Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №626/285/26 — Берестинський районний суд Харківської області

Справа № 626/285/26

Провадження № 2/626/545/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

02.10.2026 року м. Берестин

Берестинський районний суд Харківської області у складі:

головуючої судді Бєлостоцької О.В.,

секретаря Івашкіної Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Пілігрім Петро Олександрович, до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому зазначила, що 12 грудня 2024 року між нею та відповідачем укладено шлюб, який зареєстрований Берестинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Берестинському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що 12.12.2024 року складено відповідний актовий запис № 135, який станом на теперішній час не розірвано. За час перебування у шлюбі за спільні кошти придбано автомобіль FORD FUSION, 2013 року випуску, державний номерний НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 , що підтверджується відповіддю ТСЦ МВС 6345 № 31/32/6345/47-аз-47-2026 від 16.01.2026 року, якою зазначено про реєстрацію вказаного автомобіля 23.04.2025 року. Автомобіль FORD FUSION, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 зареєстрований за відповідачем, який добровільно здійснити розподіл майна подружжя не бажає, одночасно із цим, автомобіль постійно перебуває в розпорядженні та користуванні останнього, у зв?язку із чим, позивачка позбавлена можливості вільно та безперешкодно використовувати спільне майно. Згідно з Договором купівлі-продажу від 14.04.2025 року, вартість спірного автомобіля на момент придбання була погоджена сторонами у розмірі 332 000 гривень.

Проте, враховуючи середню ринкову вартість аналогічних автомобілів на момент подання позову актуальна вартість майна зросла. Позивачем проведено самостійний моніторинг ринкових цін на аналогічні транспортні засоби на спеціалізованому вебсайті AUTO.RIA. Відповідно до сформованих критеріїв пошуку (модель, рік випуску, характеристики), середня ринкова ціна такого автомобіля становить 8 305 доларів США, що згідно з розрахунком середньої вартості на порталі AUTO.RIA (у гривневому еквіваленті на дату 27.01.2025 року) складає 351 517 гривень.

Так, розрахунок грошової суми, яка належить кожному зі сторін на праві спільної сумісної вартості становить 351517 / 2 = 175 758,5 грн.

Таким чином, розмір грошової компенсації, що підлягає стягненню на користь позивача за її 1/2 частку спільного майна, складає 175 758,5 грн.

Виходячи із того, що відповідач офіційно працевлаштований, не знаходиться у скрутному матеріальному становищі, отже має реальну можливість виплатити позивачу половину вартості автомобіля.

Позивачка вважає за можливе розподілити майно подружжя наступним чином:

- визнати за відповідачем ОСОБА_2 право власності на автомобіль FORD FUSION, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 ;

- відшкодувати позивачці ОСОБА_1 половину вартості автомобіля FORD FUSION, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_4 , vin НОМЕР_5 , що складає пропорційну частину вартості спільного майна на суму 175 758,5 грн.

Автомобіль FORD FUSION, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_6 , vin НОМЕР_5 знаходиться у повному розпорядженні відповідача. Оскільки відповідач не бажає добровільно поділити майно, то позивачка вимушена вирішувати питання поділу спільно нажитого майна в судовому порядку.

Позивачка ОСОБА_1 просить:

-визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на автомобіль FORD PUSION, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_7 , vin

НОМЕР_5 ;

- стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , різницю вартості майна подружжя у розмірі 175 758 гривень 50 копійок.

Ухвалою Берестинського районного суду Харківської області від 20.02.2026 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено – накладено арешт на автомобіль FORD PUSION, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_7 , vin НОМЕР_5 , який зареєстрований за ОСОБА_2 .

Ухвалою судді Берестинського районного суду Харківської області від 06.03.2026 року відкрито провадження у цивільній справі № 626/285/26, за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Берестинського районного суду Харківської області від 15.04.2026 року продовжено строк проведення підготовчого провадження у цивільній справі № 626/285/26 на 30 днів.

Ухвалою Берестинського районного суду Харківської області від 04.06.2026 року позовну заяву залишено без руху; позивач усунув недоліки позовної заяви, у зв`язку з чим ухвалою Берестинського районного суду Харківської області від 17.06.2026 року продовжено розгляд цивільної справи № 626/285/26.

Ухвалою Берестинського районного суду Харківської області від 29.06.2026 року підготовче провадження у цивільній справі № 626/285/26 закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник – адвокат Пілігрім П.О. не з`явились, останній звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності, заперечень проти ухвалення заочного рішення не висловив.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Зі згоди представника позивачки суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст.280, 281 ЦПК України.

З`ясувавши позицію представника позивачки, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі, який зареєстрований 12.12.2024 року Берестинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Берестинському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 135, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_8 (а.с.8).

Як вбачається з листа РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях № 31/32/6345/47-аз-47-2026 від 16.01.2026 року та долученої до нього інформаційної картки транспортного засобу, за громадянином ОСОБА_2 , зареєстровано автомобіль FORD FUSION, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_7 , vin НОМЕР_5 , дата державної реєстрації 23.04.2025 року на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу № 7529/24/1/000659 від 14.04.2025 року, укладеного у Відділі реєстрацій № 10 ТОВ «АВТО БІЗНЕС» у м. Дніпро (а.с.10-13).

Відповідно до довідки ТФ «Автолюбитель» середня ринкова вартість автомобіля FORD FUSION, 2013 року випуску станом на 10.06.2026 року складає 381170 гривень 00 копійок (а.с.51-54).

