Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №680/662/26 — Новоушицький районний суд Хмельницької області

НОВОУШИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 680/662/26

2/680/616/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року селище Нова Ушиця

Новоушицький районний суд Хмельницької області в складі судді Олійник А.О.,

з участю секретаря судового засідання Максимчука С.М.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

установив:

Зміст позовних вимог та позиції учасників справи

У серпні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі – ТОВ «Діджи Фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 23 червня 2024 року між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Клай Інвест» (далі – ТОВ «Клай Інвест») був укладений кредитний договір № 260987, відповідно до якого відповідачу було надано кредитні кошти у розмірі 4 000 грн, а остання зобов`язалася повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в терміни визначені у договорі та комісію.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, шляхом перерахунку на його банківську карту.

23 грудня 2024 року між ТОВ «Клай Інвест» (до зміни найменування ТОВ «Займер») та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 23122024/1, відповідно до умов якого ТОВ «Клай Інвест» передав ТОВ «Діджи Фінанс» за плату, а ТОВ «Діджи Фінанс» прийняло належні ТОВ «Клай Інвест» права грошової вимоги, в тому числі щодо відповідача ОСОБА_1 .

Відповідно до умов договору факторингу № 23122024/1 від 23 грудня 2024 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №260987 у розмірі 16 780,80 грн, з яких: 4 000 грн – заборгованість за тілом кредиту, 3 780,80 грн – заборгованість за відсотками, 1 000 грн – заборгованість за комісією, 8 000 грн - заборгованість за пенею.

З урахуванням викладеного, позивач просив стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, а також судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

Представник позивача ТОВ «Діджи Фінанс» у судове засідання не з`явився, серед іншого в позовній заяві вказав про розгляд справи без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні факт укладення договору та отримання кредитних коштів визнала. Зазначила про скрутне матеріальне становище, наявність на утриманні хворої дитини та неможливість у зв`язку із цим працевлаштуватись. Просила суд зменшити витрати на правничу допомогу.

Процесуальні дії у справі

20 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

15 вересня 2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, розгляд справи відкладено.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

23 червня 2024 року між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 260987 (далі -Договір), який останньою підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором (KL9750), відповідно до умов якого товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 4000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором (п.1.1 Договору) (арк. спр. 10-14, 19).

Кредит надається строком на 90 днів, тобто до 20.09.2024 (п.1.2 Договору).

За користування кредитом клієнт сплачує товариству 445,30 % річних від суми кредиту в розрахунку 1,22 % (процентів) на добу (п. 1.3 Договору).

Денна процентна ставка за договором становить 1,50 % (п.3.5 Договору).

За послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує товариству 25% від суми фінансового кредиту (п.1.4 Договору).

Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки № НОМЕР_1 (п. 1.5, розділ 9 договору).

У разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п.1.2. договору зобов`язаний виплатити товариству пеню в розмірі 5 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов цього договору, починаючи з першого дня прострочення (п. 5.3 Договору).

Додатком №1 до договору про надання фінансового кредиту № 260987 сторонами встановлено графік платежів за договором (арк. спр.15).

Даними відповіді АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» від 15 вересня 2026 року, випискою про рух коштів, повідомленням ТОВ «ПрофітГід» підтверджується, що на ім`я ОСОБА_1 у банку емітовано карту № НОМЕР_1 на яку 23 червня 2024 року зарахований платіж у розмірі 4 000 грн (арк. спр.20, 58-59).

23 грудня 2024 року між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №2312024/1, відповідно до умов якого від ТОВ «Клай Інвест» до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №260987 на загальну суму 16 780,80 грн, що підтверджується договором, витягом з реєстру боржників, актом приймання – передачі реєстру прав вимоги, платіжними інструкціями (арк.спр.27-28, 31, 29,32-33).

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права

Стосовно правонаступництва за зобов`язаннями.

Згідно з статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 1077 ЦК України (у редакції чинній на момент укладення договору факторингу) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт переходу права грошової вимоги від первісного кредитора до позивача ТОВ «Діджи Фінанс» за кредитним договором №260987 від 23 червня 2024 року, укладеними між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 .

Стосовно стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до частин першої, третьої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Суд установив, що кредитні кошти відповідач отримав на споживчі цілі у зв`язку із чим на правовідносини, які виникли між сторонами поширюється дія Закону України «Про споживче кредитування».

За змістом п. 4 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, нормами Закону України «Про споживче кредитування» кредитору надано право встановлювати в договорі умову щодо комісії пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, а також відносити плату за такі послуги до загальних витрат за споживчим кредитом.

Суд установив, що між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Клай Інвест» було укладено договір про надання фінансового кредиту № 260987 від 23 червня 2024 року.

Вказаний договір укладений в електронній формі та підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем - KL9750), що цілком відповідає положенням наведених вище норм закону, який є вбудованими в електронний договір, тобто факт його використання є очевидним, а зміст договору є зафіксованим (ч. 1 ст.207 ЦК України).

Кредитні кошти у розмірі 4 000 грн були перераховані відповідачу ОСОБА_1 на її банківський рахунок № НОМЕР_1 , що підтверджуються довідкою ТОВ «ПрофітГід», повідомленням АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» та випискою про рух коштів по карті ОСОБА_1 .

Отже, факт укладення кредитного договору в електронній формі та отримання відповідачем ОСОБА_1 коштів від первісного кредитора ТОВ «Клай Інвест» суд вважає доведеним та він визнається відповідачем.

У подальшому позивач ТОВ «Діджи Фінанс» набув права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором.

Відповідач ОСОБА_1 порушила зобов`язання за кредитним договором, оскільки не повернула отримані кредитні кошти, проценти за користування кредитом ні первісному кредитору, ні позивачу.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, прострочена заборгованість відповідача становить 16 780,80 грн, з яких: 4 000 грн – заборгованість за тілом кредиту, 3 780,80 грн – заборгованість за відсотками, 1 000 грн – заборгованість за комісією, 8 000 грн - заборгованість за пенею (арк.спр.16-17).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, яка набрала чинності 24 грудня 2023 року згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Законом України № 3498-IX було впроваджено перехідний період тривалістю 240 днів і передбачено поетапне зниження максимальної денної процентної ставки. Перший етап (з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року): протягом перших 120 днів після набрання чинності законом максимальна денна процентна ставка для договорів, які укладені в цей період, не могла перевищувати 2,5 %. Другий етап (з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року): наступні 120 днів характеризувалися подальшим обмеженням ставки — максимальна денна процентна ставка для договорів, які були укладені в цей період, була знижена до рівня 1,5 %. Третій етап (з 20 серпня 2024 року): після завершення 240-денного перехідного періоду максимальна денна процентна ставка для договорів про споживчий кредит не може перевищувати 1,0 % (постанова ОП ВС від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23).

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (абзац 1 частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»). Законодавець для дотримання правила про максимальний розмір денної процентної ставки передбачив нікчемність умови договору про споживчий кредит.

Договір про надання фінансового кредиту № 260987 укладений 23 червня 2024 року, строком дії до 20 вересня 2024 року.

Денна процентна ставка за договором із врахуванням комісії становить 1,50 %. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 445,30 % річних від суми кредиту в розрахунку 1,22 % (процентів) на добу (п. 1.3 Договору).

Відповідно, визначена умова Договору про розмір денної процентної ставки - 1,50% з 20 серпня 2024 року не відповідає п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», а відтак є нікчемною відповідно до абзацу 1 частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином розрахунок заборгованості за відсотками за договором про надання споживчого кредиту з 23 червня 2024 року до 19 серпня 2024 року необхідно проводити з урахуванням визначеної у договорі процентної ставки - 1,22% денних, а з 20 серпня 2024 року до 20 вересня 2024 року із урахуванням максимальної денної процентної ставки 1%.

За таких обставин суд, реалізуючи свій процесуальний обов`язок, уважає за необхідне навести власний розрахунок заборгованості за процентами.

Заборгованість за процентами за період з 23.06.2024 – 19.08.2024 становить 2 830,40 грн (4000 тіло х 1,22% = 48,80 х 58 днів = 2 830,40).

Заборгованість за процентами за період з 20.08.2024 – 20.09.2024 (межі строку договору) становить = 1 280 грн (4000 тіло х 1% = 40 х 32 дні = 1 280).

