Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №174/1335/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8230/26 Справа № 174/1335/25 Суддя у 1-й інстанції - Ілюшик І. А. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Гапонова А.В.,

суддів Никифоряка Л.П., Халаджи О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м. Дніпро цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

- за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції»

на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 15 травня 2026 року,-

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

10.10.2025 року до Вільногірського міського суду Дніпропетровської області надійшов позов позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість загальною сумою 63505,00 грн, яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту - 10000,00 грн, нарахованих процентів первісним кредитором - 37005,00 грн, 16500,00 грн відсотки нараховані ТОВ «Українські фінансові операції», а також стягнути понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

В обґрунтуванні позову зазначено, що 23.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (надалі - ТОВ «Лінеура Україна») та ОСОБА_1 укладено договір № 4758990 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 7 000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану банком АТ КБ «ПриватБанк».

В подальшому позичальником було підписано додатковий договір від 03.07.2024 та відповідно кошти у розмірі 3000,00 грн від первісного кредитора згідно договору були надіслані платіжною системою ТОВ «Пейтек» на картку споживача.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед первісним кредитором, 27.02.2025 ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу № 27/02/2025 за плату відступило, а ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором № 4758990 від 23.06.2024 на загальну суму заборгованості 52005,00 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту - 10000,00 грн, заборгованості за процентами - 37005,00 грн та заборгованість по нарахованим штрафам/неустойкам у розмірі 5000 грн.

Станом на дату укладання договору факторингу від 27.02.2025 № 27/02/2025, строк дії договору № 4758990 від 23.06.2024 не закінчився. А тому, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «Українські фінансові операції» з дати факторингу 27.02.2025 донараховано відсотки за (110 календарних днів). 10 000 грн * 1,5 % = 150 грн* 110 календарних дні = 16 500 грн.

Після укладання договору факторингу та переходу права вимоги до позивача, відповідач не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на рахунки ТОВ «Українські фінансові операції», ані на рахунки первісного кредитора. Фактично таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем за договором №4758990 від 23.06.2024 загальною сумою 63505,00 грн, яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту - 10000,00 грн, нарахованих процентів первісним кредитором - 37005,00 грн, 16500,00 грн відсотки нараховані ТОВ «Українські фінансові операції».

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 15 травня 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 10000,00 грн.

В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» сплачений судовий збір 381,45 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 1 574,68 грн.

В іншій частині віднесено на рахунок позивача.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

04.06.2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 15 травня 2026 року в частині відмови у стягненні заборгованості із процентів за користування чужими коштами та винесення в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не було враховано що встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу оформлюється письмовими наказами по особовому складу.

Матеріали цивільної справи №174/1335/25 не містять судового рішення щодо визнання недійсним окремих умов Договору.

Відповідач не ініціював внесення змін у Договір та/або зміни умов у судовому порядку.

На думку позивача, суд порушив принцип диспозитивності та змагальності, оскільки за своєю ініціативою змінив умови кредитування, які були погоджені між сторонами договору.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України не надходило.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, ціна позову складає 63505,00 грн, що менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується позивачем лише в частині відмови у стягненні заборгованості із процентів за користування чужими коштами, апеляційний суд переглядатиме його саме в цій частині.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено.

23.06.2024 ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 уклали договір № 4758990 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого, позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 7 000,00 грн, строк кредиту 360 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом та виконання інших обов`язків, передбачених договором. Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 . Договір № 4758990 про надання коштів на умовах споживчого кредиту та Додатки № 1 та № 2 до нього, підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 95644 (а.с. 18-23).

На підтвердження факту погодження кредитних умов договору, позивачем надано Паспорт споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 14445 (а.с. 24-26).

03.07.2024 ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 уклали додатковий договір до договору № 4758990 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 23.06.2024, за умовами якого, позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 3 000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та виконання інших обов`язків, передбачених договором. Сума кредиту на дату укладення цього додаткового договору, з урахуванням платежів, здійснених клієнтом за договором, складає: 10 000,00 грн. Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 . Додатковий договір до договору № 4758990 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 23.06.2024 та додатки № 1 та № 2 до нього, підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 33122 (а.с. 27-29).

На підтвердження факту погодження кредитних умов договору, позивачем надано Паспорт споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення додаткового договору № 4758990-Т1 до договору про споживчий кредит № 4758990 від 23.06.2024 (Стандартизована форма), який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 33122 (а.с. 30-32).

