Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №953/14252/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/14252/26

н/п 2-о/953/211/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2026 р.

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Вітюка Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Глазько С.О.,

заявниці ОСОБА_1 ,

представниці заявниці ОСОБА_2

заінтересована особа: ОСОБА_3 (в режимі ВКЗ)

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про видачу обмежувального припису

УСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції заявниці

05.10.2026 представник ОСОБА_1 , заінтересовані особа: ОСОБА_3 , Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради звернулась до суду із заявою про видачу обмежувального припису, в якій просить видати відносно ОСОБА_3 обмежувальний припис строком на шість місяців з заборонами щодо:

1. Перебування в місці проживання (перебування) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 ;

2. Наближення на 50 м до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: місця проживання: АДРЕСА_1 ; місця роботи: АТ КБ "Райффайзен банк" за адресою: м. Харків, вул. Григорія Тарасенка, 73; місця навчання малолітньої ОСОБА_4 : Комунальний заклад "Харківський ліцей № 134 Харківської міської ради", який розташований за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, буд. 220;

3. Особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому ОСОБА_3 , переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними;

4. Ведення листування, телефонних переговорів з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , або контактування з ними через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Заява обґрунтована тим, що заявниця і ОСОБА_3 перебували у шлюбі, від якого у них є спільна дитина. У 2023 році було розірвано шлюб. Заявниця разом з дітьми (спільна дитина і старша донька) проживає у квартирі, яка є спільною власності її і ОСОБА_3 . Останній змінював ключі від вказаної квартири. Також вказує, що постановою Київського районного суду м. Харкова від 27.11.2023 у справі № 953/11335/23 ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-2 КУпАП (домашнє насильство). Зазначає, що рішенням Київського районного суду м. Харкові від 24.03.2026 у справі №953/3525/26 заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису було задоволено, та видано обмежувальний припис, яким вжито заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_3 . Однак незважаючи на дію заборонного припису 16.06.2026 близько 15 год. 00 хв. ОСОБА_3 разом з його теперішньою дружиною проникли шляхом взлому замку вхідних дверей до квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та викрали звідти речі ОСОБА_1 . Також, всупереч встановленої заборони 17.06.2026 ОСОБА_3 за вищевказаною адресою перестрів малолітню ОСОБА_4 , чим сильно налякав дитину. За даними фактами ОСОБА_1 звернулась із заявами до поліції, і Сектором дізнання Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області за даними фактами було розпочато досудове розслідування 12026226130000204 від 17.06.2026.

Виклад позиції інших учасників справи

ОСОБА_3 у судовому засіданні надав усні пояснення, в яких підтвердив, що квартира, в якій проживає заявниця є їх спільною сумісною власністю. Між ним та заявницею виникали неодноразові конфлікти, зокрема, щодо заміни замків дверей (такі дії вчиняв і він і заявниця). Зазначив, що у спільній квартирі проживала також його матір і 16.06.2026 він прийшов до квартири, щоб забрати її речі. Вказав, що 17.06.2026 ОСОБА_4 не зустрічав. Також повідомив, що кримінальне провадження щодо нього стосовно події не виконання припису закрито, а між сторонами наявний ще один цивільний спір про позбавлення його батьківських прав.

Процесуальні дії у справі

Суд ухвалою від 05.10.2026 відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду на 07.10.2026.

07.10.2026 у судове засідання з`явились заявниця, її представниця та ОСОБА_3 . Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради у судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом направлення ухвали та повістки до електронного кабінету. Причин неявки суду не повідомив.

Заявниця, її представниця та ОСОБА_3 вважали за можливе здійснювати розгляд у відсутність представника Департаменту. Суд, ураховуючи належне повідомлення заінтересованої особи, строк розгляду заяви, думку учасників, дійшов висновку про можливість розгляду заяви у відсутність Департаменту.

Учасники у судовому засіданні надали усні пояснення та підтримали вимоги, а заінтересована особа – заперечення. Підтвердила, що квартира в якій проживає заявниця є спільною власністю; кримінальне провадження порушене у червні 2026 року наразі закрито, але таке процесуальне рішення оскаржується в суді; наявний спір про позбавлення батьківства ОСОБА_3 ; між сторонами наявний конфлікт з приводу квартири, зокрема, зміни замків у ній.

Фактичні обставини, встановлені судом

Київський районний суд м. Харкова рішенням від 17.03.2023 у справі № 953/5737/22 розірвав шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , визначив місце проживання дитини – ОСОБА_4 разом з матір`ю ОСОБА_1 , стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої ОСОБА_4 аліменти.

Київський районний суду м. Харкова постановою від 27.11.2023 у справі № 953/11335/23 визнав винним ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та наклав адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Особу було притягнуто до адміністративної відповідальності за домашнє насильство.

