Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №721/634/26 — Путильський районний суд Чернівецької області

08.10.2026

Справа № 721/634/26

Провадження 2/721/395/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Путильський районний суд Чернівецької області в складі

головуючої судді Стефанко У. Д.,

позивачки ОСОБА_1

представника позивачки Ткач В. В.

відповідачки ОСОБА_2

представника відповідачки Ковалюка М. Г.

за участю секретаря судових засідань Серотюк Д. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Ткач Валентина Василівна до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої онуки

УСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої онуки.

В обґрунтування позову зазначала, що її син ОСОБА_4 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , який було розірвано на підставі рішення Путильського районного суду Чернівецької області 31.08.2012. За час спільного проживання у шлюбі у них народилося двоє дітей: ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_6 та ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_7 . На даний час внучка ОСОБА_8 проживає з нею та знаходиться на її повному матеріальному утриманні. Відповідачка не піклується про здоров?я дитини, її фізичний, духовний, моральний розвиток, матеріальної допомоги не надає.

Зазначила, що стан здоров?я відповідачки та її матеріальне становище дозволяє утримувати свою дочку ОСОБА_8 . Просила позов задовольнити та стягувати з відповідачки аліменти на її користь на утримання неповнолітньої онуки ОСОБА_7 аліменти у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50% (п`ятдесят відсотків) прожиткового мінімуму, встановленого законом для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з дня подачі позову і до досягнення дитиною повноліття.

09.07.2026 на адресу суду від відповідачки ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечила позовні вимоги. Зазначила, що після розірвання шлюбу у 2012 року діти залишилися проживати з нею, а чоловік перейшов проживати до своєї матері ОСОБА_1 у с. Довгопілля. З 2013 року, відповідно до рішення суду, з відповідача за її позовом стягувалися аліменти до 2014 року, після чого позивачка відмовилася від стягнення у примусовому порядку з огляду на те, що вони ОСОБА_4 добровільно вирішили самостійно утримувати по одній дитині, відповідно на утриманні останнього з указаного часу залишилася дочка ОСОБА_8 . Вказувала, що до літа 2024 року підтримувала дитину продуктами, одягом та грошима, а після того, виконувала свій материнський обов?язок, надаючи дитині періодично фінансову підтримку. Зазначала, що позивачка повинна була б звертатися із таким позовом не тільки до неї, а і до батька дитини, який зовсім не піклується про своїх дітей.

Заяви та клопотання учасників справи.

У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги у повному обсязі, просила їх задовольнити. Вказала, що ОСОБА_8 проживає з нею з трьох років, саме вона піклується про неї та допомагає матеріально. Її син, батько дитини, виїхав за кордон ще 13 років тому, точне місце його знаходження на даний час її не відоме, знає що він у росії і допомоги на утримання дитини не надає. Допоки жив її чоловік, дідусь ОСОБА_8 , вони справлялися із утриманням онуки, а після його смерті для неї це стало непосильним, ще і з огляду на вступ дитини до коледжу у м. Чернівці. Вважає, що відповідачка, як мати дитини, зобов`язана її допомагати. Просила задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позов, посилаючись на доводи позовної заяви просила його задовольнити.

У судовому засіданні відповідачка не визнала позовних вимог, просила відмовити у їх задоволенні, посилаючись на зазначене нею у відзиві та про відсутність підстав для стягнення з неї аліментів, оскільки періодично надає дитині деякі кошти. Вказала що перебуває у шлюбі із ОСОБА_9 та виховують трьох спільних неповнолітніх дітей, на даний час не працює, перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягненню трьох років. Зазначила, що протягом судового провадження сплатила кошти за перше півріччя навчання доньки ОСОБА_8 у коледжі у розмірі 10500,00 грн. Щодо розміру заявлених аліментів, вважала їх розмір невеликим та недостатнім для потреб дитини, однак зазначила, що обов`язок з утримання дитини слід розділити між обома батьками, а не покладати цей тягар виключно на неї. Не заперечувала щоби дитина проживала із нею, однак остання відмовляється.

