Вирок від 07 жовтня 2026 р. у справі №639/7882/26 — Новобаварський районний суд міста Харкова

08.10.2026

Справа №639/7882/26

Провадження № 1-КП/639/445/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року м. Харків

Новобаварський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження №639/7882/26 (в ЄРДР № 62026170020019108 від 13.08.2026) за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чебоксари Чувашиї, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час інкримінованих дій військовослужбовця за призовом під час мобілізації, стрільця 3-го відділення 1-го взводу оперативного призначення роти оперативного призначення (на спеціалізованих броньованих автомобілях) 2-го батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,

сторони кримінального провадження:

прокурор – ОСОБА_5 ,

обвинувачений – ОСОБА_3 ,

захисник – ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и в :

І. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним

30.07.2026, приблизно о 10 год. 00 хв., солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, перебуваючи на посаді стрільця 3-го відділення 1-го взводу оперативного призначення роти оперативного призначення (на спеціалізованих броньованих автомобілях) 2-го батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ, знаходячись в місці тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 НГУ по АДРЕСА_2 , заслухавши бойове розпорядження командира 2-го батальйону оперативного призначення 3 бригади оперативного призначення НГУ від 30.07.2026 № 07/30/01 про необхідність «з метою виконання бойових (спеціальних) завдань, зведеному відділенню в термін з 10:00 30.07.2026 здійснити переміщення в зону виконання бойових завдань та до 20:00 30.07.2026 зосередитись в районі н.п. Петропавлівка (Дніпропетровська область), в термін до 15:00 31.07.2026 здійснити зайняття ВП «НАФТА» з метою недопущення прориву противника в глибину оброни бригади», доведеного до нього в усному порядку т.в.о. командира НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_7 , в порушення ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 28-32, 37, 127, 128, 129, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, відкрито відмовився виконувати зазначене бойове розпорядження № 07/30/01, яке було видане уповноваженою особою, у межах своїх повноважень, із дотриманням належної форми і порядку його віддання, а також ґрунтувався на законі, за змістом не суперечило чинному законодавству та не пов`язане з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина.

ІІ. Позиція обвинуваченого щодо пред`явленого обвинувачення

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю та пояснив, як скоїв його при вищезазначених обставинах, він не оспорював фактичні обставини кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті. Зокрема, ОСОБА_3 показав, що 30.07.2026, в першій половині дня, йому та іншим особам з числа військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 було доведено бойове розпорядження, з змістом якого вони повинні були цього ж дня здійснити марш в зону виконання бойових завдань в Дніпропетровській області та зайняти відповідну вогневу позицію. Він відмовився виконувати відповідне бойове розпорядження за станом здоров`я – загострення хронічних захворювань та виснаження, про що повідомив командиру.

Обвинувачений не заперечував, що непереборних перешкод виконати відповідне бойове розпорядження у нього не було, проте він не хотів бути тягарем для своїх побратимів.

Свої дії ОСОБА_3 піддав критичній оцінці, висловив жаль щодо скоєного, зазначив про своє бажання продовжити військову службу.

ІІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Обвинувачений ОСОБА_3 вважав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ним не оспорюються.

Цю позицію також висловили прокурор та захисник.

Беручи до уваги повне визнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини, а також, що він не оспорює фактичні обставини кримінального правопорушення, відсутність у суду сумніву в правильності розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, добровільності та істинності позиції обвинуваченого, суд розглянув дане кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, попередньо роз`яснивши наслідки такого порядку дослідження доказів, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням доказів, що характеризують особу ОСОБА_3 , а також матеріалів кримінального провадження в частині наявних речових дкоазів та застосованих заходів забезпечення кримінального провадження.

ІV. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

Аналізуючи обставини, що визнаються обвинуваченим ОСОБА_3 , суд дійшов висновку, що його вина в обсязі пред`явленого обвинувачення (ст. 337 КПК України), є доведеною. Дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфікуються за ч. 4 ст. 402 КК України, як непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.

V. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання, мотиви суду при призначенні покарання

Перевіркою даних про особу обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він: раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше; на обліку у лікарів нарколога та психіатр не перебуває; одружений, має на утриманні неповнолітнього сина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; має місце реєстрації та постійне місце проживання; проходив військову службу за призовом під час.

