Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №331/268/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 30.09.2026 Справа № 331/268/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУН 331/268/25 Пр. № 22-ц/807/1440/26Головуючий у 1-й інстанції: Наумова І.Й. Суддя-доповідач: Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Подліянової Г.С., Трофимової Д.А.

за участі секретаря Смокотіної В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА» на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 квітня 2026 року у справі за позовом НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА» (надалі – НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА») до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2024 року поштою (вх. № суду – 15.01.2025 року) НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА» звернувся до суду з вищезазначеним позовом (т.с.1 а.с. 1-77), в якому просив поновити строк звернення до суду, стягнути з ОСОБА_1 на свою користь матеріальну шкоду у порядку зворотної вимоги (регресу), завдану внаслідок незаконного звільнення працівника у розмірі 320267,42 грн, судові витрати покласти на ОСОБА_1 .

В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15.04.2022 року, яке набрало законної сили було, зокрема визнано незаконним та скасовано наказ №165-к від 19.05.2021 року НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА» про скасування надбавок головному бухгалтеру ОСОБА_2 . Стягнуто з НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА» на користь ОСОБА_2 суму надбавок за період з 19.05.2021 року по 21.07.2021 року у розмірі 34798,60 грн. Визнано незаконним і скасовано наказ № 239-К від 02.07.2021 року НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА» про притягнення до дисциплінарної відповідальності і оголошення догани ОСОБА_2 . Визнано незаконним і скасовано наказ № 264-К від 21.07.2021 року НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА» про звільнення головного бухгалтера ОСОБА_2 за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_2 на посаді головного бухгалтера НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА». Стягнуто з НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу внаслідок незаконного звільнення з 22.07.2021 року по 15.04.2022 року у розмірі 272173,80 грн. Визнано незаконним і скасовано наказ № 314-К від 28.08.2021 року НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА» про звільнення за сумісництвом ОСОБА_2 , доцента кафедри «Облік оподаткування» у зв`язку з прийняттям працівника, який не є сумісником i поновлено ОСОБА_2 на посаді доцента кафедри «Облік і оподаткування» НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА» за сумісництвом. Стягнуто з НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу внаслідок незаконного звільнення з роботи за сумісництвом з 01.09.2021 року по 15.04.2022 року у розмірі 48093,62 грн. Рішення щодо працівника ОСОБА_2 , оформлені оскарженими наказами приймались виконуючим обов`язки ректора університету до призначення керівника в установленому порядку ОСОБА_1 , якого було звільнено 07.02.2022 року на підставі наказу 41-К від 25.01.2022 року. Незаконність наказів НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА» № 239-К від 02.07.2021 року, № 264-К від 21.07.2021 року та № 314-К від 28.08.2021 року, прийнятих відповідачем встановлена рішенням суду. Відповідно до довідки НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА» № 34-117/1313 від 24.06.2022 року, на підставі рішення суду у справі № 331/4577/21 Університетом нараховано виплат на повну суму 355066,02 грн, з яких у квітні 2022 року - 5783,41 грн і у травні 2022 року - 349282,61 грн. 3 яких 320267,42 грн є середній заробіток за час вимушеного прогулу. У вересні 2022 року заступник керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі позивачів - Міністерства освіти і науки України та НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА» звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди у порядку зворотної вимоги (регресу). Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя по справі № 333/4173/22 від 18.03.2024 року, яка залишена без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 15.05.2024 року позовну заяву в частині позовних вимог заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА» до ОСОБА_1 , треті особи: Державна казначейська служба України, ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди у порядку зворотної вимоги (регресу) - залишено без розгляду, з тих підстав, що прокурор не наділений повноваженнями з представництва інтересів держави в особі державних компаній (під якими в контексті правових позицій Верховного Суду, розуміються будь-які юридичні особи державної форми власності, які не є суб`єктами владних повноважень). Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції заступником прокурора було подано касаційну скаргу. Однак, ухвалою Верховного суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.07.2024 року у відкритті касаційного провадження відмовлено. З посиланням на вищевказане, положення ст.ст. 134, 237 КЗпП, листи Запорізької обласної прокуратури від 01.08.2024 року № 15/2-479вих24 та від 16.10.2024 № 15/2- 6205ВИХ-24, позивач зазначив, що внаслідок незаконного звільнення працівника за наказами відповідача, НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА» фактично виплатив на користь цього працівника 320267,42 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що свідчить про факт заподіяння шкоди в зазначеному розмірі. Тому на користь позивача з ОСОБА_1 підлягає стягненню сума у розмірі 320267,42 грн. Також позивач зазначив, що внаслідок поважних причин: тривалості вищевказаного судового провадження за зазначеним вище позовом, яке завершилося у липні 2024 року, наявності воєнного стану в Україні, майнової шкоди, завданої майну позивача внаслідок обстрілів військами рф та додаткових затрат на його відновлення, змінами в організації роботи працівників позивача, зокрема переведення на дистанційну роботу тощо, позивачем пропущений встановлений ст. 233 КЗпП річний строк, тому просив поновити даний строк.

