Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №646/7579/26 — Основ’янський районний суд міста Харкова

ОСНОВ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА

Справа № 646/7579/26

№ провадження 2/646/4756/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року місто Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі

головуючої судді Іщенко О. В.,

секретар судового засідання Петренко А. О.,

учасники справи:

представники позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» Сердійчук Я. Я., Пилипчук С. В., Чайковська М. І., Ушакова М. І.,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Основ`янського районного суду міста Харкова у режимі відеоконференції цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» в особі представника Сердійчук Ярослави Ярославівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій позивача та відповідача; заяви, клопотання учасників справи; інші процесуальні дії у справі

До Основ`янського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» в особі представника Сердійчук Я. Я. з вимогою стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за договором № 4072275 від 29 грудня 2021 року у розмірі 9 212,00 гривень.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 29 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір № 4072275.

Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» свої зобов`язання за кредитним договором виконало належним чином та у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти на умовах, визначених договором. Водночас відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у загальному розмірі 9 212,00 гривень, яка складається із: заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) у сумі 4 000,00 гривень та заборгованості за нарахованими процентами у сумі 5 212,00 гривень.

26 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено договір факторингу № 26-07/2024, за умовами якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 4072275 від 29 грудня 2021 року.

Ураховуючи викладене вище, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором № 4072275 від 29 грудня 2021 року у розмірі 9 212,00 гривень, судовий збір у розмірі 2 662,40 гривень, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 гривень.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 06 серпня 2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 06 серпня 2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів; витребувано у Акціонерного товариства «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» докази.

26 серпня 2026 року на адресу суду надійшла відповідь Акціонерного товариства «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» на виконання ухвали суду про витребування доказів.

27 серпня 2026 року до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній позовні вимоги не визнав у повному обсязі, уважаючи їх безпідставними та такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах справи.

Відповідач зазначив, що кредит у Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» він не оформлював, кредитних коштів не отримував та послугами «мікрокредитних» установ не користувався. За його твердженнями, треті особи заволоділи його персональними даними під приводом працевлаштування через веб-сайт Work.ua та використали їх для оформлення кредитних зобов`язань.

ОСОБА_1 також заперечив належність йому банківської картки № НОМЕР_1 , на яку, за твердженнями позивача, були перераховані кредитні кошти, а також номера телефону НОМЕР_2 , зазначеного під час оформлення спірного кредитного договору.

Після виявлення факту оформлення на його ім`я кредитних зобов`язань відповідач 30-31 грудня 2021 року звернувся до Департаменту кіберполіції з електронним повідомленням про можливі шахрайські дії, а також повідомив про відповідні обставини «мікрофінансові» установи.

Окрім того, 13 січня 2022 року та 22 лютого 2022 року ОСОБА_1 особисто звернувся до органів Національної поліції із заявами про вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного з незаконним використанням його персональних даних. Відповідач зазначив, що, незважаючи на невнесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, сам факт його неодноразових звернень до правоохоронних органів, на його думку, підтверджує, що він послідовно заперечував свою причетність до оформлення спірного кредиту та повідомляв про можливе вчинення щодо нього шахрайських дій.

З огляду на наведене відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

31 серпня 2026 року на адресу суду надійшла відповідь Акціонерного товариства «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» на виконання ухвали суду про витребування доказів.

02 вересня 2026 року засобами системи «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

У відповіді на відзив представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» зазначив, що доводи відповідача щодо неукладення ним договору про споживчий кредит № 4072275 від 29 грудня 2021 року є необґрунтованими та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Як зазначив представник позивача, договір було укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. При цьому ідентифікація відповідача під час оформлення кредиту здійснювалась за допомогою системи BankID НБУ, внаслідок чого до інформаційної системи кредитодавця були передані його персональні дані.

Матеріали справи містять довідку про ідентифікацію, відомості про направлення 29 грудня 2021 року на номер телефону НОМЕР_2 одноразового ідентифікатора «S52841», а також дані про його подальше використання для підписання договору. Послідовність відповідних електронних дій зафіксована в інформаційній системі первісного кредитора, у тому числі в LogFile та хронології оформлення кредиту.

На думку представника позивача, наведені докази у своїй сукупності підтверджують проходження відповідачем процедури ідентифікації, оформлення заявки на кредит, отримання одноразового ідентифікатора та укладення договору, а тому, саме заперечення відповідачем факту укладення договору не спростовує наданих доказів.

