Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №727/11331/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/11331/26

Провадження № 2/727/3626/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Терещенко О.Є.

при секретарі Довженко А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Чернівці цивільну справу за по-зовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборго-ваності за кредитними договорами,-

встановив:

Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРО-ПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі – позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 39 188,41 грн., а саме: за договором позики № 74154472 від 23.06. 2022 – 15 591,91 грн. (4 919,98 грн. – основний борг, 10 671,93 грн. – проценти); за кредитним договором № 3066716 від 24.07.2022 – 23 596,50 грн. (3 000,00 грн. – ос-новний борг, 20 596,50 грн. – проценти), а також судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач уклав в електронній формі договір позики з ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та кредитний договір з ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», отримав кошти, однак зобов`язань не виконав. Право вимоги за обома договорами перейшло до позивача на підставі договорів факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 (реєстр боржників № 7 від 21.04.2023) та №19102023 від 19.10.2023. Позивач зазначає, що після відступлення права вимоги жодних нарахувань не здійснював.

Відповідач ОСОБА_1 подав відзив, у якому позов не визнав у заявленому розмірі. Не заперечуючи факту укладення договорів та отримання коштів, зазначив, що з 15.10.2020 проходить військову службу, з 12.05.2022 – за контрактом, у період з 02.03.2022 по 14.04.2023 брав безпосередню участь у заходах із забезпечення на-ціональної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської феде-рації у Донецькій та Луганській областях, а тому відповідно до п. 15 ст. 14 Закону № 2011-XII проценти за користування кредитом у цей період нараховуватися не могли. Крім того, вказав, що за договором позики проценти нараховано після закінчення строку позики (13.07.2022), а сплачені ним 2 965,52 грн. безпідставно зараховано пере-важно в рахунок процентів. Просив визначити розмір заборгованості з урахуванням наведеного, а в решті позову відмовити.

У відповіді на відзив позивач заперечив проти доводів відповідача, вказавши, що проценти нараховано відповідно до умов договорів, з якими відповідач погодився; за-кінчення строку дії договору не припиняє зобов`язання; відповідач не повідомив пер-вісних кредиторів про свій статус військовослужбовця і не надав їм підтвердних доку-ментів; позов не містить вимог про стягнення неустойки. Також позивач заявив клопо-тання про витребування від АТ КБ «ПриватБанк» відомостей щодо карткового рахунку відповідача.

У запереченнях відповідач підтримав свою позицію, зазначивши, що п. 15 ст. 14 Закону № 2011-XII у редакції, чинній на час укладення договорів, не пов`язує право на пільгу з попереднім повідомленням кредитора.

Ухвалою суду від 31.08.2026 відкрито провадження у справі та вирішено прово-дити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві та відповіді на відзив просив розглядати справу за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності у зв`язку з проходженням військової служби, позицію виклав у відзиві та запереченнях.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Клопотання позивача про витребування доказів від АТ КБ «ПриватБанк» суд за-лишає без задоволення, оскільки обставини, для підтвердження яких позивач просить витребувати докази (зарахування 23.06.2022 та 24.07.2022 на картковий рахунок НОМЕР_1 відповідно 5 000,00 грн. і 3 000,00 грн.), підтверджуються наявними в справі документами платіжних установ і відповідачем не оспорюються, а тому в силу ч.1 ст.82 ЦПК України доказуванню не підлягають.

23.06.2022 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням електронного підпису однора-зовим ідентифікатором укладено договір позики № 74154472, за умовами якого від-повідачу надано позику в розмірі 5 000,00 грн. строком на 20 днів – до 13.07.2022 зі сплатою процентів за базовою ставкою 1,99 % на день (знижена ставка – 1,194 % на день). Пунктом 2 договору передбачено, що ставки є незмінними протягом всього строку позики; пунктом 6 – що продовження строку користування позикою здійсню-ється виключно шляхом укладення додаткової угоди; пунктами 17, 18 – що за користу-вання позикою понад встановлений строк нараховується пеня (якщо сума позики не перевищує розміру мінімальної заробітної плати) або процентна ставка за понадстро-кове користування позикою.

Кошти в сумі 5 000,00 грн. перераховано відповідачу 23.06.2022 на платіжну картку НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «ФІНАНСОВА КОМ-ПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» від 02.07.2026.

Згідно з розрахунком первісного кредитора відповідач 14.07.2022 та 22.07.2022 сплатив 2 965,52 грн., з яких 80,02 грн. зараховано в погашення основного боргу, 2 885,50 грн. – процентів. Проценти нараховано в сумі 13 557,43 грн., з них: за строк по-зики – за зниженою ставкою з подальшим перерахуванням за базовою ставкою, а після 13.07.2022 – щоденно за базовою ставкою 1,99 % (як «проценти», а не як проценти за понадстрокове користування, нарахування яких становить 0,00 грн.) приблизно до ли-стопада 2022 року. Додаткових угод про продовження строку позики матеріали справи не містять. Станом на 21.04.2023 заборгованість визначено в сумі 15 591,91 грн. (4 919,98 грн. основного боргу та 10 671,93 грн. процентів), яку відступлено позивачу за реєстром боржників № 7 від 21.04.2023 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06. 2021.

24.07.2022 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 3066716, за яким відповідачу надано кредит у розмірі 3 000,00 грн. строком на 345 днів зі сплатою процентів за ставкою 1,99 % на день. Кошти перераховано 24.07.2022 на ту саму платіжну картку, що підтверджується листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 27.02.2024. Відповідач платежів за цим договором не здійснював. Згідно з розрахунком первісного кредитора проценти нараховано щоденно по 59,70 грн. з 24.07.2022 по 04.07.2023 у загальній сумі 20 596,50 грн., з них станом на 14.04.2023 (включно) – 15 760,80 грн., за період з 15.04.2023 по 04.07.2023 – 4 835,70 грн. Право вимоги в сумі 23 596,50 грн. відступ-лено позивачу за договором факторингу № 19102023 від 19.10.2023.

17.07.2023 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем укладено додатковий договір про прощення (анулювання) боргу, за яким кредитор звільняв відповідача від сплати 2 100,00 грн. основного боргу за умови сплати 900,00 грн. до 23.07.2023. Згідно з п. 7 цього договору він набирає чинності з моменту виконання клієнтом зазначеної умови. Відповідач визнає, що 900,00 грн. не сплачував, а тому цей правочин чинності не набрав і на обсяг зобов`язання не вплинув.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 форми 5 від 17.09.2026 № 236 молодший сержант ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 . Згідно з довідкою цієї ж військової частини форми 12 від 27.05.2026 № 654/836 ОСОБА_1 брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської фе-дерації у Донецькій і Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах і в період здійснення зазначених заходів, у період з 02.03.2022 по 14.04.2023. Відповідачу видано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 . Отже, обидва договори укладено в період його безпосередньої участі у зазначених заходах.

Відповідно до ст.ст. 526, 1046, 1048, 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит (позику) та сплатити проценти у строки та в порядку, що встановлені договором. Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України та ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем і підписаний електронним підписом одноразовим іденти-фікатором, вважається укладеним у письмовій формі.

Факт укладення обох договорів, отримання за ними коштів, а також перехід права вимоги до позивача на підставі договорів факторингу (ст.ст. 512, 514, 1077 ЦК України) підтверджуються наявними в справі доказами та відповідачем не оспо-рюються. Водночас відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Отже, позивач набув право вимоги лише в тому обсязі, в якому воно правомірно існувало в первісних кредиторів, а включення сум до реєстру боржників саме по собі не підтверджує їх правомірності.

Пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон № 2011-XII) у редакції Закону № 1357-IX від 30.03.2021, чинній на час укладення договорів і нарахування спірних процентів (з урахуванням змін, внесених Законом № 2459-IX від 27.07.2022, які стосуються лише кредитів на придбання житла та/або автомобіля), передбачено, що військовослужбовцям, які під час дії особливого періоду брали або беруть безпо-середню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, на весь період їх участі у здійсненні зазначених заходів штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, уста-новами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що п. 15 ст. 14 Закону № 2011-XII є самостійною нормою, її застосування не залежить від наявності у військовослужбовця статусу учасника бойових дій, вона поширюється на проценти за користування кре-дитом, а не лише на штрафні санкції (постанови від 26.12.2018 у справі № 522/ 12270/15-ц, від 11.12.2019 у справі № 521/7927/16-ц, від 18.01.2023 у справі № 642/ 548/21). Пільга застосовується з моменту укладення кредитного договору, якщо його укладено в період, на який поширюється її дія (постанова від 07.11.2018 у справі № 755/12037/16-ц). Також Верховний Суд зазначив, що за наявності позову кредитора про стягнення заборгованості суд повинен самостійно здійснити перерахунок заборго-ваності з урахуванням цієї пільги, зокрема зменшити обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми платежів, зарахованих на погашення процентів, які не підлягали нара-хуванню (постанова від 18.01.2023 у справі № 642/548/21).

Норма п. 15 ст. 14 Закону № 2011-XII сформульована як пряма заборона нара-хування процентів і не ставить її дію в залежність від попереднього повідомлення кре-дитора чи подання йому документів. Листи Національного банку України та Міні-стерства оборони України 2014 року, на які посилається позивач, не є нормативно-правовими актами, стосуються іншої редакції закону та підтвердження статусу мобілізованих осіб і не можуть звужувати коло осіб, визначене законом. Обставини, з якими закон пов`язує застосування пільги, відповідач довів у суді належними доказами – довідками військової частини форм 5 і 12, військовим квитком та посвідченням учасника бойових дій, які позивачем не спростовані.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 426/4264/19 суд не бере до уваги, оскільки в цій справі суд касаційної інстанції вихо-див з відсутності в матеріалах справи доказів, які б підтверджували право позичаль-ника на пільгу, тоді як у цій справі такі докази подано. Доводи позивача про те, що по-зов не містить вимог про стягнення неустойки, не спростовують висновку суду, ос-кільки п. 15 ст. 14 Закону № 2011-XII окремо забороняє нарахування саме процентів за користування кредитом.