В автоматизованому порядку для розгляду даної справи визначено суддю першої інстанції Світлицьку В.М. (т.с.1 а.с. 79). Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17.01.2025 року (т.с.1 а.с. 82) цивільну справу передано за підсудністю на розгляд до Комунарського районного суду м. Запоріжжя. В автоматизованому порядку для розгляду даної справи визначено суддю першої інстанції Наумову І.Й. (т.с.1 а.с. 88). Ухвалою суду першої інстанції від 17.02.2025 року (т.с.1 а.с. 89) провадження у цій справі відкрито в порядку загального позовного провадження.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 квітня 2026 року (т.с.2 а.с. 33-38), з урахуванням ухвали суду першої інстанції від 12 травня 2026 року (т.с.2 а.с. 50) про виправлення описки, в задоволенні заяви позивача про поновлення строку, передбаченого ч. 3 ст. 233 КЗпПП України, для пред`явлення даного позову відмовлено, позов позивача у цій справі залишено без задоволення.

Відповідач ОСОБА_1 із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції погодився, останнє в апеляційному порядку не оскаржував.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції у цій справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, позивач НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА» у своїй апеляційній скарзі (т.с.2 а.с. 55-67) просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з ОСОБА_1 на свою користь матеріальну шкоду у порядку зворотної вимоги (регресу), завдану внаслідок незаконного звільнення працівника у розмірі 320267,42 грн, судові витрати покласти на ОСОБА_1 .

В автоматизованому порядку 08.05.2026 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Подліянову Г.С. та Трофимову Д.А. (т.с.2 а.с.68). Ухвалою апеляційного суду від 11.05.2026 року (т.с.2 а.с. 69) витребувано у суду першої інстанції справу, яка надійшла до апеляційного суду 22.05.2026 року (т.с.2 а.с. 72). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 25.05.2026 року (т.с.2 а.с. 73), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (т.с.2 а.с. 74), з урахуванням відповідного навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, та відповідного штату суддів Запорізького апеляційного суду взагалі, відпустки суді-доповідача у період з 13.07.2026 року по 21.082026 року включно (довідка - т.с. 2 а.с. 97).

Відповідач ОСОБА_1 подав апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА» у цій справі (т.с.2 а.с. 84-95), до якого у тому числі додав клопотання про закриття апеляційного провадження у цій справ на підставі ст. 362 ч. 1 п. 2 ЦПК України (після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати).

