Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №619/6040/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/6040/26

провадження № 2/619/3390/26

РІШЕННЯ

іменем України

07 жовтня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складіголовуючого – суддіБолибока Є.А.

за участюсекретаря судового засіданняЛоманової І.А.

Справа № 619/6040/26

Ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач: ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС»;

третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович;

третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Ярмоленко Олександр Валентинович,

розглянув у підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження позов про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Стислий виклад позиції сторін.

08 вересня 2026 року ОСОБА_2 , в особі представника адвоката Скользнєвої В.В., через систему «Електронний суд», звернувся до суду з позовом до ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС», у якому просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №114236 від 08.06.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем про стягнення на користь стягувача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» з боржника ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором №2014324907 від 23.12.2016 р. в розмірі 21 221,72 грн. В обґрунтування позову зазначив, що 23.12.2016 між позивачем та ПАТ «ОТП Банк» було укладено кредитний договір№2014324907, за умовами якого позичальнику було надано кредит. 06.12.2019 між ним та ОСОБА_4 було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , у зв`язку з чим ним було змінено прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ». З мобільного застосунку «Дія» йому стало відомо про наявність відкритого виконавчого провадження. Жодних листів від приватного виконавця, в яких містилась би інформація про наявне виконавче провадження він не отримував. У зв`язку з потребою у з`ясуванні обставин та отримання кваліфікованої правової допомоги, оскільки він не є фахівцем в галузі права, він звернувся до адвоката Скользнєвої В.В., у зв`язку із чим між адвокатом та ним було укладено договір про надання правової допомоги задля ознайомленням з матеріалами виконавчого провадження. Ознайомившись з інформацією на сайті «Автоматизована система виконавчого провадження» та у Єдиному реєстрі боржників було виявлено, що виконавче провадження №67165019 було відкрито на підставі виконавчого напису нотаріуса. Адвокатом було направлено адвокатський запит до приватного виконавця з метою отримання копії виконавчого напису та документів, на підставі яких його було вчинено. Приватним виконавцем на запит адвоката було надано відповідь, з яких було встановлено, наступне: 23.12.2016 між позивачем ОСОБА_3 та ПАТ «ОТП Банк» було укладено кредитний договір №2014324907, за умовами якого позичальнику було надано кредит. Правонаступником усіх прав та обов`язків ПАТ «ОТП Банк» на підставі договору факторингу від 27.11.2017 є ТОВ «ФК «ЄАПБ», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі договору факторингу від 28.12.2018 р. є ТОВ «Фінансова компанія управління активами», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі договору факторингу від 09.07.2020 є ТОВ «Фінпром Маркет», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі договору факторингу від 25.05.2021 є ТОВ «ФК «Еліт Фінанс». 08.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. було вчинено виконавчий напис № 114236 про стягнення на користь стягувача: ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» з боржника ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором №2014324907 від 23.12.2016 в розмірі 21 221,72 грн. В подальшому приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Ярмоленко О.В. на підставі вищезазначеного виконавчого напису відкрив виконавче провадження №67165019. В рамках виконавчого провадження було накладено арешти на всі рахунки боржника, що підтверджується доданими до заяви постановами. Позивач вважає, що виконавчий напис було вчинено з численними порушеннями норм законодавства, в зв`язку з чим він підлягає скасуванню, з огляду на те, що кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально.

Представник відповідача ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» Наваренко В.Г. визнав позов, у зв`язку з чим, просив повернути позивачу 50 відсотків судового збору, про що надав відповідну заяву. Також у цій заяві просив зменшити витрати позивачу на правову допомогу.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

10 вересня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження у справі. Залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Призначено підготовче засідання на 10 год 00 хв 07 жовтня 2026 року.

24 вересня 2026 року представник відповідача ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» Наваренко В.Г. подав до суду заяву про визнання позову.

У підготовче засідання учасники судового процесу не з`явилися, про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином.

