Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №186/1881/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7326/26 Справа № 186/1881/25 Суддя у 1-й інстанції - Янжула С. А. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Гапонова А.В.

суддів Никифоряка Л.П., Халаджи О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м. Дніпро цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

- за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Хорошилов Іван Сергійович,

на заочне рішення Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2025 року, -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

09 вересня 2025 року до Шахтарського міського суду Дніпропетровської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за вказаним договором в загальному розмірі 39950,00 гривень та судовий збір в розмірі 3028 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 16 лютого 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №26395-02/2024.

Договір кредиту укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п.8 кредитного договору. Відповідно п.п.1.6 п.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору.

25 липня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК`Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №25072024, за умовами якого позивач набув права грошової вимоги за кредитним договором до відповідача.

Відповідно до реєстру боржників від 25 липня 2024 року до договору факторингу №25072024 від 25 липня 2024 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 39 950 гривень, з яких: 10 000 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 29 950 гривень - сума заборгованості за відсотками.

Всупереч умовам договору кредиту, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором №26395-02/2024 від 16 лютого 2024 року в розмірі 39950 гривень.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Заочним рішенням Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за кредитним договором №26395-02/2024 від 16 лютого 2024 року в розмірі 39950 (тридцяти дев`яти тисяч дев`ятиста п`ятдесяти) гривень 00 копійок, з яких: 10000 гривень - тіло кредиту, 29950 гривень проценти за користування кредитом.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 (трьох тисяч двадцяти восьми) гривень 00 копійок.

Ухвалою Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2026 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 , про поновлення пропущеного строку для подання заяви про перегляд заочного рішення Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2025 року в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором - відмовлено.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

11.05.2026 року від ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Хорошилов Іван Сергійович,надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування заочне рішення Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2025 року з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що договір підписано лише слабким ідентифікатором W6739 без КЕП, SMS, IP логів. Відсутні докази видачі коштів та акти факторингу.

27 березня 2026 року внесено відомості до ЄРДР за ч. 1 ст. 190 КК України за фактом шахрайського оформлення кредитного договору №26395-02/2024 на ім`я апелянта. На думку відповідача, наявність кримінальної справи є самостійною підставою для скасування заочного рішення.

Позивач нарахував 29950 грн відсотків на тіло кредиту у розмірі 10000 грн, що становить понад 299% річних. Такі умови договору є явно несправедливими, непропорційними та такими, що грубо порушують баланс прав і обов`язків сторін.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

24.06.2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суджу першої інстанції залишити без змін.

Обставини укладення вказаного договору апелянтом не спростовано.

Посилання апелянта на відкрите кримінальне провадження №12026046380000018 не може братися до уваги судом, оскільки результатів такого досудового розслідування відповідачем не надано. В даному випадку відповідними державними органами не підтверджено складу кримінального правопорушення. Саме звернення відповідача із заявою про вчинення кримінального правопорушення до відповідних органів не доводить його існування.

Кредитний договір було підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору. Сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Під час укладення договору не було порушено норми Закону України «Про захист прав споживачів».

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, ціна позову складає 39950,00 грн, що менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено.

16 лютого 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №26395-02/2024.

Договір кредиту укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п.8 кредитного договору. Відповідно п.п.1.6 п.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору.

Сума позики за вказаним договором - 10000 гривень, строк договору - 120 днів до 14 червня 2024 року. Денна процентна ставка становить 2,5% та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п.1.2 договору. Договором фінансового кредиту передбачено, що кредитні кошти надаються позичальнику безготівково з використанням карти № НОМЕР_1 .

Договір підписано одноразовим ідентифікатором відповідача W6739.

Згідно графіку платежів за вказаним кредитним договором та паспорту споживчого кредиту, що є додатками до договору кредиту, відповідач повинен повернути кредитні кошти в строк до 14 червня 2024 року включно в розмірі 40000 гривень, з яких: 10000 гривень сума кредиту, 30000 гривень нараховані проценти за користування кредитом.

Саме такі умови передбачені кредитним договором, укладеним між сторонами.

Розрахунком за кредитним договором підтверджується, що сума боргу відповідача становить 39 950 гривень, з яких: 10 000 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 29 950 гривень - сума заборгованості за відсотками.

25 липня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №25072024, за умовами якого позивач набув права грошової вимоги за кредитним договором до відповідача.

Відповідно до реєстру боржників від 25 липня 2024 року до договору факторингу №25072024 від 25 липня 2024 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 39950 гривень, з яких: 10000 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 29950 гривень - сума заборгованості за відсотками.

Всупереч умовам договору кредиту, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором №26395-02/2024 від 16 лютого 2024 року в розмірі 39950 гривень.

За умовами наведеного вище кредитного договору, відповідач зобов`язався повернути отримані грошові кошти у визначені договорами строки.

Фінансові установи виконали свої зобов`язання за кредитними договорами та надали відповідачу кредитні кошті згідно умов кредитних договорів, однак позичальник свої зобов`язання з договорами не виконав та не повернув отримані в борг грошові кошти, внаслідок чого, в нього перед кредиторами виникла заборгованість за вказаними кредитними договорами.

З матеріалів справи вбачається, що договір було вчинено в електронній формі, а тому на нього поширюються вимоги Закону України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Стягуючи з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №26395-02/2024 від 16 лютого 2024 року в розмірі 39950,00 грн, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, у зв`язку з наступним.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет- магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження №61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св20), від 12 січня 2021 року справа №524/5556/19 (провадження №61-16243св20).

Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

В силу положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений. Документ сформований в системі іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Доводи апеляційної скарги спростовуються:

договором про надання фінансового кредиту №26395-02/2024 від 16 лютого 2024 року, в якому передбачено основні умови кредитування, зокрема, сума позики за вказаним договором - 10000 гривень, строк договору - 120 днів до 14 червня 2024 року, денна процентна ставка - 2,5%, що підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором W6739 (а.с. 6-11);

довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» з яких вбачається зарахування переказу 16.02.2024 року об 11:45 на суму 10000,00 гривень на карту НОМЕР_1 (а.с. 17);

договором факторингу №25072024 від 25 липня 2024 року, укладеного між ТОВ «Аванс Кредит» (клієнт) та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) (а.с. 21-23), яким передбачено, що право вимоги переходить з моменту підписання акту приймання – передачі реєстру боржників за формою в додатку 2 цього договору, а також актом приймання – передачі реєстру боржників від 25.07.2024 року (а.с. 24), платіжною інструкцією №381 про здійснення фінансування за договором факторингу №25072024 (а.с. 25), витягом з реєстру боржників до договору факторингу №25072024 від 25 липня 2024 року, в якому зазначено про перехід право вимоги до, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором №26395-02/2024 від 16.02.2024 року на суму 39950,00 грн до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (а.с. 26);

Таким чином, доводи апеляційної скарги на правильність рішення суду першої інстанції не впливають.

При таких обставинах, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Хорошилов Іван Сергійович, залишити без задоволення.

Заочне рішення Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: