Вирок від 07 жовтня 2026 р. у справі №621/3241/26 — Зміївський районний суд Харківської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 621/3241/26

Провадження 1-кп/621/295/26

08 жовтня 2026 року м. Зміїв Харківської області

Зміївський районний суд Харківської області у складі:

головуючий – суддя ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

учасники справи:

прокурор – ОСОБА_3 ,

потерпіла – ОСОБА_4 ,

обвинувачений – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу №621/3241/26 (ЄРДР №42026222140000045 від 11.08.2026) за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця села Матусів Шполянського району Черкаської області, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , пенсіонер, із середньою освітою, одружений, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 2 статті 125 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

29.07.2026 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходився за місцем свого мешкання в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , де в нього на побутовому грунті виник словесний конфлікт з дружиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час якого у ОСОБА_5 виник умисел на завдання тілесних ушкоджень останній.

З метою реалізації свого злочинного умислу, в той же день та час, ОСОБА_5 діючи умисно, протиправно, з метою завдання тілесних ушкоджень, взяв до рук скляну банку, об`ємом 3 л., та наніс один удар вказаною скляною банкою в область голови ОСОБА_4 , чим завдав останній згідно висновку судово-медичної експертизи №12-14/99-Зм/26 від 13.08.2026, забійну рану в потиличній області, яка по ступеню тяжкості відноситься до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров`я (згідно п.2.3.3 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 р).

Враховуючи те, що ОСОБА_5 перебуває у шлюбі із потерпілою ОСОБА_4 , тобто він є особою, яка відповідає критеріям п.1 ч.2 ст.3 Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», дії ОСОБА_5 , підпадають в перелік дій, визначених статтями 1, 3 Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», та відносяться до кримінальних правопорушень, пов`язаних з домашнім насильством.

Дії ОСОБА_5 кваліфіковані як спричинення умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, тобто як кримінальне правопорушення (проступок), передбачене частиною 2 статті 125 Кримінального кодексу України.

В судове засідання з`явилися прокурор, потерпіла та обвинувачений.

В судовому засіданні обвинувачений свою провину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав в повному обсязі, в зв`язку з чим учасники кримінального провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ними не оспорюються.

З урахуванням засад змагальності та диспозитивності кримінального провадження, з огляду на визнання обвинуваченим фактичних обставин, якими обгрунтовано обвинувачення, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності позиції учасників справи, суд, на підставі ч.3 статті 349 КПК України, обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням письмових доказів, які характеризують його особу.

Допитаний в якості обвинуваченого ОСОБА_6 пояснив, що 29.07.2026 року, близько 15:00 години, він вживав спиртне біля магазину в місті Зміїв Харкывськоъ області, після чого повернувся додому АДРЕСА_1 , де у нього виникла сварка з дружиною, в ході якої він в приміщенні літньої кухні схопив трилітрову банку , наповнену консервацією, та ударив нею по голові свою дружину ОСОБА_4 . На даний час вони з дружиною помирилися, просив суворо його не карати, бо усвідомив протиправність своїх дій.

Даючи оцінку показанням обвинуваченого, суд визнає їх правдивими та достовірними, оскільки вони послідовно, об`єктивно і досить повно відображають обстановку і обставини скоєного кримінального правопорушення (проступку), пояснюють мотиви його вчинення. Підстав для самообмови судом не встановлено.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 є винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого частиною 2 статті 125 Кримінального кодексу України, тобто у спричиненні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Згідно положень статті 65 Кримінального кодексу України, при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Правопорушення, передбачене ч.2 статті 125 Кримінального кодексу України, інкриміноване обвинуваченому, відповідно до ч.2 статті 12 Кримінального кодексу України, є кримінальним проступком

Відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до положень статті 67 Кримінального кодексу України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних відносинах, та вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Вивченням відомостей про особу обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українець, громадянин України, уродженець села Матусів Шполянського району Черкаської області, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , пенсіонер, із середньою освітою, одружений. Скарг, заяв та будь-яких компрометуючих матеріалів, а також повідомлень про порушення громадського порядку до Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області не надходило, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває. Раніше не судимий.

Вирішуючи питання про вид і міру покарання, які слід застосувати до обвинуваченого, суд враховує, що згідно з ч.2 статті 50 Кримінального кодексу України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами покарання» (із змінами), при призначенні покарання суди в кожному випадку мають суворо додержуватись вимог статті 65 Кримінального кодексу України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Санкцією частини 2 статті 125 Кримінального кодексу України за вчинення умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, для винних осіб передбачено покарання у виді штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин, або виправні роботами на строк до одного року, або пробаційний нагляд на строк до двох років, або обмеження волі на той самий строк.

За змістом ч.1, ч.2 статті 53 Кримінального кодексу України, штраф – це грошове стягнення що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині цього Кодексу, з урахуванням положень частини другої цієї статті. Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п`ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу.

Враховуючи відомості про особу обвинуваченого, обставини справи, суд вважає за доцільне і достатнє призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На переконання суду, призначена міра покарання є справедливою і достатньою для виправлення обвинуваченої, слугуватиме попередженню вчинення нових кримінальних правопорушень та відповідатиме принципам гуманності й справедливості кримінального судочинства, а також розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Шкода, завдана кримінальним правопорушенням, відсутня.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати відсутні.

Запобіжні заходи у кримінальному провадженні не застосовувалися.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 статті 125 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) грн 00 коп.

Засуджений зобов`язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання шляхом пред`явлення документа про сплату штрафу.

Вирок суду може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 статті 349 КПК України

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Відповідно до частини 15 статті 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Вирок складено і проголошено 08.10.2026

Суддя ОСОБА_1