Суддею першої інстанції у Жовтневому (нова назва – Олександрівському) районному суді м. Запоріжжя була суддя Світлицька В.М., яка приходиться рідною племінницею вітчима судді – доповідача апеляційного суду Гончар М.С. у цій справі, з яким у судді – доповідача Гончар М.С. відносини припинені з 2016 року після смерті матері, з ОСОБА_3 у судді ОСОБА_4 робочі відносини. Крім того, з представником позивача НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНИКА» Дєєвим М.В. суддя – доповідач Гончар М.С. навчалась разом в одній групі на одному курсі та факультеті в одному вузі, дружніх відносин немає. Також, судді Гончар М.С. та Трофимова Д.А. приймали участь у розгляді інших цивільних справ за участі тих самих сторін раніше, зокрема постанова Запорізького апеляційного суду від 15 травня 2024 року (головуючий суддя Онищенко Е.А., судді Бєлка В.Ю. та Трофимова Д.А. у справі за за апеляційними скаргами Запорізької обласної прокуратури та ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 березня 2024 року у справі за позовом Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНИКА» до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Державна казначейська служба України про відшкодування матеріальної шкоди у порядку зворотної вимоги (регресу) - т.с. 1 а.с. 65-72, 120-123 тощо). В силу вимог ст. 36 ч. 4 ЦПК України … рішення… судді в інших справах …не може бути підставою для відводу. Самовідводи відсутні, відводів у цій справі не заявлено.

У даному судовому засіданні до початку перегляду цієї справи апеляційним судом по суті відповідач ОСОБА_1 просив розглянути його вищезазначене клопотання про закриття апеляційного провадження у цій справ на підставі ст. 362 ч. 1 п. 2 ЦПК України та задовольнити. Представник позивача НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНИКА» - Дєєв М.В. проти задоволення вказаного клопотання відповідача у цій справі заперечував та зазначав, що підстави для задоволення останнього апеляційним судом у цій справі відсутні. Ухвалою апеляційного суду, постановленою протокольно у даному судовому засіданні 30.09.206 року, постановлено вирішити дане клопотання відповідача апеляційним судом у подальшому на стадії ухвалення відповідного судового рішення апеляційного суду у цій справі.

Заслухавши у даному судовому доповідь судді-доповідача, пояснення всіх учасників цієї справи, які з`явились, а саме: представника позивача НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА» - Дєєва М.В. (т.с. 2 а.с. 64) та відповідача ОСОБА_1 , перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга позивача НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА» у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 258 ч. 1 ЦПК України судовими рішеннями є …рішення, постанови…

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024, який набрав законної сили з 08.02.2025 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні вищезазначеного клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду із вищезазначеним позовом до відповідача (п. 2 позовної заяви т.с. 1 а.с. 13) та залишаючи без задоволення позов позивача у цій справі, керувався ст. ст. 6, 7, 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ч. 3 ст. 233 КЗпП України та виходив з того, що позивачем у цій справі не доведена наявність поважних причин для пропуску ним встановленого ч. 3 ст. 233 КЗпП України строку для звернення з цим позовом до суду, і тому він підстав для його поновлення не вбачає. Відповідно до правових висновків, які зазначені в постанові Верховного Суду у справі № 2-48/11 провадження № 61-16895св19, якщо строк звернення до суду, установлений статтею 233 КЗпП України, пропущено без поважних причин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском зазначеного строку.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України – питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.

Так, суд першої інстанції при вирішенні цієї справи правильно виходив із такого.

Частиною 4 ст. 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом першої інстанції також було правильно встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15.01.2022 року (копія т.с.1 а.с.15-23) по справі № 331/4577/22, електронний примірник якого міститься в Єдиному реєстрі судових рішень: - визнано незаконним та скасовано наказ №165-к від 19.05.2021 року НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА» про скасування надбавок головному бухгалтеру ОСОБА_2 - стягнуто з НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА» на користь ОСОБА_2 суму надбавок за період з 19 травня 2021 року по 21 липня 2021 року у розмірі 34798,60 грн; - визнано незаконним і скасовано наказ № 239-К від 02 липня 2021 року НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА» про притягнення до дисциплінарної відповідальності і оголошення догани ОСОБА_2 ; - визнано незаконним і скасовано наказ № 264-К від 21 липня 2021 року НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА» про звільнення головного бухгалтера ОСОБА_2 за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України; - поновлено ОСОБА_2 на посаді головного бухгалтера НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА»; - стягнуто з НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу внаслідок незаконного звільнення з 22 липня 2021 року по 15 квітня 2022 року у розмірі 272173,80 грн - визнано незаконним і скасовано наказ № 314-К від 28 серпня 2021 року НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА» про звільнення за сумісництвом ОСОБА_2 , доцента кафедри «Облік оподаткування» у зв`язку з прийняттям працівника, який не є сумісником i поновлено ОСОБА_2 на посаді доцента кафедри «Облік і оподаткування» НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА» за сумісництвом; - стягнуто з НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу внаслідок незаконного звільнення з роботи за сумісництвом з 01 вересня 2021 року по 15 квітня 2022 року у розмірі 48093,62 грн.

