Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №303/5951/24 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 303/5951/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

17 вересня 2026 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Собослой Г.Г.,

суддів: Кожух О.А., Шевчук В.В.,

з участю секретаря: Голубєвої Є.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат Мельник Павло Петрович та Закарпатської обласної прокуратури на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 лютого 2025 року та додаткове рішення цього ж суду від 24 лютого 2025 року у справі № 303/5951/24-ц (Головуючий: Хамник М.М.), -

В С Т А Н О В И Л А

У липні 2024 року адвокат Мельник П.П. в інтересах ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Держави України в особі Мукачівського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області, Держави України в особі Мукачівської окружної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, Закарпатської окружної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, мотивуючи тим, що 14 липня 2016 року Мукачівським ВП ГУНП в Закарпатській області розпочато досудове розслідування кримінального провадження № 12016070040001527 за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України. У цей же день у межах вказаного кримінального провадження у ОСОБА_2 вилучене усе майно (мобільний телефон, грошові кошти та паспорт громадянина Японії для виїзду за кордон), яке визнано речовим доказом по справі.

15 липня 2016 року на належне позивачу майно ухвалою суду накладено арешт, який скасований 04.04.2021 року постановою прокурора.

04 серпня 2016 року громадянину ОСОБА_3 повідомлено по підозру у вчиненні тяжкого злочину, передбаченому частиною 2 статті 332 КК України, за яке визначено покарання до 7 років позбавлення волі.

05 серпня 2016 року підозрюваному ОСОБА_1 затримано на підставі ухвали Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області у справі № 303/4222/16-к. який застосував щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, починаючи з 05 серпня 2019 року 14 год. 30 хв. до 03 жовтня 2016 року 14 год. 30 хв.

У період з 05.08.2016 року по 29.12.2016 року ОСОБА_1 перебував під вартою, та ухвалою суду звільнений з під варти під нічний домашній арешт.

У період з 29.12.2016 року по 15.12.2017 року ОСОБА_1 перебував під нічним домашнім арештом із забороною відлучатися з місця свого проживання та носити електронний засіб контролю.

10 квітня 2017 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області у справі №303/6455/16-к ухвалено вирок, яким обвинуваченого ОСОБА_1 , 1986 року народження визнано винним та засуджено до 5 років позбавлення волі.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 19 жовтня 2017 року вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 квітня 2017 року скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 грудня 2017 року обвинувальний акт щодо обвинуваченого ОСОБА_1 повернуто прокурору.

06 квітня 2021 року постановою прокурора Мукачівської окружної прокуратури кримінальне провадження № 12016070040001527, внесене до ЄРДР від 14.07.2016 року закрито на підставі пункту 3 частини 1 статті 284 КПК України - у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_4 в суді, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 332 КК України та вичерпані можливості їх отримати.

Представник позивача адвокат зазначає, що вказану постанову вручено захисту 16.09.2022 року.

Так, що в період з 14 липня 2016 року по 16 вересня 2022 року щодо громадянина Японії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснювалося незаконне досудове розслідування, притягнення до кримінальної відповідальності, застосування запобіжного заходу та арешт майна, у зв`язку з чим повинно бути відшкодовано шкоду за таку незаконну діяльність.

За розрахунками адвоката моральна шкода за незаконне притягнення до кримінальної відповідальності в період 04.08.2016-16.09.2022 (74 місяці) х 8000,00 (мінімальна заробітна плата), становить 592 000,00 грн; моральна шкода за незаконне взяття і тримання під вартою зі зміною на домашній арешт в період 05.08.2016-15.12.2017 (16 місяців) за законом Савченко (21 місяць)х8000,00 (мінімальна заробітна плата), що становить 168 000,00 грн; моральна шкода за незаконне вилучення, арешт та позбавлення права користування майном в період 14.07.2016-16.09.2022 (75 місяців) х8000,00 (мінімальна заробітна плата), що становить 600 000,00 грн; витрати з погоджених сторонами послуг адвоката (гонорару) згідно Договору № 374 від 15.07.2016 року та додатків до нього на суму 14 700 Євро, що згідно курсу НБУ еквівалентно 652 000,00 грн.

Позивач зазначає, що мінімальний розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню позивачу складає 170 мінімальних заробітних плат (74+21+75=170), що станом на день подання позовної заяви складає 1 360 000,00 грн. (170 х 8.000 грн).

Отже, незаконними діями органів державної влади позивач понад 6 (шість) років перебував під кримінальним переслідуванням, знаходячись в чужій для нього країні, без родини, друзів та знайомих, без можливості працевлаштуватися на роботу та отримувати справедливий дохід. Усі його кошти відібрані при затриманні, що перешкоджало оплатити бажане житло та достатньо харчуватися.

Вважає, що оскільки злочин у якому його звинувачували, належить до тяжких злочинів (за кваліфікацією належить до другого ступеня), що очевидно для особи є більшим стресом та переживаннями, моральна шкода повинна бути розрахована у подвійному розмірі.

