив, зухвало себе поводив, що може свідчити про прояв явної зневаги до органів та осіб, які охороняють суспільний порядок, а тому був затриманий та доставлений до районного управління поліції для встановлення його особи.

При цьому матеріали справи не містять будь-яких відомостей про те, що ОСОБА_1 не зрозумів зміст висунутих до нього вимог, не почув їх або не мав реальної можливості їх виконати. Навпаки, його поведінка, свідчить про те, що він усвідомлював зміст вимог працівників поліції та підстави їх висунення, однак свідомо відмовився їх виконувати, про що надав пояснення у суді першої інстанції.

За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога працівників поліції була законною, зрозумілою та обов`язковою для виконання, а дії ОСОБА_1 обґрунтовано кваліфіковано за ст.185 КУпАП як злісну непокору законній вимозі поліцейського під час виконання ним службових обов`язків.

Доводи апеляційної скарги про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення спростовуються сукупністю досліджених доказів та не беруться апеляційним судом до уваги.

Посилання ОСОБА_1 на те, що працівники поліції почали застосовувати до нього фізичне насилля та незаконно утримували у відділенні поліції, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 сам вказав, що факт за його зверненням щодо отримання ним тілесних ушкоджень не знайшов свого підтвердження під час перевірки.

Твердження ОСОБА_1 про те, що він не перебував у стані алкогольного сп`яніння спростовуються наявним відеозаписом, відповідно до якого, на вимогу ОСОБА_1 було викликано швидку медичну допомогу та останній медичним працівникам на питання “чи вживав алкогольні напої?” повідомив, що “випивав, чесно кажу” - час відеозапису 22:52:02.

Щодо доводів ОСОБА_1 , про те, що 19.06.2026 року під час судового розгляду судом першої інстанції було допитано одного працівника поліції, який вказав на відсутність відеозапису з боді камери, саме з місця затримання, заслуговує на увагу, однак, відсутність вказаного відеозапису не спростовує наявність вини ОСОБА_1 , яка доведена поза розумним сумнівом сукупністю інших письмових доказів, зокрема і поясненнями самого ОСОБА_1 , наданими ним у суді першої інстанції.

Доводи апелянта про те, що працівниками поліції на виконання окремої ухвали суду від 03 червня 2026 року, було складено протокол про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП та 03 липня 2026 року ухвалено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП, нібито за ті ж самі його дії, якими він притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП та нецензурна лайка не утворює окремого складу адміністративного правопорушення, є необгрунтованими, з огляду на наступне.

Так, диспозиція ст. 173 КУпАП прямо передбачає , що дрібне хуліганство, виражається у нецензурній лайці в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

При цьому, диспозиція ст. 185 КУпАП вказує на злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку.

Враховуючи вищевикладене, дії, які вчинив ОСОБА_1 , що виразились у злісній непокорі законній вимозі поліцейських, утворюються склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, за що останній і притягається до адміністративної відповідальності у даній справі.

Дії ОСОБА_1 , які на думку суду першої інстанції виразились у висловлюванні нецензурною лайкою в бік працівників поліції при виконанні ними своїх посадових обов`язків особисто, та в бік органу поліції безпосередньо, про що було постановлено окрему ухвалу суду судом першої інстанції, утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, що не може свідчити про притягнення особи двічі за одне й те саме діяння.

Враховуючи викладене, за результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, висновки суду доводами апеляційної скарги не спростовані.

Оскільки судове рішення, яке оскаржується, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, суд апеляційної інстанції залишає його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Строк апеляційного оскарження — поновити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Окрему ухвалу Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2026 року та постанову Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2026 року щодо ОСОБА_1 , за ст. 185 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя А.О. Пістун