Вирок від 07 жовтня 2026 р. у справі №646/5519/26 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Справа № 646/5519/26

№ провадження 1-кп/646/1073/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року м. Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №620260000000000355 від 07.04.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Петропавлівка, Городищенського району, Черкаської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, військовослужбовця, займає посаду командира відділення взводу управління батареї управління дивізіону перехоплючів БпЛА військової частини НОМЕР_1 , неодруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст.369-2 КК України,

за участю: прокурора - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого- ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статей 8, 19, 68 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, органи державної влади, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов?язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно зі статтею 17 Конституції України, захист суверенітету та територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. г п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції суб?єктами, на яких поширюються дія цього Закону, є військові посадові особи Збройних Сил України.

Згідно зі ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції», особам, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов?язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, військова дисципліна зобов?язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Збройні Сили України`Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Загальні права та обов?язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов?язки основних посадових осіб полку і його підрозділів встановлено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут внутрішньої служби), затвердженим Законом України від 24.03.1999 N?548- XIV.

Положення статті 28 Статуту внутрішньої служби наділяють командира, всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладають на нього персональну відповідальність перед державою за всі сторони життя та діяльності підпорядкованих військових частин, підрозділу і кожного військовослужбовця; надавали йому як командирові права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпечувати виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів ЗС України.

Статтею 29 даного Статуту внутрішньої служби визначено, що за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.

Статтею 31 Статуту внутрішньої служби визначено, що начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Відповідно до положень статті 58 Статуту внутрішньої служби, командир (начальник), у тому числі командир військової частини, є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров`я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини; за додержання принципів соціальної справедливості.

Згідно пункту 110 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року N? 1153/2008 переміщення військовослужбовців здійснюється в разі, коли звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних посадових осіб.

Переміщення осіб рядового складу, сержантського та стершинського складу за наявності обґрунтованих підстав з урахуванням висновків атестування, рекомендацій їх безпосередніх і прямих начальників на підставі клопотань командирів (начальників), які порушили питання про переміщення, здійснюється:

-між з?єднаннями, військовими частинами, оперативними командуваннями - наказами посадової особи, якій підпорядковані відповідні з?єднання, військові частини та оперативні командування;

- між видами Збройних Сил України та військовими частинами, які підпорядковані начальникам структурних підрозділів Генерального штабу Збройних Сил України, - наказом Головнокомандувача Збройних Сил України.

У період дії - воєнного стану таке переміщення здійснюється наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України;

- між військовими частинами видів, родів військ (сил) Збройних Сил України та військовими частинами, які підпорядковані Міністерству оборони України, - наказом керівника служби персоналу Міністерства оборони України.

Форма та порядок надання клопотання визначаються Міністерством оборони України.

Диспозицією статті 18 КК України передбачено, що службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов?язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

У зв`язку з викладеним, тимчасово виконуючий обов`язки командувача Сухопутних військ Збройних Сил України генерал - майор особа, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, відповідно до статті 18 КК України, примітки 1 до статті 425 КК України, був військовою службовою особою (військовим начальником), яка постійно обіймає посади, пов?язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

Таким чином, тимчасово виконуючий обов`язки командувача Сухопутних військ Збройних Сил України генерал - майор особа1, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, є особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, визначеною у пункті 1 (військові посадові особи Збройних Сил України, підпункт "з" пункту 1 частини першої статті 3), частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції".

Відповідно до наказів командира військової частини НОМЕР_2 N? 185 від 28.06.2023 та N? 278 від 26.09.2023 ОСОБА_6 , з 28.06.2023 по 26.09.2023 перебував на посаді командира стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону ІНФОРМАЦІЯ_2 військової частини НОМЕР_3 та був задіяний в активних бойових діях.

Так, 23.08.2023 у військовослужбовця ОСОБА_5 , виник прямий умисел в наданні неправомірної вигоди особі, яка пропонує чи обіцяє (погоджується) за таку вигоду або за надання такої вигоди третій особі вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме на військових службових осіб, з метою вирішення питання свого переміщення з військової частини НОМЕР_3 , військовослужбовці якої задіяні в активних бойових діях на фронті, до військової частини НОМЕР_1 , яка підпорядковується ІНФОРМАЦІЯ_3 та знаходиться в тилу з місцем дислокації в Черкаській області.

