Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №645/3746/26 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/3746/26

Провадження № 2/645/2840/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07 жовтня 2026 р. м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Федорової О.В.

за участю секретаря судового засідання Жорняк А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом:

ОСОБА_1

до Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові

Дугіної Людмили Миколаївни

ОСОБА_2

про зняття арешту з нерухомого майна,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 через свого уповноваженого представника за довіреністю ОСОБА_3 , звернувся до Немишлянського районного суду міста Харкова з позовом до Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові, ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , в якому просив суд зняти арешт з майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 та зобов`язати відповідні органи внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо скасування арешту.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є співвласником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . В 2005 році на вказане майно було накладено арешт в межах виконання рішення суду про стягнення аліментів, ухваленого Салтівським (Московським) районним судом м. Харкова. Згідно з відповіддю органу державної виконавчої служби, виконавчі провадження, в межах яких було накладено арешт, перебували на виконанні, однак у подальшому були закінчені. Станом на цей час відомості про наявність відритого виконавчого провадження відсутні. Таким чином арешт нерухомого майна за відсутності виконавчого провадження порушує право власності ОСОБА_1 .

Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 29.04.2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків.

04.05.2026 року від представника позивача ОСОБА_3 надана позовна заява в редакції від 04.05.2026 року, а також квитанція про сплату судового збору.

Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 11.05.2026 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 14.07.2026 року призначено до судового розгляду.

Рух справи висвітлений у відповідних ухвалах суду.

Представник позивача за довіреністю Дугін Ю.М. 10.09.2026 року надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій підтримав позовні вимоги в повному обсязі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення по справі.

Перший відповідач - Немишлянський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові правом участі представника у судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом направлення на адресу електронного кабінету судової повістки. 06.10.2026 року через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву.

Другий та третій відповідачі - ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені своєчасно і належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання згідно з відповідями з Єдиного державного демографічного реєстру, які повернулися на адресу суду з відміткою відділення УДППЗ «Укрпошта» «адресат відсутній за вказаною адресою». Крім того, на офіційному сайті Немишлянського районного суду міста Харкова розміщено оголошення про дату та час розгляду цієї цивільної справи.

Про причини своєї неявки відповідачі суд не повідомили, відзив на позовну заяву, відповідно до приписів ст. 178 ЦПК України, не подали, жодних клопотань на адресу суду не направляли.

З цього приводу слід зазначити, що відповідно до п.п. 2 та 7 ч. 2 ЦПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 3 ЦПК України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Положеннями ч. 1 ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В даному випадку відповідачі вважаються такими, що належним чином повідомлені про дату судового розгляду справи, враховуючи наявні в матеріалах справи довідки поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки «адресат відсутній за вказаною адресою» другому та третьому відповідачам. Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у складі колегією суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23).

У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (ч. 4 ст. 223 ЦПК України).

За таких обставин, беручи до уваги те, що відповідачі по справі будучи завчасно належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи, повторно, без зазначення причин свого неприбуття, не з`явилися у судове засідання, враховуючи те, що підстав для визнання явки відповідачів обов`язковою для надання особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши доводи позовної заяви, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі обставини справи в межах заявлених вимог, перевіривши їх доказами, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на житло від 18 березня 1999 року, виданого згідно з наказом по органу приватизації ЗАТ "Південкабель" № 17 від 17.03.1999 року, зареєстрованого у реєстровій книзі № 17, квартира АДРЕСА_1 на праві спільної (сумісної або часткової) власності належить ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . За цим свідоцтвом квартира АДРЕСА_1 зареєстрована у Харківському міському бюро технічної інвентаризації та записано у реєстрову книгу за № В-44540 від 19.03.1999 року (а.с. 9).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 474474004 від 27.04.2026 року, на квартиру АДРЕСА_1 накладено арешт на підставі постанови Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції м. Харкова про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження, АА № 528115, 02.10.2007. Власником нерухомого майна, на яке накладено арешт на підставі вказаної постанови, вказаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 12).

