Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №689/1237/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 689/1237/26

Провадження № 33/820/712/26

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду Барчук В.М., з участю секретаря судового засідання Ланкевич К.С., особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , прокурора – Томчука М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 11 серпня 2026 року, -

встановив:

Постановою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 11 серпня 2026 року

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , військовослужбовця,

визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч.2 ст.172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і накладено на нього стягнення на підставі ст.36 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

За постановою суду, майор ОСОБА_1 , який в період з 14.05.2026 по 14.07.2026 проходив військову службу на посаді тво заступника командира з психологічної підтримки персоналу - начальника відділення психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 , тобто, будучи військовою службовою особою, перебуваючи на території розташування пункту постійної дислокації військової частини (адреса згідно з матеріалами справи), неналежно виконував свої службові обов`язки, передбачені законами України, Статутами Збройних Сил України, наказами та інструкціями, через недбале ставлення до військової служби.

Зокрема, у порушення вимог ст.ст. 11,16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1,2,3,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пункту 27 розділу II Інструкції, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.11.2018 № 604, п. 4 Тимчасового алгоритму дій посадових осіб стосовно прийому військовослужбовців, які повернулись для проходження військової служби до Збройних Сил України від 07.08.2025 №142249/С, майор ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою, вчинив недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, а саме не здійснив негайного повідомлення з моменту встановлення місця знаходження військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , який повернувся 16.06.2026 для подальшого проходження військової служби з СЗЧ старшого солдата ОСОБА_2 , а саме здійснив таке повідомлення 07.07.2026.

Крім того, майор ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою, у порушення вимог вищезазначених нормативних актів, допустив недбале ставлення до військової служби, зокрема 15.05.2026 та 16.05.2026 не підготував та не скерував доповідь військової частини НОМЕР_1 до Військової служби правопорядку щодо самостійного повернення до військової частини НОМЕР_2 військовослужбовців ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які самовільно залишили військову частину НОМЕР_1 .

Внаслідок чого зазначені дії призвели до створення умов неналежного обліку військовослужбовців, які повернулись із самовільного залишення військових частин та не своєчасного зняття з загальної системи “ІКС ОП” військовослужбовців з розшуку, що в свою чергу призводить до невиправданих затрат ресурсів підрозділів ВСП та інших правоохоронних органів з метою розшуку осіб, які вже були встановлені та на даний час є військовослужбовцями, які проходять військову службу та не є правопорушниками, а у сукупності такі призводять до дезорганізації системи військового управління та підриву військової дисципліни підрозділу.

Крім того, військовослужбовці, які не зняті з розшуку в “ІКС ОП” не можуть отримати належне медичне забезпечення, окрім невідкладної медичної допомоги, у зв`язку з тим, що перебувають у розшуку, в той час як військовослужбовець поновлений на військовий службі.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону України" з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію" від 17 березня 2014 року № 303/2014 в Україні настав особливий період.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачені ч.2 ст.172-15 КУпАП, а саме, недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 11 серпня 2026 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку з малозначністю вчинених правопорушень на підставі статті 22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням.

Не заперечуючи самого факту вчинення діянь, зафіксованих у протоколах ЛВХ 388 від 08.07.2026 та 33 від 09.07.2026, ОСОБА_1 вважає оскаржувану постанову незаконною та необґрунтованою в частині відмови у застосуванні статті 22 КУпАП і звільненні його від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю вчинених правопорушень, з огляду на те, що у ході розгляду справи останнім було подано до суду першої інстанції два мотивованих клопотання: клопотання від 11.08.2026 за протоколом ЛВХ 388 від 08.07.2026 (щодо факту повернення старшого солдата ОСОБА_2 ) та клопотання від 11.08.2026 за протоколом 33 від 09.07.2026 (щодо фактів повернення солдата ОСОБА_3 та солдата ОСОБА_4 ). У цих клопотаннях наведено конкретні фактичні обставини та надано письмові докази, які прямо спростовують тезу протоколів про настання чи можливість настання шкідливих наслідків від допущених ОСОБА_1 несвоєчасних доповідей.

Заслухавши пояснення особи. яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , прокурора, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.172-15 КУпАП, при наведених у постанові обставинах, відповідає матеріалам справи, ґрунтується на наявних у ній доказах.

Згідно вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст.280 КУпАП).

Судом першої інстанції зазначені вимоги закону дотримані.

Як вбачається з протоколів про військове адміністративне правопорушення

серії ЛВХ № 388 від 08.07.2026р., № 33 від 09.07.2026р. майор ОСОБА_1 , який в період з 14.05.2026 по 14.07.2026 проходив військову службу на посаді тво заступника командира з психологічної підтримки персоналу - начальника відділення психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 , тобто, будучи військовою службовою особою, перебуваючи на території розташування пункту постійної дислокації військової частини (адреса згідно з матеріалами справи), неналежно виконував свої службові обов`язки, передбачені законами України, Статутами Збройних Сил України, наказами та інструкціями, через недбале ставлення до військової служби.

Зокрема, у порушення вимог ст.ст. 11,16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1,2,3,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пункту 27 розділу II Інструкції, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.11.2018 № 604, п. 4 Тимчасового алгоритму дій посадових осіб стосовно прийому військовослужбовців, які повернулись для проходження військової служби до Збройних Сил України від 07.08.2025 №142249/С, майор ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою, вчинив недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, а саме не здійснив негайного повідомлення з моменту встановлення місця знаходження військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , який повернувся 16.06.2026 для подальшого проходження військової служби з СЗЧ старшого солдата ОСОБА_2 , а саме здійснив таке повідомлення 07.07.2026.

