Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №636/4323/26 — Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/4323/26 Провадження 2/636/3470/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2026 місто Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Оболєнської С.А.,

за участю секретаря судового засідання - Селевко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Чугуївського міського суду Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Чугуївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_4 , про оспорювання батьківства та встановлення факту батьківства,

встановив:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому просить суд встановити факт, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , виключити з актового запису про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відомості про батька, ОСОБА_2 , зазначити в актовому записі № 167 від 29.11.2024 батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 2023 року у неї почалися стосунки з ОСОБА_5 , але на той момент обидва були одружені. В листопаді 2023 року вона звернулась до суду з позовом до чоловіка - ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, і 18.01.2024 рішенням суду їх шлюб був розірваний. 13.11.2023 ОСОБА_5 через свого представника подав до Богунського районного суду м. Житомира позовну заяву про розірвання шлюбу з ОСОБА_4 30.11.2023 суд відкрив провадження та призначив до розгляду справу. Однак, 27.12.2023 ОСОБА_5 , який був призваний та мобілізований, 20.01.2023 зник безвісти. Тому, ухвалою від 14.05.2024 провадження по справі про розірвання шлюбу зупинене до розшуку позивача. Мати ОСОБА_5 - ОСОБА_3 звернулась із заявою до Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області про те, що її син зник безвісти. 27.03.2025 постановою слідчого СВ Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області призначена судово молекулярно-генетична експертиза у кримінальному провадженні, в якій вказано, що у ході досудового розслідування встановлено, що з числа близьких родичів зниклого є його рідна донька - ОСОБА_6 . 10.03.2026 ОСОБА_3 отримала сповіщення, з якого стало відомо, що її син, ОСОБА_5 , загинув. За час стосунків її, позивача ОСОБА_1 , та ОСОБА_5 вона завагітніла та ІНФОРМАЦІЯ_4 народила їх спільну доньку ОСОБА_7 . Проте у свідоцтві про народження дитини її батьком, відповідно до вимог ч.2 ст.122 СК України, записаний колишній чоловік ОСОБА_8 - відповідач ОСОБА_2 . Факт батьківства ОСОБА_5 відносно ОСОБА_6 підтверджується висновком експерта Донецького НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/105-26/1633-БД від 14.02.2026.

Ухвалою від 11.05.2026 справа прийнята до розгляду та провадження у ній відкрито, призначено підготовче засідання. Ухвалою від 30.06.2026 підготовче провадження закрито та справа призначена до судового розгляду.

Від позивача в судове засідання надійшла заява про підтримання позовних вимог та розгляду справи без її участі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, причину неявки суду не повідомив, до суду надано нотаріально завірену заяву, згідно якої він зазначив, що проти позову не заперечує, він не є біологічним батьком дитини та просить розглядати справу без його участі.

Від представників ІНФОРМАЦІЯ_5 та Чугуївського відділу ДРАЦС у Чугуївському районі Харківської області Харківського МРУ МЮУ надійшли заяви про розгляд справи без їх участі та ухвалення рішення на розсуд суду.

Від ОСОБА_3 надійшла заява, згідно якої вона просить позов задовольнити.

ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилась, причину неявки суду не повідомила, про дату та час розгляду справи повідомлялась своєчасно та належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи зворотні повідомлення та довідки про доставку електронного документа.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, приходить до наступного.

Матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Чугуївського міського суду від 18.01.2024 між ними розірвано.

ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 29.11.2024. Згідно свідоцтва про народження її матір`ю значиться позивач ОСОБА_1 , а батьком - відповідач ОСОБА_2 , оскільки відповідно до ч.2 ст.122 СК України дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.

Позивач звернулась до суду з позовом про визнання біологічним батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що не заперечується відповідачем, про що свідчить надана нотаріально завірена заява від 24.04.2026, реєстровий № 658.

Судом встановлено, що згідно сповіщення сім`ї № 56 ІНФОРМАЦІЯ_5 від 30.12.2024 за № 10/8413 ОСОБА_5 зник безвісти 27.12.2023 біля н.п. Очеретине Покровського району Донецької області, під час ведення бойових дій.