Отже, з наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі із ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу № 7529/24/1/000659 від 14.04.2025 року придбав автомобіль FORD FUSION, 2013 року випуску державний номерний знак НОМЕР_7 , vin НОМЕР_5 .

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.ч.1,2 ст.60 СК України встановлена презумпція спільної сумісної власності, а саме, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ч. 1 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

За змістом ч. 1 ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Статтею 65 СК України визначено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

У постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18 викладений загальний правовий висновок про те, що статтями 60, 70 СК України, статтею 368 ЦК України передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбане під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпції належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06 грудня 2023 року у справі № 359/9533/18, якщо майно придбане подружжям під час шлюбу чи жінкою та чоловіком у період проживання однією сім`єю, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності. Тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя чи ту особу, яка заперечує проти належності майна до об`єктів спільної сумісної власності подружжя чи осіб, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до положень ст. 71 СК України, якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч. 2 ст. 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Частиною 2 статті 183 ЦК України визначено, що неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Сторони мають рівні права на майно, набуте за час шлюбу, та у разі поділу майна частки сторін (колишнього подружжя) є рівними.

Відповідно до правового висновку, сформованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, згода відповідача на виплату грошової компенсації позивачеві, право власності якого на частку у праві спільної сумісної власності припиняється, не є обов`язковою. За змістом ч. 4 ст. 71 СК України згоду на отримання такої компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на майно при його поділі має надати той із подружжя, на чию користь таку компенсацію присуджує суд. Цей припис узгоджується з приписом ч. 2 ст. 364 ЦК України, за змістом якого саме той співвласник, який бажає виділу, має надати згоду на одержання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки в неподільній речі. Стягнення грошової компенсації за частку у спільному майні подружжя не вимагає обов`язкового попереднього внесення відповідної суми на депозитний рахунок суду, якщо з такою вимогою звертається позивач, який бажає відмовитися від своєї частки в майна на користь іншого з подружжя. При цьому факт відсутності у відповідача коштів для одноразової виплати компенсації позивачеві сам по собі не може бути ознакою надмірності тягаря з такої виплати.

Відповідач ОСОБА_2 є власником автомобіля, як неподільної речі, яку він придбав разом із позивачкою у шлюбі, тобто у спільну сумісну власність. Тому не є примусовим набуттям права приватної власності стягнення з одного співвласника такого майна компенсації на користь іншого співвласника, який відмовляється від своєї частки у праві спільної сумісної власності на неподільну річ, щоб врегулювати конфлікт щодо користування та розпорядження нею. Більше того, суд не позбавляє відповідача його частки у праві на це спільне майно, а через рішення про стягнення з останнього відповідної компенсації збалансовує інтереси двох співвласників, які не дійшли згоди щодо долі неподільної речі.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, вкладеною у постанові від 01 липня 2026 року у справі № 707/1118/25.

Залишення неподільної речі у спільній власності подружжя без проведення реального поділу не позбавить того з подружжя, хто фактично цією річчю користується, можливості користуватися нею в подальшому. Одночасно інший з подружжя позбавляється як можливості користуватися спірною річчю, хоча вона перебуває у спільній власності, так і грошової компенсації.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 09 червня 2021 року у справі № 760/789/19 (провадження № 61-16632св20), від 26 квітня 2023 року у справі № 742/3786/17 (провадження № 61-17589св20).

Автомобіль FORD FUSION, 2013 року випуску державний номерний знак НОМЕР_7 , vin НОМЕР_5 є неподільною річчю та не може бути поділений в натурі між сторонами без втрати свого цільового призначення.

Вказаний автомобіль зареєстрований на праві власності за відповідачем та перебуває у його фактичному користуванні (доказів протилежного суду не надано), позивач не претендує на залишення автомобіля у її власності та заявила вимогу про отримання грошової компенсації за її частку в праві спільної сумісної власності на автомобіль від відповідача, визнавши за відповідачем право власності на автомобіль в цілому.

Враховуючи вищевикладене, розглянувши справу відповідно до ст.13 ЦПК України в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання автомобіля FORD FUSION, 2013 року випуску державний номерний знак НОМЕР_7 , vin НОМЕР_5 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та в порядку поділу спільного майна подружжя про стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації у розмірі 175 758 гривень 50 копійок та визнання за відповідачем права власності на автомобіль.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивачки на підставі ст.141 ЦПК України слід стягнути витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подачу позовної заяви та заяви про забезпечення позову в загальному розмірі 2423 грн 19 коп (а.с.6,17).

Керуючись ст. ст. 2,5,10-13,76-81, , 259,263-265,268 280-282 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_9 ), від імені та в інтересах якої діє адвокат Пілігрім Петро Олександрович, до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_10 ) про поділ майна подружжя, – задовольнити.

Визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобіль FORD FUSION, 2013 року випуску державний номерний знак НОМЕР_7 , vin НОМЕР_5 .

В порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок вартості 1/2 частини автомобіля FORD FUSION, 2013 року випуску державний номерний знак НОМЕР_7 , vin НОМЕР_5 , грошову компенсацію у розмірі 175758 гривень 50 копійок.

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль FORD FUSION, 2013 року випуску державний номерний знак НОМЕР_7 , vin НОМЕР_5 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1

витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у загальному розмірі 2423 гривні 19 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду виготовлений 02 жовтня 2026 року.

Суддя