Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №717/1826/26 — Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа №717/1826/26

Номер провадження 2/717/944/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого – судді: Туржанського В.В.

при секретарі: Каленчуку П.О.

розглянув в залі суду селища Кельменці за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справуза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Представник позивача ОСОБА_3 подала до Кельменецького районного суду Чернівецької області позовну заяву у якій просить, розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований виконкомом Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області 27.01.2015 року, актовий запис № 1. Після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_1 набуте у шлюбі прізвище - “ ОСОБА_4 ”. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати.

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася.

Представник позивача ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася та надіслала до суду заяву, у якій просить розглянути справу за відсутності позивачки та її представника, позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, відзив не подав.

Відповідно до ч.2 ст.247ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв`язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , дошлюбне прізвище ОСОБА_5 , зареєстрували шлюб 27 січня 2015 року у виконкомі Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, про що складено відповідний актовий запис №1. Сторони мають малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказані обставини стверджуються копією свідоцтва про шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_7 виданого 27 січня 2015 року на бланку серії НОМЕР_1 , копією свідоцтва про народження ОСОБА_6 виданого 10 лютого 2015 року на бланку серії НОМЕР_2 .

Позов заявлений з тих підстав, що спільне життя сторін не склалося через різні погляди на сімейне життя та обов`язки. Сторони у справі стали чужими людьми, втратили почуття любові та поваги один до одного. Подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки та інтересам малолітньої дитини. Подружні відносини між сторонами у справі припинено, позивачка та відповідач більше року проживають окремо, спільного господарства не ведуть.

Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу розірвання шлюбу.

Суд вважає, що сім`я позивачки та відповідача фактично розпалася та існує тільки формально, оскільки вони не підтримують сімейних стосунків і не ведуть подружнього життя, а подальше перебування їх у шлюбі суперечить інтересам позивачки.

Звертаючись до суду з позовною заявою, позивачка посилалася на те, що сторони не підтримують подружніх стосунків, шлюб існує формально, проживають окремо, спільного господарства не ведуть. Подальше спільне життя та збереження шлюбу буде суперечити інтересам позивачки.

Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Згідно з частиною першою статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до частини першої статті 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Згідно із частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (частина 1 статті 110 СК України).

Відповідно до статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя” судам роз`яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Згідно зі статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

За змістом указаної норми заходи щодо примирення подружжя вживаються судом за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя.

Надання строку для примирення подружжя є правом суду, а не його обов`язком.

В порушення ст. 43 ЦПК України відповідач не надав суду жодного доказу, який би підтверджував можливість примирення. Крім того, відповідач не надав суду доказів, що між ним та позивачкою дійсно існують сімейні відносини як між подружжям.

Враховуючи, що позивач заперечує проти збереження сім`ї, суд вважає, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити.

Суд вважає, що вимога позивачки «після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_1 набуте у шлюбі прізвище – « ОСОБА_4 », не є позовною вимогою в розумінні пункту 4 частини 3 статті 175 ЦПК України.

Суд вважає, що у рішенні суду в даному випадку не може бути зазначено про вибір позивачкою прізвища. Зокрема, вказівка про зазначення у рішенні суду про розірвання шлюбу про вибір прізвища тим з подружжя, який змінив прізвище під час державної реєстрації шлюбу, що розривається, міститься у ч.8 ст. 294 ЦПК України. Стаття 294 ЦПК України встановлює порядок розгляду справ окремого провадження. Однак, дана справа розглядається в порядку позовного провадження. Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Таким чином, зміна шлюбного прізвища на дошлюбне або залишення на шлюбному прізвищі залежить виключно від волевиявлення особи, яка змінила своє дошлюбне прізвище. Закон України „Про державну реєстрацію актів цивільного стану”, а саме ст. 15 встановлює, що той з подружжя, який бажає відновити своє дошлюбне прізвище, повинен заявити про це в органі державної реєстрації актів цивільного стану під час державної реєстрації розірвання шлюбу. Згідно до пункту 22 підрозділу 3 розділу 3 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року №52/5 у редакції наказу Міністерства юстиції України від 24.12.2010 року №3307/5, той із подружжя, який бажає відновити своє дошлюбне прізвище, повинен письмово заявити про це у відділі державної реєстрації актів цивільного стану під час державної реєстрації розірвання шлюбу.

Суд вважає, що з відповідача на користь позивачки слід стягнути 1331 гривню 20 копійок в рахунок відшкодування витрат понесених по сплаті судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Вказані вище обставини стверджуються взаємним зв`язком доказів, досліджених судом у їх сукупності. Дані докази є належними та допустимими.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно частин 1,2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Відповідно до частин 3 та 4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.137 ЦПК України).

Судом встановлено, що згідно ордеру адвокатом Григорян Валентиною Сергіївною надається правова допомога ОСОБА_1 у Кельменецькому районному суді. Згідно копії квитанції до прибуткового касового ордеру, адвокатом Григорян В.С. прийнято від Волошеної на підставі договору про надання правничої допомоги від 01.09.2026 року 5000 гривень.

Згідно опису робіт (наданих послуг) адвокатом надані наступні послуги: консультування щодо можливостей, механізмів , процедур судового захисту прав позивача вартістю 1500 гривень, ознайомлення із документами наданими позивачем 500 гривень, підготовка позовної заяви про розірвання шлюбу 2000 гривень, участь адвоката у судовому засіданні 1000 гривень.

Суд відхиляє як доказ такий опис робіт (наданих послуг) з тих підстав, що він не містить відомостей про справу по якій надані такі послуги та особу якій надані такі послуги. Крім того, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, адвокат не приймала участі у судовому засіданні, однак у акті виконаних робіт така послуга зазначена.

До суду не подано договору про надання правничої допомоги укладеного між адвокатом Григорян В.С. та ОСОБА_1 .

Таким чином, суд не може визначити розмір витрат на правничу допомогу адвоката, згідно з умовами договору про надання правничої допомоги.

Суд проаналізувавши надані позивачем докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи правові висновки Верховного Суду, дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно до пункту 5 статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі п. 4 ч. 2 ст. 18, ст.ст. 24, 55, 56, 105, 110, 112 СК України, керуючись ст. ст. 2, 5, 12, 13, 15, 19, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 209, 258, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_3 , жительки АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , жителя АДРЕСА_2 , про розірвання шлюбу - задовольнити повністю.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який було зареєстровано 27 січня 2015 року виконкомом Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, актовий запис № 1 - розірвати.

Стягнути із ОСОБА_2 користь ОСОБА_1 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривню 20 (двадцять) копійок в рахунок відшкодування судових судового зборута 5000 (п`ять тисяч) гривеньв рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 07 жовтня 2026 року.

Надіслати сторонам копії рішення протягом двох днів з дня його складання.

Суддя: