Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №632/1603/26 — Златопільський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 632/1603/26

провадження № 2/632/1294/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"07" жовтня 2026 р. м. Златопіль

Златопільський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді Библіва С.В., за участю секретаря Кузьменко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Златополі Лозівського району Харківської області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення неповнолітньою дитиною трьох років,

встановив:

24 липня 2026 року адвокат Демченко Михайло, який діє в інтересах позивачки ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просив стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання дружини ОСОБА_1 у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дня подачі заяви до суду і до досягнення дитиною, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що між позивачкою та відповідачем 24 січня 2024 року був укладений шлюб, від вказаного шлюбу подружжя має спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка разом з донькою проживає за адресою: АДРЕСА_1 . На теперішній час сторони проживають окремо, витрати на особисте проживання та інше несуть окремо. Позивачка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не працює, інших доходів, окрім державної соціальної допомоги, не отримує. Утримання дитини потребує значних витрат. Відповідач фізично здоровий, працездатного віку, не має на утримання батьків похилого віку чи інших дітей, тобто має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання дружини до досягнення дитиною 3-річного віку. У зв`язку із тим, що відповідач, окрім як аліментів на дочку, які були стягнуті за судовим наказом, добровільної матеріальної допомоги на утримання позивачки не надає, у зв`язку з чим вона просить суд стягнути з нього аліменти на своє утримання як дружини у розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно до досягнення спільною дитиною трирічного віку.

Ухвалою судді від 05 серпня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) осіб.

Позивачка та її представник в судове засідання не з`явились, про час, дату та час розгляду справи повідомлялись, останній надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав.

Відповідач до судового засідання не прибув, однак подав до суду 19 серпня 2026 року відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнав частково, в розмірі 1/10 частку від свого доходу.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо, у їх сукупності та взаємозв`язку, дійшов до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що з 24 січня 2024 року сторони перебували у шлюбі,який за рішенням Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 10.06.2026 року було розірвано (а.с.10).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 13 вересня 2024 року, батьками ОСОБА_3 , зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 разом з дитиною ОСОБА_4 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 16.07.2026 року (а.с.12).

Відповідно до ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Один з подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.

Отже, за змістом вказаної норми права, можливість отримання аліментів на утримання дружини, виникає за умови, що чоловік має можливість надавати таку матеріальну допомогу.

Згідно статті 84 СК України "Право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини", ч. 1 - дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності; ч. 2 - дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років; ч. 3 - якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років; ч. 4 - право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу; ч. 5 - аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду; ч. 6 - право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Стаття 85 СК України регулює правовідносини з припинення права дружини на утримання.

Частина 4 статті 84 СК України регламентує умову виникнення права дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини - чоловік може надавати матеріальну допомогу. Принципове положення законодавця полягає у тому, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, і в разі розірвання шлюбу. Не перешкоджатиме виникненню цього права і застування інституту недійсності шлюбу у випадках, коли дружина не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу.

Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.

Подавши докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Визначаючи розмір аліментів на утримання дружини, суд виходить саме з принципу справедливості та розумності, враховуючи потреби дружини та фінансові можливості відповідача. Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану (ст. 80 Сімейного кодексу України).

При вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд виходить з положень ст. 84 Сімейного Кодексу України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», та бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність регулярного доходу.

Суд, вирішуючи питання про стягнення аліментів керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище сторін.

Аналізуючи встановлені у справі обставини в їх сукупності, виходячи з принципу справедливості та розумності, та з урахуванням потреб позивачки, на утриманні та вихованні якої знаходиться дитина, яка не досягла трирічного віку та потребує постійного материнського догляду, а також з можливостей відповідача, зокрема, його працездатності та часткове визнання позову, суд вважає можливим частково задовольнити вимоги позивача у розмірі 1/10 частини заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, до досягнення дитиною трьох років, що ґрунтується на наданих сторонами доказах. Оцінивши вищевказані докази у їх сукупності, суд вважає такий розмір аліментів достатнім та таким, що не поставить мати з дитиною, а також відповідача, у скрутне матеріальне становище.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач за подання позову про стягнення аліментів її утримання до досягнення дитиною трьох років, від сплати судового збору звільнена на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

З огляду на викладене, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 133, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 289, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення неповнолітньою дитиною трьох років задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на її утримання, у розмірі 1/10 (однієї десятої) частини усіх видів його доходу (заробітку) щомісячно, починаючи з 24 липня 2026 року та до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .

Суддя: С. В. Библів