Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №629/6794/26 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/6794/26

Провадження № 2/629/2646/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.10.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Солодовник І.С.,

при секретарі – Чередниченко М.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Лозова Харківської області цивільну справу за позовною заявою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості, в якій зазначає, що 11.04.2024 р. між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 103047686, відповідно до умов якого відповідач отримав 5000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом та інших можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.

Кредитодавець умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит в сумі, визначеній кредитним договором, однак відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії та відсотки за користування кредитом у строк встановлений кредитним договором.

29.08.2024 р. між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги № 111-МЛ/Т, відповідно до якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до осіб, визначених в реєстрі боржників, в тому числі і за кредитним договором № 103047686 від 11.04.2024 р.

Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за кредитним договором № 103047686 в розмірі 54400 грн., з яких: 5000 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 41480 грн. – заборгованість за відсотками; 1150 грн. – заборгованість за комісією за надання кредиту; 6770 – грн. заборгованість по неустойці та/або процентами за порушення грошового зобов`язання.

01.07.2026 р. відповідачу було направлено досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості.

У зв`язку з викладеним, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» суму заборгованості за кредитним договором № 103047686 від 11.04.2024 р. в розмірі 54400 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору в сумі 2662,40 грн., та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак подав до суду письмове клопотання про розгляд справи без участі представника ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечують (а.с. 59).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчать матеріали справи (а.с. 46-48, 53-55), відзиву на позов та заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не подав, причини неявки суд не повідомив, у зв`язку з чим, зі згоди представника позивача та на підставі ст.ст. 223, 280 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача та постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд знаходить позов таким, що підлягає частковому задоволенню, оскільки у судовому засіданні встановлено, що 11.04.2024 р. ОСОБА_1 на підставі заяви на отримання кредиту № 103047686 уклав з ТОВ «Мілоан» договір про споживчий кредит № 103047686. Договір укладено в електронній формі та підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що також підтверджується довідкою ТОВ «Мілоан» б/н від 02.06.2026 р. про підтвердження підписання ОСОБА_1 договору про споживчий кредит із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (а.с. 7-12, 13, 17).

Згідно з п.п. 1.1.-1.4., 1.5.-1.5.3., 1.6., 2.1. договору, кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3. договору надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 1.2 договору (кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строк/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит. Сума кредиту (загальний розмір) становить: 5000 гривень. Строк кредиту 344 днів з 11.04.2024 р. до 21.03.2025 р. Загальні витрати Позичальника за кредитом складають 35137,50 грн. Денна процентна ставка складає 2,04%. Комісія за надання кредиту – 1150 грн, яка нараховується за ставкою 23.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 730,00 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 912,50 відсотків річних. Нараховані згідно п 1.5.2. та 1.5.3 договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування складе 33987,50 грн. Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 . У разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за користування та/або комісії та /або інших платежів згідно з умовами цього договору та Графіку платежів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 700 гривень за кожен випадок порушення. У разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку сплати чергового платежу, згідно Графіку платежів, має право (не обов`язок) нараховувати проценти за ставкою 912,5 відсотків в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України (п.п. 4.1, 4.2).

Також ОСОБА_1 було надано Додаток № 1 до договору про споживчий кредит № 103047686 від 11.04.2024 р. - Графік платежів, відповідно до якого сума кредиту становить 5000 грн., строк кредитування 344 дні, з періодичністю сплати кожні 15 днів, проценти за користування кредитом – 33987,50 грн, комісія – 1150 грн, загальна вартість кредиту складе 40137,50 грн (а.с. 12-13).

Того ж дня, 11.04.2024 р. ОСОБА_1 підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором паспорт споживчого кредиту та графік платежів до паспорту споживчого кредиту № 103047686, в якому сторони обумовили тип кредиту, його суму, строк кредитування, процентну ставку, порядок повернення та інші суттєві умови (а.с. 14-16).

Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору.

Згідно з платіжним дорученням № 86727453 від 11.04.2024 р., товариство перерахувало ОСОБА_1 кошти на кредитну картку № НОМЕР_1 на суму 5000 грн., призначення платежу: кошти згідно договору № 103047686 (а.с. 17).

Згідно з інформацією, наданою «Ощадбанк», на виконання ухвали суду про витребування доказів, на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , в банку відкрито рахунок, до якого емітовано банківську платіжну карту № НОМЕР_3 , на яку зараховано кошти на суму 5000 грн (а.с. 56, 57).

