Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №688/3482/22 — Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/3482/22

№ 2/688/84/26

Рішення

Іменем України

07 жовтня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Березюк Н.П.,

секретаря судового засідання Кулеші Л.М.,

за участі представника позивача Янцеловського М.Ф.,

представника відповідача МТСБУ Висоцької Х.О. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шепетівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди,

встановив:

Стислий виклад та обґрунтування позовних вимог.

08.12.2022 ОСОБА_3 , в інтересах якого діє представник – адвокат Янцеловський М.Ф., звернувся до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (далі ТДВ «СК «Кредо»), ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в якому просив стягнути з відповідача ТДВ «СК «Кредо» суму матеріальної шкоди в розмірі 52663,36 грн, суму інфляційних втрат в розмірі 14010,10 грн та 3% річних за користування грошовими коштами в сумі 1735,73 грн., які нараховані за період з 19 жовтня 2021 року по 23 листопада 2022 року відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України. Крім того, просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь франшизу в розмірі 2500 грн як з винуватця ДТП.

19.01.2023 суд постановив ухвалу, якою за заявою сторони позивача замінив первісного відповідача ТДВ «Страхова компанія «Кредо» на належного - Моторне (транспортне) страхове бюро України.

31.05.2024 представник позивача подав заяву про зміну предмета позову, в якій просив стягнути з Моторно (транспортного) страхового бюро України суму матеріальної шкоди в розмірі 75509,55 грн, суму інфляційних втрат в розмірі 29757,08 грн та 3% річних за користування грошовими коштами в сумі 2488,71 грн, які нараховані за період з 19.10.2021 року по 23.11.2022 відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь франшизу в розмірі 2500 грн як з винуватця ДТП.

Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні позов підтримав, з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про зміну предмета позову, просив його задовольнити.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

08.12.2022 ОСОБА_3 звернувся до суду з цим позовом. 09.12.2022 суд відкрив спрощене провадження та призначив справу до судового розгляду на 19.01.2023.

12.01.2023 представник позивача подав клопотання про розгляд справи в порядку загального провадження, 18.01.2023 – про заміну первісного відповідача ТДВ «СК «Кредо» на належного МТСБУ.

19.01.2023 суд постановив ухвалу про призначення розгляду справи у загальному позовному провадженні та заміну первісного відповідача належним, призначив справу у підготовче засідання на 21.02.2023.

15.02.2023 представник відповідача МТСБУ направив до суду відзив на позов.

02.03.2023 представник позивача ОСОБА_4 подав до суду відповідь на відзив з додатками, 10.03.2023 представник відповідача МТСБУ - подав заперечення на відповідь на відзив.

17.05.2023 суд задовольнив клопотання представника позивача, призначив у справі судову авто-товарознавчу експертизу та зупинив провадження у справі.

08.05.2024 до суду надійшов висновок експерта №106/23 від 12.04.2024, суд поновив провадження в справі та призначив підготовче засідання на 30.05.2024.

31.05.2024 представник позивача Янцеловський М.Ф. подав заяву про зміну предмета позову, 06.06.2024 представника відповідача подав відзив на заяву про зміну предмета позову.

10.06.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду на 19.06.2024.

Після дослідження доказів та допиту експерта, суд 04.12.2024 призначив додаткову судову авто-товарознавчу експертизу, зупинив провадження у справі.

03.03.2026 до суду надійшов висновок експерта №24/25 від 22.01.2026, суд поновив провадження у справі та призначив її до розгляду на 16.03.2026.

16.03.2026 суд зупинив провадження у справі до залучення до участі в справі правонаступника позивача ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

04.06.2026 до суду надійшло повідомлення завідувача Другої шепетівської державної нотаріальної контори про те, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 04.06.2026 не заводилась. Суд поновив провадження у справі та призначив її до розгляду на 19.06.2026.

17.06.2026 представник позивача ОСОБА_4 подав до суду клопотання про заміну первісного позивача ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на його правонаступника ОСОБА_1 , яка згідно довідки виконавчого комітету Михайлюцької сільської ради (за місцем відкриття спадщини), була зареєстрована та спільно проживала із чоловіком ОСОБА_3 станом на дату відкриття спадщини, а, отже, є такою, що її прийняла.

23.06.2026 суд залучив до участі в справі як правонаступника позивача – ОСОБА_1 , призначив судове засідання на 07.07.2026, задовольнив клопотання представника відповідача про виклик в судове засідання експерта, який проводив додаткову експертизу.

28.09.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 07.10.2026.