Згідно висновку експерта № СЕ-19/117-25/9677-БД від 07.05.2025 за результатами проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є рідною донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до висновку експерта Донецького НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/105-26/1633-БД від 14.02.2026, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , генетичні ознаки якої встановлені у висновку експерта Полтавського НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/117-25/9677-БД від 07.05.2025, може бути біологічною донькою невстановленої особи військовослужбовця р/н 67м/2 від 04.01.2024 (об`єкт №1 у висновку Донецького НДЕКЦ МВС України № СБ-19/105-25/4952-БД від 22.09.2025), згідно з генетичними ознаками аутосомної ДНК. Ймовірність даної події становить не менше 99,99999817%.

Постановами про встановлення особи тіла від 03.03.2026 та встановлення особи трупу від 03.02.2026 визнано особу невстановленого військовослужбовця ЗСУ (реєстраційний номер тіла, трупа 67м/2 від 04.01.2024 (унікальний номер тіла 20240104010000067)) як ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно сповіщення № 427 сім`ї померлого (загиблого) військовослужбовця ІНФОРМАЦІЯ_5 від 10.03.2026 за № 5/2891 ОСОБА_5 загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 поблизу н.п. Очеретине Покровського району Донецької області, смерть пов`язана із захистом Батьківщини.

Даний факт також підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 17.03.2026.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 СК України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Відповідно до ст. 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.2, 3 ст. 122 СК України дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.

Подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір`ю дитини заяви про визнання батьківства.

Згідно з абз. 1, 2, 10 п. 20 гл. 1 р. ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 №52/5, якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу (смерті, розірвання шлюбу) або визнання його недійсним, державна реєстрація народження дитини проводиться у такому самому порядку, як і державна реєстрація народження дитини, батьки якої перебувають між собою у шлюбі, за винятком випадків, передбачених абзацами другим, п`ятим та сьомим цього пункту.

Якщо мати дитини під час державної реєстрації народження заявляє, що її колишній чоловік не є батьком дитини, і у зв`язку з цим просить не вказувати його батьком в актовому записі про народження дитини, її прохання може бути задоволене лише за наявності спільної заяви чоловіка та дружини (колишнього подружжя) про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини, а також спільної заяви батьків про державну реєстрацію народження.

Згідно з ч. 2 ст. 125 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 128 Сімейного кодексу України, за відсутністю заяви, право на подання якої встановлено ст. 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 130 СК України, у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 5 Сімейного кодексу України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (частини друга і третя статті 5 Сімейного кодексу України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3 визначено, що при розгляді справ про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше 01 січня 2004 року, суд має вирішувати відповідно до норм СК, зокрема ч. 2 ст. 128, на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільного процесуального законодавства.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України визначено, що при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у тих випадках, коли батьком дитини записано конкретну особу, вимоги про визнання батьківства мають розглядатись одночасно з вимогами про виключення відомостей про цю особу як батька з актового запису про народження дитини.

Згідно з п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до ст. 213, 215 ЦПК України, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я по батькові матері, батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено). Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 212 ЦПК ( 1618-15 ), згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

У рішенні від 19 березня 2019 року Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «M. T. v. UKRAINE», № 950/17, § 2324, вказав, що питання полягає не в діях держави, а в стверджуваній неналежності захисту національними судами приватного життя заявника у спорі між приватними сторонами. У справах такого типу має враховуватись справедливий баланс між відповідними конкуруючими інтересами. До того ж усі рішення щодо найкращих інтересів дитини повинні мати надзвичайне значення. Стосовно спорів про батьківство, ініційованих ймовірними біологічними батьками, незважаючи на надану національним органам влади свободу розсуду в цій сфері, біологічний батько не повинен повністю виключатись із життя своєї дитини, якщо тільки цього не вимагають відповідні причини щодо захисту найкращих інтересів дитини. Суд встановлював порушення статті 8 Конвенції, коли національні органи влади відмовляли у розгляді позову ймовірного біологічного батька про встановлення його батьківства, лише пославшись на визнання батьківства іншим чоловіком та не розглянувши при цьому фактичні обставини справи. На противагу, стаття 8 Конвенції не була порушена у випадках, коли національні органи влади відмовляли у розгляді такого позову після ретельного вивчення інтересів зацікавлених осіб, приділивши особливу увагу інтересам дитини, та не проігнорували при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 17.02.2021 року у справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20), доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Крім того, для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.

У постанові від 16.05.2018 року у справі № 591/6441/14-ц, провадження № 61-6030св18 Верховний Суд зазначив, що підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. А доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто, при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ураховуючи те, що визнання батьківства встановлюється в судовому порядку, питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів.

