Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №679/953/24 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 679/953/24

Провадження № 22-ц/820/1402/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання Плінська І.П.,

з участю представниці позивачки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набутих коштів і відшкодування витрат за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 13 березня 2026 року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набутих коштів і відшкодування витрат.

ОСОБА_2 зазначила, що у вересні 2022 року між сторонами було досягнуто домовленості щодо придбання житлового будинку із земельною ділянкою по АДРЕСА_1 . В рахунок цієї домовленості позивачка передала ОСОБА_3 2 700 доларів США, а той передав ключі від житлового будинку та дозволив розпочати оздоблювальні роботи. На підтвердження факту отримання грошових коштів як першого платежу відповідач видав їй розписку. Під час проведення оздоблювальних робіт позивачка встановила у житловому будинку сантехнічне обладнання вартістю 28 273 грн 93 коп., а також понесла витрати на придбання та встановлення обладнання для контролю/регулювання тепла у розмірі 15 000 грн. Надалі ОСОБА_3 фактично відмовився від укладення договору купівлі-продажу житлового будинку. При цьому він відмовляється повернути отримані кошти в рахунок першого платежу та відшкодувати понесені позивачкою витрати на встановлення обладнання. Оскільки ОСОБА_3 прострочив виконання грошового зобов`язання з повернення безпідставно набутих коштів, він повинен сплатити позивачці 91 долар США 3% річних від простроченої суми за період з 22 березня 2023 року по 6 червня 2024 року.

За таких обставин ОСОБА_2 просила суд стягнути з ОСОБА_3 на свою користь: 2700 доларів США безпідставно набутих коштів, 91 долар США 3% річних від простроченої суми, 10 000 грн вартості обладнання для контролю/регулювання тепла в будинку, 5 000 грн вартості послуг по доставці та монтажу цього обладнання, 28 273 грн 93 коп. вартість сантехнічного обладнання.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 13 березня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 безпідставно набуті кошти у розмірі еквівалентному 2 700 доларів США та 3% річних у розмірі еквівалентному 91 долару США, а всього – еквівалент 2 791 долара США за курсом НБУ на день виконання рішення.

В решті позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1 119 грн 79 коп. судового збору.

Додатковим рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 21 квітня 2026 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 644 грн 72 коп.

Суд виходив з того, що ОСОБА_2 передала ОСОБА_3 2 700 доларів США з метою укладення у майбутньому договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки. Надалі ОСОБА_3 відмовився від продажу нерухомого майна, у зв`язку з чим останній зобов`язаний повернути зазначені кошти. Оскільки ОСОБА_3 прострочив виконання грошового зобов`язання з повернення безпідставно набутих коштів, він повинен сплатити позивачці 3% річних від простроченої суми. ОСОБА_2 не довела належними та допустимими доказами факт придбання та встановлення у житловому будинку обладнання для контролю/регулювання тепла та сантехнічного обладнання, а тому в цій частині позов не підлягає задоволенню. У зв`язку з розглядом справи ОСОБА_2 понесла обґрунтовані витрати зі сплати судового збору та на професійну правничу допомогу, які слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить апеляційний суд: скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 10 000 грн вартості обладнання для контролю/регулювання тепла в будинку, 5 000 грн вартості послуг по доставці та монтажу цього обладнання, 28 273 грн 93 коп. вартості сантехнічного обладнання; ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі; змінити розподіл судових витрат за основним і додатковим рішеннями та покласти ці витрати на відповідача в цілому. При цьому ОСОБА_2 послалася на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 здійснила витрати на придбання та встановлення у житловому будинку обладнання для контролю/регулювання тепла та сантехнічного обладнання, однак ОСОБА_3 відмовляється відшкодувати ці витрати. Зазначені обставини підтверджуються достатніми та достовірними доказами у справі, зокрема показаннями свідків і письмовими доказами. Суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, не надав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову в частині позовної вимоги про відшкодування понесених витрат.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ОСОБА_3 не подав відзив на апеляційну скаргу.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

ОСОБА_2 не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про стягнення безпідставно набутих коштів і 3% річних від простроченої суми, а тому згідно з частиною першою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) в апеляційному порядку в цій частині рішення суду не переглядається.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Статтею 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши учасницю судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

У вересні 2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було досягнуто домовленості щодо купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 , за 59 000 доларів США, з умовою розстрочки платежу стоком на 4 роки під 6% річних.

