Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №727/9268/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/9268/26

Провадження № 2/727/3074/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

01 жовтня 2026 року м.Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівців у складі:

головуючої судді Бойко М.Є.,

за участю:

секретаря судових засідань Васківчук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Чернівці, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом,

в с т а н о в и в:

У червні 2026 року позивач звернувся до суду через систему "Електронний суд" з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором № № 467786-КС-001 про надання кредиту від 12.06.2023 року у розмірі 45 331,19 грн. та сплаченого судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

В обґрунтування таких вимог ТОВ "Бізнес Позика" посилається на наступне.

12.06.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено договір № 467786-КС-001 про надання кредиту шляхом його підписання відповідачкою за допомогою телекомунікаційної системи одноразовим ідентифікатором UA-4685, відповідно до якого позивач зобов`язався надати відповідачці кредит у розмірі 12 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальниця - повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування ними у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами про надання грошових коштів у кредит.

11.09.2023 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 467786-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписану в порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов Додаткової угоди ТОВ «БІЗПОЗИКА» надало ОСОБА_1 додатково кредит в сумі 7 000.00 грн.

Також, 13.10.2023 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та відповідачкою укладено Додаткову угоду № 2 до Договору № 467786-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписану в порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов додаткової угоди № 2 сторони домовились внести зміни в п. 1 Договору та викласти «Термін дії Договору» в новій редакції, а саме: «Термін дії Договору: до 12.04.2024 р.» .

30.12.2023 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 3 до Договору № 467786-КС-001 про надання кредиту, відповідно до умов якої сторони домовились внести зміни в п. 1 Договору та викласти його в новій редакції, а саме: «Термін дії Договору: до 21.09.2024 р.»

07.03.2024 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та відповідачкою укладено Додаткову угоду № 4 до Договору № 467786-КС-001 про надання кредиту .

Відповідно до умов Додаткової угоди № 4 сторони домовились внести зміни в п. 1 Договору та викласти його в новій редакції, а саме: «Термін дії Договору: до 20.02.2025 р.» .

Також, 03.05.2024 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 5 до Договору № 467786-КС-001 про надання кредиту.

Відповідно до умов Додаткової угоди № 5 сторони домовились внести зміни в п. 1 Договору та викласти його в новій редакції, а саме: «Термін дії Договору: до 13.06.2025 р.».

03.07.2024 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та відповідачкою укладено Додаткову угоду № 6 до Договору № 467786-КС-001 про надання кредиту.

Відповідно до умов Додаткової угоди Сторони домовились внести зміни в п. 1 Договору та викласти його в новій редакції, а саме: «Термін дії Договору: до 05.11.2025 р.»

На виконання умов договору № 467786-КС-001 про надання кредиту від 12.06.2023 року ОСОБА_1 здійснила часткову оплату заборгованості на загальну суму 113965,36 грн.

ТзОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальниці грошові кошти в обумовленому договором розмірі шляхом їх перерахування на її банківську картку, проте відповідачка, у порушення взятих на себе зобов`язань, належним чином не виконувала умови договору, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість у розмірі 45 331,19 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 11 838,95 грн. та суми прострочених платежів по процентах – 33 492,24 грн.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 липня 2026 року в справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

28.07.2026 року ОСОБА_1 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову. При цьому відповідачка зазначила, що позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» про стягнення з неї заборгованості у розмірі 45 000 грн не визнає, вважає їх необґрунтованими та безпідставними. Вказала, що 12.06.2023 року вона дійсно отримала кредитні кошти у розмірі 16 000 грн, однак упродовж дії договору систематично здійснювала платежі на користь позивача через платіжні системи WAY*GOCRD3V та Platon*bcozyka.com_DEB зі свого рахунку в АТ «Універсал Банк», що, на її думку, свідчить про повне виконання кредитних зобов`язань та припинення договору відповідно до ст. 599 ЦК України. Також зазначила, що до складу заявленої позивачем заборгованості безпідставно включено штрафні санкції, пеню та інші нарахування, які, на її думку, підлягають списанню відповідно до пункту 22 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у зв`язку з дією в Україні воєнного стану.