Щодо тверджень відповідача про можливе використання його персональних даних третіми особами представник позивача зазначив, що такі доводи мають характер припущень, оскільки відповідачем не надано доказів того, що саме треті особи пройшли процедуру ідентифікації через BankID НБУ, отримали одноразовий ідентифікатор та використали його для укладення спірного договору. Сам факт звернення відповідача до кіберполіції не підтверджує факту вчинення шахрайства та не встановлює особу, яка могла вчинити відповідні дії.

Разом з тим, представник позивача звернув увагу на лист від 26 січня 2022 року, наданий самим відповідачем, з якого убачається, що за результатами перевірки ознак кримінального правопорушення встановлено не було.

Також представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заперечив доводи відповідача щодо неналежності йому банківської картки № НОМЕР_1 та номера телефону, на який було направлено одноразовий ідентифікатор. Зазначив, що реквізити вказаної картки були самостійно зазначені під час оформлення кредиту та пройшли передбачену правилами ТОВ «МІЛОАН» процедуру верифікації. Кредитні кошти у сумі 4 000,00 гривень були перераховані за вказаними реквізитами, що підтверджується квитанцією ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» від 29.12.2021 року.

Факт належності картки іншій особі сам по собі не свідчить про неукладення кредитного договору, оскільки стосується способу виконання договору, а не факту його укладення. У цьому контексті представник позивача послався на правові висновки Верховного Суду, зокрема викладені у постановах від 12.06.2023 року у справі № 263/3470/20 та від 31.01.2024 року у справі № 671/1832/20.

Щодо номера телефону представник позивача зазначив, що відповідачем не надано належних доказів того, що він не користувався зазначеним номером або що одноразовий ідентифікатор був отриманий та використаний іншою особою.

Узагальнюючи викладене, представник позивача зазначив, що наявна у справі сукупність доказів підтверджує укладення відповідачем договору про споживчий кредит № 4072275 від 29 грудня 2021 року, його підписання одноразовим ідентифікатором та виконання первісним кредитором обов`язку щодо перерахування кредитних коштів. Відповідач, на думку позивача, не надав належних та допустимих доказів на спростування цих обставин.

Ураховуючи викладене вище, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» просив позовні вимоги товариства до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити у повному обсязі.

02 вересня 2026 року засобами системи «Електронний суд» представником позивача подано письмові пояснення, у яких останній зазначив, що 29 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 4072275, відповідно до якого відповідачу надано кредит у розмірі 4 000,00 гривень.

Представник позивача стверджує, що договір укладено в електронній формі шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора, надісланого на зазначений ним номер мобільного телефону. На підтвердження цього до матеріалів справи долучено договір, довідку про ідентифікацію, інформацію про направлення SMS-коду, LogFile та хронологію дій користувача під час оформлення кредиту.

Ідентифікація та верифікація відповідача здійснювались через систему BankID НБУ. За даними, отриманими через BankID, були підтверджені персональні дані ОСОБА_1 , зокрема, його ПІБ, дата народження та РНОКПП.

На думку представника позивача, сукупність BankID-ідентифікації та використання одноразового ідентифікатора виключає можливість укладення договору сторонньою особою.

Окрім того, під час оформлення кредиту саме відповідач указав банківську картку № НОМЕР_1 як спосіб отримання кредитних коштів.

При цьому належність цієї картки безпосередньо відповідачу, на думку представника позивача, не є визначальною для факту укладення договору, оскільки умовами кредитування передбачалось перерахування коштів на картку, реквізити якої повідомив позичальник.

Факт перерахування 4 000 гривень підтверджується квитанцією Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ЕЛАЄНС» від 29 грудня 2021 року, що є належним доказом виконання первісним кредитором свого обов`язку щодо надання кредитних коштів, оскільки переказ здійснювався через залученого надавача платіжних послуг.

У зв`язку з тим, що банківська картка, на яку були перераховані кошти, за інформацією Акціонерного товариства «РАЙФФАЙЗЕН БАНК», не належить відповідачу, представник позивача наголошує, що сама по собі ця обставина не свідчить про неукладення договору або відсутність волевиявлення відповідача.

Окремо представник позивача зазначає, що первісний кредитор не є банком, а тому не зобов`язаний відкривати окремий кредитний рахунок та не може надати банківську виписку як доказ видачі кредиту. Перерахування коштів здійснювалося через Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ЕЛАЄНС» як надавача платіжних послуг, а відповідна квитанція, на його думку, є належним доказом здійснення переказу.