У рахунок першого платежу 1 жовтня 2022 року ОСОБА_2 сплатила ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 2 700 доларів США. На підтвердження факту отримання цих коштів ОСОБА_3 видав ОСОБА_2 розписку.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Статтею 179 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) встановлено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

За змістом статті 187 ЦК України складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

В силу статті 380 ЦК України житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Статтею 187 ЦК України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з частиною четвертою статті 390 ЦК України добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

Як передбачено статтею 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що об`єктами цивільних прав є речі, з приводу яких можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Житловий будинок відноситься до нерухомих речей. Складовою частиною житлового будинку є речі, які не можуть бути відокремлені від нього без пошкодження або знецінення майна.

Власник житлового будинку вправі витребувати своє майно із чужого незаконного володіння. Водночас добросовісний набувач має право залишити за собою здійснені ним поліпшення житлового будинку, якщо вони можуть бути відокремлені від нього без пошкодження. У разі неможливості відокремлення цих поліпшень добросовісний набувач має право на відшкодування відповідних витрат.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 335/7363/15-ц зазначив, що за змістом статті 390 ЦК України лише добросовісний набувач має право на залишення за собою поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач має право на відшкодування здійснених на поліпшення витрат у сумі, на яку збільшилася їх вартість. Під поліпшеннями слід розуміти такі витрати на майно, які мають корисний для речі характер, тобто покращують її властивості, в тому числі її якість, збільшують вартість майна (наприклад, здійснення поточного ремонту нерухомості).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 3 березня 2021 року у справі № 766/8694/16-ц вказано, що з урахуванням приписів частин третьої і четвертої статті 390 ЦК України кінцевий набувач може заявити до власника спірного нерухомого майна позов про відшкодування здійснених з часу, з якого власникові належить право на його повернення, необхідних витрат на утримання та збереження витребуваного майна, а у разі здійснення поліпшень цього майна, які не можна відокремити від нього без завдання йому шкоди, – позов про відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість спірного нерухомого майна. Зазначені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 7 вересня 2016 року у справі № 6-389цс16 та Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц.

Зібрані докази, зокрема: показання свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 ; чеки № 46 і № 47 від 22 вересня 2022 року на придбання сантехнічного обладнання (зі скриншотами товару) (а.с. 46-52); акт приймання-передачі виконаних робіт від 13 жовтня 2022 року та сервісний талон №3926 від 13 жовтня 2022 року на встановлення та налаштування послуги Інтернет (а.с. 53-54); скриншоти переписки у телекомунікаційній мережі та банківського переказу (а.с. 55-63, 65-67, 152), - достовірно та достатньо не вказують на те, що ОСОБА_2 за рахунок власних коштів придбала та встановила у житловому будинку по АДРЕСА_1 , обладнання для контролю/регулювання тепла та сантехнічне обладнання, яке не може бути відокремлене від житлового будинку без його пошкодження.

Крім того, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів щодо вартості зазначених поліпшень, яка обчислюється не як витрати на поліпшення майна, а як сума, на яку збільшилась вартість житлового будинку після проведення таких поліпшень.

Також у справі відсутні докази про те, що ОСОБА_3 є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 , або об`єкта незавершеного будівництва, й відповідно має відповідати за вимогами ОСОБА_2 про відшкодування здійснених нею витрат на поліпшення майна.

Отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позов ОСОБА_2 в частині вимог про відшкодування витрат на придбання та встановлення обладнання для контролю/регулювання тепла і сантехнічного обладнання не підлягає задоволенню.

Посилання ОСОБА_2 на доведеність позовних вимог і неналежну оцінку судом досліджених доказів не відповідають фактичним обставинам справи.

Суд першої інстанції з`ясував усі обставини справи, а його висновки відповідають цим обставинам. Також суд правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є безпідставними.

3.Висновки суду апеляційної інстанції

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування в межах доводів апеляційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 13 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 8 жовтня 2026 року.

Судді: О.І. Ярмолюк

Л.М. Грох

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції – Стасюк Р.М.

Доповідач – Ярмолюк О.І. Категорія 27