Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №680/278/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 680/278/26

Провадження № 22-ц/820/2060/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В.

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 03 червня 2026 року (суддя Польова В. Є.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд

у с т а н о в и в :

У квітні 2025 року ТОВ «Бізнес Позика», звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначало, що 28 липня 2025 року з відповідачем в електронній формі був укладений договір № 545518-КС-002 про надання кредиту, за умовами якого товариство надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 20000 грн на засадах строковості, поворотності та платності на 24 тижні, на строк до 12 січня 2026 року. Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 07 квітня 2026 року виникла заборгованість у розмірі 67800 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 20000 грн, заборгованість за процентами - 33800 грн, заборгованість за процентами відповідно до статті 625 ЦК України - 10000 грн, заборгованість за комісією - 4000 грн.

Зазначену заборгованість позивач просив стягнути з ОСОБА_1 .

Рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 03 червня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 545518-КС-002 про надання кредиту від 28 липня 2025 року в сумі 57800 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судовий збір.

ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення з нього процентів та комісії за користування кредитом, в апеляційній скарзі просить його скасувати в цій частині та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові. Посилається на незаконність рішення суду. Проценти та штрафні санкції нараховані за період його перебування на військовій службі у Збройних Силах України та не враховано наявність пільг військовослужбовця, передбачених частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей». Вважає, що підстави для стягнення процентів і комісії за користування кредитними коштами відсутні. Визнає лише заборгованість за кредитом.

У відзиві ТОВ «Бізнес Позика» частково визнає апеляційну скаргу відповідача. Вважає, що наявні підстави для відмови в позові про стягнення процентів, штрафних санкцій. На час укладення кредитного договору позичальник не повідомляв про наявність у нього статусу військовослужбовця. Комісія за видачу кредиту передбачена умовами договору і підлягає стягненню.

Рішення суду в частині стягнення кредиту фактично не оскаржується, тому не переглядається апеляційним судом.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до пунктів 3 і 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Установлено, що 28 липня 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» і ОСОБА_1 в електронній формі був укладений договір № 545518-КС-002 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) (далі - Договір).

Згідно з розділом 2 Договору кредитодавець надає позичальникові грошові кошти в розмірі 20000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов?язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ними та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах визначених цим договором і Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика». Строк дії договору до 12 січня 2026 року (24 тижні). Стандартна процента ставка в день - 1% фіксована, знижена процентна ставка в день - 1% фіксована, денна процентна ставка - 0,87%, комісія за надання кредиту - 4000 грн. Орієнтована загальна вартість кредиту - 49464,22 грн, орієнтована реальна річна процентна ставка - 6918,23%, загальні витрати за кредитом 29464,22 грн.

Вказаний кредитний договір, Прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти договір № 545518-КС-002 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-7700. Паспорт споживчого кредиту та Графік платежів відповідно до умов, обраних клієнтом, підписані позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-9972.

Згідно з відповіддю АТ «Універсал Банк» на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_2 .

Випискою з банківської карти на ім`я ОСОБА_1 за період з 28 липня 2025 року по 12 січня 2026 року, наданою АТ «Універсал Банк», підтверджено зарахування від ТОВ «Бізнес Позика» 28 липня 2025 року на банківську карту № НОМЕР_2 грошових коштів у розмірі 20000 грн.

В анкеті клієнта ТОВ «Бізнес Позика» зазначена інформація про ОСОБА_1 - РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , адреса проживання АДРЕСА_1 , номер мобільного телефону НОМЕР_1 , номер банківського рахунку/банківської карти для перерахунку коштів НОМЕР_2 .

Згідно з підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів через платіжний сервіс ТОВ «ПрофітГід» 28 липня 2025 року було здійснено успішний переказ 20000 грн на платіжну картку ОСОБА_1 , номер карти НОМЕР_2 , призначення платежу - перерахування коштів за кредитним договором № 545518-КС-002 від 28 липня 2025 року.

Взяті на себе за кредитним договором зобов`язання відповідач належним чином не виконував.

За розрахунком позивача станом на 07 квітня 2026 року заборгованість за договором складає 67800 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 20000 грн, заборгованість за процентами - 33800 грн, заборгованість за процентами відповідно до статті 625 ЦК України - 10000 грн, заборгованість за комісією - 4000 грн.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Задовольняючи частково позов (про стягнення заборгованості за кредитом, процентами, комісією), суд виходив з факту невиконання позичальником зобов`язань за кредитним договором. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

З висновком суду колегія суддів погоджується частково.

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 3, 5, 6, 7 і 12 статті 11 Закону електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статті 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-

комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина 2 статті 639 ЦК України).

Установлено, що договір № 545518-КС-002 про надання кредиту від 28 липня 2024 року підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-7700.