У судовому засіданні представник відповідачки просив відмовити у задоволенні позовних вимог у зв?язку з їх безпідставністю та недоведеністю.

У судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_7 пояснила, що на даний час являється студенткою ІІ курсу Чернівецького фахового коледжу бізнесу та харчових технологій, навчається стаціонарно за контрактом. Проживає з бабусею, яка здійснює її повне матеріальне утримання та займається її вихованням. Батько ще до початку війни періодично її надсилав деякі кошти, а з 2022 року перестав цікавитися нею. Востаннє спілкувалася із ним по меседжеру Вайбер у 2025 році. Вказала, що мати не навідує її у бабусі та не запрошує до себе, востаннє на запрошення матері була у її будинку минулого року на Дні народження сестри ОСОБА_10 . Гроші мати надає рідко, буваючи у Путилі приблизно 1-2 рази на місяць, заходила до неї у її ОСОБА_11 краси, де остання давала по 200-300 грн, інколи 100 грн. Банківську картку юніора, яка прикріплена до картки матері, відкрито Приватбанку з метою отримання допомоги від держави у розмірі 1000,00 грн. З метою покращення свого матеріального становища періодично підробляє, щоб полегшити фінансове становище бабусі в плані її утримання. Пропозицій від матері щодо спільного проживання не надходило.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Так, судом встановлено, що батьками ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 14.09.2009 року виконавчим комітетом Конятинської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, актовий запит №23 (а.с.9).

Відповідно до рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 31.08.2012, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розірвано (а.с. 8).

Відповідно до Акту обстеження матеріально-побутових умов сім?ї від 02.03.2026, ОСОБА_1 проживає за адресою АДРЕСА_1 спільно з онукою ОСОБА_12 , здійснює її виховання, піклування та утримання про неї. Дитина проживає в будинку бабусі з 2012 року. Батьки дитини не цікавляться її життям та здоров?ям, аліментів не сплачують ( а.с. 11).

ОСОБА_5 15.12.2012 зареєструвала шлюб із ОСОБА_9 та змінила прізвище на ОСОБА_13 , у шлюбі народилося троє дітей, що підтверджується копіями свідоцтв про шлюб та про народження дітей ( а.с. 39).

Відповідно до Акту обстеження-побутових умов фактичного місця проживання 10-13/191 від 30.06.2026, ОСОБА_2 проживає за адресою АДРЕСА_2 спільно з чоловіком ОСОБА_9 і дітьми: ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_6 , які знаходяться на її утриманні. Зі слів ОСОБА_2 , її дочка ОСОБА_7 проживає зі своїм батьком в с. Довгопілля Вижницького району Чернівецької області (а.с.36).

Відповідно до довідки сервісного центру Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області № 173 від 06.07.2026, ОСОБА_2 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, як одержувач допомоги при народженні дитини з 01.07.2024 по 31.07.2027 ( а.с. 40).

Згідно виконавчого листа Путильського районного суду Чернівецької області у справі №721/34/13-ц від 13.02.2013 року, на підставі рішення суду з ОСОБА_4 вирішено стягувати на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі по 400 грн на кожну дитину щомісячно до їх повноліття (а.с. 32).

Відповідно до постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 20.03.2014 року, виконавчий лист №721/34/13-ц від 13.02.2013 року повернуто стягувачеві за заявою останньої про припинення примусового стягнення аліментів.

З довідки Чернівецького вищого комерційного училища № 282 від 11.08.2025, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_6 (друга донька відповідачки від шлюбу із ОСОБА_4 ) зарахована до Чернівецького вищого навчального комерційного училища Державного торговельно-економічного університету ІІІ атестаційного рівня і навчається на ІІ курсі денної форми навчання за професією «кухар, кондитер»

З копій платіжних інструкцій та скан копій із додатку Приват24, наданих ОСОБА_2 вбачається, що протягом 2021- 2025 від ОСОБА_2 на картку ОСОБА_7 здійснювалися перекази коштів, зокрема,

у 2021 році: 15.07.2021 на суму 5100,00 грн, 06.08.2021 - 1300,00 грн, 18.09.2021 - 1300,00 грн, 10.11.2021 - 1000,00 грн;

