Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №644/10138/26 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Черняк В. Г.

Справа № 644/10138/26

Провадження № 2/644/6091/26

06.10.2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року м. Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого - судді Черняка В. Г.,

за участю:

секретаря судових засідань – Черняк Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просить розірвати шлюб між нею та ОСОБА_1 , зареєстрований 27.12.2023 року Третім відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 1162.

В обґрунтування позовних вимог про розірвання шлюбу позивач зазначає, що з відповідачем перебуває у шлюбі. Від шлюбу подружжя має малолітню дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя сторін не склалось. Протягом останнього часу відношення поступово погіршувались. В результаті чого, між дружиною та чоловіком зникло взаємо порозуміння. Фактично шлюбні відносини припинені та спільне господарство не ведеться, відсутній єдиний сімейний бюджет. Будь-які спроби в свій час примиритися не дали бажаних результатів, оскільки позивач та відповідач мають різні погляди на сімейне життя та обов`язки. За таких обставин позивач вважає, що нормальні шлюбні відносини між ними не можуть бути поновлені. Спільне господарство не ведуть. Подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам сторін. Позивач та відповідач намірів поновлювати шлюбні стосунки та примиритися не мають. На даний час позивач та відповідач мешкають окремо. Спільна дитина проживає з матір`ю та перебуває на повному її утриманні. Зазначила, що відповідач не цікавиться матеріальним положенням позивача та їх спільною дитиною, не спілкується із позивачкою та дитиною, не виявляє будь- якої турботи про родину, між позивачем та відповідачем відсутні будь-які спори стосовно майна або інших питань майнового характеру станом на час подання позову до суду. У зв`язку із чим просить суд шлюб між нею та відповідачем розірвати, після розірвання шлюбу залишити прізвище ОСОБА_4 , стягнути витрати пов`язані із розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 1 331,20 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 15 000 грн.

31.08.2026 року представником відповідача ОСОБА_5 через «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач не заперечує проти розірвання шлюбу, однак не погоджується з окремими фактичними твердженнями, наведеними позивачем у позові в обгрунтування позову, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам та створюють помилкове уявлення про ставлення відповідача до своєї малолітньої дитини. Відповідач не заперечує того, що на цей час сторони проживають окремо, однак категорично не погоджується із зробленим у позовній заяві твердженням про те, що спільна малолітня дитина нібито перебуває на повному утриманні позивачки, а відповідач не цікавиться матеріальним становищем дитини, не спілкується з нею та не виявляє турботи про родину. Такі твердження не відповідають дійсності. ОСОБА_2 не самоусувався від виконання батьківських обов`язків, любить свою дитину, бере участь у її житті та вихованні, надає матеріальну допомогу та готовий і надалі брати участь у забезпеченні всіх потреб дитини. Окреме проживання батьків саме по собі не свідчить про те, що батько перестав утримувати дитину або відмовився від її виховання. Відповідач є військовослужбовцем та виконує обов`язки військової служби в умовах воєнного стану. Характер військової служби об`єктивно впливає на можливість постійної фізичної присутності поруч із дитиною, однак це жодним чином не означає відмову від батьківства, самоусунення від виховання дитини чи відсутність матеріальної та іншої допомоги. Навпаки, відповідач бажає зберігати повноцінні стосунки зі своєю дитиною, брати участь у її вихованні, спілкуванні, забезпеченні та прийнятті важливих для дитини рішень. Тому просить суд критично оцінити твердження позову про нібито повну відсутність участі відповідача у житті та утриманні дитини і не відображати такі твердження як встановлені судом обставини при ухваленні рішення про розірвання шлюбу. Також зазначив, що на даний момент між сторонами існують окремі судові провадження, пов`язані з майновими питання та утриманням дитини, які мають самостійні предмети розгляду. Крім того, відповідач заперечує проти стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 15 000 грн., оскільки вважає, що дана справа належить до поширеної категорії сімейних спорів, а відповідач не заперечує проти основної позовної вимоги , розірвання шлюбу, не вимагає строку на примирення та не створює перешкод для припинення шлюбу.