Із урахуванням подвійного розміру, на користь позивача підлягає стягненню 340 мінімальних заробітних плат (170x2=340), що станом на день подання позовної заяви складає 2 720 000.00 гри. (340 х 8.000 грн).

Посилаючись на вказані обставини позивач просив суд стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь громадянина Японії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , моральну шкоду завдану незаконним діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду, у кримінальному провадженні №12016070040001527 від 14.07.2016 року у розмірі 340 мінімальних розмірів заробітних плат, що станом на день подання позовної заяви складає 2 720 000,00 грн. стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача матеріальну шкоду завдану незаконним діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду, у кримінальному провадженні № 12016070040001527 від 14.07.2016 року у розмірі 652 000,00 грн.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 06 лютого 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію моральної шкоди у сумі 448 800,00 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 понесені витрати, пов`язаних із оплатою допомоги адвоката в рамках кримінального провадження у сумі 219 237,20 грн.

У решті позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 24 лютого 2025 року заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Мельника Павла Петровича про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 10701 57коп. у відшкодування понесених позивачем судових витрат, пов`язаних з розглядом справи №303/5951/24 в Ужгородському міськрайонному суді Закарпатської області.

Не погоджуючись із даним рішенням суду та додатковим рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_1 адвоката Мельник П.П. подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду в частині відхилення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити у повному обсязі, а додаткове рішення суду змінити у частині відхилення вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог повністю, як таке, що постановлене із порушенням норм процесуального та матеріального права, так як позовною заявою позивач вимагав відшкодувати йому моральну шкоду за незаконне застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який замінений на домашній арешт (період з 05.08.2016 р. по 15.12.2017 р., що за законом Савченко складає 21 місяць) та незаконне обмеження у праві власності майном ( період з 14.07.2016 р. по 16.09.20022 р.). Згідно пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно – розшукову діяльність, органів досудового розслідування прокуратури і суду визначено випадки, за наявності яких особа може вимагати відшкодування моральної шкоди і за кожну із незаконних процесуальних дій органів досудового слідства та прокуратури, суду особа може вимагати відшкодування моральної шкоди. Судом необґрунтовано відхилено доводи позивача про подвійність мінімального стягнення за кожен місяць перебування під слідством та судом. Судові витрати позивача підлягають стягненню у повному обсязі і для цього такі витрати не обов`язково повинні бути фактично понесені.

У поданій апеляційній скарзі Закарпатська обласна прокуратура просить апеляційну скаргу подану ними у частині задоволених позовних вимог та додаткове рішення у даній справі в частині стягнутих на користь позивача понесених витрат скасувати та постановити у вказаних частинах нове рішення, яким у заявлених позовних вимогах слід відмовити, так як відповідно до ч 2 ст. 8 Закону № 4059- IX визначив розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішенням суду у розмірі прожиткового мінімуму, зазначеного в абз. 9 ст. 7 цього Закону, а саме 1600 грн. У даному випадку позивачем не надано додаткових доказів спричинення йому моральної шкоди, і судом має застосуватись передбачена законом мінімальна компенсація такої шкоди, оскільки понесені незаконно засудженою особою страждання вже були враховані законодавцем. Розмір компенсації моральної шкоди в задоволеній судом сумі не підтверджений належними доказами, є завищеними, не відповідає розмірам сатисфакцій, які відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини присуджуються заявником за порушенням державою їхніх прав, передбачених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод на порушенні яких під час перебування під слідством і судом наполягав позивач. Хибним також є додаткове рішення суду про стягнення на користь позивача 10 701,57 грн. у відшкодування понесених судових витрат, пов`язаних з розглядом даної справи, так як при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи і її складністю, витраченим адвокатом часом і обсягом наданих послуг, ціною позову в поєднанні з граничним розміром витрат.

Заслухавши пояснення представника Закарпатської обласної прокуратури Роман М.С., представника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Олексій В.В. і беручи до уваги пояснення представника ОСОБА_1 – адвоката Мельник П.П. даними ним у попередньому судовому засіданні, судова колегія приходить до наступного висновку.

Встановлено, що постановою прокурора Мукачівської окружної прокуратури від 06.12.2019 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016070040001527 від 14.07.2016 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 332 КК України, закрито на підставі п.3 ч.1 ст.284 КК України, - у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_1 , в суді, у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.332 КК України, та вичерпані можливості їх отримання і скасовано арешт на майно, що належить позивачу.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, не визначення або оспорювання.

Згідно з ч 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини першої, другої та сьомої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно – розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, у тому числі, у випадках при винесенні виправдувального вироку або закритті справи судом першої інстанції чи в касаційному або наглядному порядку до суду, який розглядав справу.

