Вирок від 06 жовтня 2026 р. у справі №610/3037/26 — Балаклійський районний суд Харківської області

Справа № 610/3037/26

Провадження № 1-кп/610/226/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2026 Балаклійський районний суд Харківської області у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника – адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Балаклія Ізюмського району Харківської області кримінальне провадження № 12026226060000062 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лозова Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, тимчасово не працюючого, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 у листопаді 2025 року в денний час доби (більш точного часу не встановлено), діючи всупереч вимогам статей 118, 123, 124, 125, 126 Земельного кодексу України (далі — ЗК України) та ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", які регламентують набуття і реалізацію права на землю, за відсутності відповідного рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування та державної реєстрації права щодо передачі йому у власність чи надання в користування земельної ділянки, а також на порушення вимог статей 58, 61 ЗК України та статей 88, 89 Водного кодексу України, відповідно до яких прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності, де вздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво, маючи умисел на самовільне зайняття земельних ділянок в охоронних зонах на території Балаклійської територіальної громади поблизу села Попівка Ізюмського району Харківської області, діючи з корисливих мотивів для ведення особистого селянського господарства, самовільно зайняв частину земельної ділянки водного фонду із кадастровим номером 6320287400:03:000:0386 з координатами поворотних точок: 5458955,030 5388142,362; 5458937,590 5388149,740; 5458915,670 5388160,660; 5458910,010 5388162,030; 5458896,640 5388160,730; 5458837,720 5388157,660; 5458832,760 5388156,700; 5458828,770 5388154,610; 5458823,760 5388150,250; 5458819,550 5388145,150; 5458811,500 5388130,510; 5458803,240 5388099,400; 5458797,290 5388062,230; 5458787,560 5388008,130; 5458782,480 5387976,880; 5458776,800 5387950,430; 5458770,012 5387925,910; 5458765,270 5387893,550; 5458761,080 5387847,440; 5458759,260 5387791,560; 5458766,740 5387738,310; 5458780,080 5387696,830; 5458799,000 5387663,070; 5458802,410 5387658,650; 5458878,547 5387525,101; 5458907,971 5387484,685; 5458921,040 5387413,500; 5458923,652 5387396,970; 5458918,290 5387369,180; 5458921,330 5387355,730; 5458928,087 5387343,231; 5458941,420 5387359,127; 5458953,090 5387372,137; 5459000,598 5387427,503; 5458977,915 5387502,021; 5458957,575 5387541,913; 5458933,067 5387592,181; 5458906,058 5387650,044; 5458871,841 5387717,546; 5458852,124 5387746,126; 5458842,951 5387800,890; 5458842,829 5387831,637; 5458846,906 5387869,443; 5458854,787 5387899,787; 5458870,776 5387940,157; 5458876,164 5388002,535; 5458884,797 5388059,317; 5458888,535 5388079,808; 5458942,664 5388080,013; 5458980,548 5388108,924; 5458989,071 5388128,201; 5458955,030 5388142,362, загальною площею 8,8899 га, з яких ділянка площею 7,4031 га розташована у прибережній захисній смузі Шевелівського водосховища на відстані 9 метрів від урізу води. Не маючи передбачених законом правових підстав для володіння чи користування цією земельною ділянкою, за відсутності відповідного рішення про передачу її у власність або надання в користування, без укладення правочину та без державної реєстрації речового права, ОСОБА_4 порушив установлений законом порядок використання земель водного фонду та вимоги статей 60, 61 ЗК України щодо обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг навколо водойм, чим завдав матеріальної шкоди державі в сумі 30 775 грн 00 коп.

Такі дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 197-1 КК України, як самовільне зайняття земельної ділянки щодо земель в охоронних зонах.

28 липня 2026 року між прокурором Балаклійського відділу Ізюмської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , в присутності захисника – адвоката ОСОБА_5 , була укладена угода про визнання винуватості відповідно до вимог статей 468, 470, 472 КПК України.

Згідно даної угоди ОСОБА_4 зобов`язується беззастережно визнати свою вину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України в обсязі підозри.

Угода про визнання винуватості містить положення про те, що сторони визнають правильність кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 197-1 КК України. Обвинувачений визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, сторони узгоджують вид і розмір покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки, із застосуванням ст. 75 КК України – звільнення від відбування покарання з випробуванням, але в умовах контролю за його поведінкою.