Сукупність доказів - електронний кредитний договір, дані BankID, SMS з одноразовим ідентифікатором, LogFile, хронологія дій, дані заявки на кредит та квитанція про переказ коштів підтверджує факт укладення договору саме відповідачем та виконання первісним кредитором своїх зобов`язань.

Разом з тим, представник позивача посилається на презумпцію правомірності правочину, передбачену статтею 204 Цивільного кодексу України, та зазначає, що відповідачем не надано доказів недійсності договору, його непідписання, відсутності волевиявлення або погашення заборгованості.

Відповідач, здійснивши оформлення кредитної заявки, надавши персональні дані та реквізити картки, підтвердивши договір одноразовим ідентифікатором та не оскаржуючи договір, фактично вчинив дії, які підтверджують існування відповідного договірного зобов`язання.

Ураховуючи викладене вище, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» просив позовні вимоги товариства до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити у повному обсязі.

08 вересня 2026 року засобами системи «Електронний суд» від представника позивача надійшли письмові пояснення, у яких зазначено, що відповідач заперечує факт укладення кредитного договору № 4072275 від 29 грудня 2021 року, посилаючись на можливе використання його персональних даних третіми особами, а також на те, що кредитні кошти були перераховані на платіжну картку, яка йому не належить.

На думку представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», такі доводи не спростовують факту укладення договору, оскільки матеріали справи містять сукупність доказів проведення ідентифікації відповідача, оформлення ним кредитної заявки, направлення та використання одноразового ідентифікатора для підписання договору, а також відомості про послідовність дій у інформаційній системі кредитодавця.

Представник позивача наголошує, що ідентифікація відповідача здійснювалась через систему BankID НБУ, яка передбачає електронну дистанційну ідентифікацію та багатофакторну автентифікацію користувача. У зв`язку з цим саме лише припущення відповідача про те, що його персональні дані могли бути використані сторонніми особами, не підтверджує факту оформлення кредиту іншою особою.

Відповідач, на думку представника позивача, не надав доказів незаконного доступу третіх осіб до його засобів банківської автентифікації, проходження ними процедури BankID та подальшого укладення кредитного договору.

Щодо посилань відповідача на відсутність вільного волевиявлення позивач зазначав, що відповідно до частини третьої статті 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним, однак обставини, які свідчать про його відсутність, підлягають доказуванню. Відповідач не довів, що договір був оформлений сторонньою особою без його участі. При цьому позивач посилався також на презумпцію правомірності правочину, передбачену статтею 204 Цивільного кодексу України.

Стосовно перерахування кредитних коштів на картку, яка не належить відповідачу, позивач зазначав, що під час оформлення кредиту саме в інформаційній системі були зазначені реквізити цієї картки, на яку 29 грудня 2021 року було перераховано 4 000,00 гривень. За правилами Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», чинними на час укладення договору, позичальник самостійно визначав реквізити картки для отримання кредитних коштів, при цьому її обов`язкова належність безпосередньо позичальнику не встановлювалася.

Тому, перерахування коштів на картку третьої особи стосується способу виконання кредитодавцем своїх зобов`язань та саме по собі не спростовує факту укладення договору.

Також представник позивача заперечував проти доводів відповідача, заснованих на його зверненні до «кіберполіції» та повідомленні фінансових установ про можливе шахрайство.

Зазначив, що таке звернення підтверджує лише факт повідомлення особою про певні обставини, але саме по собі не встановлює факту шахрайства, особи, яка уклала договір, чи обставин використання персональних даних відповідача. Відсутність вироку у кримінальному провадженні сама по собі не виключає можливості доведення відповідних обставин іншими доказами, однак наданих відповідачем доказів для спростування укладення ним кредитного договору недостатньо.

Ураховуючи викладене вище, представник позивача просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

09 вересня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшли заперечення на відзив та письмові пояснення позивача.

Відповідач заперечує проти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» про стягнення заборгованості за договором № 4072275 від 29 грудня 2021 року та уважає їх необґрунтованими з таких підстав.

По-перше, відповідач не укладав зазначеного кредитного договору та не мав внутрішньої волі на отримання кредиту. 29 грудня 2021 року від імені відповідача третіми особами було оформлено декілька «мікрокредитів» у межах шахрайської схеми. Відповідач дізнався про незаконне використання своїх персональних даних та одразу звернувся до кіберполіції і повідомив відповідні фінансові установи.