Крім того, майор ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою, у порушення вимог вищезазначених нормативних актів, допустив недбале ставлення до військової служби, зокрема 15.05.2026 та 16.05.2026 не підготував та не скерував доповідь військової частини НОМЕР_1 до Військової служби правопорядку щодо самостійного повернення до військової частини НОМЕР_2 військовослужбовців ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які самовільно залишили військову частину НОМЕР_1 .

Внаслідок чого зазначені дії призвели до створення умов неналежного обліку військовослужбовців, які повернулись із самовільного залишення військових частин та не своєчасного зняття з загальної системи “ІКС ОП” військовослужбовців з розшуку, що в свою чергу призводить до невиправданих затрат ресурсів підрозділів ВСП та інших правоохоронних органів з метою розшуку осіб, які вже були встановлені та на даний час є військовослужбовцями, які проходять військову службу та не є правопорушниками, а у сукупності такі призводять до дезорганізації системи військового управління та підриву військової дисципліни підрозділу.

Крім того, військовослужбовці, які не зняті з розшуку в “ІКС ОП” не можуть отримати належне медичне забезпечення, окрім невідкладної медичної допомоги, у зв`язку з тим, що перебувають у розшуку, в той час як військовослужбовець поновлений на військовий службі.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону України" з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію" від 17 березня 2014 року № 303/2014 в Україні настав особливий період.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачені ч.2 ст.172-15 КУпАП, а саме, недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ч.2 ст.172-15 КУпАП підтверджується: протоколом про військове адміністративне правопорушення № 388 від 08.07.2026, у якому викладені обставини вчиненого ОСОБА_5 правопорушення (а.с.1-6), витягом з наказу № 146 від 14 травня 2026 року (а.с.8), витягом з наказу № 189 від 24 червня 2026 року (а.с.13), повідомленням про прибуття військовослужбовця ОСОБА_2 із СЗЧ від 17.06.2026 (а.с.12); повідомленням командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 від 07.07.2026 про повернення військовослужбовця ОСОБА_2 із СЗЧ; протоколом про військове адміністративне правопорушення № 33 від 09.07.2026 (а.с.39-46), витягом з наказу № 98 від 31 березня 2026 року (а.с.49), витягом з наказу № 146 від 14 травня 2026 року (а.с.50), ОСОБА_6 алгоритмом дій посадових осіб стосовно прийому військовослужбовців, які повернулися для проходження військової служби до Збройних Сил України (а.с.52-54), витягом з наказу № 35 від 01 лютого 2025 року (а.с.55), повідомленням про прибуття військовослужбовця ОСОБА_4 від 17.05.2026р. (а.с.57), витягом з наказу № 150 від 18 травня 2026 року (а.с.58), витягом з наказу № 91 від 29 березня 2025 року (а.с.62), повідомленням про прибуття військовослужбовця ОСОБА_3 від 16.05.2026 (а.с.64), витягом з наказу № 148 від 16 травня 2026 року (а.с.65).

Суд першої інстанції дав належну оцінку наявним в матеріалах справи та дослідженим судом доказам відповідно до ст.252 КУпАП, які є належними, допустимими та достатніми доказами для прийняття рішення та прийшов до правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.172-15 КУпАП.

Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено відповідно до вимог ст.36 КУпАП.

При визначенні виду та міри адміністративного стягнення, суд першої інстанції врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, який вину визнав повністю, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, за місцем служби характеризується позитивно, неодноразово нагороджувався за сумлінне виконання військового обов`язку, та прийшов до обгрунтованого висновку про накладення на нього адміністративне стягнення відповідно до санкції ч.2 ст.172-15 КУпАП у виді штрафу в мінімальному розмірі.

Апеляційний суд не знаходить підстав для звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 172-15 КУпАП, у зв`язку з малозначністю вчинених правопорушень на підставі статті 22 КУпАП, про що в апеляційній скарзі просить ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами

Згідно ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Статтею 22 КУпАП передбачено, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду, що вчиненні ОСОБА_1 діяння не є малозначними, зважаючи на наявність трьох епізодів недбалого ставлення військової службової особи до військової служби, а також те, що ці правопорушення вчинені в умовах особливого періоду.

Не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 про відсутність у нього умислу на вчинення інкримінованих йому правопорушень.

Так, санкція ч.2 ст. 172-15 КУпАП передбачає відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Недбале ставлення до військової служби це правопорушення у сфері службової діяльності, яке вчинюється тільки з необережності.

З суб`єктивної сторони воно характеризується злочинною самовпевненістю або злочинною недбалістю. При службовій недбалості за наявності об`єктивної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, службова особа безвідповідально, неякісно ставиться до виконання своїх обов`язків, у зв`язку з чим виконує їх неналежним чином або взагалі не виконує.

Отже правопорушення, передбачене ч.2 ст. 172-15 КУпАП, може бути вчинене лише з необережності.

Обставини, на які в апеляційній скарзі посилається ОСОБА_1 , а саме, що він визнав вину у вчиненому, раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, його позитивна характеристика, стали підставою для накладення на ОСОБА_1 стягнення у мінімальній межі санкції ч.2 ст.172-15 КУпАП.

Накладене на ОСОБА_1 судом першої інстанції стягнення на думку апеляційного суду є необхідним та достатнім для запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами

Посилання на відсутність шкідливих наслідків, не може бути єдиною підставою для звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 172-15 КУпАП, у зв`язку з малозначністю вчинених правопорушень.

Крім того, у протоколах про військові адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 зазначені наслідки не направлення майором ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 доповідей про факт повернення солдатів.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.172-15 КУпАП України, визначив вид стягнення і його розмір у межах санкції ч.2 ст.172-15 КУпАП, відповідно до вимог статті 33 КУпАП.

Постанова суду є законною і підстав для її скасування не має.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в:

Постанову Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 11 серпня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Хмельницького

апеляційного суду Володимир БАРЧУК