Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №951/497/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 951/497/26Головуючий у 1-й інстанції Лавренюк О.М.

Провадження № 33/817/557/26Доповідач - Тиха І.М.

Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Тиха І.М., за участю ОСОБА_1 та його представника Бойка П.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Козівського районного суду Тернопільської області від 07 вересня 2026 року про накладення на нього адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією постанововю ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.

Згідно із постановою суду, 10.06.2026 близько 22 год. 40 хв. в селищі Козова по вул. Тернопільська, 1А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Touareg», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, виражене тремтіння пальців рук, від проходження медичного огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Alcotest 6820» і проведення такого огляду в медичному закладі водій відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати, а провадження в справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Мотивує скаргу тим, що суд першої інстанції безпідставно визнав його винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки висновок про те, що саме він керував автомобілем «Volkswagen Touareg», не підтверджений належними та допустимими доказами.

Посилається на те, що автомобіль не зупинявся працівниками поліції, а перебував на території автозаправної станції до їхнього під`їзду, при цьому з відеозаписів із реєстратора службового автомобіля та боді-камер поліцейських не вбачається, хто саме керував транспортним засобом до зупинки.

Стверджує, що фактично автомобілем керував ОСОБА_2 , який після того, як помітив наближення поліцейського автомобіля, пересів із місця водія на заднє сидіння, тоді як він сів на місце водія та вийшов із автомобіля. Зазначає, що назвався водієм з метою не видати ОСОБА_2 , який, за його твердженням, перебував у розшуку у зв`язку з неприбуттям до ТЦК та СП.

Вказує на те, що працівник поліції Бей С.С. безпосередньо не бачив моменту керування автомобілем, а тому не мав об`єктивних підстав стверджувати, що саме він керував транспортним засобом до його зупинки.

Звертає увагу на неповноту зібраних працівниками поліції матеріалів, оскільки ОСОБА_2 , який, на думку апелянта, є безпосереднім свідком обставин керування транспортним засобом, не був допитаний працівниками поліції та не допитаний судом першої інстанції.

Вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні поданого ним клопотання про повернення матеріалів правоохоронному органу для усунення допущених недоліків та встановлення особи, яка фактично керувала транспортним засобом, чим не забезпечив повного та всебічного з`ясування обставин справи.

Посилається на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам про відсутність у нього ознак алкогольного сп`яніння, зазначених у протоколі та направленні на медичний огляд, а також не врахував того що особливості його поведінки, зокрема порушення координації, мовлення, тремтіння та зміни міміки, можуть бути зумовлені наслідками перенесених поранень, контузій та інших захворювань.

Стверджує, що під час оформлення матеріалів справи було порушено його право на захист, передбачене ст. 268 КУпАП та ст. 59 Конституції України, оскільки з огляду на його стан та особливості здоров`я він потребував правової допомоги, однак працівник поліції не забезпечив участі захисника.

Посилається на те, що через наслідки перенесених поранень, контузій та інсультів він не міг повною мірою усвідомлювати характер та зміст процесуальних дій, належним чином сформулювати свої заперечення та був змушений підписувати процесуальні документи в умовах психологічного тиску, що, на його думку, мало бути враховано під час оцінки доказів.

Вказує на порушення працівником поліції порядку фіксації процесуальних дій та оформлення матеріалів справи, а також на необхідність оцінки відеозаписів з урахуванням вимог Інструкції, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018, щодо безперервності відеофіксації виконання поліцейським службових обов`язків.

Вважає, що з огляду на неповноту судового розгляду, недоведеність факту керування ним транспортним засобом, неналежну оцінку відеозаписів та інших доказів, а також порушення права на захист, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі — закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 та його представника - адвоката Бойка П.В., які підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків.

Згідно із вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність за даною нормою настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Висновок суду першої інстанції щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується даними, що містяться у:

протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №689597 від 10.06.2026, згідно з яким 10.06.2026 близько 22 год. 40 хв. в селищі Козова по вул. Тернопільська, 1А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Touareg», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, виражене тремтіння пальців рук, від проходження медичного огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Alcotest 6820» і проведення такого огляду в медичному закладі водій відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху;

копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №7351353 від 10.06.2026, згідно з якою 10.06.2026 близько 22 год. 40 хв. в селищі Козова по вул. Тернопільська, 1А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Touareg», державний номерний знак НОМЕР_1 , в якому не працює фара ближнього світла і без посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.1.а ПДР;

акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого у зв`язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя, ОСОБА_1 запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу Drager «Alcotest 6820», однак ОСОБА_1 від проходження такого огляду відмовився;

направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 10.06.2026 у Комунальне некомерційне підприємство «Козівська центральна районна лікарня Козівської селищної ради», у зв`язку з виявленими поліцейськими у ОСОБА_1 ознаками сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя, однак ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння відмовився;

довідці сектору поліцейської діяльності №1 Відділу поліції №1 Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області від 17.06.2026, відповідно до якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримував посвідчення водія серії НОМЕР_2 , видане TCЦ 6142 09.12.2009;

довідці сектору поліцейської діяльності №1 Відділу поліції №1 Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області від 17.06.2026, відповідно до якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не притягувався до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП;

відеозаписах з відеореєстратора службового автомобіля та нагрудних камер працівників поліції, з яких вбачається, що 10.06.2026 о 22:40 у селищі Козова по вул. Тернопільській, 1А працівниками поліції було зупинено автомобіль «Volkswagen Touareg», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , у зв`язку з несправністю фари ближнього світла та керуванням без посвідчення водія відповідної категорії, за що на водія інспектором поліції винесено постанову серії ЕНА №7351353 за порушення п. 2.1.а ПДР . Під час спілкування з ОСОБА_1 поліцейські виявили ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук та почервоніння обличчя, після чого запропонували пройти огляд за допомогою «Alcotest 6820» та в закладі охорони здоров`я, від проходження яких він відмовився.