Вищевказаним рішенням суду від 15.04.2022 року (копія - т.с.1 а.с.15-23) встановлено, що наказ про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та оголошення їй догани відбувся з порушенням трудового законодавства, а наказ про скасування надбавок не є по своїй правовій природі окремим видом притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, та суд першої інстанції дійшов висновку, що для звільнення ОСОБА_2 за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення) були відсутні законні підстави. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що звільнення позивача з посади за сумісництвом відбулось саме в період її тимчасової непрацездатності, тобто з порушенням ч. 3 ст. 40 КЗпП України. Належним чином завірену копію вищевказаного рішення суду з відміткою про набрання цим рішенням законної сили позивачем суду не надано. Дата набрання законної сили цього рішення, яка міститься в Єдиному реєстрі судових рішень суперечить строку встановленого для його оскарження, що може свідчить про технічну помилку в цій даті. Сторонами у справі не заперечувався факт набрання даного рішенням законної сили.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 19.04.2023 року (копія - т.с.1 а.с.24-29) по справі № 331/4577/22, апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на вищевказане рішення суду від 15.01.2022 року закрито. Постановою Верховного Суду від 27.08.2024 року (копія - т.с.1 а.с.102-105) дана ухвала Запорізького апеляційного суду залишена без змін.

Відповідно до наказів від 03.02.2021 року (копія - т.с.1 а.с.55-56) Міністра освіти і науки України та першого ректора НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА» відповідача у справі ОСОБА_1 призначено виконуючим обов`язки ректора НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА» з 03.02.2021 року до призначення керівника цього закладу, але не пізніше 30.04.2021 року. Наказом першого проректора до копій наказів від 11.01.2022 року (копія - т.с.1 а.с. 57-58) Міністра освіти і науки України та першого ректора НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА» відповідача у справі ОСОБА_1 увільнено від виконання обов`язків ректора НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА». Отже, вищевказані скасовані рішенням суду від 15.01.2022 року по справі № 331/4577/22 накази НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА» про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності були винесені та підписані відповідачем ОСОБА_1 , який діяв від імені НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА» як виконуючий обов`язки ректора, що відповідачем не заперечувалося. ОСОБА_1 до участі у справі у справі № 331/4577/22 в якості сторони чи третьої особи не залучався, що також підтверджується відповіддю Жовтневого (нова назва – Олександрівського) районного суду м. Запоріжжя на запит представника ОСОБА_1 . Наказом в.о. ректора НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА» від 25.01.2022 року (копія - т.с.1 а.с.100), ОСОБА_1 звільнено із займаної посади проректора з науково-педагогічної роботи і виховання студентів з 07.02.2022 року у зв`язку з дією контракту, що підтверджується копією цього наказу та трудової книжки відповідача. З платіжних доручень від 28.04.2022 року за №№ 875, 866, 867, 868 (т.с.1 а.с.31-34), від 26.05.2022 року за № 1078, 1080, 1088 (т.с.1 а.с.35-37), від 17.06.2022 року за №1191, 1193, 1219, 1220, 1221, 1222 (т.с.1 а.с.38-43), роз`яснень до них (копія - т.с.1 а.с.44-47), зарплатних відомостей за квітень-травень 2022 року (копія - т.с.1 а.с.48-49), розрахункових листів щодо зарплатних нарахувань та податків тощо (копія - т.с.1 а.с.50-53), заяви ОСОБА_5 (копія - т.с.1 а.с.54), вбачається, що після ухвалення вищевказаного рішення від 15.04.2022 року, яке позивачем не оскаржувалося, останнім в добровільному порядку виконане зазначене рішення та станом на 04.11.2022 року виплачені присуджені рішенням суду суми, зокрема і заробіток за час вимушеного прогулу внаслідок незаконного звільнення з роботи за сумісництвом з 01 вересня 2021 року по 15 квітня 2022 року у розмірі 48093,62 грн та середній заробіток за час вимушеного прогулу внаслідок незаконного звільнення з 22 липня 2021 року по 15 квітня 2022 року у розмірі 272173,80 грн. Також сплачені необхідні обов`язкові платежі та збори, відшкодовані судові витрати. Загальна сума виплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 320267,42 грн.