Крім того, відповідачка вказала на недобросовісність позивача, який, за її твердженням, не врахував здійснені нею платежі у розмірі 59 570,97 грн та додатково заявив до стягнення 45 000 грн, що свідчить про зловживання правом та порушення принципів справедливості, добросовісності й розумності.

Додатково зазначила, що з лютого 2026 року вона є дружиною військовослужбовця Збройних Сил України, який виконує завдання із захисту Батьківщини, а здійснені нею платежі, що у декілька разів перевищують суму отриманого кредиту, свідчать про відсутність в неї наміру ухилятися від виконання своїх зобов`язань.

29.07.2026 року представник позивача - Виноградов Ю.Е. подав до суду відповідь на відзив на позов, в якому зазначив, що не погоджується із запереченнями відповідачки та вважає позовні вимоги обґрунтованими.

Вказує, що відповідачка не заперечує факт укладення кредитного договору та додаткових угод до нього, отримання нею кредитних коштів, здійснення платежів за договором, порушення графіку платежів та наявності заборгованості. Зазначив, що відповідно до розрахунку заборгованості відповідачка здійснила часткову оплату за кредитним договором на загальну суму 113 965,36 грн, однак такі платежі були враховані позивачем при визначенні розміру заборгованості.

Посилався на те, що здійснення часткових платежів також свідчить про визнання відповідачкою факту укладення кредитного договору та обов`язку щодо погашення заборгованості.

Щодо розрахунку заборгованості представник позивача вказав, що до позовної заяви було долучено детальний розрахунок, у якому відображено умови кредитування, рух платежів, нарахування процентів, комісії, залишок заборгованості та її складові. Зауважує, що всі здійснені відповідачкою платежі враховані при проведенні розрахунку, а відповідачка не надала власного розрахунку заборгованості та належних доказів того, що будь-які її платежі не були враховані.

Щодо посилань відповідачки на пільги, передбачені ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», представник позивача вказав, що відповідачка уклала шлюб із військовослужбовцем лише 20.02.2026, тоді як строк дії кредитного договору закінчився 05.11.2025.

При цьому належних доказів перебування її чоловіка на військовій службі саме протягом строку дії кредитного договору відповідачкою не надано. На думку позивача, зазначена норма передбачає не списання раніше нарахованих процентів, а їх ненарахування за наявності визначених законом умов та не має зворотної дії в часі. Також зазначив, що вказана пільга не поширюється на комісію за надання кредиту.

Вказує, що позивач не нараховував відповідачці штрафу, пені, індексу інфляції чи трьох процентів річних, а проценти за користування кредитом нараховувалися лише в межах строку дії договору. Зазначає, що погоджені сторонами проценти є платою за користування кредитними коштами, а не неустойкою чи відповідальністю за порушення грошового зобов`язання, у зв`язку з чим, на думку позивача, положення законодавства щодо обмеження та зменшення неустойки до них не застосовуються.

30.07.2026 року відповідачка ОСОБА_1 подала до суду відповідь на відзив на позов, в якій зазначила, що протягом дії кредитного договору та після його закінчення сплатила позивачу загалом 59 570,97 грн., що майже у п`ять разів перевищує суму отриманого нею кредиту. Вважає, що позивач неправильно зараховував здійснені нею платежі, порушуючи встановлену ч. 1 ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування» черговість погашення заборгованості, у зв`язку з чим тіло кредиту залишалося непогашеним. Також відповідачка не заперечує проти стягнення з неї додатково 33 492,24 грн процентів, вважаючи такі вимоги незаконними та неспівмірними з уже сплаченою нею сумою. Посилається на встановлені законом обмеження щодо розміру неустойки та на правову позицію Великої Палати Верховного Суду про припинення нарахування договірних процентів після закінчення строку кредитування. Вважає подальше нарахування коштів зловживанням правом. Щодо статусу військовослужбовця у її чоловіка відповідачка зазначила, що усвідомлює, що її чоловік був мобілізований після закінчення строку дії кредитного договору, а відповідну обставину зазначала у відзиві не як підставу для списання заборгованості, а для підтвердження своєї добросовісної поведінки, оскільки, попри складні життєві обставини, продовжувала здійснювати платежі на користь позивача. Просить суд прийняти ці заперечення, врахувати зазначені обставини, виходити з фактичного розміру отриманого кредиту 12 000,00 грн, врахувати сплачені нею 59 570,97 грн, застосувати встановлену законом черговість зарахування платежів та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