Зі змісту наданої стороною позивача в обґрунтування позову відповіді Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відділ ДВС) за № 72444 від 09.10.2023 року випливає, що на виконанні у відділі ДВС перебувало виконавче провадження № 34494661 з примусового виконання виконавчого листа № 6а-187/95 від 01.10.2009, виданого Московським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 11.05.1995 року до його повноліття. 28.09.2012 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 26.05.2023 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження згідно з п. 9 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Крім того, у вказаній відповіді зазначено, що згідно пошуку ВД/ВП (спецрозділ) на виконанні у Фрунзенському ВДВС перебувало два виконавчих провадження, а саме:

- виконавче провадження № 9394511 з примусового виконання виконавчого листа № 2-250 від 19.09.2005 року, виданого Московським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів. 08.10.2008 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 21.07.2010 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження згідно із п. 10 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" та направлено до Київського відділу державної виконавчої служби ХМУЮ;

- виконавче провадження № 15616050 з примусового виконання виконавчого листа № 6а-187/95 від 26.10.2009 року, виданого Московським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 11.05.1995 року. 27.10.2009 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 27.10.2010 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження згідно з п. 10 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно пошуку ВД/ВП (спецрозділ) на примусовому виконанні в Київському відділі державної виконавчої сліжби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження № 21661616, № 15616050 та № 9394511.

Крім того у цій відповіді ОСОБА_3 запропоновано за подальшою інформацією по виконавчим провадженням, в тому числі № 9394511, звертатися до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

В ході судового розгляду справи представником позивача ОСОБА_3 заявлено клопотання про витребування доказів та на виконання ухвали Немишлянського районного суду міста Харкова про витребування доказів від 10.09.2026 року Київський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції надав відповідь за № 161724 від 29.09.2026 року, відповідно до якої перевіркою даних АСВП, ВД/ВП та ВД/ВП (архів), журналу вхідної кореспонденції встановлено, що виконавчих проваджень у Київському відділі державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, де б був боржник ( ОСОБА_1 ) № 6394511 щодо виконавчого листа № 2-250 від 19.09.2005, виданий Московським районним судом м. Харкова, у відділі не перебуває. Додатково повідомлено, що перевіркою даних АСВП "спецрозділ" встановлено виконавче провадження № 9394511 щодо виконавчого листа № 2-250 від 19.092005 виданий Московським районним судом м. Харкова перебувало на виконанні у Немишлянському відділі державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України міського управління юстиції.

Крім того листом № 157283 від 22.09.2026 року Київський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомив, що відповідно до моніторингу системи АСВП встановлено, що виконавче провадження № 9394511 перебуває у спецрозділі Немишлянського ВДВС.

06.10.2026 року відповідачем Немишлянським відділом державної виконавчої служби у місті Харкові через систему "Електронний суд" подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що при перевірці даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень, відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення та надання відомостей про виконавчі дії встановлено, що згідно пошуку ВД/ВП (спецрозділ), на виконанні у Фрунзенському відділі державної виконавчої служби міста Харків ГТУЮ у Харківській області перебували виконавчі провадження, а саме: Виконавче провадження № 9394511, з примусового виконання виконавчого листа № 2-250 від 19.09.2005, виданого Московським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів. 08.10.2008 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 21.07.2010 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження згідно із п. 10, ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» та направлено до Київського відділу державної виконавчої служби ХМУЮ. Виконавче провадження № 15616050, з примусового виконання виконавчого листа № 6а-187/95 від 26.10.2009, виданого Московським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 11.05.1995. 27.10.2009 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 21.07.2010 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження згідно із п. 10, ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» та направлено до Київського відділу державної виконавчої служби ХМУЮ.

Також у відзиві зазначено, що згідно інформації від 06.10.2026 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна знайдено арешт нерухомого майна, а саме: реєстраційний номер 5812330, відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА №528115 від 02.10.2007, Фрунзенський ВДВС ХМУЮ м. Харків, виконавець Карпенко В.О., на частину квартири АДРЕСА_1 . Встановлено, що за наявними у відділі відомостями неможливо належним чином ідентифікувати виконавче провадження, у межах якого була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження серія АА №528115 від 02.10.2007. За таких обставин відсутня можливість перевірити матеріали відповідного виконавчого провадження.