По-друге, саме по собі проходження ідентифікації через BankID не доводить, що кредитну заявку та договір особисто ініціював і підтвердив відповідач. BankID підтверджує відповідність певних персональних даних даним, наявним у банківській системі, але не доводить факту особистого волевиявлення відповідача на укладення саме кредитного договору.

По-третє, позивач посилається на підписання договору одноразовим SMS-кодом «S52841», направленим на номер телефону НОМЕР_2 . При цьому позивачем не надано належних доказів того, що зазначений номер телефону належав відповідачу або перебував під його контролем 29 грудня 2021 року. Отже, сам факт введення SMS-коду не підтверджує, що відповідні дії здійснив саме відповідач.

По-четверте, у матеріалах справи зазначено, що заявка була сформована з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 та IP-адреси НОМЕР_3 . Відповідач заперечує належність йому зазначеної електронної адреси та IP-адреси. Використання електронної адреси, пов`язаної з нібито працевлаштуванням, узгоджується з обставинами шахрайської схеми, внаслідок якої треті особи отримали доступ до персональних даних відповідача.

По-п`яте, відповідач фактично не отримував кредитних коштів та не розпоряджався ними. Кошти були перераховані на платіжну картку № НОМЕР_1 , щодо належності якої відповідачу позивач не надав належних доказів. Відповідач зазначеною карткою не користувався та заперечує факт отримання кредитних коштів.

Таким чином, позивач не довів сукупність обставин, необхідних для підтвердження факту укладення договору саме відповідачем, його особистого волевиявлення та фактичного отримання ним кредитних коштів.

З огляду на викладене відповідач уважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» є недоведеними та не підлягають задоволенню.

Для повного та об`єктивного встановлення обставин справи відповідач просив суд витребувати: у Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» або позивача - повні технічні логи оформлення договору № 4072275 від 29 грудня 2021 року, зокрема IP-адресу, device fingerprint, дані BankID-ідентифікації та інформацію про спосіб додавання платіжної картки; у оператора мобільного зв`язку - інформацію про абонента, на якого 29 грудня 2021 року був зареєстрований номер НОМЕР_2 ; в Акціонерному товаристві «Райффайзен Банк» - інформацію про власника картки № НОМЕР_1 та виписку про рух коштів за період з 29 грудня 2021 року по 31 грудня 2021 року.

На підставі викладеного відповідач просить суд відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Оскільки зазначене вище клопотання було заявлено відповідачем в порушення вимог частини першої статті 84 Цивільного процесуального кодексу України, подання учасниками справи кількох заяв по суті справи та ОСОБА_1 не порушувалось питання поважності причин пропущення строків на подання клопотання, судом таке клопотання не розглядалось.

У судове засідання, призначене на 30 вересня 2026 року, відповідач не з`явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином. До відзиву на позовну заяву додав заяву про проведення розгляду справи без його участі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Зазначив суду, що сукупність наданих до матеріалів справи доказів підтверджує укладення кредитного договору саме відповідачем; та обставина, що платіжна карта не імітована на ім`я відповідача, не підтверджує неукладення договору відповідачем; позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову тощо) не вчинялось.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши їх у сукупності та взаємозв`язку, встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

29 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 4072275, який підписано сторонами договору у електронному вигляді.

Відповідно до положень розділу 1. зазначеного вище кредитного договору кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений пунктом 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у пункті 1.2. договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений пунктом 1.4. договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Сума (загальний розмір) кредиту становить 4 000,00 гривень.

Кредит надається строком на 30 днів з 29 грудня 2021 року (строк кредитування).

Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) - 28 січня 2022 року.

Проценти за користування кредитом - 12,00 гривень, які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Тип процентної ставки за цим договором - фіксована.

У додатку № 1 до договору про споживчий кредит № 4072275 від 29 грудня 2021 року наведено графік платежів.

Додатком № 2 до договору про споживчий кредит № 4072275 від 29 грудня 2021 року є паспорт споживчого кредиту, із змісту якого встановлено, що основними умовами кредитування з урахуванням побажань споживача є: тип кредиту - кредит; сума кредиту - 4 000,00 гривень; строк кредитування - 30 днів.