Листом від 04.07.2022 року (копія т.с.1 а.с.106-108) НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА» звернувся до Запорізької обласної прокуратури для вжиття відповідних заходів реагування щодо стягнення в судовому порядку збитків, спричинених незаконним звільненням працівника та повідомлено, що НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА» самостійно не вживалися заходи щодо подання позову про відшкодування шкоди.

Листом від 19.05.2022 року Міністерством освіти та науки України, на звернення Запорізької обласної прокуратури щодо представництва інтересів держави у суді наголосило на самостійності та незалежності закладів вищої освіти у прийнятті рішень зокрема і захисті їх прав в судовому порядку.

Вищевказані положення щодо самостійності та незалежності НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА» як юридичної особи, яка має свій баланс та рахунки в банківських установах, наділена правом здійснювати захист своїх прав та інтересів в судовому порядку, підтверджена витягом зі статуту даного освітнього закладу, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

16 вересня 2022 року заступник керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі позивачів - Міністерства освіти і науки України та НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА» звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди у порядку зворотної вимоги (регресу).

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя по справі № 333/4173/22 від 18 березня 2024 року (копія - т.с.1 а.с.111-117), яка залишена без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 15 травня 2024 року (копія т.с.1 а.с.120-123), вищевказану позовну заяву в частині вимог заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі позивача - НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди у порядку зворотної вимоги (регресу), - залишено без розгляду, з тих підстав, що прокурор не наділений повноваженнями з представництва інтересів держави в особі державних компаній.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 березня 2024 року (копія - т.с.1 а.с.59-64) по справі № 333/4173/22 в задоволенні позовних вимог заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Міністерства освіти і науки України до ОСОБА_1 , про відшкодування матеріальної шкоди у порядку зворотної вимоги (регресу), - залишено без задоволення, оскільки Міністерство освіти і науки України не є належним позивачем у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 17 липня 2024 року (копія т.с.1 а.с.69-72) у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на вищевказані ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18.03.2024 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 15.05.2024 року - відмовлено.

01.08.2024 року (копія - т.с.1 а.с.73-74) та 16.10.2024 року (копія - т.с.1 а.с. 75-76) листами Запорізької обласної прокуратури наголошено позивачу про необхідність здійснення захисту його порушених прав шляхом самостійного звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Позивач НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА», як вже зазначалося судом раніше, звернувся до суду з вищезазначеним позовом до ОСОБА_6 у цій справі поштою 27.12.2024 року (конверт з відміткою поштового відділення – т.с. 1 а.с. 78, вх. номер суду першої інстанції на позові від 15.01.2025 року – т.с. 1 а.с. 2).

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини 1статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. Відповідно до п. 8 статті 134 КЗпП України службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу несе матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з її вини підприємству, установі, організації. Відповідно до статті 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, зокрема, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону.

Згідно з пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі п. 8статті 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, зокрема, у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівникові часу вимушеного прогулу, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення здійснено з порушенням закону. Відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ч. 1 статті 1191 ЦК України особа,яка відшкодувала шкоду,завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір невстановлений законом.

Отже, з огляду на зазначені норми права, при незаконному звільненні працівника настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов`язок покрити шкоду, заподіяну установі у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу, може бути покладено при допущенні ними будь-якого порушення закону. При цьому, суб`єктами повної матеріальної відповідальності є службові особи, за наказом чи розпорядженням яких працівника незаконно звільнено чи переведено на іншу роботу. Преюдиційні факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені в порядку, передбаченому процесуальним законодавством, у процесуальній формі, а тому немає необхідності встановлювати їх знову.