Сторони розуміють наслідки невиконання угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 476 КПК України, зокрема те, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості, прокурор, який затвердив угоду, має право звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку. Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом.

Прокурор в судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості і призначити обвинуваченому узгоджену міру покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки, із застосуванням ст. 75 КК України – звільнення від відбування покарання з випробуванням, але в умовах контролю за його поведінкою. Наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості йому зрозумілі. Прокурор підтвердив, що угода укладена добровільно.

Представник потерпілої особи в судове засідання не з`явилася, про час та місце його проведення була повідомлена належним чином, 25.08.2026 подала клопотання про розгляд справи без її участі. При цьому повідомила, що 28.07.2026 до Балаклійського відділу Ізюмської окружної прокуратури Харківської області було направлено згоду потерпілої особи на укладення угоди про визнання винуватості (вих. № 1023/11).

В судовому засіданні обвинувачений та його захисник підтвердили добровільність укладення угоди про визнання винуватості між ними та прокурором, просили її затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену міру покарання. Наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості ОСОБА_4 зрозумілі.

Вивчивши матеріали кримінального провадження, заслухавши прокурора, обвинуваченого та його захисника, суд дійшов висновку, що угоду про визнання винуватості слід затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену сторонами міру покарання.

Так, ОСОБА_4 , у листопаді 2025 року в денний час доби (більш точного часу не встановлено), всупереч вимогам зазначених вище норм чинного законодавства України, за відсутності відповідного рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування та державної реєстрації права щодо передачі йому у власність чи надання в користування земельної ділянки, діючи з корисливих мотивів для ведення особистого селянського господарства, самовільно зайняв частину земельної ділянки водного фонду із кадастровим номером 6320287400:03:000:0386, загальною площею 8,8899 га, з яких ділянка площею 7,4031 га розташована у прибережній захисній смузі Шевелівського водосховища на відстані 9 метрів від урізу води, чим порушив установлений законом порядок використання земель водного фонду та вимоги статей 60, 61 ЗК України щодо обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг навколо водойм, чим завдав матеріальної шкоди державі в сумі 30 775 грн 00 коп.

Своїми діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 197-1 КК України – самовільне зайняття земельної ділянки щодо земель в охоронних зонах. Дане кримінальне правопорушення відноситься до нетяжких злочинів, внаслідок якого шкода завдана лише державним інтересам. Умови даної угоди відповідають вимогам КПК України. Сторони уклали угоду про визнання винуватості добровільно, що не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. ОСОБА_4 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України, що є підставою для її затвердження та призначення узгодженої сторонами міри покарання.

Вивченням даних про особу обвинуваченого встановлено, що він в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, на обліку у відділі пробації не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому, суд визнає його щире каяття у вчиненому.

Згідно ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

З огляду на зазначене, суд вважає, що умови угоди не порушують жодних прав, свобод чи інтересів сторін, інших осіб та суспільства, узгоджене сторонами покарання відповідає не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованим і буде відповідати цілям покарання, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Враховуючи викладене, за наслідками розгляду угоди в судовому засіданні під час судового розгляду, суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону, врахувавши заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов до висновку про наявність правових підстав для прийняття рішення про затвердження угоди про визнання винуватості між сторонами кримінального провадження: прокурором та обвинуваченим і призначення останньому узгодженої сторонами міри покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, у виді обмеження волі строком на 2 роки, із застосуванням ст. 75 КК України – звільнення від відбування покарання з випробуванням, але в умовах контролю за його поведінкою, та ухвалення обвинувального вироку.

Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.

Завдана державі матеріальна шкода була відшкодована обвинуваченим на стадії досудового розслідування, що підтверджується копією квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 1 від 30.06.2026.

Питання про речові докази по справі суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись статтями 314, 374, 475 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 28.07.2026 між прокурором Балаклійського відділу Ізюмської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання звільнити, якщо він протягом іспитового строку – 1 (один) рік не вчинить нове кримінальне правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

У відповідності до ст. 76 КК України, зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.

Речовий доказ по справі – трактор марки "БЕЛОРУС М13 892", який було передано на відповідальне зберігання ОСОБА_4 , після набрання вироком законної сили, вважати повернутим його законному власнику.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КК України, до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий – суддяОСОБА_1