Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №442/6377/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 442/6377/26 Головуючий у 1 інстанції: Хомик А.П.

Провадження № 33/811/1604/26 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., з участю захисника – адвоката Приступи Л.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника Приступи Л.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований АДРЕСА_2 , на постанову судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 вересня 2026 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в :

вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 665,60 грн судового збору.

Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 08.08.2026 о 11 год. 06 хв. в с.Новий Кропивник по вул. Олекси Довбуша, керував транспортним засобом – квадроциклом ВRP CAN-AM, б/н, з явними ознаками алкогольного сп`яніння. Від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager 6820 чи в закладі охорони здоров`я, відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Від керування транспортним засобом відсторонений. Таким чином, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись із рішенням судді першої інстанції, захисник Приступа Л.Л. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 вересня 2026 року, провадження по справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується не на доведених обставинах справи, а на припущеннях, що є недопустимим.

Апелянт стверджує, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом та у матеріалах справи відсутні будь-які докази цього. Звертає увагу, що на відеозаписі, наданому працівниками поліції як доказ у справі, видно, що о 11год. 03хв. на квадроциклі перебувають дві невстановлені особи у шоломах, а сам транспортний засіб не має будь-яких розпізнавальних знаків.

Окрім цього, захисник зауважує, що відеозапис, наданий поліцією, є переривчастим (містить розриви), а не суцільним безперервним записом події від моменту виявлення транспортного засобу до моменту складення протоколу, що унеможливлює простежити безперервний причинно-наслідковий зв`язок між невідомими особами, зафіксованими на записі о 11:03, та особою, щодо якої в подальшому зрештою було складено протокол.

Не погоджується з твердженнями судді про те, що незначний часовий розрив між фіксацією руху та часом, вказаним у протоколі зумовлений виключно часом, який знадобився працівникам поліції для фактичної зупинки квадроцикла, підходу до водія, встановлення його особи та вважає, що такі не підтверджені жодним належним доказом.

Звертає увагу на розбіжності у часі фіксації події у протоколі та на відеозаписі, а також у позначенні транспортного засобу та місця проживання та вважає, що такі системні описки свідчать про недбалість при оформленні матеріалів справи, що ставить під сумнів достовірність доказів.

У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про час та місце його проведення, не з`явився. Захисник Приступа Л.Л. у суді апеляційної інстанції не заперечував щодо розгляду апеляційної скарги без участі ОСОБА_1 подавши відповідну заяву.

За таких обставин, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутності ОСОБА_1 .

У суді апеляційної інстанції захисник Приступа Л.Л. апеляційну скаргу підтримав, просив її задоволити.

Заслухавши виступ захисника Приступи Л.В., перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.

Так, пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Разом з тим, ст. 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тобто об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у випадку невиконання водієм вимог п. 2.5 ПДР полягає у відмові особи, яка здійснювала керування транспортним засобом та якій працівник поліції висловив вимогу пройти огляд на стан сп`яніння, пройти такий огляд.

Відповідно до ст. 2, 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 9 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

З матеріалів справи вбачається, що такими ознаками у ОСОБА_1 були: почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук, запах алкоголю із порожнини рота.

З огляду на наведені ознаки, у поліцейського виникли підстави вважати, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, наслідком чого стала вимога поліцейського до ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння.

Наявним у матеріалах справи відеозаписом з камер спостереження патрульних підтверджується, що під час спілкування із ОСОБА_1 поліцейський виявив у нього ознаки алкогольного сп`яніння, тому пред`явив вимогу щодо проходження огляду, проте ОСОБА_1 відмовився від огляду. Працівник поліції роз`яснив ОСОБА_1 наслідки відмови від огляду, та повторно пред`явив вимогу про проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 ствердно відмовився від огляду, що і стало підставою для складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що відеозапис не підтверджує, що транспортним засобом керував ОСОБА_1 , оскільки з наявного у матеріалах справи відеозапису вбачається, що на такому зафіксовано рух квадроциклу ВRP CAN-AM, б/н водій і пасажир перебували у шоломах, водій був одягнений у сіру футболку та штани, пасажир одягнений у чорну футболку та чорні шорти. Транспортний засіб був зупинений працівниками поліції. Коли поліцейські підійшли до транспортного засобу, водій і пасажир вже зняли шоломи та стояли поруч із транспортним засобом. Поліцейські встановили особу водія, яким виявився саме ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , котрий був одягнений у сіру футболку та штани.

Відтак матеріали справи містять докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а тому останній є суб`єктом відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про те, що долучений до матеріалів справи відеозапис не є безперервним не може бути підставою для скасування постанови, оскільки на такому зафіксовано в повному обсязі обставини, що підлягають з`ясуванню та дають можливість встановити в діях особи наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не можуть бути підставою для скасування постанови доводи захисника про розбіжність у часі вчинення правопорушення вказаної у протоколі та на відеозаписі, а також у зазначені транспортного засобу і місця проживання ОСОБА_1 , оскільки такі не є суттєвими, не спростовують факту відмови ОСОБА_1 від огляду на стан алкогольного сп`яніння, а також не впливають на правильність висновків суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Наявний у справі протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а також вимогам, передбаченим Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, містить усі необхідні реквізити та є належним і допустимим доказом.

Апеляційний суд вважає здобуті у справі докази є належними та допустимими доказами вини ОСОБА_1 та у ході апеляційного розгляду апеляційним судом не отримано даних, які б свідчили про незаконність дій працівників поліції та невідповідність їх дій вимогам «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього матеріали справи не містять.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови.

Таким чином, наявні у справі докази, яким суддя першої інстанції надав належну оцінку, у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, за ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпційфакту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).

При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

При розгляді справи суддею першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП.

Ураховуючи наведене, порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час апеляційного перегляду, оскаржувана постанова судді є законною, обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Постанову судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, апеляційну скаргу захисника Приступи Л.Л. - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Львівського апеляційного суду Т.М. Урдюк