03.08.2026 року представник позивача подав до суду додаткові пояснення ( по суті заперечення на відповідь на відзив), в яких зазначив, що відповідачка на виконання умов кредитного договору дійсно здійснила часткові платежі на загальну суму 113 965,36 грн, що підтверджується довідками платіжної системи «Platon», наданими посередником ТОВ «ПрофітГід». Зазначив, що доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості містить відомості про суму кредиту, процентні ставки, щоденний розмір заборгованості, здійснені платежі, порядок їх розподілу та залишок заборгованості за тілом кредиту, процентами і комісією. При цьому всі платежі відповідачки, на думку позивача, враховані при здійсненні розрахунку. Заперечив проти тверджень відповідачки про сплату 59 570,97 грн, вказавши, що надані нею банківські виписки не містять відомостей про отримувача та призначення цих платежів, а тому не підтверджують здійснення платежів саме за спірним кредитним договором. Вважає, що відповідачка не надала власного розрахунку її боргу та належних доказів здійснення платежів, які, на її думку, не були враховані позивачем. Щодо нарахування процентів представник позивача зазначив, що їх розмір залежав від залишку заборгованості за тілом кредиту та дотримання відповідачкою встановленого графіка платежів. Неналежне виконання цього графіка призвело до збільшення залишку основного боргу та, відповідно, суми нарахованих процентів, а також до застосування передбаченої договором стандартної процентної ставки замість зниженої. Заперечуючи проти доводів відповідачки щодо обмеження розміру нарахувань, представник позивача зазначив, що встановлені Законом України «Про споживче кредитування» обмеження стосуються неустойки та інших платежів, пов`язаних із відповідальністю за порушення зобов`язань, тоді як проценти за користування кредитом є платою за користування кредитними коштами та не є неустойкою чи відповідальністю за прострочення. Вважає, що правові підстави для зменшення погоджених сторонами процентів відсутні.

04.08.2026 року відповідачка подала до суду додаткові письмові пояснення, в яких зазначила, що не погоджується з доводами позивача про ненадходження на його користь сплачених нею 59 570,97 грн. та твердженнями про здійснення вказаних платежів у супермаркетах чи інших торговельних точках. Вказала, що платежі здійснювалися через платіжні шлюзи, інтегровані в особистий кабінет позивача, а після ознайомлення з доповненнями позивача вона звернулася до його офіційної служби підтримки та надала квитанцію про сплату 5 388,40 грн від 13.11.2023 року, на що отримала письмове підтвердження про їх зарахування. Також послалася на банківську довідку АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», відповідно до якої здійснені нею платежі на загальну суму 59 570,97 грн., код МСС 6012, який, на її думку, використовується для операцій, пов`язаних із фінансовими послугами, тоді як для супермаркетів застосовується код МСС 5411. Зазначила, що у банківській виписці платежі відображені з позначеннями waygocrd3v та Platontpozyka.com_DEB, що, на її думку, підтверджує їх здійснення через платіжні сервіси, інтегровані з сайтом позивача. Вважала, що наведені обставини спростовують твердження позивача про несплату нею відповідних коштів та підтверджують їх спрямування на погашення кредитної заборгованості.