З метою реалізації свого умислу військовослужбовець ОСОБА_5 у період часу з 23.08.2023 по 22.09.2023 особисто та за допомогою мобільних телефонів з номерами НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , розпочав спілкуванням з особою 2, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, який за проханням ОСОБА_5 у свою чергу за допомогою мобільного телефону з номером НОМЕР_6 розпочав спілкування, зокрема, з військовослужбовцем особою 3, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, який використовував мобільні телефони з номерами НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 .

Під час вказаного спілкування, військовослужбовець особа 2, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, діючи за проханням ОСОБА_5 звернувся до військовослужбовця особи 3, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, з приводу вирішення питання переміщення ОСОБА_5 з військової частини НОМЕР_3 , військовослужбовці якої задіяні в активних бойових діях на фронті, до військової частини НОМЕР_1 , яка підпорядковується ІНФОРМАЦІЯ_3 та знаходиться в тилу з місцем дислокації в Черкаській області.

В свою чергу, особа 3, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, повідомив особі 2, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, що це можливо здійснити у разі перерахування останнім на його особисті банківські рахунки неправомірної вигоди у сумі 180000 (сто вісімдесят) тисяч гривень за здійснення впливу на прийняття особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме військовими службовими особами Командування Сухопутних військ Збройних Сил України рішення щодо переміщення ОСОБА_5 з військової частини НОМЕР_3 , військовослужбовці якої задіяні в активних бойових діях на фронті, до військової частини НОМЕР_1 , яка підпорядковується ІНФОРМАЦІЯ_3 з місцем дислокації в Черкаській області (в тилу) та нестворенні в цьому будь-яких штучних перешкод.

Після чого, військовослужбовець особа 2, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, в період з 23-24.08.2023 повідомив ОСОБА_5 вказану пропозицію особи 3, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження. На вказану пропозицію військовослужбовець ОСОБА_5 погодився та позичивши кошти у особи 2,матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, попрохав останнього, надати 180000 (сто вісімдесят) тисяч гривень особі 3,матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, шляхом перарухування вказаних коштів на його карту за здійснення впливу на прийняття особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме військовими службовими особами Командування Сухопутних військ Збройних Сил України рішення щодо переміщення ОСОБА_5 з військової частини НОМЕР_10 , військовослужбовці якої задіяні в активних бойових діях на фронті, до військової частини НОМЕР_1 , яка підпорядковується ІНФОРМАЦІЯ_3 з місцем дислокації в Черкаській області (в тилу) та нестворенні в цьому будь-яких штучних перешкод.

У подальшому, ОСОБА_5 з метою надання неправомірної вигоди особі 3, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, попрохав особу 2, матеріали відносно якої виділені в окрме кримінальне провадження, 24.08.2025 здійснити таке перерахування.

В свою чергу, особа 2, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, виконуючи прохання військовослужбовця ОСОБА_5 , перебуваючи у Куп?янському районі Харківської області, більш точного місцезнаходження органом досудового розслідування, так і під час судового засідання не встановлено, 24.08.2023 о 17 год. 45 хв. через додаток Приват 24 здійснив переказ позичених ОСОБА_5 коштів з власної карти ПриватБанку № НОМЕР_11 на карту військовослужбовця особи 3,матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, НОМЕР_13, у тому числі, суму 180 000 (сто вісімдесят тисяч) гривень, тобто здійснив надання такої неправомірної вигоди особі 3 , матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, за здійснення впливу на прийняття особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме тимчасово виконуючим обов?язки командувача Сухопутних військ Збройних Сил України генерал - майором особою 1, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, рішення щодо переміщення військовослужбовця ОСОБА_5 з військової частини НОМЕР_3 , військовослужбовці якої задіяні в активних бойових діях на фронті, до військової частини НОМЕР_1 , яка підпорядковується ІНФОРМАЦІЯ_3 з місцем дислокації в Черкаській області (в тилу) та нестворенні в цьому будь-яких штучних перешкод.