Отже, суд першої інстанції правильно, зважаючи на те, що як встановлено рішенням Жовтневого (нова назва – Олександрівського) районного суду м. Запоріжжя від 15.01.2022 року по справі № 331/4577/22, рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18.03.2024 року по справі № 333/4173/22, яке набрало законної сили, працівника ОСОБА_5 було притягнено до дисциплінарної відповідальності та звільнено із порушенням закону за наказами в.о. обов`язки ректора НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА» ОСОБА_1 , які були визнані незаконними та скасовані зазначеним рішення від 15.04.2022 року, то відповідач як службова особа, яка видала дані накази, несе матеріальну відповідальність саме за шкоду, заподіяну позивачу - НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА» у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч. 3 статті 233 КЗпП України для звернення роботодавця до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Згідно з пунктом 20 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 року, право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством, організацією, установою сум третій особі.

З наданих позивачем НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА» документів судом першої інстанції було правильно встановлено, що фактично присуджені до стягнення з позивача на користь ОСОБА_5 вищевказаним рішення суду від 15.04.2022 року, суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу були сплачені позивачем ОСОБА_5 28.04.2022 року (т.с. 1 а.с. 31-34), 26.05.2022 року (т.с. 1 а.с. 35-37), 17.06.2022 року (т.с. 1 а.с. 38-43) з цього часу і почався строк у позивача для звернення до суду з вимогами про відшкодування з відповідача шкоди, спричиненої позивачу внаслідок незаконного звільнення працівника.

Відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Враховуючи зазначені положення п. 1 Прикінцевих положень КЗпП України, дату припинення дії карантину – 30.06.2023 року, строк звернення позивача до суду з даним позовом, який розпочався під час дії карантину та був продовжений на час його дії, закінчився 01.07.2024 року.

Відповідно до ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що позивачем заявлено клопотання про поновлення йому строку, передбаченого ч. 3 ст. 233 КЗпП України, посилаючись на вищевказані причини (п. 2 позову т.с. 1 а.с. 13).

Оцінивши надані сторонами доказами, та встановивши на їх підставі обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не доведена поважність причин пропуску цього строку.

Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що з квітня-червня 2022 року, після виплати поновленому працівнику присудженого судом середнього заробітку за час вимушеного прогулу, позивач НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА» на свій власний розсуд безпідставно ігнорував своє передбачене як законодавством, так і статутом позивача право на захист своїх інтересів та прав в судовому порядку. Однак, позивач обрав на свій розсуд спочатку шлях звернення до суду із вищезазначеним позовом до ОСОБА_1 через представництво прокурора, внаслідок чого був втрачений час на без результативне для позивача судове провадження № 333/4173/22. При цьому, позивач НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА», як заінтересована особа та позивач, в інтересах якого звертався прокурор, мав добросовісно користуватися своїми правами та цікавитися станом розгляду судового провадження ЄУН № 333/4173/22, і після набрання законної сили 15 травня 2024 року ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18.03.2024 року про залишення позову прокурора без розгляду, реалізувати своє правом та подати в строк до 01.07.2024 року даний позов до суду. При цьому позивачем не реалізовані добросовісно свої процесуальні права і подано даний позов лише на шостий місяць після закінчення строку на його подання, після подвійного нагадування листами Запорізької обласної прокуратури щодо необхідності подання цього позову.