Також відповідачка зазначила, що відповідно до умов кредитного договору № 467786-КС-001 сума отриманого нею кредиту становила 12 000,00 грн, тоді як у розрахунку заборгованості позивач зазначив суму 19 000,00 грн, що, на її думку, свідчить про невідповідність вказаного розрахунку умовам договору та неправомірне збільшення бази для нарахування процентів. Вважає, що у зв`язку з цим подальший розрахунок процентів та заборгованості є арифметично неправильним і не може бути покладений в основу рішення суду. Також зазначає, що відповідно до розрахунку самого позивача нею вже сплачено 113 965,36 грн, що майже у десять разів перевищує суму отриманого кредиту, у зв`язку з чим вважає подальшу вимогу про стягнення 45 331,19 грн проявом недобросовісності та зловживання правом.

07.08.2026 року представник позивача також подав до суду додаткові письмові пояснення, в яких зазначив, що сума 19 000,00 грн. вказана у графі «всього видано кредиту» у розрахунку заборгованості зумовлена укладенням 11.09.2023 року додаткової угоди, відповідно до якої відповідачці додатково надано 7 000,00 грн до початкової суми кредиту. Щодо розподілу платежів вказав, що він залежав від дотримання відповідачкою встановленого договором їх графіка, а здійснені з його порушенням часткові платежі відповідно до ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування» спрямовувалися у першу чергу на погашення простроченої суми кредиту та прострочених процентів. Зазначив, що проценти нараховувалися щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, тому неналежне виконання графіка платежів призвело до збільшення строку існування заборгованості та, відповідно, загальної суми нарахованих процентів.

У додаткових поясненнях 10.08.2026 року , 11.08.2026 року, 13.08.2026 року представник позивача та відповідачка посилалися на обставини, аналогічні зазначеним ними раніше .

Представник позивача в судове засідання не з`явився, письмово просив розглядати справу без його участі.

Відповідачка у судове засідання також не з`явилася; подала до суду письмову заяву, в якій просить розгляд справи провести без її участі та відмовити у задоволенні позовних вимог.

За таких обставин, згідно положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію"електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію"електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четвертастатті 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію"у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію"визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України "Про електронну комерцію" передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина першастатті 80 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.06.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено договір № 467786-КС-001 про надання кредиту шляхом його підписання відповідачкою за допомогою телекомунікаційної системи одноразовим ідентифікатором UA-4685.

Відповідно до п.п. 2.1.-2.9. Договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 12 000,00 грн. (Дванадцять тисяч грн.) на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - Кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та комісію за надання Кредиту у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (надалі- Правила). Тип Кредиту: кредит. Строк, на який надається Кредит: 24 тижнів. Стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 2,00000000, фіксована. Знижена процентна ставка за Кредитом: в день 1,15012500, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку. Комісія за надання Кредиту (надалі- Комісія): 1 800,00 грн. Розмір Комісії, встановлений цим пунктом Договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір Комісії не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку. Загальний розмір наданого Кредиту: 12 000,00 грн Термін дії Договору: до 27.11.2023 року. Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 31 200,00 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 9168,16 процентів.

11.09.2023 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до якої відповідачці додатково надано кредит у розмірі 7 000,00 грн. Таким чином, загальна сума фактично виданих відповідачці кредитних коштів за договором та Додатковою угодою № 1 становила 19 000,00 грн.

У подальшому сторонами укладалися Додаткові угоди № 2 від 13.10.2023 року, № 3 від 30.12.2023 року, № 4 від 07.03.2024 року, № 5 від 03.05.2024 року та № 6 від 03.07.2024 року, якими, зокрема, змінювався строк дії договору.

Так, відповідно до Додаткової угоди № 6 від 03.07.2024 року сторони визначили строк дії договору № 467786-КС-001 до 05.11.2025 року.

Факт укладення кредитного договору та додаткових угод, отримання відповідачкою кредитних коштів, а також здійснення нею платежів за договором сторонами фактично не заперечується.

Отже, загальний розмір фактично перерахованих відповідачці кредитних коштів становить 19 000,00 грн.

