Вирок від 04 жовтня 2026 р. у справі №607/12357/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2026 Справа №607/12357/26 Провадження №1-кп/607/1581/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря с/з ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника-адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за №12026211040000582 від 15.04.2026 року про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с.Лошнів, Тернопільського району, Тернопільської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, не депутата, працюючого у ТОВ «Терком Констракшн» (ЄДРПОУ 45407155) на посаді підсобного робітника, раніше не судимого, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

1. Встановлені судом обставини кримінального правопорушення.

13.03.2026 року, близько 17:40год., водій ОСОБА_4 , керував технічно-справним автомобілем Volkswagen Passat, p.н. НОМЕР_1 та рухався лівою смугою руху вул. Микулинецька, що у м.Тернопіль, в напрямку смт. Велика Березовиця, Тернопільського району, Тернопільської області, із швидкістю 60 км/год., чим порушив вимоги п.п.12.4,12.9 (б) Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами та доповненнями (далі - ПДР України)

Під час руху водій ОСОБА_4 не був достатньо уважним та не стежив належно за дорожньою обстановкою, щоб мати змогу своєчасно реагувати на її зміну та не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху, не обрав безпечної та дозволеної на даній ділянці автодороги швидкості руху, чим порушив вимоги пунктів: 1.5 ч.1, 1.10, (в частині визначення понять: «безпечна швидкість», «дорожні умови», «дорожня обстановка», і виконання їх вимог), 2.3 (б, д), ПДР України, а також вимоги, які наведені у абзацах 1, 2 частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» (№3353-XІІ від 30 червня 1993року) із змінами та доповненнями, які зобов`язували його не створювати загрозу безпеці дорожнього руху, небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

В цей час, із прилеглої території будинку №114, що по вул.Микулинецька в м. Тернопіль, рухався, справа-наліво відносно напрямку руху автомобіля Volkswagen Passat, p.н. НОМЕР_1 , технічно-справний автомобіль Opel Astra, р.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_6 , який виїхав на смугу руху автомобіля Volkswagen Passat, p.н. НОМЕР_1 , маючи на меті виконати поворот ліворуч до вул.Торговиця.

В свою чергу, водій ОСОБА_4 реагуючи на небезпеку, застосував екстрене гальмування, намагаючись уникнути зіткнення із автомобілем Opel Astra, p.н. НОМЕР_2 , однак не зміг уникнути зіткнення, оскільки в даній дорожній ситуації не мав технічної можливості шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування зупинити керований ним транспортний засіб до місця зіткнення і тим самим уникнути його, хоча мав таку можливість при умові руху його автомобіля із максимально дозволеною швидкістю наданій ділянці дороги - 50 км/год.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди малолітні пасажири автомобіля Opel Astra p.н. НОМЕР_2 - ОСОБА_7 , отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у виді переломів склепіння черепа (лобової та лівої тім`яної кісток) з крововиливами над тверду мозкову оболонку лобової і тім`яної часток ліво правої півкулі головного мозку та забиттям його речовини (за клінічною класифікацією тяжкого ступеня), яка супроводжувалась набряком головного мозку i цебральною комою; відмічено «деформація черепа в лівій тім`яній ділянці за рахунок набряку», які належать до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння - п.п.2.1.2, 2.1.3 (б,в) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (МОЗ України, Київ, 1995), а також ОСОБА_8 отримав тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому тіла правої ключиці в середній третині з незначним зміщенням відламків, яке у своєму клінічному перебігу супроводжується тривалим (більш 21 дня) розладом здоров`я і за цією ознакою належить до тілесного ушкодження середньої тяжкості (п.п.2.2.1 i 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (МОЗ України, Київ, 1995).

Тим самим, дії водія ОСОБА_4 не відповідали вимогам п.п.12.4,12.9 (б) ПДР України і вказані невідповідності перебувають у причинному зв`язку з настанням ДТП та заподіянням середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8 та тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 .

За таких обставин, вказаними діями, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху собою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

2. Висловлена обвинуваченим ОСОБА_4 безпосередньо у судовому засіданні позиція з приводу пред`явленого йому обвинувачення у даному кримінальному провадженні.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, визнав повністю, за викладених в обвинувальному акті обставин, щиро розкаявся, і просив суворо його не карати, та не позбавляти права керування транспортними засобами, врахувавши, що транспортний засіб використовує для виконання своїх трудових обов`язків, а також для відвідування батька, який проживає сам, хворіє та потребує допомоги.

3. Вирішення питання щодо проведення судового розгляду кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України у відповідності до приписів ч.3 ст.349 КПК України. Висновки суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 , визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за обставин, викладених в обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ст.349 КПК України, провів судовий розгляд даного провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.2 ст.286 КК України, щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч.3 ст.349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому суд з`ясував правильність розуміння учасниками судового процесу змісту цих обставин, з`ясував чи немає сумнівів в добровільності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, суд дійшов переконання про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та кваліфікує його дії за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху собою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

4. Мотиви призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4

4.1 Призначення основного покарання, передбаченого санкцією статті обвинувачення.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він народився у с.Лошнів, Тернопільського району, Тернопільської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , українець, громадянин України, із середньою освітою, неодружений, не депутат, працює у ТОВ «Терком Констракшн» (ЄДРПОУ 45407155) на посаді підсобного робітника, на обліку у лікаря-нарколога чи психіатра не перебуває, раніше не судимий.

Згідно з характеристикою ОСОБА_4 , та клопотанням, наданими директором ТОВ «Терком Констракшн» (ЄДРПОУ 45407155), ОСОБА_9 працює на посаді підсобного робітника TOB «Терком Констракшн» з червня 2026 року. За час роботи зарекомендував себе як дисциплінований, відповідальний і сумлінний працівник. До виконання своїх трудових обов`язків ставиться добросовісно, доручену роботу виконує старанно та в установлені строки. Відзначається відповідальним ставленням до поставлених завдань i дотриманням трудової дисципліни, y колективі користується повагою, підтримує доброзичливі стосунки з колегами, у спілкуванні ввічливий та неконфліктний. Загалом ОСОБА_4 характеризується позитивно як дисциплінований та відповідальний працівник. Колектив і керівництво ТОВ «Терком Констракшн» просить не призначати ОСОБА_4 додаткове покарання, тобто не позбавляти посвідчення водія у зв`язку з тим, що він використовує транспортний засіб у своїй роботі.

Відповідно до письмової заяви законного представника потерпілого ОСОБА_7 та ОСОБА_8 – ОСОБА_10 від 28.09.2026 року, остання вказує, що на даний час із обвинуваченим ОСОБА_4 примирилися, ОСОБА_4 щиро розкаявся у вчиненому та повністю відшкодував завдану кримінальним правопорушенням шкоду. У зв`язку з цим, будь-яких матеріальних чи моральних претензій до нього немає. Просить суд призначити покарання обвинуваченому із застосуванням ст.75 КК України, яке дозволить йому виправитися.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд, відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК України враховує характер допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, та поведінку після вчинення злочину, ступінь тяжкості вчиненого останнім кримінального правопорушення, яке у відповідності до положень ст.12 КК України класифікується як тяжкий злочин (ч.2 ст.286 КК України), особу винного, його вік, сімейний стан та стан здоров`я, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Також, при призначенні покарання суд враховує відомості платіжної інструкції від 23.09.2026 року, зі змісту якої вбачається те, що ОСОБА_4 23.09.2026 року о 12год. 07хв. перерахував грошові кошти у сумі 2000 гривень на підтримку ЗСУ до благодійного фонду.

Обставинами, які пом`якшують покарання, згідно з ч.1 ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку, добровільне перерахування обвинуваченим грошових коштів на підтримку ЗСУ.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , у відповідності до вимог ст.67 КК України, судом не встановлено.

Отже, з огляду на викладене, та виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації та беручи до уваги, що покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу, суд у даному конкретному випадку, вважає за доцільне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, у виді позбавлення волі на строк, передбачений санкцією ч.2 ст.286 КК України.

При цьому, із урахуванням обставин, що пом`якшують покарання, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, суд не вбачає за можливе застосування положень ст.69 КК України при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4

4.2 Призначення додаткового покарання, передбаченого санкцією статті обвинувачення.

Також при прийнятті рішення суд враховує те, що санкція ч.2 ст.286 КК України передбачає наявність як основного, так і додаткового виду покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами та вважає за необхідне застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_4 додаткове покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст.286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

При прийнятті рішення про призначення обвинуваченому ОСОБА_4 додаткового виду покарання, передбаченого санкцією ч.4 ст.191 КК України, суд виходить з усталеної судової практики, з урахуванням п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", згідно з якою Позбавлення права керувати транспортними засобами може бути призначене судом як додаткове покарання незалежно від того, що особа вже позбавлена такого права в порядку адміністративного стягнення. Однак суд не вправі призначити це покарання особі, яка не має права керувати транспортними засобами.

Також суд враховує й п.21 Пленуму Верховного Суду України № 7 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", відповідно до якого у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК ( 2341-14 ) необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

Приймаючи вказане рішення суд поряд з обставинами скоєного обвинуваченим злочину, який вчинено з необережності особою, поведінкою обвинуваченого після вчинення злочину, відсутністю в матеріалах кримінального провадження даних про системний характер порушення обвинуваченим вимог ПДР України, враховує і те, що порушення обвинуваченим правил безпеки дорожнього руху призвело до завдання тілесних ушкоджень двом малолітнім потерпілим, а тому доходить висновку про доцільність застосування до обвинуваченого додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.

При цьому суд приймає до уваги, що обвинувачений ОСОБА_4 використовує транспортний засіб для виконання своїх трудових обов`язків, втім враховує, що закон про кримінальну відповідальність не містить імперативних обмежень щодо можливості позбавлення права керувати транспортними засобами осіб, для яких діяльність, пов`язана з користуванням таким правом, є їх роботою, джерелом засобів для існування тощо. Ці обставини потребують врахування з точки зору більш виваженого підходу до аспектів призначення покарання, однак не вказують на неможливість застосування такого додаткового покарання.

За таких обставин, посилання сторони захисту на необхідність обвинуваченого використовувати транспортний засіб, не може бути достатньою підставою для не застосування до нього додаткового покарання.

На переконання суду, призначення в даному випадку додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами покликане запобігти можливому вчиненню обвинуваченим кримінальних правопорушень, зокрема проти безпеки руху, у майбутньому і сприятиме його виправленню та перевихованню, як учасника дорожнього руху.

5. Рішення про порядок відбування обвинуваченим ОСОБА_4 призначеного основного покарання.

Приймаючи рішення про порядок відбування обвинуваченим ОСОБА_4 призначеного основного покарання суд враховує те, що положення статті 75 КК України наділяють суд дискреційними повноваженнями при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років визначити, із урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відомостей про особу винного та інших обставин кримінального провадження, чи можливе виправлення засудженого без реального відбування покарання.

Із урахуванням ступеня тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення, обставин даного кримінального провадження, особи винного, який щиро розкаявся, що свідчить про усвідомлення ним протиправності своїх вчинків, добровільно відшкодував завдані збитки, добровільно перерахував грошові кошти на підтримку ЗСУ беручи до уваги наявність цих пом`якшуючих покарання обставини, відсутність обтяжуючих покарання обставин, враховуючи також соціальні зв`язки обвинуваченого, який надає допомогу батьку, який проживає сам та потребує такої за станом здоров`я, виключно позитивно характеризується за місцем роботи, суд вважає за можливе на підставі ст.75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку та з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого у період його дії, покласти на нього передбачені ст.76 КК України обов`язки, які на думку суду будуть необхідні і достатні для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

З метою додержання принципу співмірності та індивідуалізації покарання у даному випадку, на думку суду, можливо досягти мети заходу примусу без ізоляції обвинуваченого ОСОБА_4 від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою впродовж іспитового строку, який буде достатнім для того, щоб останній довів своє виправлення, а покладення на нього обов`язків, передбачених ст.76 КК України дозволить здійснювати контроль за поведінкою обвинуваченого.

На думку суду, таке покарання (основне та додаткове) та звільнення від відбування основного покарання з випробуванням є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень та відповідатиме принципам гуманності, справедливості, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Окремо суд враховує й позицію щодо покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , викладену у письмовій заяві законного представника потерпілого ОСОБА_7 та ОСОБА_8 – ОСОБА_10 , у якій вона просила обрати обвинуваченому покарання, не пов`язане із позбавленням волі, тобто застосувати положення ст.75 КК України, яка підлягає врахуванню в сукупності з іншими обставинами, передбаченими ст.65 КК України.

6. Мотиви прийняття рішення щодо застосованих заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до вимог ч.4 ст.174 КПК України, після набрання вироком законної сили слід скасувати арешт у частині заборони відчуження, накладений ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18.03.2026 у справі №607/5588/26 (провадження №1-кс/607/2121/2026) на майно, а саме:

- автомобіль марки Volkswagen Passat B5, р.н. НОМЕР_3 , номер кузова/шасі НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_4 .

7 Вирішення питання про долю речових доказів у кримінальному провадженні у порядку ч.9 ст.100 КПК України.

При вирішенні питання про долю речових доказів у даному кримінальному провадженні суд керується положеннями ч.9 ст.100 КПК України.

Речовий доказ у кримінальному провадженні:

- автомобіль марки Volkswagen Passat B5, р.н. НОМЕР_3 , номер кузова/шасі НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_4 , - слід залишити у володінні ОСОБА_4 .

8. Вирішення питання щодо стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджених витрат на залучення експертів в порядку частини 2 статті 124 КПК України.

За змістом ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Таким чином, із врахуванням стягнення судовим рішенням із іншого учасника ДТП половини витрат за проведення у кримінальному провадженні судових експертиз, слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави решту 1/2 частину процесуальних витрат за проведення у кримінальному провадженні, а саме:

- 1/2 частину процесуальних витрат за проведення у кримінальному провадженні судової інженерно-транспортної експертизи від 23.03.2026 року №СЕ-19/120-26/3514-ІТ (загальна вартість експертизи становить 3565,60грн.), тобто у розмірі 1782,80грн.;

- 1/2 частину процесуальних витрат за проведення у кримінальному провадженні судової інженерно-транспортної експертизи від 24.03.2026 року №СЕ-19/120-26/3468-ІТ (загальна вартість експертизи становить 5348,40грн.), тобто у розмірі 2674,20грн.;

- 1/2 частину процесуальних витрат за проведення у кримінальному провадженні судової інженерно-транспортної експертизи від 30.03.2026 року №СЕ-19/120-26/4069-ІТ (загальна вартість експертизи становить 4457грн.), тобто у розмірі 2228,50грн.

9. Вирішення інших питань.

Судом встановлено, що у цьому кримінальному провадженні цивільний позов не пред`являвся.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.100, 124, 182, 349, 369, 370, 374 КПК України, ст.ст.50, 55, 65, 66, 67, 74, 75, 76, 77, 81, 286 КК України, суд, –

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_4 звільнити від відбування основного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 1 (один) рік.

Згідно з п.п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Контроль за поведінкою засудженого ОСОБА_4 покласти на орган пробації за місцем проживання засудженого.

Після набрання вироком законної сили скасувати арешт у частині заборони відчуження, накладений ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18.03.2026 у справі №607/5588/26 (провадження №1-кс/607/2121/2026) на майно, а саме:

- автомобіль марки Volkswagen Passat B5, р.н. НОМЕР_3 , номер кузова/шасі НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_4 .

Речовий доказ у кримінальному провадженні:

- автомобіль марки Volkswagen Passat B5, р.н. НОМЕР_3 , номер кузова/шасі НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_4 , - залишити у володінні ОСОБА_4 .

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 в користь держави:

- 1/2 частину процесуальних витрат за проведення у кримінальному провадженні судової інженерно-транспортної експертизи від 23.03.2026 року №СЕ-19/120-26/3514-ІТ (загальна вартість експертизи становить 3565,60грн.), тобто у розмірі 1782,80грн.;

- 1/2 частину процесуальних витрат за проведення у кримінальному провадженні судової інженерно-транспортної експертизи від 24.03.2026 року №СЕ-19/120-26/3468-ІТ (загальна вартість експертизи становить 5348,40грн.), тобто у розмірі 2674,20грн.;

- 1/2 частину процесуальних витрат за проведення у кримінальному провадженні судової інженерно-транспортної експертизи від 30.03.2026 року №СЕ-19/120-26/4069-ІТ (загальна вартість експертизи становить 4457грн.), тобто у розмірі 2228,50грн.

Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, в той же строк, з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Головуючий суддя ОСОБА_1