У якості інформації щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки у вказаному вище документів зазначено, що процентна ставка - 0,01 відсотків за кожен день користування кредитом в межах строку кредитування, вказаного у пункті 1.3. договору; стандартна (базова) процентна ставка - 5,00 відсотків за кожен день користування кредитом, яка застосовується у випадку продовження строку кредитування, вказаного у пункті 1.3. договору на стандартних умовах; тип процентної ставки - фіксована.

Як зазначає позивач, договір про споживчий кредит № 4072275 від 29 грудня 2021 року та додатки до нього були підписані ОСОБА_1 у електронній формі за допомогою електронного ідентифікатора, відправленого на його номер телефону.

На підтвердження цього факту до матеріалів позовної заяви додано довідку, складену уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан», згідно із якою ОСОБА_1 , з яким укладено договір про споживчий кредит № 4072275 від 29 грудня 2021 року, ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» за допомогою одноразового ідентифікатора «S52841», відправленого 29 грудня 2021 року на номер телефона НОМЕР_2 .

Судом встановлено, що у договорі про споживчий кредит № 4072275 від 29 грудня 2021 року у графі «Позичальник» зазначені персональні дані ОСОБА_1 .

На підтвердження виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» своїх зобов`язань за договором про споживчий кредит № 4072275 від 29 грудня 2021 року позивачем надано квитанцію, за підписом уповноваженої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛАЄНС», згідно із якою 29 грудня 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» було здійснено переказ грошових коштів у розмірі 4 000,00 гривень на платіжну картку № НОМЕР_4 .

З відповідей Акціонерного товариства «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» від 18.08.2026 та 24.08.2026 встановлено, у клієнта ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , всі рахунки закрито до запитуваного періоду (з 29.12.2021 по 08.01.2022); банківська картка № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 не видавалась; фінансовий номер телефону НОМЕР_6 зазначено в анкетних даних ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 .

Згідно із складеною Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» відомістю про щоденні нарахування та погашення, ОСОБА_1 станом на 04 березня 2022 року має заборгованість за договором про споживчий кредит № 4072275 від 29 грудня 2021 року у розмірі 9 212,00 гривень, яка складається із: заборгованості за кредитом (залишку по кредиту) у сумі 4 000,00 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 5 212,00 гривень.

26 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено договір факторингу № 26-07/2024.

Відповідно до пункту 6.1. вказаного вище договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників для друку згідно з додатком № 4, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

У той же день сторони договору факторингу № 26-07/2024 від 26 липня 2024 року підписали та скріпили печатками акт приймання-передачі реєстру боржників для друку.

Із змісту реєстру боржників для друку до договору факторингу № 26-07/2024 від 26 липня 2024 року встановлено, що до позивача перейшло право грошової вимоги, зокрема, до ОСОБА_1 за договором № 4072275 від 29 грудня 2021 року у загальному розмірі 9 212,00 гривень.

Факт звернення відповідача до правоохоронних органів із заявами про вчинення кримінального правопорушення, яке, за його твердженнями, полягало у протиправних діях невстановлених осіб, які використали його персональні дані для оформлення кредитних зобов`язань, підтверджується довідкою про результати проведення перевірки за зверненням ОСОБА_1 , складеною 26 січня 2022 року оперуповноваженим СКП ВП № 1 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області; відповіддю начальника ВП № 1 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області № 609/119-63/01/09-2022 від 26 січня 2022 року; довідкою про результати розгляду ІТС ІНППУ № 2800 від 22 лютого 2022 року, складеною 5 березня 2022 року оперуповноваженим СКП ВП № 1 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області; а також «скріншотами» електронного листування, що підтверджують надсилання відповідачем відповідних повідомлень на електронну адресу кіберполіції.

Отже, як убачається з наведених вище обставин справи, спірні правовідносини виникли між кредитодавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», яке набуло право грошової вимоги у Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», та фізичною особою ОСОБА_1 - споживачем фінансових послуг.

Мотивована оцінка щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Відповідно до положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються учасниками цивільної справи.

Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із положеннями статті 77 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною другою статті 95 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно із частиною першою статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до статті 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Судом встановлено, що 26 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір факторингу № 26-07/2024.

За змістом пункту 6.1 договору факторингу № 26-07/2024 перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта приймання-передачі реєстру боржників для друку згідно з додатком № 4 до договору. З моменту такого переходу фактор стає новим кредитором щодо боржників стосовно відповідної заборгованості та набуває відповідних прав вимоги.