01.09.2028 року представником позивача – адвокатом Тамазликар Л.Й. через «Електронний суд» подано відповідь відзив на позовну заяву, в якій вказав, що позивач не просить суд встановлювати вину відповідача у припиненні сімейних відносин, не просить встановлювати, хто саме був ініціатором припинення спільного проживання, хто першим залишив сім`ю, кому належить відповідальність за розпад сім`ї або надавати будь-яку іншу оцінку сторонам як «винній» чи «невинній» стороні подружжя. У задоволенні заперечень відповідача проти стягнення витрат на професійну допомогу – відмовити я недоведених.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 10.08.2026 року провадження по вищевказаній цивільній справі відкрито та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Позивач ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з`явилися, надіслали через «Електронний суд» заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримали.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник в судове засідання не з`явилися, у відзиві на позовну просили розгляд справи проводити без їх участі, відповідач проти розірвання шлюбу не заперечував, у стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 15 000 грн. просив відмовити у повному обсязі.

Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Матеріалами справи встановлено, що сторони перебувають в шлюбі, який зареєстровано 27.12.2023 року Третім відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 1162. Дана обставина підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

Від шлюбу подружжя має малолітню дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .

Шлюбно-сімейні відносини між сторонами припинені, примирення не можливе.

Відповідно до частини першої статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Згідно із статтями 21,24 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Отже, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Позивач скористалась цим правом та звернулась до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу.

Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем. Беручи до уваги доводи позивача, суд вважає, що причини, що спонукають її наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Відповідно до ч. 3ст. 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 Сімейного Кодексу.

Частиною 1статті 110 Сімейного кодексу України встановлено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до ч. 2ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно з частиною другою статті 114 Сімейного кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили (абзац 2 частини 3статті 115 Сімейного кодексу України).

Таким чином, суд, з`ясувавши причини розірвання шлюбу, фактичні взаємостосунки подружжя, дослідивши матеріали справи, враховуючи, що шлюбно-сімейні стосунки між подружжям припинені, вважає, що подальше збереження сім`ї неможливе, оскільки суперечить інтересам сторін.

За таких обставин, суд вважає, що шлюб підлягає розірванню з причини неможливості подальшого сумісного життя подружжя і збереження сім`ї.

Також, позивач просив стягнути з відповідача понесені витрати на правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Незгода відповідача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу з мотивуванням, що заявлена сума 15 000 грн. є не співмірною зі складністю справи, суд вважає вмотивованою.

У відповідності до ч.1 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У відповідності до ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У відповідності до ч.3 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 та частин 1-3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України).

Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5, ч.6 ст.137 ЦПК України).

Відповідачем зазначено про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, позивачем надано договір про надання правової допомоги №27-07/2026 від 27.07.2026 року; додаткова угода № 27-07/26 до договору № 27-07/2026 від 27.07.2026 року; акт № 31/07-2026/2 року прийому-передачі наданої правової допомоги за договором № 27-07/2026 від 27.07.2026 року. Також до матеріалів справи долучено ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_1 на підставі договору про надання правничої допомоги № 27-07/2026 від 27.07.2026 р. адвокат Тамазликар Л.Й.

Виходячи з фактично підтверджених та узгоджених з матеріалами справи наданих послуг адвоката, співмірності із складністю справи, витраченого часу та обсягу виконаних робіт, засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про необхідність зменшення розміру витрат на правову допомогу з 15 000 грн. до 3 000 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Судові витрати по справі судом визначаються відповідно до положень ст. 141 ЦПК України та підлягають стягненню з відповідача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача, документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 19, 76, 81, 82, 264, 265 ЦПК України, ст. ст. 110, 111, 112, 114 Сімейного Кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити частково.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 27.12.2023 року Третім відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 1162.– розірвати.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1331,20 грн.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 3 000 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів, з дня проголошення рішення до Харківського апеляційного суду, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення,

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Головуючий - суддя: В.Г. Черняк