Позиція сторони відповідача

Представник відповідача МТСБУ Висоцька Х.О. у відзивах на позов та у судовому засіданні позов не визнала, просила у його задоволенні відмовити в повному обсязі. У разі повного або часткового задоволення позову, просила зменшити розмір витрат на правову допомогу, який є очевидно завищеним. Підтримала клопотання про визнання доказів недопустимими, просила його задовольнити.

Свої заперечення мотивувала тим, що власником пошкодженого автомобіля є ОСОБА_5 , тому ні первісний позивач, ні його правонаступник не мають права вимоги по відшкодуванню шкоди, пов`язаної з пошкодженням такого майна у ДТП. Представник сторони позивача не навів суду доказів на підтвердження існування договірних відносин у первісного позивача та власника автомобіля. Позивач не звертався до МТСБУ з вимогою про страхове відшкодування у річний строк, доказів добросовісної поведінки позивача спрямованої на отримання відшкодування від МТСБУ в матеріалах справи немає, що є єдиною та виключною підставою для можливості стягнення відшкодування зі страховика МТСБУ в разі пропущення строку звернення до нього. Також сума завданої шкоди не підтверджується належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами, а висновок експерта від 12.04.2024 є недопустимим доказом. Просила визнати цей висновок недопустимим доказом, оскільки експертиза проведена з порушенням строку, визначеного Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз (понад 90 календарних днів), експерт не звертався з клопотанням про проведення експертизи в триваліші строки, не повідомляв суд про неможливість проведення експертизи у визначені строки через перебування у відпустці чи тимчасову непрацездатність, а тому зобов`язаний був повернути матеріали справи до суду, проте безпідставно зберігав їх у своєму розпорядженні понад 1 рік. Під час допиту в суді експерт зіслався на особисті питання, що стали підставою тривалого проведення експертизи. Це викликає сумнів у неупередженості експерта, крім того, експертиза була проведена експертом безоплатно, що ставить під сумнів його фінансову та процесуальну незалежність та свідчить про його упередженість. Крім того не має підстав для стягнення штрафних санкцій, оскільки позивач пропустив строк звернення до МТСБУ, а тому у МТСБУ не виникло відповідне зобов`язання, не має визначеного розміру такого зобов`язання та не визначені строки прострочення такого зобов`язання. Підтримала клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що представник позивача не зміг протягом півтора року визначити коло відповідальних осіб у справі, що свідчить про недостатню кількість виділеного часу на роботу по справі, також штрафні санкції розраховані за незрозумілий період, розмір шкоди визначений не вірно, докази на підтвердження вимог не зібрані, а невчасні дії представника позивача привели до втрати позивачем права вимоги до МТСБУ.

Відповідач ОСОБА_2 про дату, час та місце проведення судових засідання повідомлявся на електронну адресу, зазначену ним у його заяві від 21.03.2023, що надійшла до суду поштовим зв`язком. В судові засідання не з`явився, відзиву на позов та заяву про зміну предмета позову не подав.

Встановлені судом фактичні обставини, з посиланням на докази.

11.03.2021 о 10 год 05 хв ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Hyundai Santa Fe», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у с. Михайлючка Шепетівського району Хмельницької області по вул. Залізничній, 12, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки та скоїв зіткнення з автомобілем ГАЗ 31105, реєстраційний номер НОМЕР_2 . В результаті пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Богунського районного суду Житомирської області від 11.03.2021 у справі №295/5142/21 ОСОБА_2 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Транспортний засіб ГАЗ 31105, реєстраційний номер НОМЕР_2 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_5 .

ОСОБА_3 керував вказаним транспортним засобом в т.ч. під час ДТП, яка мала місце 11.03.2021 на відповідній правовій підставі - на підставі реєстраційного документа (свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу), якого йому добровільно передав власник автомобіля

19.10.2021 ОСОБА_3 звернувся до відповідача ТДВ «СК «Кредо», з яким ОСОБА_2 11.03.2021 уклав договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/203108403, з заявою про виплату страхового відшкодування. До заяви долучив копію постанови суду, копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, копію паспорта.

Через відсутність комунікації із страховиком, позивач звернувся до ПП «Експерт-Сервіс-Альфа» з заявою про проведення експертного автотоварознавчого дослідження, яким визначено, що сума відновлювального ремонту автомобіля позивача становить 52663,36 грн та 08.12.2022 звернувся до суду з відповідним позовом до страховика та винуватця ДТП.