Після чого, особа 3, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, на виконання попередніх з ОСОБА_5 та особою 2,матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, домовленостей, діючи в інтересах ОСОБА_5 , здійснив через колишнього заступника начальника штабу Командування Сухопутних військ Збройних Сил України полковника особу 4, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, вплив на військову службову особу, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме на тимчасово виконуючого обов`язки командувача Сухопутних військ Збройних Сил України генерал - майора особу 1, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, який є особою, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, визначеними у пункті 1 (військові посадові особи Збройних Сил України, підпункт "г" пункту 1 частини першої статті 3), частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції".

За результатами вказаного впливу наказом тимчасово виконуючого обов?язки командувача Сухопутних військ Збройних Сил України генерал - майора особи1, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, №481-PС від 13.09.2023 молодшого сержанта ОСОБА_5 , звільнено з посади командира стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону ІНФОРМАЦІЯ_2 військової частини НОМЕР_3 та призначено на посаду радіотелефоніста радіовідділення взводу зв?язку НОМЕР_12 окремого ОСОБА_12 дивізіону.

Своїми діями обвинувачений ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369-2 КК України, у наданні неправомірної вигоди особі, яка обіцяє за таку вигоду вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою провину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, вказаних в обвинувальному акті визнав повністю про те, що з 28.06.2023 по 26.09.2023 перебував на посаді командира стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону ІНФОРМАЦІЯ_2 військової частини НОМЕР_3 та був задіяний в активних бойових діях. 23.08.2023 вирішив надати неправомірну вигоду з метою вирішення питання свого переміщення з військової частини НОМЕР_3 , до військової частини НОМЕР_1 , яка підпорядковується ІНФОРМАЦІЯ_3 та знаходиться в тилу з місцем дислокації в Черкаській області. У період часу з 23.08.2023 по 22.09.2023 особисто та за допомогою мобільних телефонів, розпочав спілкуванням з особою 2, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, який за його проханням у свою чергу за допомогою мобільного телефону розпочав спілкування. Під час вказаного спілкування, військовослужбовець особа 2, діючи за проханням ОСОБА_5 звернувся до іншого військовослужбовця особи 3, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, з приводу вирішення питання переміщення ОСОБА_5 з військової частини НОМЕР_3 до військової частини НОМЕР_1 , яка підпорядковується ІНФОРМАЦІЯ_3 та знаходиться в тилу за місцем дислокації в Черкаській області.В свою чергу, було повідомлено, що це можливо здійснити у разі перерахування останнім на його особисті банківські рахунки неправомірної вигоди у сумі 180000 гривень за здійснення впливу на прийняття рішення щодо переміщення ОСОБА_5 з військової частини НОМЕР_3 до військової частини НОМЕР_1 , яка підпорядковується ІНФОРМАЦІЯ_3 з місцем дислокації в Черкаській області. Після чого, військовослужбовець особа 2 в період з 23-24.08.2023 повідомив ОСОБА_5 вказану пропозицію,на яку він погодився та позичивши кошти, попрохав надати 180000 гривень, шляхом перарухування вказаних коштів на його карту за здійснення впливу на прийняття рішення щодо переміщення його з військової частини НОМЕР_10 .У подальшому, ОСОБА_5 попрохав особу 2, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, 24.08.2025 здійснити таке перерахування. В свою чергу, особа 2, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, виконуючи прохання військовослужбовця ОСОБА_5 , перебуваючи у Куп?янському районі Харківської області 24.08.2023 о 17 год. 45 хв. через додаток Приват24 здійснив переказ позичених ОСОБА_5 коштів з власної карти ПриватБанку на карту військовослужбовця, у тому числі, суму 180 000 гривень за здійснення впливу на прийняття рішення щодо переміщення його з військової частини НОМЕР_3 .Після чого, особа 3, на виконання попередніх домовленостей, діючи в інтересах ОСОБА_5 , здійснив через колишнього заступника начальника штабу Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, вплив на військову службову особу, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме на тимчасово виконуючого обов`язки командувача Сухопутних військ Збройних Сил України.За результатами вказаного впливу наказом тимчасово виконуючого обов?язки командувача Сухопутних військ Збройних Сил України №481-PС від 13.09.2023 ОСОБА_5 , було звільнено з посади командира стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону ІНФОРМАЦІЯ_2 військової частини НОМЕР_3 та призначено на посаду радіотелефоніста радіовідділення взводу зв?язку НОМЕР_12 окремого ОСОБА_12 дивізіону. У вчиненому ОСОБА_5 щиро розкаявся, осудив свою поведінку. Не заперечував проти розгляду справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України і йому відомі наслідки застосування положень цієї статті.