Посилання позивача щодо перешкод у поданні цього позову в вигляді наявності війни в Україні, труднощів щодо сплати судового збору у значному розмірі внаслідок майнового стану позивача, переведення працівників позивача на дистанційну систему праці і інші заявлені причини жодними належними доказами не підтверджені, враховуючи при цьому, що з наданих відповідачем доказів вбачається, що наявність війни в Україні не перешкоджало НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА» реалізовувати своє право на судовий захист в інших справах як позивача та здійснювати свої процесуальні права як сторони по іншим справам: подавати в цих справах заяви по суті спору (зокрема у судовій справі № 333/4173/22). У разі наявності обставин, які перешкоджали сплати судового збору за подання цього позову, позивач не був позбавлений можливості звернутися до суду з обґрунтованим клопотанням про зменшення суми судового збору чи звільнення від його сплати.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не доведена наявність поважних причин для пропуску ним встановленого ч. 3 ст. 233 КЗпП України строку для звернення з цим позовом до суду, і підстав для його поновлення не вбачає. Відповідно до правових висновків, які зазначені в постанові Верховного Суду у справі № 2-48/11 провадження № 61-16895св19, якщо строк звернення до суду, установлений статтею 233 КЗпП України, пропущено без поважних причин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском зазначеного строку. Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні даного позову в зв`язку з пропуском позивачем без поважних причин строку, встановленого ч. 3 ст. 233 КЗпП України, для його пред`явлення.

Доводи апеляційної скарги позивача НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА» є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію позивача, яку він та його представник вважають такою, що є єдино правильною та єдино можливою. Ці доводи є такими, що фактично дублюють доводи позову позивача у цій справі у суді першої інстанції, яким останній вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.

Захисту в судовому порядку підлягає лише порушене право. Судом першої інстанції було правильно встановлено, що право позивача НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА» було порушено відповідачем ОСОБА_1 при правильно встановлених судом першої інстанції вищезазначених фактичних обставинах цієї справи, саме порушення було виявлено позивачем ще 15.04.2022 року, коли було ухвалено вищезазначене рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя в іншій справі ЄУН № 331/4577/21 за позовом ОСОБА_2 (т.с. 1 а.с. 15).

НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА» виконало вищезазначене рішення суду у добровільному порядку - сплатило вищезазначені стягнуті з нього кошти на користь ОСОБА_2 у період з 28.04.2022 року по 17.06.2022 року, (т.с. 1 а.с. 31-43).

В силу вимог ст. 233 КЗпП України для звернення роботодавця до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної …установі, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Залишення без розгляду ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя по справі № 333/4173/22 від 18 березня 2024 року (копія - т.с.1 а.с.111-117), яка залишена без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 15 травня 2024 року (копія т.с.1 а.с.120-123), вищевказаної позовної заяви від 16.09.2022 року (т.с. 1 а.с. 65) в частині вимог заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі позивача - НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди у порядку зворотної вимоги (регресу) не зупиняло перебіг строку позовної давності (строку звернення позивача НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА» до суду із вищезазначеним позовом до ОСОБА_1 у цій справі в силу вимог ст. 265 ч. 1 ЦК України, що також узгоджується із правовим висновком ВП ВС, викладеним у постанові від 29 червня 2021 року у справі ЄУН № 904/3405/19, за змістом якого: «…подання позову, який згодом залишили без розгляду, не перериває позовну давність; час, протягом якого тривало судовий розгляд, не виключається із загального строку давності…».

Фактично позивачем НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА» на свій власний розсуд поштою вперше лише у грудні 2024 року (конверт з відміткою поштового відділення від 27.12.2024 року (т.с. 1 а.с. 78) вищезазначений позов до ОСОБА_1 було подано до суду.

Судом першої інстанції було правильно зазначав та врахував у цій справі, що строки звернення до суду у трудових спорах зупинялися (продовжувалися) через COVID-19 з 02.04.2020 року по 30.06.2024 року (загальновідома інформація - ст. 82 ч. 3 ЦПК України – ст. 82 ч. 1 ЦПК України, яка у тому числі визнається у цій справі її учасниками), але через воєнний стан автоматичного зупинення строків саме за КЗпП України немає.

Враховуючи зазначені положення п. 1 Прикінцевих положень КЗпП України, дату припинення дії карантину – 30.06.2023 року, строк звернення позивача до суду з даним позовом, який розпочався під час дії карантину та був продовжений на час його дії, закінчився 01.07.2024 року.

Позивач НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА» звернувся до суду з вищезазначеним позовом до ОСОБА_1 у цій справі поштою лише 27.12.2024 року (конверт з відміткою поштового відділення від 27.12.2024 року – т.с. 1 а.с. 78, вх. № суду на позові від 15.01.2024 року (т.с. 1 а.с. 2), тобто з пропуском строку, встановленого ч. 3 ст. 233 КЗпП України строку для звернення з цим позовом до суду на понад 5 (п`ять) місяців.