Згідно з відповіддю Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради № 03-22/208/26 від 12.02.2026 малолітня ОСОБА_4 та неповнолітня ОСОБА_5 перебували на обліку Служби у справах дітей по Київському району з 20.11.2023 до 10.05.2024 як діти, які опинились в складних життєвих обставинах, у зв`язку з жорстоким поводженням з ними в родині. Підставою для постановки дітей на облік стало повідомлення ПДН відділу превенції ХРУП № 1 від 07.11.2023, інформація Відділу соціальної роботи по Київському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб "Довіра" від 15.11.2023 № 642, в яких зазначалось, що батьком ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , вчинено домашнє насилля економічного характеру (а саме останній змінив замки в квартирі, не надавав можливості забрати дитячі сезонні речі) відносно своєї доньки та падчерки ОСОБА_5 .

Згідно з довідкою Інспектора СПДН відділу превенції ХРУП №1 ГУНП в Харківській області 27.10.2023 до ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області надійшла заява (ППНП № 16948 від 27.10.2023) від гр. ОСОБА_1 , в якій вона просить вжити заходів до свого колишнього чоловіка, гр. ОСОБА_3 , який замінив замки в їх спільній квартирі, у результаті чого обмежив доступ до житла; 07.11.2023 до ХРУП №1 ГУНП в Харківській області надійшов рапорт співробітника СПДН (ІПНП №17462 від 07.11.2023) про те, що під час розгляду заяви від гр. ОСОБА_1 , виявлено факт домашнього насильства у відношенні малолітньої дитини – ОСОБА_7 ; 07.11.2023 року до ХРУП №1 ГУНП в Харківській області надійшов рапорт співробітника СПДН (ПНП № 17463 від 07.11.2023) про те, що під час розгляду заяви від ОСОБА_1 виявлено факт домашнього насильства у відношенні малолітньої дитини ОСОБА_4 .

Указані обставини були предметом розгляду справи № 953/3525/26, за результатами розгляду якої Київський районний суд м. Харкова ухвалив рішення від 24.03.2026, яким видав обмежувальний припис, яким вжив такі заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_3 та поклав на нього такі обов`язки: заборонити ОСОБА_3 перебувати в місці проживання (перебування) ОСОБА_1 та малолітньої ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_3 наближатись на 50 м до місця проживання ОСОБА_1 та малолітньої ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_3 наближатись на 50 м до місця роботи ОСОБА_1 в АТ КБ "Райффайзен банк" за адресою: м. Харків, вул. Григорія Тарасенка, 73; заборонити ОСОБА_3 наближатись на 50 м до місця навчання малолітньої ОСОБА_4 в Комунальному закладі "Харківський ліцей № 134 Харківської міської ради", який розташований за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, буд. 220; заборонити ОСОБА_3 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 та малолітню ОСОБА_4 , якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому ОСОБА_3 , переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними; заборонити ОСОБА_3 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 та малолітньою ОСОБА_4 або контактувати з ними через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Встановив строк обмежувального припису шість місяців.

Указане рішення не оскаржувалось.

ОСОБА_3 в судовому засіданні вказав, що йому було відомо про це провадження, однак судового рішення він не отримував, а отримав його тільки нещодавно.

Відповідно до листа ГУ НП в Харківській області ХРУП № 1 за заявою ОСОБА_1 відомості були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026226130000204 від 17.06.2026, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України. до заяви долучено відповідний витяг Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026226130000204.

Учасники справи у судовому засіданні повідомили, що вказане кримінальне провадження закрито, а таке процесуальна дія є предметом судового оскарження і наразі перебуває на судовому розгляді.

Також повідомили, що наявний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, який теж перебуває на судовому розгляді.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У частині першій статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Протидія насильству у сім`ї є одним із важливих напрямів суспільного розвитку. Вона розглядається не лише як соціальна проблема, а, насамперед, як проблема захисту прав людини. При здійсненні насильства у сім`ї відбувається порушення прав і свобод конкретної людини, що вимагає втручання з боку держави і суспільства.

Невжиття своєчасних обмежувальних заходів стосовно кривдника може призвести в подальшому до завдання шкоди здоров`ю потерпілому від насильства у сім`ї.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини у цій сфері, є Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству". Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" передбачено, що домашнє насильство – це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Економічне насильство – це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Психологічне насильство – це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству").

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.

Згідно з частиною другою статті 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" обмежувальним приписом визначаються один чи декілька заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків, зокрема: заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб (пункти 1, 4, 6 частини другої статті 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству").

Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" передбачено, що обмежувальний припис стосовно кривдника – це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" оцінка ризиків – це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України передбачено, що у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, однією з характеристик якого є повторюваність. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 756/2072/18, 09.12.2019 у справі № 756/11732/18, 02.11.2020 у справі № 336/3551/18-ц, 17.02.2021 у справі № 766/13927/20-ц, 28.06.2022 у справі № 466/180/22, 25.07.2023 у справі № 344/1732/23.