Загальний розмір заборгованості за процентами станом на 20 вересня 2024 року становить 4 110,40 грн.

Однак позивач просить стягнути з відповідача 3 780,80 грн процентів за користування кредитом.

Суд розглядає справу виключно в межах заявлених вимог.

Оскільки відповідач свої зобов`язання за договором не виконала, не повернула кредитору отримані кредитні кошти у розмірі 4000 грн, проценти за користування ними у розмірі 3 780,80 грн, комісію у розмірі 1000 грн, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість договором у загальному розмірі 8 780,80 грн, вказана заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Розмір вказаної заборгованості за кредитним договором відповідач не спростувала, власного контррозрахунку, доказів про належне виконання умов кредитного договору не надала.

Водночас позовні вимоги про стягнення заборгованості за пенею в розмірі 8 000 грн, суд вважає безпідставними та їх не задовольняє з наступних підстав.

Положення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заборгованість за неустойкою в розмірі 8 000 грн підлягає списанню позикодавцем в силу вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому відсутні підстави для її стягнення з відповідача.

З огляду на викладене суд вважає, що позов є частково обґрунтованим, позовні вимоги частково доведеними, а тому з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 8 780,80 грн.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову – на відповідача.

Частинами першою-п`ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн та судового збору, сплаченого за подання позовної заяви в розмірі 2662,40 грн.

Позивачем ТОВ «Діджи Фінанс» в особі директора Романенка М.Е. 01 червня 2026 року укладено договір про надання правової допомоги № 42649746/02 з адвокатом (ФОП) Білецьким Б.М., а згодом додаткову угоду до нього від 21 липня 2026 року, якою зокрема доповнено розділ 1, яким узгоджено, що адвокат зобов`язується здійснити представництво та захист інтересів клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості із ОСОБА_1 (арк. спр.35-36,40).

Відповідно до акту надання послуг та опису виконаних робіт від 21 липня 2026 року згідно з Договором №42649746/02 від 01 червня 2026 року, ОСОБА_2 надав клієнтові ТОВ «Діджи Фінанс» послуги, пов`язані із письмовою консультацією клієнта, правовим аналізом спірних правовідносин та наданням правових рекомендацій, складанням позовної заяви, формуванням додатків до позову, на що витрачено 6 годин. Вартість послуг - 6 000 гривень (арк. спр.38,39).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі N 904/1907/15).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року N 922/1964/21).

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 5.44 постанови від 12 травня 2020 у справі N 904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Суд враховує, що справа є малозначною, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими та фактично шаблонними, а обсяг наданих доказів є невеликим, участі в судових засіданнях представник не брав, правова допомога полягала у підготовці та поданні до суду позовної заяви, а тому з урахуванням клопотання відповідача, суд вважає, що наявні підстави для зменшення витрат на професійну правничу допомогу позивача, які підлягають розподілу до 4 000,00 грн.

Саме такий розмір витрат є розумним, співмірним з ціною позову та виконаною адвокатом роботою у цій справі згідно з актом про надання юридичної допомоги.

Оскільки позовна заява подана в електронній формі, що є підставою для застосування коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, з урахуванням ціни позову (16 780,80 грн) та часткового задоволення позову (8 780,80 грн х 100 : 16 780,80 = 52,32%), відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 1 392,96 грн (3 328 х 0,8=2 662,40 х 52,32%=1 392,96) та 2 092,80 грн витрат на професійну правничу допомогу (4 000 : 100 х 52,32%= 2 092,80).

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265, 273 ЦПК України, суд

ухвалив:

Частково задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 260987 від 23 червня 2024 року в розмірі 8 780 (вісім тисяч сімсот вісімдесят) гривень 80 коп, з яких: 4 000 грн – заборгованість за тілом кредиту, 3 780,80 грн – заборгованість за процентами, 1 000 грн - заборгованість за комісією.

В решті позову – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 2 092 (дві тисячі дев`яносто дві) гривні 80 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 1 392 (одну тисячу триста дев`яносто дві) гривні 96 коп. сплаченого судового збору, а всього - 3 485 (три тисячі чотириста вісімдесят дев`ять) гривень 76 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, м. Бровари, Київська область, код ЄДРПОУ - 42649746.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .

Суддя А. О. Олійник