Таким чином, кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , реквізити якої надані споживачем при укладанні кредитного договору.

Всупереч умов договору, відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим, виникла заборгованість.

Відповідно до виписки з особового рахунка за кредитним договором № 103047686 від 11.04.2024 р., ОСОБА_1 станом на 15.07.2026 р. має заборгованість в розмірі 54400 грн., з яких: 5000 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 41480 грн. – заборгованість за відсотками; 1150 грн. – заборгованість за комісією, 6770 грн - неустойка (а.с. 20).

29.08.2024 р. між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги № 111-МЛ/Т, відповідно до якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до осіб, визначених в реєстрі боржників (а.с. 22-33).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників № 2 від 10.09.2025 р. до договору відступлення прав вимоги № 111-МЛ/Т від 29.08.2024 р. до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 на загальну суму 28900 грн (а.с. 34).

01.07.2026 р. ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до ОСОБА_1 з претензією про виконання зобов`язань перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за договором № 103047686 від 11.04.2024 р. у сумі 54400 грн (а.с. 34).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015 р., електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Отже, вищезазначений договір про споживчий кредит, укладено у відповідності до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним договором, та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 561/77/19.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином, в судовому засіданні, на підставі наданих суду доказів, позивачем доведено факт укладення відповідачем ОСОБА_1 з ТОВ «Мілоан» Договору про споживчий кредит № 103047686 від 11.04.2024 р., а також фактичного отримання позичальником кредитних коштів у сумі 5000 грн. Доказів того, що персональні дані відповідача (паспортні дані, РНОКПП тощо) були використані кредитором чи іншими особами для укладення кредитного договору від його імені, відповідачем не надані. Також не спростовано, що банківська платіжна картка № НОМЕР_1 не належить ОСОБА_1 .

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).

До договору кредиту згідно з ст. 1054 ЦК України застосовуються загальні положення про договір позики.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Отже, в судовому засіданні, на підставі наданих суду доказів, позивачем доведено факт укладення кредитного договору, а також фактичного отримання позичальником кредитних коштів в обумовленій сторонами договору сумі, строку та порядку.

Приймаючи до уваги те, що відповідач отримавши кредитні кошти, зобов`язання з їх повернення належним чином не виконав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в сумі 5000 грн є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за процентами в сумі 41480 грн, суд зазначає наступне.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Уразі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року.

З довідки ТОВ «Мілоан» щодо відомостей про щоденні нарахування та погашення за договором № 103047686, видно, що відсотки за період з 12.04.2024 р. по 29.08.2024 р. нараховувалися, виходячи з розрахункової ставки від 2% до 2,5% в день (а.с. 18-19).

З розрахунку заборгованості за договором № 103047686 від 11.04.2024 р., сформованого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», видно, що відсотки за період з 30.08.2024 р. по 21.03.2025 р. нараховувалися позивачем, виходячи з розрахункової ставки 2,5% в день (а.с. 20-22).

Судом встановлено, що позивачем було нараховано відсотки в межах дії договору, після закінчення строку дії договору позивач не здійснював нарахування відсотків, що відповідає вимогам закону.

Разом з тим, розмір нарахованих відсотків не в повній мірі відповідає вимогам ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», з огляду на таке.

Пунктом 5 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (Закон № 3498-IX від 22.11.2023), статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Згідно з п. 17 Розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що в період з 11.04.2024. р. по 21.04.2024 р. розмір денної процентної ставки відповідав умовам договору та вищезазначеного законодавству, проте з 22.04.2024 р. по 19.08.2024 р. розмір відсотків згідно з вказаним законом не міг перевищувати 1,5%; з 20.08.2024 р. по 21.03.2025 р. – 1%, проте первісний кредитор та позивач нараховували відсотки, виходячи з розміру процентної ставки від 2% до 2,5 %.

Так, за підрахунками суду, розмір відсотків за період з 22.04.2024 р. по 19.08.2024 р., виходячи з розміру денної процентної ставки 1,5% становить 9000 грн (75 грн (розмір відсотків в день) х 120 (днів в періоді).

Розмір відсотків за період з 20.08.2024 р. по 21.03.2025 р., виходячи з розміру денної процентної ставки 1% становить 10700 грн (50 грн (розмір відсотків в день) х 214 (днів в періоді).