Враховуючи те, що ОСОБА_5 винним себе визнав повністю і не оспорює викладені в обвинувальному акті обставини скоєного кримінального правопорушення, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів по кримінальному провадженню, немає сумніву в добровільності та істинності його позиції, суд, за згодою учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих з обставин по справі, які ніким не оспорюються, обмежившись показаннями обвинуваченого і дослідженням матеріалів кримінального провадження в частині даних, що характеризують його як особу. Роз`яснивши учасникам судового розгляду застосування та наслідки ч. 3 ст. 349 КПК України.

Крім визнання обвинуваченим своєї провини у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст.369-2 КК України, його показання відповідають фактичним обставинам та пред`явленому йому обвинуваченню, ці фактичні обставини учасниками кримінального провадження не оспорюються.

Суд вважає доведеною винність обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 369-2 КК України, у наданні неправомірної вигоди особі, яка обіцяє за таку вигоду вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Вирішуючи питання про міру покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, що впливають на його покарання.

Відповідно до ст. 12 КК України вчинене діяння відноситься до нетяжкого кримінального правопорушення.

Обставинами, що пом`якшує покарання в силу ст. 66 КК України, є щире каяття, визнання вини та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання, в силу ст. 67 КК України, не встановлено.

Дослідженням даних про особу встановлено наступне, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з середньо-спеціальною освітою, неодружений, має на утриманні двох малолітніх дітей: ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , має постійне місце реєстрації та мешкання, військовослужбовець, займає посаду командира відділення взводу управління батареї управління дивізіону перехоплючів БпЛА військової частини НОМЕР_1 , відповідно до службової характеристики за час проходження військової служби зарекомендував себе позитивно, відповідно інформації КНП « Черкаська обласна психіатрична лікарня Черкаської обласної ради» у лікаря - психіатра на лікуванні з 1992 року по теперішній час не перебуває, згідно даних КНП «Городищенське медичне об`єднання» Городищенської міської ради до лікаря нарколога та лікаря психіатра не звертався, в силу ст. 89 КК України не судимий, згідно медичної характеристики медичної служби військової частини НОМЕР_1 загальний стан ОСОБА_5 задовільний, має діагноз: наслідки МВТ ( 13.03.2023) вогнепальних осколкових дотичних поранень м`яких тканин.

Обираючи обвинуваченому вид та міру покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України, бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, фактичні обставини його вчинення та наслідки, характер діяння, форму й ступінь вини, також мотивацію вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого. При цьому, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, а також, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, має бути відповідним до скоєного, тобто необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання, суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, фактичні обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та відсутність обставин, що обтяжують покарання, його щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також те, що обвинувачений в силу ст. 89 КК України не судимий, за місцем військової служби характеризується позитивно, має на утриманні двох малолітніх дітей, позицію прокурора, суд дійшов висновку за можливо призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу в межах санкції частини відповідної статті Особливої частини КК України.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину, так як категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Запобіжний захід обвинуваченого в ході досудового розслідування не обирався.

Витрати на залучення експерта та речові докази по даному кримінальному прровадженні відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженню не заявлявся.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349 ч. 3, 368, 370, 373-376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ :

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369-2 КК України і призначити покарання у виді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51000 ( п`ятдесят одну тисячу) грн. 00 коп.

Запобіжний захід до ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили - не застосовувати.

Прокурору та обвинуваченому копію вироку вручити негайно після його проголошення, учасникам судового провадження, які не були присутні під час проголошення вироку суду - направити його копію.

Вирок може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Основ`янський районний суд міста Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення. Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано не доцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. В іншому разі вирок набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційного суду, якщо його не буде скасовано.

Головуючий: ОСОБА_1