Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №686/27530/26 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/27530/26

Провадження № 2-адр/686/11/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

07 жовтня 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

в складі: головуючого – судді Стефанишина С.Л.,

за участю секретаря судового засідання – Мороза А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Хмельницького заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Гільовського Олега Ігоровича про стягнення витрат на правничу допомогу,

встановив:

28.09.2026 року представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Гільовський Олег Ігорович подав до суду заяву про стягнення витрат на правничу допомогу у справі №686/27530/26, у якій просить включити до складу судових витрат витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 12000 грн. згідно договору від 04.09.2026 року та здійснити розподіл вказаних витрат відповідно до вимог процесуального закону.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, що не перешкоджає її розгляду.

Вивчивши матеріали заяви, суд приходить до висновку, що подана заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22.09.2026 року позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення було задоволено та скасовано постанову №13359 від 05.07.2026 р. у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майор юстиції ОСОБА_2 , стягнуто судовий збір.

04.09.2026 року між адвокатом Гільовським О.І. та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правничої допомоги, за умовами якого розмір гонорару адвоката є фіксованим та становить 12000 грн.

Також, 25.09.2026 року складено акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), згідно якого вартість фіксованого гонорару складає 12000 грн.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасника справи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно положення ч. 1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до' її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з, умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У відповідності до вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №300/941/19 та від 31.03.2020 у справі №726/549/19.

Постановою Верховного Суду (Касаційного адміністративного суду) від 21.01.2021 року у справі №280/2635/20 вказано, що відшкодуванню підлягають витрати на професійну правничу допомогу, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено. Аналогічний висновок міститься в постанові об`єднаної палати Верховного Суду (Касаційного господарського суду) від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, понесених ОСОБА_1 , суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати ВСУ від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та додатковій постанові Великої Палати ВСУ від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заяваN19336/04) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (п.268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд вважає, що заявлений розмір судових витрат на загальну суму 12 000 грн. є значно завищеним та не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

З урахуванням наведених норм права, конкретних обставин справи, розумності їхнього розміру, принципу співмірності судових витрат, розміру наданої правової допомоги, складністю справи та виконаними адвокатом послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання робіт з надання правової допомоги, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову і значенням справи для сторін, результатами розгляду справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Гільовського Олега Ігоровича про стягнення витрат на правничу допомогу у справі №686/27530/26 витрат та стягнення з відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

В задоволенні решти вимог заяви, слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 132, 139, 241, 252 КАС України, суд

ухвалив:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Гільовського Олега Ігоровича про стягнення витрат на правничу допомогу – задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 2000 грн.

В задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду складено 07.10.2026 року.

Суддя Сергій Стефанишин