Відповідно до довідок ТОВ «ПрофітГід» вбачається, що 12.06.2023 року, о 11:50 год. та 11.09.2023 року, о 16:34 год. на платіжну картку № НОМЕР_1 було перераховано ОСОБА_1 ІПН 3233300585 12 000, 00 грн. та 7000, 00 грн. відповідно за кредитним договором №467786- КС-001 від 12.06.2023 року.

Згідно з відповідним розрахунком заборгованість ОСОБА_1 становить 45 331,19 грн. та складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 11 838,95 грн. та суми прострочених платежів по процентах – 33 492,24 грн.

При цьому відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, за весь період виконання договору відповідачкою сплачено загалом 113 965,36 грн, з яких: 7 161,05 грн зараховано в рахунок погашення її заборгованості за тілом кредиту; 103 954,31 грн зараховано в рахунок погашення процентів за користування кредитом; 2 850,00 грн зараховано в рахунок погашення комісії.

Щодо періоду нарахування відсотків за користування кредитними коштами.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України).

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Як визначено у Додатковій угоді № 6 до Договору № 467786-КС-001 про надання кредиту від 03.07.2024 року сторони домовились внести зміни в п. 1 Договору та викласти «Термін дії Договору» в новій редакції, а саме: «Термін дії Договору: до 05.11.2025 р.»

Отже, як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем проценти ОСОБА_1 за користування кредитними коштами нараховувалися протягом періоду з 12.06.2023 року по 05.11.2025 року, тобто в межами визначеного сторонами строку кредитування .

Щодо розміру відсотків за користування кредитом та суми боргу за кредитним договором, яка підлягає стягненню.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою наступного змісту: «максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%».

Пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Разом з цим пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5%; протягом наступних 120 днів 1,5%.

Таким чином, на підставі частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», тобто з 21 серпня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої статті 8 не може перевищувати 1%.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що умови щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються автоматично і не вимагають внесення змін до договору, так як характер цих правових норм є імперативним і не передбачає можливості відхилення від них при укладенні чи зміні договорів про надання споживчого кредиту.

Виходячи з зазначеного, умови кредитного договору, які встановлюють денну проценту ставку у розмірі, що перевищує встановлений Законом України «Про споживче кредитування» гранично допустимий її розмір, є нікчемними у відповідній частині.

Верховний Суд у постанові від 03 липня 2024 року у справі № 760/11927/16 (провадження № 61-3985св24), керуючись положеннями частини першої статті 81 ЦПК України, дійшов висновку, що належним чином дослідити поданий стороною доказ (у тому числі розрахунок заборгованості за кредитним договором), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок це процесуальний обов`язок суду.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, за період з 12.06.2023 року по 28.08.2024 року сума заборгованості за процентами з урахуванням здійснених відповідачкою платежів становить 22 946,22 грн.

Починаючи з 29.08.2024 року позивач здійснював нарахування процентів за ставкою 1,150125 відсотка на день, тобто за ставкою, яка перевищує встановлений законом максимальний розмір денної процентної ставки.

Отже, суд провів власний розрахунок процентів за період з 29.08.2024 року по 05.11.2025 року із застосуванням максимально допустимої законом денної процентної ставки 1 % та визначив їх розмір наступним чином:

За період з 29.08.2024 року по 10.10.2025 року сума заборгованості за тілом кредиту становила 14 838,95 грн, у зв`язку з чим розмір процентів становить: 14 838,95 грн ? 1 % ? 408 днів = 60 543,12 грн.

За період з 11.10.2025 року по 15.10.2025 року сума заборгованості за тілом кредиту становила 12 838,95 грн, у зв`язку з чим розмір процентів становить: 12 838,95 грн ? 1 % ? 5 днів = 641,95 грн.

За період з 16.10.2025 року по 05.11.2025 року сума заборгованості за тілом кредиту становила 11 838,95 грн, у зв`язку з чим розмір процентів становить: 11 838,95 грн ? 1 % ? 21 день = 2 486,19 грн.

Таким чином, загальний розмір процентів за період з 29.08.2024 року по 05.11.2025 року становить 63 671,26 грн.