Кредитний договір містить персональні дані відповідача, зокрема, РНОКПП, серію та номер паспорта громадянина України, місце проживання, електронну адресу, номер телефону, а також номер особистого платіжного засобу, на який перераховуватимуться грошові кошти, вказаний самим відповідачем під час укладення договору.

У кредитному договорі визначено порядок та умови надання фінансового кредиту, сплати процентів, комісії та строк дії.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Факт перерахування кредитних коштів відповідачу на рахунок в АТ «Універсал Банк» (карта № НОМЕР_2 , вказана ОСОБА_1 при укладенні договору), підтверджується випискою по рахунку АТ «КБ «Універсал Банк».

Отже, доведеним є факт укладення між сторонами договору № 545518-КС-002 про надання кредиту від 28 липня 2025 року.

ОСОБА_1 не заперечує факт укладення кредитного договору та наявність заборгованості за кредитом.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо безпідставності стягнення комісії в розмірі 4000 грн з таких підстав.

Пунктом 2.5 договору № 545518-КС-002 про надання кредиту від 28 липня 2025 року передбачено сплату комісії за видачу кредиту в розмірі 4000 грн. Зазначена комісія нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту. Розмір комісії, встановлений цим пунктом договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) договору.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

З огляду на викладене суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про правомірність дій позивача щодо встановлення та нарахування комісії за надання кредиту, оскільки укладеним між сторонами договором передбачено нарахування комісії та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів.

Разом з тим, апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про наявність підстав для відмови в позові про стягнення процентів за користування кредитними коштами з таких підстав.

Частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

У постанові Верховного Суду від 14 травня 2021 року у справі № 502/1438/18 зазначено, що дія пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

ОСОБА_1 з 22 липня 2020 року і по теперішній час перебуває на військовій службі, що підтверджується витягом з послужного списку на старшого лейтенанта ОСОБА_1 , помічника начальника відділення об`єднаної вогневої підтримки військової частини НОМЕР_6 , складеного начальником штабу заступником командира військової частини НОМЕР_6 , довідкою військової частини НОМЕР_6 № 3111 від 09 липня 2026 року, посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_7 від 18 квітня 2024 року.

Колегія суддів, враховуючи те, що відповідач з 22 липня 2020 року є діючим військовослужбовцем Збройних Сил України, проходить військову службу, розгляд справи проводився без виклику сторін, вважає за необхідне долучити до матеріалів справи копії витягу з послужного списку на старшого лейтенанта ОСОБА_1 , помічника начальника відділення об`єднаної вогневої підтримки військової частини НОМЕР_6 , довідки військової частини НОМЕР_6 № 3111 від 09 липня 2026 року, посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_7 від 18 квітня 2024 року.

Відповідно до частини 3 статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Зважаючи на поважність причин пропуску строку на подання вказаних документів до суду першої інстанції, подані документи приймаються апеляційним судом.

Отже, на дату укладення кредитного договору та в період нарахування процентів за договором на відповідача поширювалися пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відтак відсутні правові підстави для задоволення позову в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача процентів за договором у сумі 33800 грн.

З огляду на викладене рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення процентів підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову в позові.

Відповідно рішення суду в частині визначення загальної суми заборгованості за кредитом підлягає зміні та зменшенню до 24000 грн.

На підставі частин 1 і 13 статті 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог (35,4%) необхідно зменшити стягнуту з відповідача на користь товариства суму судового збору до 942,49 грн.

Оскільки ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_7 від 18 квітня 2024 року, на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» він звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях у справах, пов`язаних з порушенням його прав, зокрема в частині позовних вимог про нарахування процентів за користування кредитом (33800 грн).

В частині оскарження рішення суду про стягнення комісії в сумі 4000 грн, що складає 10,58% від ціни позову, з ОСОБА_1 потрібно стягнути на користь держави 235,56 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Згідно з частинами 1 та 6 статті 141 ЦПК України судовий збір за подання апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1990,87 грн підлягає стягненню з ТОВ «Бізнес Позика» на користь держави.

Керуючись статтями 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 03 червня 2026 року в частині задоволення позову про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованості за процентами в розмірі 33800 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в позові.

Рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 03 червня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» загальної суми заборгованості за договором № 545518-КС-002 про надання кредиту від 28 липня 2025 року і судового збору змінити та зменшити стягнуту загальну суму заборгованості за кредитом до 24000 грн (двадцять чотири тисячі грн) і суму судового збору до 942,49 грн (дев`ятсот сорок дві грн 49 коп.).

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 235,56 грн (двісті тридцять п`ять грн 56 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (місцезнаходження бульвар Лесі Українки, будинок, 26, офіс, 411, м. Київ, ІК ЄДРПОУ 41084239) на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1990,87 грн (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто грн 87 коп.).

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 08 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач О. І. Талалай

Судді А. П. Корніюк

І. В. П`єнта