Представник позивача ОСОБА_2 – адвокат Скользнєва В.В. у поданій до суду через систему «Електронний суд» заяві просила справу розглядати у відсутність сторони позивача, позов підтримує у повному обсязі та просить його задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» Наваренко В.Г. у поданій заяві просив розглядати справу без його участі.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Треті особи приватний нотаріус Остапенко Є.М. та приватний виконавець Ярмоленко О.В. у підготовче засідання не з`явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, причин неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно виконавчого напису, вчиненого 08.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. за реєстровим № 114236, запропоновано стягнути з ОСОБА_7 , який є Боржником за Кредитним договором №2014324907 від 23.12.2016, укладеним ним із ПАТ «ОТП Банк», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», заборгованість за Кредитним договором №2014324907 від 23.12.2016 за період з 25.05.2021 по 03.06.2021 у розмірі 19 669,90 грн – за тілом кредиту; 1,82 грн – за відсотками та комісією; 1 500,00 грн – за штрафними санкціями; 50,00 грн – плата за вчинення виконавчого напису, що у загальному розмірі становить 21 221,72 грн.

З огляду на постанову про відкриття виконавчого провадження ВП 67165019 від 18.10.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Ярмоленком О.В. розглянуто заяву стягувача про примусове виконання виконавчого напису № 114236 виданого 18.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_7 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованості в розмірі 21 221,72 грн; стягнути з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 2 122,17 грн.

Мотиви суду.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Представник відповідача позов визнав.

Частинами 3 та 4 ст. 200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтею 206 цього Кодексу.

Відповідач позов визнав, визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, в зв`язку з чим, суд вважає необхідним позовні вимоги задовольнити.

Пленум Верховного Суду України в п. 4 своєї постанови №5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» від 12.06.2009 року роз`яснив судам, що ухвалюючи в попередньому судовому засіданні рішення у зв`язку з визнанням відповідачем позову, суди повинні враховувати положення статей 174, 175 ЦПК України та до ухвалення відповідного судового рішення роз`яснювати сторонам наслідки вчинення відповідних процесуальних дій. У разі визнання відповідачем (або його представником за відсутності у дорученні відповідних обмежень) позову можливе лише ухвалення рішення про задоволення позову, а не про задоволення позову частково чи про відмову в його задоволенні. Ухвалюючи рішення по суті спору чи постановляючи ухвали в попередньому судовому засіданні, суд у мотивувальній частині судового рішення зазначає лише про дії сторін щодо розпорядження своїми процесуальними і матеріальними правами та здійснені судом заходи з перевірки таких дій.

Суд вважає встановленою наявність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги позивача.

Судом установлено, що 08.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. за реєстровим № 114236, запропоновано стягнути з ОСОБА_7 заборгованість за Кредитним договором №2014324907 від 23.12.2016 за період з 25.05.2021 по 03.06.2021 у загальному розмірі 21 221,72 грн.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису – надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов`язання боржником.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат» № 3425-XII від 02.09.1993).

Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ цього Порядку).

Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Підпунктом 1.2 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення нотаріальних дій перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

26.11.2014 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Зазначеною постановою були внесені зміни в розділ «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» та доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Тобто, нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Однак постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 було залишено без змін.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 було відмовлено в задоволенні заяви ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017.

Тобто, на сьогоднішній день, редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

Отже, починаючи з 22.02.2017 нотаріуси позбавлені можливості вчиняти виконавчі написи про стягнення заборгованості, що випливають з кредитних відносин.

Верховний Суд у своїй постанові від 12.03.2020 у справі № 757/24703/18- ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 08.06.2021, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14. Укладений між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчих написів, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Аналогічна позиція закріплена в постанові ВС від 15.04.2020 року № 158/2157/17.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) та від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278гс18).

