Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №209/3478/26 — Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа №209/3478/26

Номер провадження 2/717/871/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року Кельменецький районний суд Чернівецької області у складі:

головуючої судді - Кудиби З. І.,

секретаря судового засідання - Житарюк А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Кельменці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8; ЄДРПОУ 37616221) до ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (далі - ТОВ «СВЕА ФІНАНС») Паладич А. О. подала до суду позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором № 1542121 від 08.04.2024 р. в розмірі 36 575,00 грн та понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08 квітня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» (далі - ТОВ «СЛОН КРЕДИТ») та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 1542121 шляхом обміну електронними повідомленнями. Позивач надав відповідачу кредит у сумі 3 500,00 грн строком на 360 днів зі стандартною процентною ставкою 2,50 % на день.

Позивач зазначає, що ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» виконало свої зобов`язання за договором у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти, тоді як ОСОБА_1 належним чином не виконував взяті на себе договірні зобов`язання, своєчасно та в повному обсязі не здійснював платежів, унаслідок чого утворилася заборгованість.

15 липня 2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 01.02-23/25, на підставі якого до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1542121 від 08 квітня 2024 року.

Посилаючись на невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором, позивач просить стягнути з нього заборгованість у загальному розмірі 36 575,00 грн, яка, відповідно до наданого розрахунку, складається із: 3 500,00 грн - заборгованості за основною сумою кредиту, 31 325,00 грн - заборгованості за процентами за користування кредитом та 1 750,00 грн - пені та штрафу, а також понесені судові витрати.

Ухвалою Кельменецького районного суду Чернівецької області від 27 серпня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Одночасно судом витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію щодо надходження грошових коштів на рахунок відповідача.

22 вересня 2026 року до суду від АТ КБ «ПриватБанк» надійшли витребувані судом матеріали, які підтверджують факт зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце його проведення, про причини неявки суд не повідомив.

Разом з тим відповідач користувався наданими йому процесуальними правами та подавав до суду відповідні документи. Так, 15 вересня 2026 року відповідач звернувся до суду із заявою про ознайомлення з матеріалами справи. Після ознайомлення з матеріалами справи 22 вересня 2026 року відповідач подав до суду заяву та відзив на позовну заяву, до яких долучив докази, а саме: військовий квиток серії НОМЕР_2 від 12 березня 2018 року; довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, від 30 листопада 2024 року № 5320; довідку № 191/455 від 27 січня 2025 року про перебування у військовій частині НОМЕР_3 на військовій службі; довідку № 4612/КП від 16 липня 2026 року про перебування на військовій службі за призовом під час мобілізації.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач обізнаний про розгляд справи, ознайомлювався з її матеріалами та реалізував своє право на подання доказів, які долучені до матеріалів справи.

Представник позивача та відповідач у судове засідання не з`явилися. Враховуючи належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, а також наявність у матеріалах справи достатніх доказів для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних у справі матеріалів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи та перевіривши їх наданими доказами, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 08 квітня 2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 1542121 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

На виконання умов Кредитного договору ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» направило ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему на номер телефону НОМЕР_4 , зазначений Позичальником у його анкеті в особистому кабінеті, одноразовий ідентифікатор A383, який 08 квітня 2024 року о 10:30:17 Позичальником було введено та відправлено Первісному кредитору у відповідному розділі інформаційно-телекомунікаційної системи, чим він прийняв (акцептував) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 1542121 на умовах, визначених офертою.

Відповідно до розділу 1 Кредитного договору ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» надає Позичальнику кредит у гривні в сумі 3 500,00 грн, а Позичальник зобов`язується одержати та повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування ними та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Кредит надається строком на 360 днів. За користування кредитом нараховуються проценти у таких розмірах та відповідно до таких умов: стандартна процентна ставка становить 2,50 % на день та застосовується з другого дня користування кредитом.

ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» виконало свої зобов`язання за Кредитним договором та надало Позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку Позичальника № НОМЕР_5 , яку Позичальник вказав при оформленні кредиту. Зазначене підтверджується документом від надавача платіжних послуг ТОВ «ПЕЙТЕК», що включено до реєстру платіжної інфраструктури Національного банку України.

Відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором, не здійснював передбачені договором платежі своєчасно та в повному обсязі, унаслідок чого виникла прострочена заборгованість.

15 липня 2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 01.02-23/25, відповідно до умов якого Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору, а Новий кредитор набуває права вимоги Первісного кредитора за кредитними договорами та сплачує Первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору, у порядку та строки, встановлені цим Договором.

Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до договору факторингу № 01.02-23/25 від 15 липня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 1542121 складає 36 575,00 грн.

Отже, ТОВ «СВЕА ФІНАНС» є належним позивачем у цій справі та має право на звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості.