Відповідно до розрахунку позивача, за період з 12.06.2023 року по 05.11.2025 року відповідачкою сплачено 103 954,31 грн у рахунок процентів.

Перевіривши вказаний розрахунок, суд встановив, що з 12.06.2023 року по 28.08.2024 року відповідачкою було сплачено 41 269, 31 грн. Таким чином, із загальної суми сплачених відповідачкою процентів у розмірі 103 954,31 грн сума платежів, яка припадає на період з 29.08.2024 року по 05.11.2025 року, становить 62 685 грн. (103954,31 грн. - 41 269, 31 грн.).

Отже, розмір заборгованості за процентами за період з 29.08.2024 року по 05.11.2025 року з урахуванням здійснених відповідачкою платежів становить: 63 671,26 грн – 62 685,00 грн = 986,26 грн.

Таким чином, загальний розмір заборгованості за процентами за весь період з 12.06.2023 року по 05.11.2025 року становить: 22 946,22 грн + 986,26 грн = 23 932,48 грн.

Щодо заборгованості за тілом кредиту суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, 12.06.2023 року відповідачці фактично перераховано кредитні кошти у розмірі 12 000,00 грн, а 11.09.2023 року на виконання Додаткової угоди № 1 - додатково 7 000,00 грн. Отже, загальна сума фактично наданих відповідачці кредитних коштів становить 19 000,00 грн.

При цьому відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, за весь період дії договору відповідачкою сплачено загалом 113 965,36 грн, з яких 7 161,05 грн зараховано в рахунок погашення основної суми кредиту, 103 954,31 грн — у рахунок погашення процентів та 2 850,00 грн — у рахунок погашення комісії.

Таким чином, за даними самого позивача, із загальної суми фактично наданих відповідачці кредитних коштів у розмірі 19 000,00 грн у рахунок погашення основної суми кредиту зараховано 7 161,05 грн.

Відтак залишок основної суми кредиту становить: 19 000,00 грн – 7 161,05 грн = 11 838,95 грн.

Вказаний розмір заборгованості за тілом кредиту відповідає сумі, зазначеній позивачем у розрахунку заборгованості, та не спростований відповідачкою належним і достатнім контррозрахунком.

При цьому суд враховує, що сама по собі загальна сума здійснених відповідачкою платежів у розмірі 113 965,36 грн не свідчить про повне погашення основної суми кредиту, оскільки відповідно до розрахунку позивача зазначені платежі зараховувалися також у рахунок процентів та комісії.

Доводи відповідачки про зловживання позивачем своїми правами та його недобросовісність не можуть бути прийняті до уваги судом, оскільки кредитний договір є чинним, відповідачкою не оспорювався та в судовому порядку не визнавався недійсним. Таким чином, реалізація позивачем права вимагати виконання відповідачкою взятих на себе за кредитним договором зобов`язань не може сама по собі свідчити про зловживання правом чи недобросовісність, оскільки таке право безпосередньо випливає з укладеного сторонами договору.

Отже, суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» підлягає стягненню заборгованість за Договором № 467786-КС-001 про надання кредиту від 12.06.2023 року у розмірі 35 771, 43 грн., яка складається з : заборгованості за тілом кредиту - 11 838,95 грн; заборгованості за процентами – 23 932, 48 грн.

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, розмір сплаченого відповідачем судового збору за подання позову (2662,40 грн) з відповідачки в користь позивача підлягає стягненню в сумі 2100, 90 грн., оскільки позовні вимоги судом задоволено на 60,66% (3028 х 78,91%).

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-83, 130, 131, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ: 41084239, Місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) заборгованістьза Договором № 467786-КС-001 про надання кредиту від 12.06.2023 року у розмірі 35 771, 43 грн., яка складається з : заборгованості за тілом кредиту - 11 838,95 грн; заборгованості за процентами – 23 932, 48 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судовий збір в розмірі 2100, 90 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днівз дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 06.10.2026 року.

Суддя М.Є. Бойко