Згідно повідомлення представника ТДВ СК «Кредо» у відзиві на позов, яке надійшло до суду 28.12.2022, між ТДВ СК «Кредо» та ОСОБА_2 11.03.2021 укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/203108403. Забезпеченим транспортним засобом за вказаним полісом є автомобіль «Hyundai Santa Fe», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Строк дії полісу з 12.03.2021 по 11.03.2022. На момент ДТП, що мала місце 11.03.2021 автомобіль «Hyundai Santa Fe», реєстраційний номер НОМЕР_1 не був забезпечений за полісом № ЕР/203108403, який почав діяти з 00.00 год 12.03.2021.

19.01.2023 суд за клопотанням представника позивача замінив ТДВ СК «Кредо» на належного відповідача - МТСБУ.

Згідно висновку судової транспортно- товарознавчої експертизи № 106/23 від 12.04.2024 вартість відновлювального ремонту автомобіля ГАЗ 31105, реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 75509,55 грн.

Згідно висновку додаткової судової транспортно-товарознавчої експертизи № 24/25 від 22.01.2026, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля ГАЗ31105, реєстраційний номер НОМЕР_2 внаслідок пошкодження у дорожньо-транспортній пригоді, що мала місце 11.03.2021, без ПДВ складає 39309 грн. Вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, заподіяного власнику автомобіля ГАЗ31105, реєстраційний номер НОМЕР_2 внаслідок пошкодження у дорожньо-транспортній пригоді, що мала місце 11.03.2021, без ПДВ складає 39309 грн.

Застосовані норми права. Мотиви та висновки суду.

Частиною 1 статті 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п.3 ч.2 ст.11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої зазначеної статті).

У частинах першій, другій статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Із положень п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України слідує, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (ДТП) в Україні, має особливий правовий характер, оскільки поєднує норми деліктного права (заподіяння шкоди) та обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (автоцивілки). Основні особливості регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Як передбачено ч.1 ст.979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Отже, предметом договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених цим Законом. Об`єктом страхування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок використання забезпеченого транспортного засобу особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб внаслідок настання страхового випадку.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Закон №1961-ІV). Цей Закон спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Пунктом 2.1 статті 2 Закону №1961-ІV встановлено, що відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону

За змістом ст.3 Закону №1961-ІV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, це шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу (ст.28 Закону № 1961-ІV).

Відповідно до ч.1 ст.990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно ст.6 Закону № 1961-ІV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована.

Відповідно до п.22.1. ст.22 Закону №1961-ІV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно ст.29 Закону №1961-ІV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

МТСБУ є єдиним обов`язковим об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 40 Закону).

МТСБУ відшкодовує шкоду у випадках, чітко передбачених положеннями Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV.

Так, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих здійснює регламентну виплату на умовах, визначених цим Законом, у разі заподіяння шкоди на території України транспортним засобом, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, та майну, яке перебувало в ньому (п.1 ч.1 ст. 43 Закону).

Аналіз правових норм дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки виникають, у тому числі внаслідок правопорушень (деліктів), у зв`язку з чим потерпіла сторона має право вимагати відшкодування завданих збитків, а на правопорушника покладається обов`язок відшкодувати ці збитки.

В деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинний зв`язок між двома першими елементами і вина завдавача шкоди.

За загальним правилом шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела. У разі завдання шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки їх власникам (володільцям) питання про відшкодування шкоди вирішується за принципом вини.

Суб`єктом відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та захисту майнових інтересів страхувальників особи, діяльність яких пов`язана з використанням транспортних засобів, зобов`язані застрахувати свою цивільно-правову відповідальність перед іншими особами на випадок завдання шкоди.

Якщо деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик повинен виплатити потерпілому страхове відшкодування в порядку, передбаченому Законом №1961-ІV.

Суд встановив, що дорожньо-транспортна пригода сталася 11.03.2021 з вини ОСОБА_2 , який, керуючи транспортним засобом порушив Правила дорожнього руху та скоїв зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 керував транспортним засобом автомобілем ГАЗ 31105, реєстраційний номер НОМЕР_2 на відповідній правовій підставі - на підставі реєстраційного документа (свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу), якого йому добровільно передав власник автомобіля ОСОБА_5 .

Щодо доводів представника МТСБУ про те, що у позивача відсутнє право на звернення з цим позовом у справі, оскільки власником автомобіля ГАЗ 31105 є ОСОБА_5 , то суд зазначає таке.

Право на відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичних та юридичних осіб, має власник та/або особи, які мають речове право на чуже майно.