Оскільки обидва договори є договорами про надання фінансової послуги з надання коштів у позику (кредит) фінансовою установою, а відповідач у період з 02.03. 2022 по 14.04.2023 безпосередньо брав участь у заходах, визначених п. 15 ст. 14 Закону № 2011-XII, проценти за користування кредитом за цей період за обома договорами нарахуванню не підлягали.

Щодо заборгованості за договором позики № 74154472

Усі проценти за цим договором (13 557,43 грн.) нараховано в межах періоду з 23.06.2022 по листопад 2022 року, тобто повністю в період дії пільги, а тому вони не підлягали нарахуванню.

Крім того, незалежно від застосування пільги, нарахування процентів за базовою ставкою після закінчення строку позики (13.07.2022) не ґрунтується на умовах договору. За змістом ст.ст. 1048, 1054 ЦК України та правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/ 9519/12 та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, а після цього кредитор може вимагати стягнення сум, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, або іншої відповідальності, встановленої дого-вором. Договором позики передбачено, що базова ставка діє протягом строку позики, строк може бути продовжено лише додатковою угодою, якої не укладалося, а наслід-ком користування позикою понад строк є пеня або процентна ставка за понадстрокове користування, яку не нараховано. Пеня ж, крім того, відповідно до п. 18 розділу «При-кінцеві та перехідні положення» ЦК України в період дії воєнного стану не нара-ховується.

Оскільки проценти не підлягали нарахуванню, сплачені відповідачем 2 965,52 грн. відповідно до ст.534 ЦК України слід зарахувати в погашення основного боргу. Таким чином, заборгованість відповідача за договором позики становить 2 034,48 грн. (5 000,00 – 2 965,52) основного боргу, а у стягненні процентів у сумі 10 671,93 грн. та основного боргу в сумі 2 885,50 грн. слід відмовити.

Щодо заборгованості за кредитним договором № 3066716

Проценти за цим договором нараховано в межах строку кредитування (345 днів) за погодженою сторонами ставкою. З них 15 760,80 грн. нараховано за період з 24.07. 2022 по 14.04.2023 включно, тобто в період дії пільги, а тому ця сума стягненню не підлягає. Проценти за період з 15.04.2023 по 04.07.2023 у сумі 4 835,70 грн. (81 день ? 59,70 грн.) нараховано після закінчення періоду участі відповідача в зазначених захо-дах і в межах строку кредиту, тому вони є правомірними. Основний борг у сумі 3 000, 00 грн. відповідач не повернув.

Додатковий договір про прощення боргу від 17.07.2023 чинності не набрав, ос-кільки відкладальна умова (сплата 900,00 грн.) не настала (ч. 1 ст. 212 ЦК України), а тому на розмір заборгованості не впливає.

Отже, заборгованість за кредитним договором становить 7 835,70 грн., з яких 3 000,00 грн. – основний борг, 4 835,70 грн. – проценти.

Розмір процентної ставки за цим договором суд не оцінює з точки зору справед-ливості умов договору, оскільки відповідач таких доводів не наводив, а нарахування процентів за ставкою, погодженою сторонами, у межах строку кредитування за період поза дією пільги відповідає ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обста-вини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Оцінивши докази в сукупності за правилами ст. 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню: з відповідача на користь позивача слід стягнути за-боргованість у загальному розмірі 9 870,18 грн., з яких: за договором позики № 74154 472 від 23.06.2022 – 2 034,48 грн. основного боргу; за кредитним договором № 3066716 від 24.07.2022 – 3 000,00 грн. основного боргу та 4 835,70 грн. процентів. У решті по-зовних вимог слід відмовити.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених по-зовних вимог. Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Позов задово-лено на 9 870,18 грн. із 39 188,41 грн. заявлених, тому з відповідача на користь позива-ча підлягає стягненню 670,56 грн. судового збору (2 662,40 ? 9 870,18 / 39 188,41). До-казів понесення інших судових витрат позивач не надав. Відповідач судових витрат не заявляв.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76–82, 89, 141, 247, 258, 259, 263–265, 268, 274–279, 354 ЦПК України,-

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Євро-пейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь То-вариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙ-СЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаход-ження: 07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2) заборго-ваність у загальному розмірі 9 870 (дев`ять тисяч вісімсот сімдесят) грн. 18 коп., з яких:

– за договором позики № 74154472 від 23.06.2022 – 2 034,48 грн. основного боргу;

– за кредитним договором № 3066716 від 24.07.2022 – 7 835,70 грн., з яких 3 000,00 грн. – основний борг, 4 835,70 грн. – проценти.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь То-вариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬ-КА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (код ЄДРПОУ 35625014) судовий збір у розмірі 670 (шістсот сімдесят) грн. 56 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог — відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі по-дання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили пі-сля повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного про-вадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляцій-ного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеля-ційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: О.Є.Терещенко