Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №607/12975/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.10.2026 Справа №607/12975/26 Провадження №3/607/3941/2026

м. Тернопіль

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Гуменний П.П., розглянувши матеріали, які надійшли з Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

за участю: захисника Магдич О.О., -

ВСТАНОВИВ:

08.06.2026 близько 22:15, ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного та економічного характеру стосовно своєї сестри ОСОБА_2 , а саме: висловлював словесні образи, чинив психологічний тиск, вимагав грошові кошти, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої.

У судове засідання особа, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.

Про причини неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи не подав, що відповідно до положень ст.268 КУпАП не перешкоджає її розгляду.

Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності адвокат Магдич О.О. у судовому засіданні просила закрити провадження у адміністративній справі, за відсутності події та складу вказаного адміністративного правопорушення.

Окрім того, на адресу суду надійшло клопотання потерпілої ОСОБА_2 про закриття справи стосовно ОСОБА_1 , у якому вона просила звільнити останнього від відповідальності, за малозначності правопорушення.

В обґрунтування вказаного клопотання потерпіла зазначила, що вона досягла примирення з ОСОБА_1 та на даний час він не становить небезпеки для неї та суспільної небезпеки також.

Заслухавши думку захисника, дослідивши адміністративні матеріали, клопотання про закриття провадження, оцінюючи зібрані по справі докази в їх повній сукупності, приходжу до наступного висновку.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Разом із тим, у примітці до вказаної статті зазначено, що положення цієї статті не застосовуються до правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 121, частиною п`ятою статті 122, статтями 122-2, 122-4, частиною третьою статті 123, частинами другою - п`ятою статті 126, статтями 130, 161-1 і 173-2 цього Кодексу.

Таким чином, у даному випадку суд позбавлений можливості звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за малозначністю правопорушення, та закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за ознаками ст. 173-2 КУпАП.

Верховний Суд звернув увагу, що домашнє насильство є системою взаємопов`язаних дій, які полягають у вчиненні фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров`я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.

Домашнє насильство має місце тоді, коли діяння фізичного, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою фактичне настання фізичної або психологічної шкоди.

У тому випадку, коли дії кривдника спрямовані на обмеження волевиявлення особи, або якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи, зазначені дії становлять собою об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП.

Крім того, згідно ч.3 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтями 173-2 і 173-6 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня вчинення відповідного правопорушення.

За таких обставин приходжу до висновку, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП і його вина доводиться матеріалами справи, дослідженими в судовому засіданні, а саме: даними, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №033001 від 08.06.2026; даними витягу із підсистеми «Адмінпрактика» від 09.06.2026; даними протоколу прийняття заяви у ОСОБА_2 від 08.06.2026; письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 08.06.2026; письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 08.06.2026; копією термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА №654830 від 08.06.2026, винесеного стосовно ОСОБА_1 строком на 5 діб; копією форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, складених стосовно ОСОБА_1 .

Таким чином, суд відхиляє доводи захисника щодо необхідності закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, оскільки за результатами розгляду справи судом встановлено наявність події адміністративного правопорушення та доведеність у діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею КУпАП.

Тому, вважаю що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, а саме – вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) психологічного та економічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої, а тому його слід притягнути до адміністративної відповідальності та накласти адміністративне стягнення.

За встановлених обставинах при накладенні адміністративного стягнення, беручи до уваги характер вчиненого правопорушення, обставини справи, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, вважаю, що ОСОБА_1 слід притягнути до адміністративної відповідальності, наклавши на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Вирішуючи питання щодо направлення ОСОБА_1 на проходження програми для кривдників в порядку, передбаченому статтею 39-1 КУпАП та Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», враховую, що особа вперше притягується до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим не вбачаю за необхідне направляти ОСОБА_1 на проходження відповідної програми.

Згідно ст.40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню з особи, на яку накладено стягнення. Тому, у відповідності до п.5 ст.4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 33, 39-1, 40-1, 173-2, 251, 252, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя –

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 (двадцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень.

Штраф має бути сплачений ОСОБА_1 не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У випадку несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_1 стягується подвійний штраф в розмірі 40 (сорока) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок в дохід держави.

Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом звернення до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 Кодексу України про адміністративні правопорушення перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Суддя П.П. Гуменний