Так, статтею 395 ЦК України визначено види речових прав на чуже майно, до яких належить право володіння та користування (сервітут). За змістом ст.396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України володільцем джерела підвищеної небезпеки є юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Із положень п.1.6 статті 1 Закону №1961-ІV слідує, що власники транспортних засобів юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Згідно з пунктом 2.2. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (в редакції, чинній на час вчинення ДТП) власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України. Спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху (висновок Верховного Суду України в постанові від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14).

Позивач, який правомірно керував транспортним засобом, має право на відшкодування майнової шкоди, заподіяної цьому майну за рахунок страховика (страхової компанії) винної особи, а понад розмір страхового відшкодування, зокрема, франшизи, за рахунок винної особи.

Аналогічного висновку дійшли Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду в постановах від 07 листопада 2018 року у справі № 200/21325/15-ц, від 03 квітня 2019 року в справі №299/2811/16-ц, від 17 жовтня 2019 року у справі № 300/193/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 607/3007/16-ц, Верховний Суд України у постанові від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14, така практика є сталою.

Факт правомірності володіння особою транспортним засобом є достатньою підставою, щоб звернутися за захистом права щодо відшкодування шкоди, заподіяної автомобілю, яким керувала особа під час ДТП.

Аналогічні висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20).

Отже ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом на підставі переданого йому свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, мав речове право на вказаний транспортний засіб та мав право на захист цього речового права внаслідок пошкодження транспортного засобу у ДТП 11.03.2021, шляхом відшкодування шкоди, завданої пошкодженням автомобіля. ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги за законом, вважається такою, що прийняла спадщину після смерті чоловіка, оскільки станом на дату його смерті була зареєстрована та проживала з ним за однією адресою, а тому є правонаступником прав свого чоловіка, в т.ч. на відшкодування шкоди, заподіяної пошкодженням автомобіля.

Постановою Богунського районного суду Житомирської області від 11.03.2021 у справі №295/5142/21 ОСОБА_2 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Суд встановив, що 11.03.2021 о 10 год 05 хв ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Hyundai Santa Fe», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у с. Михайлючка Шепетівського району Хмельницької області по вул. Залізничній, 12, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки та скоїв зіткнення з автомобілем ГАЗ 31105, реєстраційний номер НОМЕР_2 . В результаті пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Громнацький порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху.

Порушення ОСОБА_2 указаних правил дорожнього руху знаходяться у прямому причинному зв`язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди.

Оскільки цивільна-правова відповідальність ОСОБА_2 станом на дату ДТП 11.03.2021 не була застрахована, тому шкода завдана автомобілю внаслідок ДТП підлягає відшкодуванню МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих.

Звертаючись до суду, сторона позивача обґрунтовувала свої вимоги до первісного відповідача ТОВ «СК «Кредо» щодо розміру страхового відшкодування, в т.ч. тим, що витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом автомобіля не перевищують розміру страхової суми (ліміту), передбаченої страховим полісом, а розмір франшизи складає 2500 грн.

Законом №1961-ІV визначено обов`язок особи (водія та власника транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди; власника пошкодженого майна) письмово повідомити страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди та протягом 10 робочих днів з дня такого повідомлення зберігати пошкоджене майно у стані, в якому воно знаходиться після дорожньо-транспортної пригоди, для того, щоб його міг оглянути представник страховика (аварійний комісар або експерт). Це надає можливість страховику перевірити обставини дорожньо-транспортної пригоди власними силами, визначити розмір страхового відшкодування та запобігти необґрунтованій виплаті.

Зібрані докази свідчать про те, що первісний позивач ОСОБА_3 добросовісно вважав, що на час дорожньо-транспортної пригоди 11.03.2021 цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована ТОВ «СК «Кредо» (поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР/2021-8403 від 11.03.2021), тому в межах річного строку подав до страховика письмову заяву про страхове відшкодування, проте через відсутність комунікації зі страховиком, звернуся до суду з відповідним позовом до страховика та винуватця ДТП. Саме під час підготовчого засідання було встановлено, що ТОВ «СК «Кредо» є неналежним відповідачем, оскільки поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР/2021-8403, був укладений із ОСОБА_2 11.03.2021, проте строк дії полісу з 12.03.2021 по 11.03.2022.

Твердження представника МТСБУ про те, що позивач втратив право вимоги до МТСБУ, оскільки пропустив річний строк звернення до МТСБУ з заявою про страхове відшкодування, суд відхиляє з огляду на таке.