За змістом статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно розшукову діяльність, органів досудового розслідування прокуратури і суду» відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1,3,4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

У частинах четвертій та п`ятій статті 4 вищезазначеного Закону визначено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно з частиною другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно – розшукову діяльність», органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Законодавством України встановлений лише мінімальний розмір для визначення моральної шкоди, а не граничний. Розмір відшкодування моральної шкоди, має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

Таким чином, з урахуванням Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», яким розмір мінімальної заробітної плати встановлено у 8000 грн., а ОСОБА_1 перебував під карним переслідуванням з 04.08.2016 року – дати повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч 2 ст. 332 КК України) по 06.04.2021 року – постанови про закриття кримінального провадження)., тобто гарантований державою мінімум моральної шкоди завдану позивачу становить 448 800 грн. (56 місяців * 8000 грн.), 8000 00/30 днів, середня тривалість місяця) * 3 = 800 грн.

Посилання в апеляційній скарзі Закарпатської обласної прокуратури про те, що розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 необхідно розраховувати із встановленої спеціальної суми для такого розрахунку у розмірі 1600 грн., яким законодавець відповідно до ч 2 ст. 8 Закону №4059 – IX визначив розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішенням суду в розмірі прожиткового мінімуму, а не виходячи з мінімальної заробітної плати у сумі 8000 грн. є безпідставним.

Конституційний Суд України у своїх Рішеннях: від 09 липня 2007 року №6-рп/207, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 від 28 серпня 2020 р.№10-р/2020 неодноразово наголосив на тому, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України, так само як і предмет регулювання законів України «Про Державний бюджет України» на кожний рік, є спеціальними, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, а тому вказаними актами законодавства не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України, а скасування чи змін законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

Отже, стаття 8 Закону України « Про Державний бюджет України на 2025 рік у частині визначення розміру мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішенням суду, на рівні 1600 грн. не підлягає застосуванню при вирішенні спору у цій справі.

Разом з тим, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв`язку з безпідставним задоволенням вимог позивача у частині відшкодування матеріальної шкоди, а саме витрат, пов`язаних із оплатою допомоги адвоката в рамках кримінального провадження у розмірі 219237,20 грн. із наступних підстав.

Відповідно до п.4 ст. 3 Закону №266/94-ВЗ у наведених в ст.. 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується (повертаються) суми сплачені громадянинові у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги.

Встановивши факт понесення витрат у зв`язку з наданням юридичної допомоги, суд стягує витрати за час перебування під слідством і судом.

Визначені наведеним Законом №266-94-ВР суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги не є тотожними витратами на правничу допомогу, передбаченим ст.. 137 ЦПК України і у даному випадку застосуванню підлягає спеціальна норма закону.

Згідно із ст.. 12 Закону № 266/94- ВР розмір відшкодування шкоди, визначеної в п. 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову або ухвалу. У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

У п.п. 11, 12 Положення про застосування Закону №266/94-ВР зазначено, що для визначення розміру шкоди, переліченої в п.п. 1,3,4 ст. 3 вказаного Закону, громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може звернутися до органів, які закрили провадження у справі.

До матеріалів справи представником позивача не подано доказів, що позивач або його представник зверталися до органів досудового розслідування із заявою про визначення розміру відшкодування шкоди, завданої органом слідства.

Отже, у кримінальному провадженні №12016070040001527 від 14.07.2016 року за ч 2 ст. 232 КК України органом досудового розслідування майнової шкоди, що завдана позивачу, не встановлено, розмір такої органом слід не визначався і вирішення судом першої інстанції у частині стягнення понесених витрат із оплатою допомоги адвоката в рамках кримінального провадження у сумі 219 237 грн. 20 коп. слід відмовити із вищенаведених підстав.

Додаткове рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з урахуванням вимог ст..ст. 133, 137 ЦПК України, де судом розмір витрат на оплату послуг адвоката є спів мірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторін, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, а апеляційні скарги слід у цій частині залишити без задоволення.

За таких обставин рішення суду першої інстанції у частині стягнення з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 понесені витрати, пов`язані із сплатою допомоги адвоката в рамках кримінального провадження в сумі 219 237 грн. 20 коп. підлягає скасуванню у відповідальності до п.п. 1, 2, 4 ч 1 ст. 376 ЦПК України і з ухваленням нового рішення у цій частині, яким у позові ОСОБА_1 слід відмовити із вищезазначених підстав, а у решті рішення та додаткове рішення суду слід залишити без змін із вищенаведених підстав.

Керуючись ст.ст. 374,376,381-384 ЦПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат Мельник Павло Петрович залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 06 лютого 2025 року у частині стягнення з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 , понесені витрати пов`язаних із оплатою допомоги адвоката в рамках кримінального провадження у сумі 219 237, 20 грн. скасувати і в цій частині заявлених позовних вимог ОСОБА_5 відмовити.

У решті рішення суду першої інстанції та додаткове рішення Ужгородського міськрайонного суду від 24 лютого 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 вересня 2026 року.

Головуючий: (підпис)

Судді: (підписи)

Згідно з оригіналом: Г.Г.СОБОСЛОЙ