Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №641/5825/26 — Слобідський районний суд міста Харкова

Провадження № 2/641/3883/2026Справа № 641/5825/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Богдан М.В.,

за участю секретаря судового засідання Ананко І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Основ`янсько-Слобідського відділу ДВС у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з нерухомого майна,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в особі свого представника – адвоката Єсаулкової Ю.В. звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить зняти арешт з усього нерухомого майна, що належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у тому числі, з квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження 34596195, дата реєстрації 12.12.2019 рік, накладений постановою Міжрайонного ВДВС по Основ`янському та Слобідському районах м. Харків ГТУЮ у Харківській області.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , даний факт підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 . Його син, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 є спадкоємцем нерухомого майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_2 , а саме: квартири АДРЕСА_1 . Під час оформлення спадщини, ОСОБА_1 дізнався, що на все нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 , накладено арешт, в тому числі і на квартиру АДРЕСА_1 : номер запису про обтяження 34596195, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50168284 від 12.12.2019 року, документи, подані для державної реєстрації: постанова про арешт майна боржника, серія та номер 45108740, виданий 12.12.2019 року, видавник: Міжрайонний ВДВС по Основ`янському та Слобідському районах м. Харків ГТУЮ у Харківській області.

Згідно відповіді на запит з Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 16.06.2026 року №81957, зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не є стороною виконавчого провадження, в рамках якого винесено постанову про арешт майна боржника, на виконання якої у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано запис про обтяження №34596195 від 12.12.2019 року. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 має намір розпорядитися належним йому майном, проте через наявність арешту позбавлений можливості це зробити. З реєстру виконавчих проваджень, доступ до якого є відкритим, вбачається, що всі виконавчі провадження, в яких боржником є батько позивача ОСОБА_2 є завершеними.

Позивач та його представник – адвокат Єсаулкова Ю.В. у судове засідання не з`явились, від представника позивача надійшла письмова заява, в якій вона просила розглядати справу за її відсутності, вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити.

Представник відповідача - Основ`янсько-Слобідський відділ державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання представника не направив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, судом встановлено наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 07.12.1995 року №3-95-64222-М-2, виданого Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду, квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

Згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_2 є рідним батьком позивача – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , шо підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_2 .

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , після смерті якого відкрилась спадщина, що складається з нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 .

Згідно Інформації з ДРРП від 04.03.2026 року зареєстровано обтяження на квартиру АДРЕСА_1 . Вид обтяження- арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 34596195, дата реєстрації 12.12.2019 рік, підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника, серія та номер 45108740 від 12.12.2019 року, видавник: Міжрайонний ВДВС по Основ`янському та Слобідському районах м. Харків ГТУЮ у Харківській області, власник – ОСОБА_2 .

Згідно відповіді Основ`янсько-Слобідського ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 16.06.2026 року у зв`язку з відсутністю відомостей щодо належного представництва надати більш детальну інформацію за ВП №45108740 від 24.09.2014 не виявляється можливим.

З відповіді державного нотаріуса Першої Харківської міської державної нотаріальної контори І. Тиндик від 25.05.2026 року вбачається, що після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою про прийняття спадщини звернувся син спадкодавця ОСОБА_1 , інші заяви в матеріалах справи відсутні, свідоцтва про право на спадщину не видавались, заведена спадкова справа № 250/2024.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

У частині першій статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85 гс 19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Аналогічний за змістом висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження № 11-680апп19) та у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі № 554/5912/19-ц (провадження № 61-12594 св 21), від 08 грудня 2022 року у справі № 331/1383/20 (провадження № 61-7109 св 22).

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження» (абзац 1 пункту 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна»).

Згідно з положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним.

Вбачається, що визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею першою Першого протоколу до Конвенції. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до статті 13 цього міжнародно-правового акту повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

Так, у відповідності до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи зазначені обставини, суд погоджується з доводами позовної заяви та вважає, що накладений арешт на спадкове майно впливають на права позивача, а тому, з метою недопущення порушення права власності позивача на вказану квартиру, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити.

Керуючись ст. 4, 10-13, 76-81, 247, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Основ`янсько-Слобідського відділу ДВС у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з нерухомого майна - задовольнити повністю.

Скасувати арешт з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , накладений постановою Міжрайонного ВДВС по Основ`янському та Слобідському районах м. Харків ГТУЮ у Харківській області про арешт майна боржника, серія та номер 45108740 від 12.12.2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Основ`янсько-Слобідський відділ державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ЄДРПОУ 41430683, місце знаходження: м. Харків, вул. Максиміліанівська, 11.

Суддя М.В.Богдан