Отже, умовами договору сторони визначили як предмет відступлення права грошової вимоги, так і момент переходу такого права від клієнта до фактора - відповідно до умов договору таким моментом є підписання сторонами акта приймання-передачі реєстру боржників для друку.

На виконання умов договору факторингу № 26-07/2024 від 26 липня 2024 року того ж дня Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» підписали та скріпили печатками акт приймання-передачі реєстру боржників для друку.

Із змісту зазначеного реєстру боржників для друку до договору факторингу № 26-07/2024 від 26 липня 2024 року убачається, що до переліку переданих фактору вимог включено, зокрема, право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 4072275 від 29 грудня 2021 року із зазначенням розміру заборгованості 9 212,00 гривень.

Отже, зміст договору факторингу визначає порядок та момент переходу права вимоги, акт приймання-передачі реєстру боржників підтверджує виконання сторонами передбаченої договором умови щодо передачі відповідних прав вимоги, а реєстр боржників конкретизує передане право вимоги, зокрема, до ОСОБА_1 , із зазначенням договору, на підставі якого виникла відповідна заборгованість, та її розміру.

Оцінюючи наведені докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 4072275 від 29 грудня 2021 року в розмірі 9 212,00 гривень.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із змістом статей 626 та 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із приписами частин першої та третьої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Згідно із приписами частин першої, четвертої, п`ятої та сьомої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються: найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; загальний розмір наданого кредиту; порядок та умови надання кредиту; строк, на який надається кредит; необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; порядок дострокового повернення кредиту; відповідальність сторін за порушення умов договору.

У разі укладення договору про споживчий кредит на умовах кредитування рахунку в ньому має бути передбачено, що кредитодавець має право вимагати повністю повернути суму кредиту в будь-який час із визначенням строку попередження споживача про таку вимогу.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін. Умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно із приписами статті 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до пунктів 5) та 6) частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частин третьої та шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно із частиною першою статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частин першої - третьої статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Позивач, пред`являючи позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про споживчий кредит № 4072275 від 29 грудня 2021 року у розмірі 9 212,00 гривень, обґрунтував їх тим, що між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» було укладено договір про споживчий кредит № 4072275 від 29 грудня 2021 року, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 4 000,00 гривень. Вказаний кредитний договір був укладений сторонами в електронній формі, на що відповідач надав свою згоду та взяв на себе зобов`язання щодо належного виконання кредитних зобов`язань.

У постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14-ц, від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15-ц, від 22.04.2024 року у справі № 559/1622/19 зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» обов`язку щодо надання кредиту відповідачу позивач посилається на квитанцію Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛАЄНС» від 29 грудня 2021 року, відповідно до якої 4 000,00 гривень були переказані на платіжну картку № НОМЕР_1 .

Водночас на виконання ухвали суду про витребування доказів Акціонерним товариством «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» надано інформацію, згідно із якою зазначена платіжна картка ОСОБА_1 не видавалась.

Отже, відомості, що містяться у квитанції про переказ коштів, не узгоджуються з даними банківської установи щодо належності одержувачу платіжного засобу, на який, за твердженням позивача, було здійснено видачу кредиту.

Разом із тим, у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач мав доступ до вказаної картки, розпоряджався коштами, зарахованими на неї, або іншим чином отримав їх у своє розпорядження. Сам факт зазначення реквізитів цієї картки під час оформлення заявки на кредит не може бути ототожнений із фактом отримання кредитних коштів.

Зокрема, матеріали справи не містять банківської виписки або іншого первинного документа, з якого можна було б установити особу одержувача коштів, належність йому відповідного рахунку, рух коштів після їх зарахування та факт подальшого розпорядження ними саме ОСОБА_1 .

Договір про споживчий кредит, довідка про ідентифікацію, відомості про направлення одноразового ідентифікатора, LogFile та хронологія дій користувача підтверджують наявність у інформаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» певної послідовності електронних операцій, у результаті яких на персональні дані ОСОБА_1 було оформлено кредит.

Однак предметом доказування у цій справі є не лише факт здійснення таких операцій у системі кредитодавця, а й те, що відповідні дії були вчинені саме відповідачем та відображали його вільне волевиявлення на укладення договору.