В судовому порядку батьківство може бути оспорено як у випадках, коли в Книзі реєстрації народжень батьками дитини записано осіб, які перебували у шлюбі між собою (п.10 Постанови).

Оспорювання батьківства можливе тільки після реєстрації народження дитини і до досягнення нею повноліття, а в разі її смерті не допускається. Оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (ст. 136 СК (2947-14), - шляхом пред`явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі (ст. 138 СК), - звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини. Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини (п.11 Постанови).

Отже, матеріалами справи встановлено, що запис про батька ОСОБА_6 - ОСОБА_2 здійснений на підставі ст. 133 СК України, тобто як дитини, народженої у шлюбі.

ОСОБА_1 зазначає, що відповідач ОСОБА_2 не є біологічним батьком дитини, ОСОБА_6 , що підтверджується висновками експерта № СЕ-19/117-25/9677-БД від 07.05.2025 та експерта Донецького НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/105-26/1633-БД від 14.02.2026, згідно яких ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є рідною донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Надана позивачкою переписка з ОСОБА_5 підтверджує факт існування близьких стосунків між ними.

Крім того, ОСОБА_3 , матір ОСОБА_5 (факт родинних відносин підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 29.03.1986, яка змінила прізвище на ОСОБА_9 згідно копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 від 29.12.2001), подала до суду заяву, згідно якої заявлені позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що: «підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи».

Тобто, висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи може бути підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку. Разом із тим, підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України, які мають оцінюватися в їх сукупності.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом України.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 статті 80 ЦПК України зазначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

За таких обставин суд, враховуючи досліджені в судовому засіданні докази, приходить до висновку про доведення позивачем батьківства ОСОБА_5 стосовно дитини, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 134 СК України, на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Згідно зі ст.138 СК України жінка, яка народила дитину у шлюбі, має право оспорити батьківство свого чоловіка, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька дитини з актового запису про народження дитини. До вимоги матері про внесення змін до актового запису про народження дитини встановлюється позовна давність в один рік, яка починається від дня реєстрації народження дитини.

Відповідно до п.п.20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2, з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану. Виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

Пунктом 2.13 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Мiнiстерства юстиції України від 12.01.2011 року № 96/5 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14.01.2011 року за № 55/18793, передбачено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема: рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Відповідно до Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 р. За №96/5 на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

Згідно з п.1.7 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання від 12.01.2011 № 96/5, зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен а ргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд розподіляє судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Згідно зі ст.142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки позивач була звільнена від сплати судового збору при подачі позову до суду, то судовий збір підлягає стягненню в дохід держави з відповідача, який визнав позов до початку розгляду справи по суті, в розмірі 50 відсотків, тобто 665,60 грн, а інші 50 відсотків компенсуються за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.5, 13, 76-81, 128, 141, 223, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Чугуївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_4 , про оспорювання батьківства та встановлення факту батьківства - задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 в місті Чугуєві Харківської області Україна і помер ІНФОРМАЦІЯ_7 (свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_2 , видане Чугуївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області 17 березня 2026 року) є батьком ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_8 в місті Харкові (свідоцтво про народження Серія НОМЕР_1 видане Чугуївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 29 листопада 2024 року).

Виключити з актового запису № 167 від 29 листопада 2024 року про народження ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_8 в м. Харкові, Харківська область, Україна, складеного Чугуївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 29 листопада 2024 року, відомості щодо батька - ОСОБА_2 .

Зазначити в актовому записі № 167 від 29 листопада 2024 року про народження ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_8 в м. Харкові, Харківська область, Україна, складеного Чугуївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 29 листопада 2024 року, батьком дитини ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 в місті Чугуєві Харківської області України і помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , та внести до актового запису відповідні зміни.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у дохід держави в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_5 , паспорт НОМЕР_6 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , паспорт НОМЕР_7 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_9 , паспорт НОМЕР_10 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 .

Третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_11 .

Третя особа: Чугуївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, адреса місцезнаходження: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Старонікольська, буд. 45, код ЄДРПОУ 41403911.

Третя особа: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП НОМЕР_12 , паспорт № НОМЕР_13 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_5 .

Повний текст рішення складений 02.10.2026.

Суддя: С.А. Оболєнська