у 2022 році: 05.04.2022 у сумі 1000,00 грн, 29.04.2022 - 1000,00 грн, 30.06.2022 - 1000,00 грн 12.07.2022 - 1000,00 грн, 11.08.2022 - 1000,00 грн, 30.08.2022 - 200,00 грн; 07.09.2022 - 1000,00 грн, 10.10.2022 - 1000,00 грн, 09.11.2022 - 1000,00 грн; 07.12.2022 - 1000,00 грн;

у 2023 році: 30.08.2023 у сумі 500,00 грн, 17.11.2023 - 150,00 грн;

у 2024 році: 06.12.2024 у сумі 200,00 грн;

у 2025 році: 30.08.2025 у сумі 1000,00 грн (а.с. 43-49).

З копії квитанції до платіжної інструкції АТ «Ощадбанк» від 25.09.2026 вбачається, що ОСОБА_2 здійснено платіжну операцію з призначенням платежу на оплату за навчання ОСОБА_7 у Чернівецькому фаховому коледжі бізнесу та харчових технологій у сумі 10500,00 грн.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

У статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Одним з основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття, закріпленим у СК України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

За змістом статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до частин першої та другої статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той з батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

У частині третій статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Отже, обов`язковою умовою для стягнення аліментів на користь одного з батьків або інших законних представників дитини є проживання з нею чи з ним самої дитини, на утримання якої власне і стягуються аліменти (постанова Верховного Суду від 22 листопада 2022 року у справі № 188/1029/19).

З своєю суттю аліменти – це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, з ким проживає дитина і який бере активну участь у її вихованні. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 711/8561/16-ц, від 29 червня 2022 року у справі № 596/826/21-ц, від 14 серпня 2024 року у справі № 760/4661/20).

За правилами статті 258 СК України баба і дід мають право на самозахист внуків. Баба і дід мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних внуків до органу опіки та піклування або до суду без спеціальних на те повноважень на підставі самого факту близького кровного споріднення. Це право на процесуальне представництво не потребує обов`язкового встановлення опіки чи піклування, тому баба, з якою фактично проживає дитина, має право на подання позову про стягнення аліментів з матері дитини (Постанова ВС від 04.02.2026 у справі №212/1496/24).

Отже, чинним законодавством передбачено право баби та діда на процесуальне представництво онука (онучки) на підставі самого факту близького кровного споріднення, без необхідності встановлення опіки, піклування чи призначення їх опікуном або піклувальником.

Таким чином, баба, з якою проживає онук (онучка), має право на подання в інтересах дитини позову до її батьків про стягнення аліментів без призначення опікуном дитини.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2018 року у справі № 445/637/16-ц.

Згідно з частинами першою – третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Верховний Суд неодноразово зауважував, що у правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання слід вирішувати в контексті кожної конкретної справи без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для дітей:

- дітей віком від 6 до 18 років - 3512 гривень;.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Мотивована оцінка наведених учасниками справи аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, встановлено, що батьками ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_4 та ОСОБА_17 .

Як убачається з матеріалів справи, неповнолітня ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 з 2014 року проживає однією сім`єю із бабусею ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . Остання здійснює її виховання, забезпечує усім необхідним, утримує матеріально та піклується про неї. Батько дитини не допомагає її матеріально з 2022 року, а мати інколи надає її кошти, однак ця допомога не здійснюється на постійній основі.

Заслухана у судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_7 підтвердила, що проживає з бабусею ОСОБА_1 , яка піклується про неї та допомагає матеріально.

Дитина з огляду на відносини які склалися між її батьками та скрутне матеріальне становище бабусі змушена сама працювати та заробляти з метою отримання коштів для забезпечення своїх необхідних потреб, які у силу її віку, повинні б забезпечувати батьки.

Відповідачка, як мати дитини, зобов`язана її утримувати, однак, на даний час добровільно цей обов`язок не виконує.

Суд зазначає, що обов`язок щодо утримання та виховання своїх дітей покладено на обох батьків і вони в рівній мірі зобов`язані їх утримувати до досягнення ними повноліття.