Таким чином, за підрахунками суду загальний розмір відсотків за період з 11.04.2024 р. по 21.03.2025 р. терміну дії договору становить 20700 грн. (1000 грн (нараховані відсотки первісним кредитором за період з 11.04.2024 р. по 21.04.2024 р.) + 9000 грн (розрахунок суду за період з 22.04.2024 р. по 19.08.2024 р.) + 10700 грн (розрахунок суду за період з 20.08.2024 р. по 21.03.2025 р.)

Приймаючи до уваги те, що відповідач отримавши кредитні кошти зобов`язання з повернення процентів за користування кредитними коштами не виконав, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти за користування кредитними коштами.

Разом з тим, приймаючи до уваги те, що позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача процентів в сумі 41480 грн, які було нараховано первісним кредитором та представником позивача без урахування обмежень встановлених ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти в розмірі за підрахунками суду в сумі 20700 грн, тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Крім того, суд зауважує, що з наданої ТОВ «Мілоан» довідки про відомості щодо щоденних нарахувань та погашень за договором № 103047686 убачається, що первісний кредитор нараховував відповідачу відсотки за порушення грошового зобов`язання на підставі п. 4.2 договору та ст. 625 ЦК України. Однак, суд при розрахунку заборгованості за відсотками не враховує вказані нарахування, оскільки дана вимога позивачем не заявлялась.

Щодо позовних вимог в частині стягнення комісії в сумі 1150 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Як встановлено судом, пунктом 1.5.1. договору комісія за надання кредиту становить 1150 грн., яка нараховується за ставкою 23.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1150 грн заборгованості по комісії підлягає задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по неустойці у розмірі 6770 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 18. Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (не виконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Приймаючи до уваги те, що сума заборгованості за неустойкою за договором про споживчий кредит в розмірі 6770 грн нарахована відповідачу у період дії в Україні воєнного стану, у зв`язку з чим позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача неустойки в розмірі 6770 грн до задоволення не підлягають.

Щодо права позивача пред`являти свої вимоги до боржника за вищевказаними договорами, то суд керується такими положеннями Закону.

Згідно з ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 року у справі № 6-979цс15.

В судовому засіданні встановлено факт передання первісним кредитором ТОВ «Мілоан» права вимоги за грошовим зобов`язанням відповідача позивачу ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

За ч. 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Оскільки з матеріалів справи убачається, що боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні первісному кредитору, ні новому, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь нового кредитора суму заборгованості за договором про споживчий кредит № 103047686 від 11.04.2024 р. в сумі 26850 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5000 грн, за відсотками – 20700 грн, комісія – 1150 грн, в іншій частині позовних вимог відмовити.

Щодо заявлених позивачем витрат по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн., то суд виходить з таких положень Закону.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 лютого 2019 року (справа №756/2114/17) зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34 - 36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджені Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії документів: договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 р., ордеру на надання правничої допомоги від 20.10.2025 р., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2093 від 29.09.2012 р., акту № Д/28648 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 15.07.2026 р., детальний опис наданих послуг до Акту № Д/28648 від 15.07.2026 р. за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 р. (а.с. 36-39).

З наданих документів, судом встановлено, позивачу надана професійна правнича допомога вартість якої оцінена в 8000 грн.

Від відповідача будь-яких заперечень щодо розміру витрат на правову допомогу не надходило.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи характер виконаних робіт з надання правової допомоги у зв`язку із розглядом справи, з урахуванням принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, враховуючи, що справа має невелику складність, а також зважаючи на те, що заява про зменшення судових витрат від відповідача на адресу суду не надходила, позовні вимоги задоволено частково, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення судових витрат на правничу допомогу пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 3948,53 грн., а також судового збору у розмірі 1314,07 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 77, 81, 141, 223, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_4 , банк отримувач - АТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614, місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус) заборгованість за кредитним договором № 103047686 від 11.04.2024 р. в розмірі 26850 (двадцять шість тисяч вісімсот п`ятдесят) грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5000 грн, за відсотками – 20700 грн, комісія – 1150 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_4 , банк отримувач - АТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614, місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус), судовий збір у розмірі 1314 (одна тисяча триста чотирнадцять) грн. 07 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3948 (три тисячі дев`ятсот сорок вісім) грн. 53 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Сторони справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: І.С. Солодовник