Відповідач наголосив, що за відсутності документів, які дають можливість ідентифікувати виконавче провадження та постанову, що стала підставою для реєстрації обтяження № 5812330 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна правові підстави для зняття арешту відсутні.

Також Немишлянським відділом державної виконавчої служби у місті Харкові зазначено, що постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження має унікальну серію та номер АА №528115, яка відрізняється від номера виконавчого провадження.

Крім того, відповідач зазначив, що відповідно до п. 2 Розділу ХІ Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями», строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Положеннями статті 55 Закону України «Про виконавче провадження» (який був чинним станом на момент накладення арешту, тобто на 02.10.2005 року), було визначено, що арешт майна застосовується: 1) для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації; 2) для виконання рішення про конфіскацію майна боржника; 3) при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувана про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

За змістом статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 10 ЦПК України задекларовано, що суд при вирішенні справ керується принципом верховенства права (частина перша).

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина друга).

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (частина четверта).

У разі невідповідності правового акта міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує міжнародний договір України (частина восьма).

Якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права) - частина дев`ята.

Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (частина десята).

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

На підставі наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що на виконанні у Фрунзенському відділі державної виконавчої служби міста Харкова ГТУЮ у Харківській області перебувало виконавче провадження № 9394511 з примусового виконання виконавчого листа № 2-250 від 19.09.2005 року, виданого Московським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів, в межах якого, за твердженням сторони позивача, накладено арешт на квартиру позивача.

Як зазначено у відповіді Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за № 72444 від 09.10.2023 року та у відзиві на позовну заяву від 06.10.2026 року, державним виконавцем в межах цього виконавчого провадження 08.10.2008 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 21.07.2010 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження згідно із п. 10 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" та направлено до Київського відділу державної виконавчої служби ХМУЮ.

Разом з тим, із відповіді Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України за № 161724 від 29.09.2026 року випливає, що ВП № 6394511 щодо виконавчого листа № 2-250 від 19.09.2005, виданого Московським районним судом м. Харкова у відділі не перебуває.

Отже, матеріали справи містять відповіді Немишлянського ВДВС та Київського ВДВС про відсутність у них на примусовому виконанні виконавчого листа № 2-250, виданого 19.09.2005 Московським районним судом м. Харкова.

Крім того, зі змісту відзиву на позовну заяву убачається, що постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження має унікальну серію та номер АА №528115, яка відрізняється від номера виконавчого провадження, а за наявними у відділі відомостями неможливо належним чином ідентифікувати виконавче провадження, у межах якого була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження серія АА№528115 від 02.10.2007.

У постанові від 13.07.2022 року у справі N 2/0301/806/11 Верховний Суд зауважив, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності.

Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Верховний Суд зазначив, що саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Також, у вищевказаній справі Верховний Суд зробив висновок, що у разі відсутності правового регулювання питання зняття обтяжень з майна боржника у певних випадках, відмова у задоволенні скарги щодо зняття арешту унеможливлює в подальшому здійснення належного захисту майнових прав заявника щодо зняття арешту з його майна. Наявність тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Таким чином, у цьому випадку наявність тривалого часу арешту майна позивача за відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача є невиправданим втручанням у майнові права ОСОБА_1 .

Отже, наведене є підставою для зняття арешту з майна боржника з метою захисту його майнових прав.

Що стосується позовних вимог про зобов`язання відповідача внести відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо скасування арешту, то рішення суду про зняття арешту з нерухомого майна є прямою підставою для виключення відповідних записів із згаданих реєстрів.

Таким чином, в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12,13, 81,141, 258, 259, 263 265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові, ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про зняття арешту з нерухомого майна задовольнити частково.

Скасувати арешт з майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , який було накладено 20.10.2007 року постановою державного виконавця Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА № 528115 Фрунзенським відділом державної виконавчої служби Харківського міського Управління юстиції м. Харків.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

відповідач - Немишлянський відділ Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ЄДРПОУ 44045469, місцезнаходження: 61003, м. Харків, вул. Кооперативна, буд. 12/14, ел. пошта info_nem@khm.kh.dvs.gov.ua;

відповідачка - ОСОБА_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ;

відповідачка ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ;

Повне рішення складено 07.10.2026 року.

Суддя О.В. Федорова