Твердження відповідачки про відсутність підстав стягнення з неї аліментів, з огляду на те, що утриманням дитини повинні займатися обоє батьків, а також добровільну допомогу дитині у виді періодичних платежів та здійснення оплати за її навчання у Коледжі за І півріччя, суд не може визнати достатніми для відмови у позові. Здійснення відповідачкою окремих виплат дочці не свідчить про належне виконання нею обов?язку щодо утримання дитини та не припиняє такого обов?язку. Оплата навчання є окремим видом витрат, пов?язаних із забезпеченням потреб дитини, однак не замінює обов?язку матері брати постійну участь у її вихованні та утриманні.

Слід зазначити, що доводи відповідачки щодо обов`язку обох батьків здійснювати виховання та утримання дитини, що не заперечувалося у судовому засіданні позивачкою, заслуговують на увагу, та з огляду на інтереси дитини, не позбавляють позивачку права звернутися із позовом про стягнення аліментів до батька дитини. Однак, з урахуванням принципу диспозитивності, саме позивач визначає коло відповідачів при зверненні до суду із позовом.

Суд також виходить з того, що потреби дитини мають постійний характер та включають витрати на харчування, одяг, лікування навчання розвиток, побутові та інші необхідні потреби. Відтак одноразове чи періодичне надання відповідачкою коштів не може розглядатися, як повне виконання нею встановленого законом обов?язку щодо утримання дитини.

Наявність у відповідачки на утриманні трьох неповнолітніх дітей від другого шлюбу саме по собі не є підставою для відмови у позові, оскільки, неповнолітня дочка ОСОБА_8 також являється дочкою відповідачки і має таке ж право на утримання від матері, як і інші діти та не ставить її у більш невигідне та нерівне становище порівняно із ними, оскільки діти за статусом є рівними для батьків. Слід урахувати, що троє неповнолітніх дітей відповідачки від другого шлюбу проживають у повній сім`ї, доказів на підтвердження утримання дітей тільки відповідачкою, суду не надано.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги встановлені судом обставини, зокрема те, що відповідачка є матір`ю неповнолітньої ОСОБА_7 , яка проживає з позивачкою (бабусею по лінії батька) та перебуває на її утриманні, відповідачка є особою працездатного віку, разом із чоловіком ОСОБА_9 мають на утриманні трьох неповнолітніх дітей, в добровільному порядку ухиляється від утримання дитини, суд, максимально враховуючи якнайкращі інтереси неповнолітньої дитини, керуючись принципом регулювання сімейних відносин на засадах справедливості, добросовісності та розумності, приходить до висновку про стягнення з відповідачки на користь позивачки аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі частки з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що на думку суду, в силу встановленого законодавцем мінімального розміру аліментів, буде необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Більш того, з урахуванням положень пункту 4 частини першої статті 161 ЦПК України, частини п`ятої статті 183 СК України такий розмір аліментів на утримання однієї дитини фактично визнано законодавцем, як базовий і безспірний.

Водночас суд зауважує, що з урахуванням змісту статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, може бути змінений. Отже, платник аліментів чи одержувач аліментів наділені правом ініціювати перед судом питання про зменшення або збільшення їх розміру.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (частина третя статті 181 СК України).

Відповідно до вимог ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Розподіл між сторонами судових витрат.

Позивач, як одержувач аліментів, від сплати судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції звільнена (п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»), відтак, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір в сумі 1331,20 грн за подання позовної заяви підлягає стягненню з відповідачки до спеціального фонду Державного бюджету України.

На підставі ст. 180-182, 190, 191, 258 СК України, ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства», керуючись ст. 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_7 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_8 аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі (однієї чверті) частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стягнення аліментів здійснювати з 18 червня 2026 року.

Рішення суду в частині стягнення аліментів в сумі платежів за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_7 в дохід держави судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Чернівецького апеляційного суду.

Повний текст рішення складено та підписано 08.10.2026.

Сторони у справі

Позивачка: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідачка: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_7 РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя Уляна СТЕФАНКО