У пунктах 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) зазначено: «вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису – надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Відповідачем не надано суду нотаріально посвідчений кредитний договір, на підставі якого міг бути вчинений виконавчий напис.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Отже, суд дійшов висновку про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З огляду на Квитанцію № 6664-5559-6934-0989 від 07.09.2026 на рахунок № НОМЕР_2 ОСОБА_3 був сплачений судовий збір за подання позову до суду у розмірі 1 331,20 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною першою статті 142 ЦПК України визначено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у рішенні вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи, що представник відповідача ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» позов визнав до початку розгляду справи по суті, про що свідчить наявна в матеріалах справи відповідна заява, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення ОСОБА_2 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

У зв`язку з тим, що суд повертає ОСОБА_2 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а саме 665,60 грн, то з відповідача ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» на користь позивача підлягає стягненню 665,60 грн, а не 1331,20 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у сумі 8 000,00 грн.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 (у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільне-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Так, згідно наявного в матеріалах справи договору про надання правничої допомоги від 22.07.2026 між ОСОБА_2 та адвокатом Скользнєвою В.В. було укладено договір про надання правничої допомоги. За надання правничої допомоги Адвокатом, зобов1язується сплатити гонорар. Розмір гонорару визначається за домовленістю сторін і може змінюватися залежно від обсягу робіт, строку виконання доручення, результатів вирішення спірних правовідносин, ступеня складності справи, обсягу правових послуг необхідних для досягнення бажаного результату та ін.

Представником позивача на підтвердження понесених витрат надано акт здачі-прийняття наданих послуг від 22.07.2026 на підтвердження надання правничої допомоги на суму 8 000,00 грн, відповідно до якого: ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження - 2000,00 грн; написання заяви про забезпечення позову до подання позову; написання адвокатського запиту; написання позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – 6000,00 грн.

На підтвердження оплати за надані послуги адвоката на суму 8 000,00 грн додано квитанцію № б/н від 22.07.2026.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

Також, Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі “Іатрідіс проти Греції” (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, взявши до уваги умови договору про надання правничої допомоги, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, підтверджених належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку, що визначений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у сумі 8 000,00 грн є завищеним, витрати у зазначеній сумі не можна визнати належно обґрунтованими та необхідними в контексті обставин цієї справи.

Враховуючи викладені обставини, складність справи, необхідність надання адвокатом позивача послуг під час розгляду справи в суді та їх характер, того, що позов задоволено, дослідивши докази на підтвердження витрат позивача на правничу допомогу, а також з метою дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов`язаність цих витрат із розглядом справи, суд дійшов висновку, що необхідний фактичний обсяг правової допомоги у цій справі є меншим, ніж зазначено у акті здачі-прийняття наданих послуг від 22.07.2026, а тому такий обсяг виконаних робіт підлягає зменшенню та стягненню з відповідача на користь позивача витрат на правничу (правову) допомогу, понесених у цій справі у сумі 1 000, 00 грн.

Підстав для стягнення з відповідача ще 7 000,00 грн суд не вбачає.

Частиною 1 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що з відповідача ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» підлягають стягненню на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 1 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 12, 13, 81, 83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 351, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Визнати виконавчий напис №114236 від 08.06.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем про стягнення на користь стягувача: ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» з боржника ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором №2014324907 від 23.12.2016 р. в розмірі 21 221,72 грн, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» користь ОСОБА_2 судові витрати за надання правничої допомоги в розмірі 1 000,00 (одна тисяча) гривень.

Стягнути з ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 665,60 грн.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області повернути ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 з державного бюджету 50% судового збору в розмірі 665,60 грн, сплаченого за Квитанцією № 6664-5559-6934-0989 від 07.09.2026 на рахунок № UA 878999980313161206000020599, отримувач: ГУК Харків обл/МТГ Дергачі/22030101 Код отримувача: 37874947, Надавач платіжних послуг отримувача: Казначейство України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

відповідач: ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС», місце знаходження: 03035, м. Київ, площа Солом`янська, буд. 2, ідентифікаційний код 40340222;

третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, місцезнаходження: 02000, м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 6/5);

третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Ярмоленко Олександр Валентинович, місцезнаходження: 61050, м. Харків, провулок Поштовий, 5, другий поверх, РНОКПП НОМЕР_4 ).

Повне судове рішення складено 07 жовтня 2026 року.

Суддя Є. А. Болибок