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання чи обов`язкове попереднє звернення потерпілого у випадках, передбачених законом, до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування та чи виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування в межах річного строку, підтримала власний правовий висновок щодо порядку отримання потерпілим страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, визначивши, що попереднє звернення потерпілого у випадках, передбачених законом, до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування не є обов`язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування в межах річного строку.

Отже первісний позивач ОСОБА_3 виконав покладений на нього законодавством обов`язок щодо повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду у визначені Законом строки, та через відсутність комунікації зі страховиком звернувся безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування в межах річного строку, та дізнавшись про те, що страховий поліс винуватця ДТП був укладений у день дорожньо-транспортної пригоди 11.03.2021, зі строком дії з 00.00 год 12.03.2021, добросовісно виконав свій процесуальний обов`язок та через представника подав заяву про заміну первісного відповідача на належного, а тому дотримався встановленого строку звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди внаслідок ДТП.

У разі пошкодження транспортного засобу під час дорожньо-транспортної пригоди потерпілому відшкодовуються витрати, пов`язані з його відновлювальним ремонтом з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Після проведення судової автотоварознавчої експертизи, позивач у заяві про зміну предмета позову від 31.05.2024 просив стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на його користь 75509,55 грн матеріального шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, 20757,08 грн інфляційних втрат, 2488,71 грн, що становить 3% річних за користування грошовими коштами, а всього 98755,34 грн. Стягнути з ОСОБА_2 франшизу у розмірі 2500 грн, стягнути солідарно з відповідачів судові витрати.

Згідно висновку експерта №24/25 від 22.01.2026 вартість матеріального збитку, завданого пошкодженням автомобіля ГАЗ 31105, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у дорожньо-транспортній пригоді, що мала місце 11.03.2021, без ПДВ та вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, без ПДВ складає 39309 грн 95 коп.

Клопотання представника МТСБУ про визнання цього висновку експерта недопустимим доказом не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до положення ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування ( ст. 78 ЦПК)

Допустимість доказів має загальний та спеціальний характер. Загальний характер полягає у тому, що незалежно від категорії справ слід дотримувати вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування, з додержанням порядку збирання, подання та дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

Доводи представника МТСБУ відносно того, що експерт при проведенні експертизи порушив встановлений строк проведення експертизи (який не повинен порушувати 90 днів) та не звертався до суду з клопотанням про проведення експертизи у триваліші строки, а також провів експертизу безоплатно, не впливають допустимість висновку експерта як доказу.

Так цей висновок складений судовим експертом, який має вищу технічну освіту, кваліфікацію судового експерта-автотоварознавця (свідоцтво №511, видане Міністерством Юстиції України 22.04.2008), має стаж експертної роботи з 1996 року та стаж роботи за фахом з 1994 року. Експерт повідомлений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. В судовому засіданні не встановлено, що висновок експерта отриманий внаслідок істотного порушення прав і свобод людини або з порушенням встановленого законом порядку. Так експертиза призначалася за ухвалою суду, суд передав експертній установи матеріали справи засобами поштового зв`язку, тобто через офіційні канали, експерт склав письмовий висновок та повернув його суду. Суд зауважує, що хоча експертне дослідження проведене з порушенням строку, встановленого Інструкцією, що привело до затягування розгляду справи по суті, проте таке порушення саме по собі не може бути підставою для визнання висновку експерта недопустимим доказом. Також не є підставою для визнання висновку експерта недопустимим доказом факт безоплатного надання послуги зі складання висновку експерта. Так, допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_6 суду пояснив, що надав таку послугу безкоштовно з огляду на те, що безпідставно (з особистих причин) затягнув тривалість експертного дослідження та складання письмового висновку, що не вплинуло на його результати.

Суд також зазначає, що сторона відповідача не надала суду іншого висновку експерта у спростування доказів того, що відновлюваний ремонт автомобіля є меншим ніж зазначено у висновку експерта, у тому числі не заявляла про призначення експертизи.

За таких обставин, висновок експерта №24/25 від 22.01.2026 є об`єктивним доказом вартості відновлювального ремонту автомобіля ГАЗ 31105, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнту його фізичного зносу, за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування розміру завданої шкоди.

Суд зазначає, що речове право на чуже майно, як і право власності, є абсолютним правом. Речові права на чуже майно мають бути захищені від будь-яких правопорушень з боку третіх осіб.

Право на звернення до суду гарантується законом і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право порушується, не визнається або оспорюється, водночас порушене право має бути захищене у спосіб, який установлений законом.