Систематичність визначається, виходячи з кількісного показника порушення правил співжиття протягом необмеженого проміжку часу. При цьому суттєвим є саме факт повторного вчинення одного й того самого правопорушення, що свідчить про безрезультатність застосованих заходів впливу (постанова Верховного Суду від 01.06.2022 у справі № 161/16344/20).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що у кожному конкретному випадку суди мають враховувати фактичні обставини справи та письмові докази, а заявник має довести факт вчинення фізичного та психологічного насильства відповідно до Закону.

Докази, що додаються до заяви про видачу обмежувального припису, мають стосуватися місця вчинення домашнього насильства, ризиків безпеки постраждалої особи, вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, тобто докази мають стосуватись обґрунтованих побоювань з приводу того, що особа (кривдник) здатна вдатися до небезпечних проявів домашнього насильства у будь-якому його вигляді психологічному, фізичному, економічному, тощо. Це можуть бути докази застосування психологічного насильства, приниження гідності, жорстокого поводження з боку заінтересованої особи до заявника, катування, нелюдського поводження, що передбачає спричинення сильних фізичних та душевних страждань, тривалість та системність протиправної поведінки кривдника та докази того, що останній не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій, продовжує агресивні дії стосовно заявника, не бажає змінювати свою поведінку, а тому існує ризик продовження кривдником таких дій.

Як докази до заяви можуть додаватися, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, складений уповноваженою особою органів Національної поліції; терміновий заборонювальний припис стосовно кривдника, винесений працівником уповноваженого підрозділу поліції; обмежувальний припис, винесений судом у кримінальному провадженні; інші документи, які засвідчують факт насильства; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Подібні висновки викладені Верховний Суд у постановах від 24.02.2025 у справі № 569/11625/24, від 18.03.2026 у справі № 569/15765/25.

Повертаючись до обставин цієї справи суд враховує таке:

-більшість подій на які заявниця посилається, як на домашнє насильство стосуються подій, які мали місце у 2023 році і яким була надана оцінка судовим рішенням у справі № 953/3525/26, за результатами розгляду якої Київський районний суд м. Харкова видав обмежувальний припис, яким вжив заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_3 строком на шість місяців;

-подій, які мали місце після ухвалення вказаного рішення (зявлення в квартирі заявниці, яка є їх спільною власністю) та зустріч з малолітньою ОСОБА_4 суд не може кваліфікувати, як прояви домашнього насилля з огляду на те, що, по-перше, вказана квартира є спільною власністю і жодних заяв з приводу викрадення певних речей або ж притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за вказаним фактом суду не надано, по-друге, як повідомили самі учасники кримінальне провадження за ознаками кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України на сьогодні закрито;

-жодних інших обставин вчинення насильства щодо заявниці чи її доньки суду не надано;

-крім того, в силу приписів частини першої статті 350-7 ЦПК України за заявою осіб, визначених статтею 350-2 цього Кодексу, обмежувальний припис може бути продовжений судом. Однак, заявниця не зверталась після відповідних подій у червні 2026 року (до моменту спливу застосованого судом обмежувального припису ще було більше двох місяців), якими аргументує цю заяву до суду із заявою про продовження не зверталась. А з моменту спливу обмежувального припису, застосованого судом у справі № 953/3525/26 не наводить жодних обставин будь-якого насильства;

-також суд враховує наявний між сторонами конфлікт з приводу спільного майна і вирішення питання батьківських прав щодо спільної дитини, який не може бути підставою для застосування обмежувального припису, оскільки такі підлягають вирішенню у відповідних спорах (про позбавлення батьківських прав, поділ майна подружжя тощо) і такими не може обґрунтовуватись наявність підстав для обмежувального припису без доказів вчинення домашнього насильства, їх системності.

Суд у цій справі також враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10.02.2021 у справі № 761/49109/19, за яким звернення заявника до органів поліції не підтверджує факт вчинення заінтересованою особою домашнього насильства, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, визначених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина третя статті 89 ЦПК України).

Заявниця не надала суду достатніх доказів на підтвердження того, що у разі незастосування вказаних нею у заяві про видачу обмежувального припису заходів та обов`язків ОСОБА_3 у контексті положень Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", існує реальна загроза (ризик) її життю та здоров`ю чи життю і здоров`ю її доньок, а також настання тяжких чи особливо-тяжких наслідків (подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24.06.2026 у справі № 569/16674/25).

За таких обставин, суд дійшов висновку про недоведення заявником існування обставин, які, відповідно до положень Закону України "Про запобіганню та протидію домашньому насильству", дають підстави для задоволення заяви про видачу обмежувального припису строком на шість місяців.

Висновки за результатами розгляду заяви

Суд, аналізуючи зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів вважає, що заява не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 350—5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, відносяться на рахунок держави.

Керуючись статтями 2, 10, 263 – 265, 268, 273, 293 – 294, 351-1 – 351-8, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про видачу обмежувального припису залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 07.10.2026.

Суддя Роман ВІТЮК