Посилання позивача на проходження процедури ідентифікації через систему BankID НБУ саме по собі не спростовує такої можливості. BankID підтверджує передачу та відповідність певних ідентифікаційних даних особі, яка пройшла відповідну процедуру, однак з огляду на характер заперечень відповідача суд має оцінити, чи достатньо цих даних для висновку про те, що подальші дії щодо оформлення кредиту здійснював саме ОСОБА_1 .

Оцінюючи доводи відповідача про можливе шахрайське використання його персональних даних, суд ураховує, що такі доводи не можуть бути прийняті як встановлений факт вчинення кримінального правопорушення, оскільки суду не надано вироку або іншого судового рішення, яким було б установлено відповідні обставини.

Разом із тим, відсутність такого судового рішення не означає, що зазначені доводи відповідача не підлягають оцінці в межах цієї цивільної справи. Обставини, на які він посилається, підлягають оцінці не ізольовано, а в сукупності з іншими доказами.

У цьому випадку суд ураховує, що вже наступного дня після укладення спірного договору відповідач повідомив кіберполіцію та фінансові установи, у яких на його ім`я було оформлено кредитні договори, про можливе шахрайське оформлення кредитних зобов`язань.

Отже, судом підлягає оцінці у сукупності з іншими встановленими у справі обставинами, факт перерахування кредитних коштів на платіжну картку, яка, за твердженнями відповідача, йому не належить, а також оперативне звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів та фінансових установ після виявлення оформлення кредиту на своє ім`я.

Водночас, твердження відповідача щодо неналежності йому платіжної картки, на яку були перераховані кошти, знайшло об`єктивне підтвердження у відповіді Акціонерного товариства «РАЙФФАЙЗЕН БАНК».

Отже, доводи відповідача про можливе використання третіми особами його персональних даних не залишились непідтвердженими в тій частині, у якій вони стосуються способу отримання кредитних коштів: встановлено, що кошти були переказані на платіжну картку, яка відповідачу не належить.

Суд також зазначає, що номер телефона, що зазначений у реквізитах позичальника договору про споживчий кредит № 4072275 від 29 грудня 2021 року не відповідає інформації, що надана у відповіді Акціонерного товариства «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» про фінансовий номер телефону зазначений в анкетних даних ОСОБА_1 .

За таких обставин суд не має достатніх підстав уважати доведеним ані факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, ані ту обставину, що саме ним було вчинено дії, спрямовані на укладення договору про споживчий кредит № 4072275 від 29 грудня 2021 року.

Відтак позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» у частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту) у розмірі 4 000,00 гривень є недоведеними, тому, задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими відсотками суд зазначає таке.

Згідно із складеною Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» відомістю про щоденні нарахування та погашення, ОСОБА_1 станом на 04 березня 2022 року має заборгованість за договором про споживчий кредит № 4072275 від 29 грудня 2021 року у розмірі 9 212,00 гривень, яка складається із: заборгованості за кредитом (залишку по кредиту) у сумі 4 000,00 гривень та заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 5 212,00 гривень.

Разом із тим, оскільки суд дійшов висновку про недоведеність факту укладення саме відповідачем договору про споживчий кредит № 4072275 від 29 грудня 2021 року в порядку, встановленому законом, а також факту отримання ним грошових коштів за вказаним договором, відсутні правові підстави уважати доведеним виникнення у ОСОБА_1 зобов`язання зі сплати будь-яких платежів, передбачених цим договором, зокрема, відсотків за користування кредитом, яке є похідним від основного зобов`язання.

Відповідно до частин першої та другої статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 569/15311/21 зазначено, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.

Отже, ураховуючи наведене вище, оцінивши надані позивачем докази та встановлені відповідно ним обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи, що позовні вимоги задоволенню не підлягають в повному обсязі, сплачені позивачем судові витрати по справі залишаються за ним.

Керуючись статтями 2, 76, 89, 141, 259, 263-265, 352, 354 та 355 Цивільного процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» в особі представника Сердійчук Ярослави Ярославівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 4072275 від 29 грудня 2021 року у розмірі 9 212,00 гривень - відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 08 жовтня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», ЄДРПОУ: 42640371, місцезнаходження: вулиця Гедройця Єжи, будинок 6, офіс 521, місто Київ, 03150;

Представники позивача: Сердійчук Ярослава Ярославівна, РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса: вулиця Гедройця Єжи, будинок 6, офіс 521, місто Київ, 03150;

ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_8 , АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_9 , адреса: АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_10 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя О. В. Іщенко