На виконання вимог договору та додаткового договору, 23.06.2024 та 03.07.2024 на картковий рахунок клієнта ТОВ «Лінеура Україна» перераховано кошти в сумі 7 000,00 грн та 3 000,00 грн, маска картки НОМЕР_1 , що підтверджується листами ТОВ «Пейтек» за вих. № 20250306-1006 від 06.03.2025 та вих. № 20250306-1008 від 06.03.2025. Вказане також підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк» від 21.04.2026 за вих. № 20.1.0.0.0/7-260420/81871-БТ на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку НОМЕР_1 на яку відбулося зарахування коштів на суму 7 000,00 грн за період 23.06.2024-23.06.2024 та на суму 3 000,00 грн за період 03.07.2024-03.07.2024 (а.с. 33, 34, 166, 167).

Порядок отримання та надання позики ТОВ «Лінеура Україна» регламентується Правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна» (нова редакція), затверджених наказом ТОВ «Лінеура Україна» від 20.11.2023 № 101-ОД (а.с. 38-41).

Згідно розрахунку заборгованості за договором №4758990 від 23.06.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 27.02.2025, наданого ТОВ «Лінеура Україна», заборгованість ОСОБА_1 склала 52005,00 грн (а.с. 42, 43).

27.02.2025 між ТОВ «Українські фінансові операції» та ТОВ «Лінеура Україна» укладено Договір факторингу № 27/02/2025, за умовами якого, ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «Українські фінансові операції» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Українські фінансові операції» прийняло належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 27.02.2025 до договору факторингу № 27/02/2025 від 27.02.2025, ТОВ «Українські фінансові операції» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4758990 на загальну суму 52 005,00 грн (а.с. 44-53).

28.02.2025 ТОВ «Лінеура Україна» відправлено текстове повідомлення (SMS-повідомлення) по ID договору 4758990 на номер мобільного телефону НОМЕР_4 про відступлення прав вимоги та предачі персональних даних ТОВ «Українські фінансові операції» (а.с. 54).

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Українські фінансові операції» за договором № 4758990 про надання споживчого кредиту від 23.06.2024 за 110 календарних днів (28.02.2025-17.06.2025), сума основного боргу, на яку нараховується процентна ставка: 10 000,00 грн, процентна ставка: 1,5 %, сума нарахованих процентів за користування грошовими коштами: 16 500,00 грн (а.с. 55, 56).

Факт того, що ОСОБА_1 з 16.03.2022 по теперішній час перебуває на військовій службі, підтверджується копіями довідки (Форма 5) від 20.03.2022 № 3036/350, довідки від 07.11.2025 № 3182, тимчасового посвідчення військовозобов`язаного та довідкою від 11.12.2025 (а.с. 117-119, 127).

На час укладення кредитного договору від 23.06.2024 №4758990 та додаткового договору від 03.07.2024, в період виконання їх умов, а також станом на момент ухвалення судом рішення - відповідач має статус військовослужбовця Збройних Сил України та на нього поширювались пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто до нього не може застосовуватись відповідальність у виді штрафних санкцій та пені за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також був відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову, стягнувши з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором у розмір заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) 10000,00 грн.

З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду, оскільки ці висновки ґрунтуються на ретельному аналізу доказів, що є у матеріалах цивільної справи.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» - військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Доводи апеляційної скарги спростовуються наявними в матеріалах справи копіями довідок військової частини № НОМЕР_5 від 20.03.2022 №3036/350 (а.с. 117), від 11.12.2025 року №3545 (а.с. 127), довідки від 07.11.2025 №3182 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України (а.с. 118-118зв), тимчасового посвідчення військовозобов`язаного та (119-119зв), з яких вбачається, що відповідач ОСОБА_1 проходить військову службу з 18.03.2022 року по теперішній час.

За умов військового стану військовослужбовець надає документи, які він на час розгляду справи в суді має можливість надати, а суд при розгляді справи повинен оцінити надані документи на предмет підтвердження статусу військовослужбовця.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційного суду, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що на час укладення кредитного договору від 23.06.2024 року №4758990 та додаткового договору від 03.07.2024 року, в період виконання їх умов на відповідача ОСОБА_1 розповсюджується пільга, передбачена п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей» щодо не нарахування йому, зокрема, процентів за користування кредитом.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Згідно з ч.1 ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» залишити без задоволення.

Рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 15 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: