Вирок від 06 жовтня 2026 р. у справі №607/18738/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2026 Справа №607/18738/26 Провадження №1-кп/607/1860/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря ОСОБА_2 , за участю сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , потерпілого ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальне провадження №12026211040001104 про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тернопіль, українця, громадянина України, з вищою освітою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КК України;

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Норільськ, з базовою середньою освітою, ФОП, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КК України,-

в с т а н о в и в :

26.07.2026 близько 21:00 год. у ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , які перебували поблизу магазину «Спар» на бульварі Т. Шевченка, 19 у м. Тернопіль, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин із ОСОБА_6 , винник злочинний умисел, спрямований на завдання ОСОБА_6 фізичного болю без спричинення тілесних ушкоджень.

Реалізовуючи свій спільний протиправний умисел, 26.07.2026 близько 21:00 год., ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , перебуваючи на бульварі Тараса Шевченка, 19 в м. Тернопіль, поблизу магазину «Спар», на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин із ОСОБА_6 , діючи умисно, спільно, групою осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою заподіяння фізичного болю потерпілому ОСОБА_6 , почали наносити удари в різні ділянки тіла ОСОБА_6 , чим спричинили йому фізичний біль без спричинення тілесних ушкоджень.

ОСОБА_4 діючи спільно із ОСОБА_5 , наніс декілька ударів ОСОБА_6 , а саме правою ногою наніс удар в ділянку попереку, лівою рукою наніс удар в ділянку голови, правою ногою наніс удар в ділянку спини потерпілого, в свою чергу ОСОБА_5 лівою ногою наніс удар в ділянку спини, правою рукою наніс удар в ділянку голови, лівою ногою наніс удар в ділянку спини ОСОБА_6 , тим самим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 спільними умисними діями заподіяли ОСОБА_6 фізичний біль без спричинення тілесних ушкоджень.

ОСОБА_5 діючи спільно із ОСОБА_4 , наніс декілька ударів ОСОБА_6 , а саме лівою ногою наніс удар в ділянку спини, правою рукою наніс удар в ділянку голови, лівою ногою наніс удар в ділянку спини потерпілого, в свою чергу ОСОБА_4 правою ногою наніс удар в ділянку попереку, лівою рукою наніс удар в ділянку голови, правою ногою наніс удар в ділянку спини ОСОБА_6 , тим самим ОСОБА_5 та ОСОБА_4 спільними умисними діями заподіяли ОСОБА_6 фізичний біль без спричинення тілесних ушкоджень.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КК України, визнав повністю та суду пояснив, що 26.07.2026 близько 21:00 год. поблизу магазину «Спар» на бульварі Тараса Шевченка, 19 у м. Тернополі, під час конфлікту з ОСОБА_6 він спільно з ОСОБА_5 наніс останньому декілька ударів у різні ділянки тіла, спричинивши фізичний біль без заподіяння тілесних ушкоджень.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КК України, визнав повністю та пояснив, що 26.07.2026 близько 21:00 год. поблизу магазину «Спар» на бульварі Тараса Шевченка, 19 у м. Тернополі, під час конфлікту з ОСОБА_6 він спільно з ОСОБА_4 наніс останньому декілька ударів у різні ділянки тіла, спричинивши фізичний біль без заподіяння тілесних ушкоджень.

Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнавши свою вину у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.126 КК України, за обставин, викладених у обвинувальному акті, повністю погодилися зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовилися від їх дослідження під час судового розгляду.

Суд, з`ясувавши думку учасників кримінального провадження щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з`ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачені та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч.2 ст.126 КК України, тобто умисне завдання побоїв, які завдали фізичного болю потерпілому і не спричинили тілесні ушкодження, вчинені групою осіб, та про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч.2 ст.126 КК України, тобто умисне завдання побоїв, які завдали фізичного болю потерпілому і не спричинили тілесні ушкодження, вчинені групою осіб.

Призначаючи покарання обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, фактичні обставини кримінального провадження, особу винних, їхній молодий вік, свого негативного ставлення до вчиненого та мотивів вчинення, раніше не судимих, щиро розкаялися у скоєному, добровільно відшкодувала потерпілому заподіяну шкоду, що є обставинами, які пом`якшують покарання. Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено. При цьому суд при призначенні покарання керується вимогами передбаченими ч.1 ст.69 КК України, згідно якої за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. Враховуючи викладене, суд за наявності вищевказаних обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, при визначенні міри покарання за ч.2 ст.126 КК України, вважає за можливе застосувати ст.69 КК України та перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції частини статті обвинувачення та визначеного ст.53 КК України, у виді штрафів в дохід держави.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.370,374 КПК України, Суд,–

з а с у д и в :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КК України, та призначити йому покарання, із застосуванням ст.69 КК України, у виді штрафу в дохід держави у розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить одну тисячу сімсот гривень.

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КК України, та призначити йому покарання, із застосуванням ст.69 КК України, у виді штрафу в дохід держави у розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить одну тисячу сімсот гривень.

На вирок суду може бути подано апеляційну скаргу до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддяОСОБА_1