Згідно медичної характеристики та довідки ВЛК ДУ «ТМО МВС України по Запорізькій області» №765/С від 15.05.2026 ОСОБА_3 страждає на: вертеброгенна люмбалгія хронічний рецидивульний перебіг, стадія ремісії. Остеохондроз поперекового відділу хребта, протрузії L3, L4, L5, грижа диска L5, без порушення функції. Синдром венозної дисгемії. СКД, двобічний нефромікролітаз, без порушення функції уродинаміки. Кіста правої нирки. Хронічний простатит, ремісія. Доброякісна гіперплазія передміхурової залози 1ст.. Астенічний синдром. Міопія слабкого ступеню обох очей (3.0Д; 2.0Д). Складний міопічний астигматизм обох очей. Хронічний назомоторний риніт нейровегетативної форми, ремісія.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 66 КК України, є щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , передбачених ст. 67 КК України, не встановлено.

Призначаючи покарання ОСОБА_3 , суд виходить із положень ст. ст. 50, 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами; враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є умисним тяжким злочином; кількість епізодів злочинної діяльності – один; відношення обвинуваченого до скоєного кримінального правопорушення, його конкретні обставини; особу винного; обставину, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, які його обтяжують.

Також судом враховується письмове клопотання командира військової частини НОМЕР_3 від 19.08.2026 № 2016/3219, в якому зазначалось, що незважаючи на вчинене кримінальне правопорушення, солдат ОСОБА_3 став на шлях виправлення, має необхідні якості військовослужбовця, військово-обліковий фах, який є нагально необхідним у Збройних Силах України, та просив, враховуючи суспільно-політичну ситуацію в країні, нагальність та необхідність виконання бойових завдань та забезпечення здійснення заходів національної безпеки та оборони, відсічі збройної агресії безпосередньо в районі ведення бойових дій, не призначати ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі.

Виправлення, як мета покарання, це той наслідок, який прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу. Виправлення засудженого - це ті певні зміни в його особистості, які утримують його в подальшому від вчинення нових злочинів. З моральної точки зору виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.

Відповідно до частини другої статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Таким чином, у частині другій статті 65 КК України встановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. Суд вважає, що такий же принцип застосовується і при вирішенні питання про порядок відбування покарання, зокрема, про можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням. Обов`язок доведення того, що менш суворий вид покарання або порядок його відбування є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення.

Відповідний висновки викладені в постанові Верховного Суду від 17.04.2018 (справа № 298/95/16)

При цьому обставин, які б явно свідчили, що застосування судом статті 75 КК України буде неправомірним та недостатнім для забезпечення мети покарання ОСОБА_3 прокурором не доведено. Більш того, сам прокурор в судовому засіданні просив звільнити обвинуваченого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

Тому, з урахуванням вищенаведеного, а також правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 17.04.2018 по справі № 298/95/16 та від 16.08.2018 по справі №183/163/14, суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_3 , попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень та досягнення цілей покарання щодо обвинуваченого в цілому на теперішній час можливе без реального відбування покарання, у зв`язку з чим його можливо звільнити від відбування передбаченого ч. 2 ст. 402 КК України покарання у виді позбавлення волі на підставі ст. 75 КК України, з випробуванням, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

VІ. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Долю речових доказів належить вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України, необхідно зарахувати у строк покарання ОСОБА_3 строк його тримання під вартою по даному кримінальному провадженню – з 04.08.2026 по 06.08.2026.

Враховуючи положення абз. 12 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, до набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_3 у вигляді застави необхідно залишити без змін, а після – повернути заставу заставодавцю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд,

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк покарання ОСОБА_3 строк його тримання під вартою з 04.08.2026 по 06.08.2026 включно, з розрахунку день за день.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені пунктами 1 та 2 частини 1 статті 76 КК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 76 КК України, нагляд за виконанням ОСОБА_3 обов`язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на командира військової частини, в якій засуджений проходить військову службу, а у випадку звільнення з військової служби – на уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання.

Речові докази по кримінальному провадженню: оптичний диск з написом «Відмова 30.07.26», на якому міститься відеозапис доведення бойового наказу військовослужбовцям ВЧ НОМЕР_1 НГУ (до суду не надано), - зберігати в матеріалах кримінального провадження

До набрання вироком законної сили залишити без змін запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_3 – у вигляді застави.

Після набрання вироком законної сили заставу, внесену за обвинуваченого ОСОБА_3 у розмірі 66560,00 грн. (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят грн. 00 коп.), повернути заставодавцю – ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_4 ).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Новобаварський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому, його захиснику та прокурору.

Роз`яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя ОСОБА_1