Наведені обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи письмовими доказами, зокрема копією договору про надання споживчого кредиту, договором факторингу, витягом із Реєстру прав вимоги та іншими письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового або особистого немайнового права чи інтересу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, які існували на момент переходу таких прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статей 1048, 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит у строк та в порядку, визначених договором, а також сплатити проценти за користування кредитом у розмірі та порядку, встановлених договором.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом перевірено поданий позивачем розрахунок заборгованості, який узгоджується з умовами Кредитного договору та письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи, відповідачем не спростований, а тому суд приймає його як належний доказ розміру заборгованості в частині, що відповідає вимогам закону.

Отже, судом встановлено, що заборгованість відповідача за кредитним договором № 1542121 від 08 квітня 2024 року, відповідно до наданого позивачем розрахунку, становить: заборгованість за сумою кредиту - 3 500,00 грн; заборгованість за процентами - 31 325,00 грн; пеня, штраф - 1 750,00 грн; загальна заборгованість - 36 575,00 грн.

Як установлено судом, між сторонами виникли договірні правовідносини з приводу надання кредитних коштів. Факт укладення Кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростований.

Разом з тим при вирішенні питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитними коштами суд враховує спеціальні гарантії, встановлені законом для військовослужбовців.

Так, відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також іншим військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду та/або автомобіля.

Отже, наведена норма встановлює спеціальну законодавчу гарантію щодо ненарахування визначеним нею категоріям військовослужбовців процентів за користування кредитом, штрафних санкцій та пені за невиконання зобов`язань на період, на який поширюється відповідна гарантія.

Судом установлено, що відповідач є військовослужбовцем та бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України. На підтвердження зазначених обставин відповідачем подано до суду, зокрема, військовий квиток серії НОМЕР_2 від 12 березня 2018 року, довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, від 30 листопада 2024 року № 5320, довідку № 191/455 від 27 січня 2025 року про перебування у військовій частині НОМЕР_3 на військовій службі та довідку № 4612/КП від 16 липня 2026 року про перебування на військовій службі за призовом під час мобілізації.

Вказані документи у своїй сукупності підтверджують, що відповідач є військовослужбовцем та бере безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, а відтак на нього поширюється встановлена пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» гарантія щодо ненарахування процентів за користування кредитом.

При цьому судом враховується, що спірний Кредитний договір не є договором щодо придбання майна, яке віднесено до об`єктів житлового фонду, та/або автомобіля, а тому передбачений законом виняток, за якого відповідна гарантія не застосовується, у даному випадку відсутній.

Таким чином, незважаючи на встановлений сторонами Договору обов`язок позичальника сплачувати проценти за користування кредитними коштами, за наявності передбачених законом обставин кредитодавець не має права нараховувати такі проценти у період, на який поширюється дія спеціальної гарантії, встановленої пунктом 15 статті 14 зазначеного Закону.

Враховуючи наведене, а також беручи до уваги підтверджений матеріалами справи статус відповідача та його безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача процентів за користування кредитом, нарахованих за період, на який поширюється дія вказаної законодавчої гарантії.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 31 325,00 грн, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Щодо вимог позивача в частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 750,00 грн суд зазначає таке.

24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Законом України № 2120-IX від 15 березня 2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, яким передбачено, що у період дії воєнного стану, а також протягом тридцяти днів після його припинення або скасування, у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за кредитним договором позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

При цьому неустойка (штраф, пеня), нарахована починаючи з 24 лютого 2022 року, підлягає списанню кредитодавцем.

Аналогічні за змістом положення передбачені пунктом 6? розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до яких у період дії воєнного стану споживач звільняється від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, зокрема від обов`язку сплати неустойки та інших платежів, пов`язаних із таким простроченням.

Оскільки заявлена до стягнення неустойка у розмірі 1 750,00 грн нарахована у період дії воєнного стану, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині не ґрунтуються на вимогах закону та задоволенню не підлягають.

Водночас заборгованість за основною сумою кредиту у розмірі 3 500,00 грн підтверджується матеріалами справи. Поданий позивачем розрахунок у цій частині судом перевірено, він є арифметично правильним, відповідає умовам Кредитного договору, узгоджується з іншими доказами у справі та відповідачем не спростований.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача заборгованості за основною сумою кредиту у розмірі 3 500,00 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 31 325,00 грн та штрафних санкцій у розмірі 1 750,00 грн слід відмовити.

Позивач також заявив вимоги про стягнення з відповідача судових витрат, а саме судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрат.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позовних вимог майнового характеру, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 254,77 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 16, 512, 514, 526, 611, 629, 1048, 1049, 1054, 1077 Цивільного кодексу України, пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 1542121 від 08.04.2024 року в розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 254 (двісті п`ятдесят чотири) гривні 77 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення відповідач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складено 07 жовтня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8; ЄДРПОУ 37616221).

Відповідач: ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя Кудиба З. І.