При цьому, судом першої інстанції також правильно було встановлено, що при вищевикладених правильно встановлених судом першої інстанції обставинах цієї справи, позивачем не доведена наявність саме поважних причин для пропуску ним встановленого ч. 3 ст. 233 КЗпП України строку для звернення з цим позовом до суду, і тому він підстав для його поновлення у цій справі не вбачав (т.с. 2 а.с. 37 зворот).

Також, на відміну від цивільних спорів, де позовна давність застосовується виключно за заявою сторони у спорі до ухвалення рішення, суд у трудових спорах зобов`язаний самостійно перевірити, чи дотримані позивачем встановлені статтею 233 КЗпП України строки.

Якщо строк пропущено без поважних причин і суд не знайде підстав для його поновлення за статтею 234 КЗпП, це є самостійною підставою для відмови в позові — навіть якщо відповідач взагалі не просив про застосування строків давності.

Хоча у цій справі відповідач ОСОБА_1 у суді першої інстанції (відзив відповідача на позов позивача - т.с. 1 а.с. 92-166) та в апеляційному суді (відзив на апеляційну скаргу позивача – т.с. 2 а.с. 86-87) саме наполягав на застосуванні судом першої інстанції у цій справі пропуску строку для звернення до суду позивачам саме як самостійної підстави для відмови у задоволенні його вищезазначеного позову.

Суд першої інстанції на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному з`ясуванню обставин цієї справи.

Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування позивача, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні. Позивач НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА» не надав суду першої інстанції доказів наявності саме поважних причин для поновлення йому пропущеного строку звернення до суду, передбаченого ст. 233 КЗпПУ.

Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України також сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги позивача НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА». Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасник справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. ч. 2,3 ЦПК України, у цій справі відсутні та зокрема позивачем НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА» апеляційному суду не надані.

В силу вимог ст. 20 ч. 1 ЦК України право на захист НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА» здійснює у цій справі на свій розсуд.

Проте, здійснюючи правосуддя, суд захищає права…юридичних осіб… у спосіб, визначений законом… (ст. 5 ч. 1 ЦПК України).

В силу вимог ст. 13 ч. 1 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи… В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ст. 367 ч. 6 ЦПК України).

Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення. Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті.

Описки та помилки в розрахунках в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції у цій справі (в частині конкретних: - дати рішення суду за позовом ОСОБА_2 , - дати початку перебігу позовної давності, - кількості місяців пропуску позивачем строку звернення до суду із вищезазначеним позовом, - дати подачі вищезазначеного позову позивачем до суду поштою тощо) не можуть бути підставою для скасування апеляційним судом правильного по суті рішення суду першої інстанції у цій справі за результатами розгляду вищезазначеної апеляційної скарги позивача НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА», а можуть бути усунуті судом першої інстанції за власною ініціативою чи за заявою учасників цієї справи у подальшому в порядку ст. 269 ЦПК України.

Підстав для закриття апеляційного провадження у цій справі, передбачених ст. 362 ч. 1 п. ЦПК України на підставі вищезазначеного клопотання відповідача ОСОБА_7 (т.с. 2 а.с. 88-92) апеляційним судом не встановлено.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги позивача НУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА» не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що цим оскаржуваним рішенням суд першої інстанції фактично не вирішував у цій справі питання про розподіл понесених судових витрат між сторонами, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції, а тому останнє також в апеляційному порядку не переглядалось. Однак, воно може бути вирішено судом першої інстанції у подальшому за власною ініціативою або за заявою учасників цієї справи в порядку, передбаченому ст. 270 ЦПК України.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміни.

Також, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови позивачу у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок відповідача будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.

Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА» залишити без задоволення.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 квітня 2026 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова апеляційним судом складена 07.10.2026 року.

Головуючий суддяСуддяСуддя

Гончар М.С.Подліянова Г.С.Трофимова Д.А.