Вказані докази суд першої інстанції вірно визнав належними, допустимими та такими, що в сукупності та взаємозв`язку доводять винуватість ОСОБА_1 у відмові як водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, з цим висновком погоджується і суд апеляційної інстанції.

Доводи апелянта про те, що він не керував автомобілем «Volkswagen Touareg», а за кермом перебував ОСОБА_2 , є безпідставними та спростовуються дослідженими судом доказами.

Так, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується відеозаписами з відеореєстратора службового автомобіля поліції, на якому зафіксовано рух автомобіля «Volkswagen Touareg», д.н.з. НОМЕР_1 , який о 22:40 заїжджає на територію АЗС та зупиняється. Окрім цього, на відеозаписі в період 22:40:25–22:40:30 зафіксовано, як ОСОБА_1 безпосередньо виходить із вказаного автомобіля саме з місця водія. Аналогічні обставини зафіксовані й на відеозаписі з нагрудної камери поліцейського.

Посилання ОСОБА_1 на те, що ОСОБА_2 нібито керував автомобілем, а перед прибуттям поліцейських пересів на заднє сидіння, не підтверджене жодним належним доказом. При цьому протягом усього зафіксованого на відео спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 не заявляв, що транспортним засобом керувала інша особа, не повідомляв про ОСОБА_2 як фактичного водія та не подавав відповідних зауважень чи клопотань під час оформлення адміністративних матеріалів.

Перевіряючи посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки його доводам про відсутність ознак алкогольного сп`яніння та не врахував особливостей його поведінки через наслідки перенесених поранень, контузій та захворювань, виходжу з наступного.

Так, відповідно до п. 2 розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння, зокрема за наявності ознак, визначених п. 3 цього розділу. При цьому законодавство не вимагає обов`язкового підтвердження таких ознак свідками чи їх окремої фіксації на відеозаписі, як і не передбачає самостійної процедури огляду на предмет наявності ознак сп`яніння.

З огляду на це, виявлення та оцінка поліцейським ознак можливого стану сп`яніння водія належать до його повноважень, а за наявності відповідних підстав він вправі вимагати проходження огляду у встановленому законом порядку.

Посилання апелянта на те, що зазначені ознаки могли бути зумовлені станом його здоров`я, не спростовують правомірності вимоги поліцейських пройти огляд, оскільки саме проведення такого огляду і було передбаченим законом способом об`єктивного встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння. Натомість ОСОБА_1 відмовився від його проходження як на місці зупинки, так і в медичному закладі.

Доводи апелянта про те, що під час оформлення матеріалів справи було порушено його право на захист, також спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та інших процесуальних матеріалів ОСОБА_1 не повідомляв про необхідність отримання правової допомоги та не вчиняв інших дій, які б свідчили про його бажання скористатися допомогою адвоката на цій стадії. Разом з тим, право ОСОБА_1 на захист було реалізоване ним під час судового розгляду справи, в межах якого він скористався правовою допомогою адвоката Бойка П.В., який брав участь у розгляді справи та мав можливість ознайомлюватися з матеріалами, подавати клопотання, наводити доводи та заперечення.

Доводи апелянта про неповноту судового розгляду у зв`язку з недопитом ОСОБА_2 є безпідставними. У судовому засіданні 17.08.2026 суд першої інстанції задовольнив клопотання захисника про виклик ОСОБА_2 як свідка, тобто забезпечив стороні захисту можливість допитати особу, на показання якої вона посилалася. При цьому саме сторона захисту взяла на себе обов`язок забезпечити явку цього свідка в судове засідання. Незважаючи на неодноразове відкладення розгляду справи з цією метою, явку ОСОБА_2 сторона захисту не забезпечила. Крім того, у клопотанні захисника не було зазначено адреси свідка, у зв`язку з чим суд був позбавлений можливості здійснити його виклик шляхом направлення судової повістки засобами поштового зв`язку. Отже, суд першої інстанції виконав покладений на нього процесуальний обов`язок щодо забезпечення можливості допиту заявленого стороною захисту свідка, тоді як його фактична неявка та неможливість допиту були зумовлені невиконанням стороною захисту взятого на себе обов`язку щодо забезпечення його явки. За таких обставин, посилання апелянта на недопит ОСОБА_2 як на підставу для висновку про неповноту судового розгляду є необґрунтованим.

Оскільки апелянт не навів жодного доводу, який би ставив під сумнів об`єктивність чи допустимість доказів, покладених в основу рішення суду першої інстанції, а сукупність вищенаведених доказів дає достатні підстави для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, тому підстав для скасування постанови не вбачаю.

Отже, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід відхилити, а постанову Козівського районного суду Тернопільської області від 07 вересня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Козівського районного суду Тернопільської області від 07 вересня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя