Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №317/2524/26 — Запорізький апеляційний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №317/2524/26 Головуючий в 1 інст. Каряка Д.О.

Провадження №33/807/1154/26 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 жовтня 2026 року місто Запоріжжя

Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 , розглянувши в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою потерпілої ОСОБА_2 на постанову судді Запорізького районного суду Запорізької області від 7 липня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, офіційно не працевлаштованого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень, стягнуто судовий збір,-

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №446099, складеного 24 квітня 2026 року, суддя суду першої інстанції встановив, що 24 квітня 2026 року о 22:00 годині гр. ОСОБА_1 , заходячись за адресою свого проживання: АДРЕСА_2 , перебуваючи в обуреному стані, вчинив домашнє насильство психологічного характеру по відношенню до своєї нареченої дівчини - ОСОБА_2 , а саме виражався в її бік нецензурною лайкою, внаслідок чого була завдана шкода психологічному здоров`ю гр. ОСОБА_2 , чим порушив ст. 3 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Тим самим ОСОБА_1 вчинене адміністративне правопорушення, за яке передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, потерпіла ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП щодо вчинення домашнього насильства психологічного характеру.

В обґрунтування вказує, що матеріали справи містять лише її письмові пояснення та письмові пояснення ОСОБА_1 , які були написані зі слів працівників патрульної поліції, що прибули на виклик.

Стверджує, що під час розгляду справи в судді першої інстанції вона вказувала, що жодного психологічного насильства відносно неї не вчинялося, а лише виникла суперечка між нею та ОСОБА_1 . Відтак, отримавши оскаржувану постанову, вона не зрозуміла, чому суд не звернув увагу на її покази та неправомірно притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Вважає, що звинувачення ОСОБА_1 у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП базуються виключно на поясненнях та рапорті поліцейського СРПП ВП № 6 ЗРУП в Запорізькій області. Проте, рапорт поліцейського не може бути однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень, а сам по собі факт складання протоколу не є підтвердженням винуватості особи.

Просить скасувати постанову судді Запорізького районного суду Запорізької області від 7 липня 2026 року, провадження в справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Окрім вимог щодо скасування даної постанови, просить поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на поважну причини його пропуску.

В обґрунтування своїх доводів зазначила, що за результатами розгляду даної справи 7 липня 2026 року, суддя суду першої інстанції не оголошував вступну та резолютивну частину судового рішення, копія оскаржуваної постанови не була їй вручена, а отримана нею лише 26 серпня 2026 року.

Отже вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови судді суду першої інстанції, нею пропущений з поважних причин.

Дослідивши матеріали справи, доводи апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, враховуючи, що матеріали справи не містять даних, які б спростовували викладені в клопотанні доводи, суддя апеляційного суду, з урахування положень ст. 294 КУпАП, вважає за можливе визнати причину пропуску строку поважною та поновити строк апеляційного оскарження постанови судді Запорізького районного суду Запорізької області від 7 липня 2026 року.

У судовому засіданні апеляційного суду потерпіла ОСОБА_2 та особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі, просили її задовольнити. ОСОБА_1 вказав про відсутність з його боку вчинення відносно своєї цивільної дружини ОСОБА_2 домашнього насильства. Стверджував, що не виганяв ОСОБА_2 із дитиною з дому.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши учасників судового засідання, перевіривши доводи скарги, встановивши відсутність порушення норм процесуального та матеріального права, суддя апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вказані вимоги при розгляді даної справи судом першої інстанції виконані.

Висновок судді районного суду про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП в діях ОСОБА_1 ґрунтується на зібраних та досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав належну правову оцінку.

Так, диспозицією ч.1 ст. 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Зокрема, психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП за обставин, відображених у протоколі про адміністративні правопорушення серії ВАВ № 446099 від 25 квітня 2026 року підтверджується:

- відомостями реєстрації виклику на лінію «102» за зверненням заявника ОСОБА_2 про те, що 24 квітня 2026 року о 22 год. 41 хв. за адресою: АДРЕСА_2 , батько її маленької дитини не відпускає її поїхати, агресивний, на фоні чутно як плаче дитини 3 місяці (а.с. 4);

- відомостями протоколу про прийняття заяви ОСОБА_2 про кримінальне правопорушення та іншу подію, а саме про вчинення домашнього насильства. ОСОБА_2 попереджена про кримінальну відповідальність згідно зі ст. 383 КК України за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину. З наведеного протоколу, відомості якого засвідчені підписом ОСОБА_2 вбачається, що 24 квітня 2026 року приблизно о 22:00 годині стався конфлікт на побутовому рівні з її нареченим ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході конфлікту спілкувалися на високих тонах та нецензурною лайкою. Просить прийняти міри до її нареченого ОСОБА_1 ( а.с. 6-7);

- відомостями протоколу про прийняття заяви ОСОБА_1 про кримінальне правопорушення та іншу подію, а саме про вчинення домашнього насильства. ОСОБА_1 попереджений про кримінальну відповідальність згідно зі ст. 383 КК України за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину. З наведеного протоколу, відомості якого засвідчені підписом ОСОБА_1 вбачається, що 24 квітня 2026 року приблизно о 22:00 годині стався конфлікт з його нареченою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ході якого вони спілкувалися на високих тонах та висловлювалися один на одного нецензурною лайкою. Просить прийняти міри до її нареченої ОСОБА_2 . Зазначено, що очевидцем події була мати нареченої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 8-9);

- письмовими пояснення ОСОБА_2 від 24 квітня 2026 року, в яких вона показала, що вклала хвору дитину з температурою спати в дитячій кімнаті. Перед тим як піти спати спустилася на перший поверх будинку, щоб вкрити ОСОБА_1 ковдрою, оскільки в домі було прохолодно. Після цього, вона покликала собаку з собою та пішла. Конфлікт почався в спальні через образу ОСОБА_1 , який почав агресувати в її бік, оскільки вона не запросила його спати, а запросила спати тільки пса. Вона пояснювала ОСОБА_1 , що через хворобу дитини дуже втомлена та невдовзі їй знову буде потрібно вставати до малюка, тому їй потрібно поспати. ОСОБА_1 агресивно наполягав на розмові. Вона встала та пішла в кімнату до дитини. ОСОБА_1 пішов за нею. Через те, що він агресивно наполягав на розмові незважаючи на її стан, вона в емоціях назвала його придурком. Далі, він продовжив кричати на неї та її мати, вимагав вийти з дитячої кімнати незважаючи не плач дитини, вони просили ОСОБА_1 припинити, однак він не спинявся, лаявся, ображав її та її матір, казав, щоб вони пішли з дому. На аргумент, що у неї на руках хвора дитина, яка плаче, ОСОБА_1 не реагував. В розпал сварки, вона викликали поліцію. Після розмови з працівником поліції лінії 102, агресія продовжувалась, ОСОБА_1 почав звинувачувати її та її матір, що вони невдячні, на прохання зупинитися хоча б заради дитини, ОСОБА_1 не реагував (а.с. 10);

- письмовими пояснення ОСОБА_1 від 24 квітня 2026 року, в яких він показав, що 24 квітня 2026 року приблизно о 22 годині 00 хвилин намагався спокійно з`ясувати відносини зі своєю нареченою ОСОБА_2 . В процесі їй щось не сподобалося, у зв`язку із чим вона вирішила піти спати в іншу кімнату до дитини та тещі ОСОБА_3 , паралельно назвавши його образливим словом, що стало для нього останньою краплею. Після цього, він зайшов до них у кімнату та став наполегливо просити вийти з дитячої кімнати та розібратися в ситуації, однак отримав відмову через те, що буцімто поводив себе неадекватно. В процесі словесної перепалки, дружина викликала наряд поліції (а.с.11);

- письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 24 квітня 2026 року, в яких вона показала, що вона тільки вклавши дитину спати знаходилася в дитячій кімнаті. Приблизно о 22 год. 00 хв. до кімнати зайшла її донька та ОСОБА_4 , які розмовляли на підвищених тонах, розбудили дитину. На її прохання вийти з кімнати, ОСОБА_4 наполегливо сказав, що не піде без її доньки. Донька враховуючи агресивний стан ОСОБА_1 не бажала з ним виходити, через що почалася сварка в дитячій кімнаті. На повторне її прохання вийти з кімнати, ОСОБА_1 не вийшов, а наполегливо вказав, щоб всі пішли з його будинку, окрім дитини. Враховуючи, що дитині кілька місяців від народження, ніхто не збирався робити так, як хотів ОСОБА_4 . Під впливом агресивного стану ОСОБА_1 , донька викликала поліцію. На всі прохання зупинитися, була одна відповідь – йдіть з мого будинку без дитини (а.с. 12).

Разом із цим, під час розгляду справи в суді першої інстанції, ОСОБА_1 підтвердив факт висловлювання ним у бік потерпілої ОСОБА_2 нецензурної лайки. Вказаний факт був підтверджений в судовому засіданні і особисто потерпілою.

Отже, в даному випадку, за встановлених судом обставин, є правильним висновок, що ОСОБА_1 вчинив відносно ОСОБА_2 психологічне насильство, а саме: виражався в її бік нецензурною лайкою, внаслідок чого була завдана шкода психологічному здоров`ю гр. ОСОБА_2 , що відповідно до Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству» є формою домашнього насильства.

Доводи апеляційної скарги потерпілої ОСОБА_2 про те, що вона вказувала в судовому засіданні місцевого суду про відсутність вчинення жодного психологічного насильства відносно неї з боку ОСОБА_1 є неспроможними, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Отже, суддя апеляційного суду, оцінюючи докази в їх сукупності сприймає доводи апеляційної скарги потерпілої ОСОБА_2 як такі, що не відповідають обставинам справи.

Таким чином, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є достатньо обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи, а суддя прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, який не викликає сумніву.

При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст. 33 КУпАП, наклавши стягнення у межах, встановлених цим Кодексом, а призначене стягнення відповідає санкції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження ні в матеріалах справи, ні під час дослідження доказів в суді апеляційної інстанції, тому визнаються необґрунтованими.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП справа переглянута в межах апеляційної скарги.

Істотних порушень законодавства, що тягнуть скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,-

П О С Т А Н О В И В:

Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови судді Запорізького районного суду Запорізької області від 7 липня 2026 року.

Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову судді Запорізького районного суду Запорізької області від 7 липня 2026 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду В.Я. Рассуждай

Дата документу Справа № 317/2524/26