На час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 був законним володільцем і правомірним користувачем автомобіля, у зв`язку з чим його правонаступник ОСОБА_1 має право на відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок пошкодження цього автомобіля.

Тому вимоги про стягнення матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди підлягають частковому задоволенню в розмірі 39309 грн 95 коп.

Відповідно до ст.992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Згідно п.36.5 ст.36 Закону №1961-ІV за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика особі, яка має право на таке відшкодування сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 452/3519/15 (провадження № 61-14973св18) зазначено, що: правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2020 року у справі № 758/16044/16-ц (провадження № 61-913св17) вказано, що: при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входить до складу грошового зобов`язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Крім того, у пункті 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Суд зазначає, що у МТСБУ зобов`язання з виплати регламентної виплати виникне на підставі судового рішення, оскільки позивач не звертався до МТСБУ з відповідною заявою у порядку визначеному Законом, а пред`явив відповідну вимогу у провадженні, відкритому за його позовом до ТОВ «СК «Кредо» та ОСОБА_2 .

Отже, у МТСБУ не виникло обов`язку сплатити неустойку за несплату страхової виплати, визначену законом, також бюро не несе відповідальність за частиною 2 статті 625 ЦК України, що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, зробленим в постанові від 19 липня 2023 року у справі № 910/16820/21.

З огляду на викладене позовні вимоги про стягнення 20757,08 грн інфляційних втрат та 2488,71 грн, що становить 3% річних за користування грошовими коштами не підлягають задоволенню.

Також не підлягають задоволенню вимоги про стягнення з ОСОБА_2 франшизи в розмірі 2500 грн.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнову шкоду, завдану неправомірними діями, відшкодовує в повному обсязі особа, яка її заподіяла. Оскільки страхова компанія не сплачує суму франшизи згідно з договором ОСЦПВ, цю різницю потерпілий має право вимагати безпосередньо з винуватця ДТП. Тобто франшиза - це частина збитку, яку страхувальник оплачує самостійно. Оскільки станом на дату ДТП ОСОБА_2 не мав чинного договору ОСЦПВ, підстави для стягнення з нього франшизи відсутні.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Згідно ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п.1.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивач звернувся до суду з вимогою майнового характеру, яка з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 31.05.2024, в загальній сумі становить 101255,34 грн (98755,34 грн +2500), розмір судового збору складає 1012,55 грн. Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір в розмірі 992,40 грн. Змінивши предмет позову, позивач мав доплатити судовий збір у розмірі 20 грн 15 коп.

Суд частково задовольнив позовну вимогу про стягнення страхового відшкодування в сумі 39309, 95 грн, в решті вимог – відмовив..

Отже, суд задовольнив позовні вимоги до МТСБУ на 38,82% (39309,95:101255,34х100%) та повністю відмовив у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 .

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з МТСБУ пропорційно розміру задоволених вимог: на користь позивачки в розмірі 372 грн 92 коп. (1012,55грн:100х38.82%=393,07грн - 20,15 грн), на користь держави в розмірі 20,15 грн.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, в т.ч. належать витрати: на професійну правничу допомогу, витрати сторін та їх представників, що пов`язані з явкою до суду.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Положення частин першої та другої статті 141 ЦПК України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя N R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону №5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Доказами в цивільному у судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Витрати сторони позивача на правову допомогу згідно розрахунку становлять 25000 грн.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення витрат на правову допомогу, а саме: представником позивача складені відповідні процесуальні документи, клопотання, позовна заява з додатками, участь у судових засіданнях.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України витрати на правову допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 9705 грн (25000:100х38,82%)

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 81, 141-142, 263-265, 268, 273, 280-284, 289 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 39309 (тридцять дев`ять тисяч триста дев`ять) гривень 95 копійок регламентної виплати за шкоду, завдану в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь держави 20 (двадцять) гривень 15 копійок судового збору.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 372 (триста сімдесят дві) гривні 92 копійки витрат по сплаті судового збору, 9705 (дев`ять тисяч сімсот п`ять) гривень витрат на правничу допомогу, а всього 10077 гривень 92 копійки.

Решту судових витрат на правову допомогу та сплату судового збору покласти на позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Хмельницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає в АДРЕСА_1 .

відповідач – Моторно (транспортне) страхове бюро України, адреса: 02653, м. Київ Русанівський бульвар, 8, код ЄДРПОУ 21647131,

відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення виготовлено 07.10.2026.

Суддя: Неоніла БЕРЕЗЮК