Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №726/2755/26 — Садгірський районний суд м. Чернівців

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/2755/26

Провадження №2/726/857/26

Категорія 40

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2026 м. Чернівці

Садгірський районний суд м. Чернівці у складі: головуючого судді Байцар Л. В., секретаря судового засідання Голик В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернівці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, –

ВСТАНОВИВ :

Позивач ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 100556208 від 31.01.2026 у розмірі 17 844, 64 грн. та понесених судових витрат.

Обґрунтовує позов тим, що 31.01.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №100556208. В подальшому 26.06.2026 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладений договір факторингу № МТ-260626-1, відповідно до умов якого до ТзОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» перейшли права грошової вимоги до боржника за кредитним договором № 100556208 від 31.01.2026 р. Відповідно до договору факторингу ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 100556208 від 31.01.2026 в розмірі 17 844, 64 грн., з яких: 4000 грн. – заборгованість за основним боргом, 2576, 64 грн. – заборгованість за відсотками, 3 268 грн. – заборгованість по комісії, 8 000 грн - штраф. Однак, відповідач свої зобов`язання за вказаним договором не виконала, тому просить позов задовольнити, стягнути вказану суму боргу та судові витрати.

Ухвалою від 07.08.2026 прийнято позов до розгляду, відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом відповідача) та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Представник позивача Ємельянова Світлана В`ячеславівна в судове засідання не з`явилася, у позовній заяві просить розглядати справу за її відсутності, позов підтримує в повному обсязі, просить задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, надавши суду заяву з проханням розглянути справу за його відсутність, зазначивши про визнання позовних вимог частково. Визнає заборгованість в частині тіла кредиту та нарахованих відсотків.

У зв`язку з неявкою сторін відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Установлено, що між 31.01.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №100556208.

Виконання ТОВ «Мілоан» обов`язку щодо надання відповідачу грошових коштів у розмірі 4000 грн. відповідачу підтверджується Платіжним дорученням 115182987.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

В подальшому 26.06.2026 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладений договір факторингу № МТ-260626-1, відповідно до умов якого до ТзОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» перейшли права грошової вимоги до боржника за кредитним договором № 100556208 від 31.01.2026 р. Відповідно до договору факторингу ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 100556208 від 31.01.2026 в розмірі 17 844, 64 грн., з яких: 4000 грн. – заборгованість за основним боргом, 2576, 64 грн. – заборгованість за відсотками, 3 268 грн. – заборгованість по комісії, 8 000 грн - штраф.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Першою та третьою частинами статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема. передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За змістом ст.1056-1ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, відповідно до розрахунку, наданого позивачем, заборгованість ОСОБА_1 , яка нарахована в межах строку кредитування, за кредитним договором № 100556208 від 31.01.2026 р. становить в розмірі 17 844, 64 грн., з яких: 4000 грн. – заборгованість за основним боргом, 2576, 64 грн. – заборгованість за відсотками, 3 268 грн. – заборгованість по комісії, 8 000 грн - штраф.

З огляду на те, що відповідачем не надано іншого розрахунку заборгованості чи відомостей про відсутність такого, суд, ухвалюючи заочне рішення у справі, приймає вказаний розрахунок позивача як належний та допустимий доказ, окрім стягнення на його користь з відповідача штрафних санкцій в розмірі 8000 грн. та 3 268 грн. – заборгованість по комісії, які на переконання суду задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанова ВП ВС від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), постанова ВП ВС від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78) та постанова ВП ВС від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

За змістом частини 2 статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Відповідно до висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі №362/2159/15-ц, законодавець встановив пріоритет ЦК України у договірних відносинах. Лише у випадку відсутності регулювання на рівні ЦК України застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Тому суд застосовує положення з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, з якого вбачається, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на те, що з 24.02.2022 і дотепер на всій території України запроваджено воєнний стан, вимога позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі 8000 грн, не ґрунтується на законі, тому не підлягає задоволенню судом.

Окрім цього, позивач просить стягнути на його користь з відповідача комісію за надання кредиту в розмірі 3 268 грн. за вказаним договором, яка на переконання суду задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 16 листопада 2016 року у справі N 6-1746цс16, положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Дії по «оформленню кредиту» є діями, які кредитодавець здійснює на власну користь (ведення кредитної справи, оформлення договору, облік заборгованості споживача тощо). В свою чергу, наявність кредитного договору та процесу кредитування передбачає і дії, які споживач (позичальник) здійснює на користь кредитодавця (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє кредитодавець або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Оформлення та обслуговування кредиту є супутніми послугами. Відтак, умови Кредитного договору, якими передбачена винагорода «за оформлення кредиту», є нікчемними згідно статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та частини другої статті 215 ЦК України.

Позивачем у поданій ним до суду позовній заяві також не обґрунтовано законності вимоги про стягнення комісії «за надання кредиту», а тому нарахована позивачем комісія в розмірі 3 268 грн. за вказаним вище договором також задоволенню не підлягає.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідач порушив умови кредитного договору, у добровільному порядку ухиляється від сплати заборгованості за таким, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість в розмірі 6576, 64 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4000 грн; заборгованість за відсотками – 2576, 64 грн. У позовних вимогах щодо стягнення штрафних санкцій в розмірі 8 000 грн та комісії в розмірі 3 268 грн. слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.141, 142 ЦПК України, задовольняючи позовні вимоги частково (36,85%) з відповідача в користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору та витрати, пов`язані з розглядом справи – поштове відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу в загальному розмірі 1060, 02 грн. (2876,58 грн. х 36, 85%)

На підставі ст.ст.525, 526, 527, 530, 610, 634, 639, 1048, 1054 ЦК України, керуючись статтями 12, 81, 89, 141, 247, 263-265, 280-289 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР», ЄДРПОУ 43170298, 01133, місто Київ, вул. Алмазова Генерала, 13, офіс 601, заборгованість за кредитним договором № 100556208 від 31.01.2026 р. у розмірі 6 576 (шість тисяч п`ятсот сімдесят шість) грн 64 коп., з яких: заборгованість за основним боргом в розмірі 4 000 грн., заборгованість за відсотками в розмірі 2 576, 64 грн. та судові витрати у розмірі 1060, 02 грн.

В позовних вимогах про стягнення штрафних санкцій та комісії – відмовити.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддяЛ. В. Байцар