Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №709/1366/26 — Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа №709/1366/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

08 жовтня 2026 року Чорнобаївський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді - Кваші І.М.,

секретаря судового засідання - Дем`яненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження взалі суду в селищі Чорнобай цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначалося, що у березні 2026 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникли правовідносини позики. Протягом періоду з 04 березня 2026 року до 21 березня 2026 року відповідачка неодноразово зверталась до позивачки з проханням надати їй грошові кошти, посилаючись на складні життєві обставини, необхідність забезпечення дітей, оплати повсякденних потреб та інші причини. Довіряючи словам відповідачки та її неодноразовим запевненням про повернення коштів, ОСОБА_1 здійснила на її користь низку банківських переказів на картковий рахунок № НОМЕР_1 . Письмовий договір або розписки між ними не укладалась. Проте була досягнута домовленість про обов`язкове повернення отриманих коштів, що підтверджується листуванням у Facebook Messenger. У листуванні ОСОБА_2 неодноразово зверталась з проханням надати їй грошові кошти, підтверджувала отримання переказів, визнавала існування заборгованості, зазначала суму боргу, обіцяла повернути кошти. Факт передачі коштів також підтверджується банківськими документами. Під час листування відповідачка називала орієнтовну суму заборгованості, проте окремий підрахунок усіх переказів між сторонами не проводився. Лише після отримання виписки з банку було встановлено, що фактичний розмір коштів, переданих відповідачці, становить 10260 грн. Відповідачці було відомо, що грошові кошти передавалися їй за рахунок кредитного ліміту банку. Позивачка продовжує нести витрати, пов`язані з користуванням кредитними коштами, у тому числі відсотки. Також позивачка під час здійснення переказів сплатила банківську комісію загальною сумою 367,80 грн. Після закінчення погодженого сторонами строку відповідач добровільно кошти не повернула. У зв`язку з цим позивач просила стягнути з відповідача 10260,00 грн заборгованості, врахувати 367,80 грн. витрат при здійсненні позивачкою банківських переказів, та судові витрати.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 13 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач направила до суду заяву про розгляд справи за її відсутності за підставі наявних у матеріалах справи письмових доказів. Зазначила, що перебуває за кордоном, тому не має можливості з`явитись особисто до суду. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву до суду не подала, жодних заяв чи клопотань не надіслала. Поштові відправлення, що надсилалися за її зареєстрованим місцем проживання, не отримано. Причини повернення - відсутність адресата за вказаною адресою.

Виходячи з приписів ст.ст. 43, 223, 280 ЦПК України суд постановив слухати справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами шляхом дослідження письмових доказів в матеріалах справи, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Позивач стверджує, що між нею та відповідачкою укладено усний договір позики.

На підтвердження своїх слів надала виписку по картці АТ КБ «ПриватБанк» (а.с 6-8). З даного документу вбачається, що власником рахунку є ОСОБА_1 . Позивачка позначила такі платежі, здійснені з її рахунку:

04.03.2026 – 505,00 грн;

05.03.2026 – 1005,00 грн;

06.03.2026 – 505,00 грн;

07.03.2026 – 1005,00 грн;

09.03.2026 – 1005,00 грн;

11.03.2026 – 1005,00 грн;

13.03.2026 – 1005,00 грн;

16.03.2026 – 1005,00 грн;

17.03.2026 – 1005,00 грн;

18.03.2026 – 1005,00 грн;

20.03.2026 – 1005,00 грн;

21.03.2026 – 205,00 грн.

У деталях операції вказаних платежів зазначено, що отримувач 4149510092585670, банк «Райффайзен Банк». Інформація про прізвище, ім`я отримувача, власника банківської картки, коментарі до платежів відсутні.

Позивачкою надано Таблицю банківських переказів, додаток 1 (а.с. 9). ОСОБА_1 вказує, що загальна сума коштів, отриманих відповідачкою, становить 10260,00 грн, загальна сума банківських комісій, сплачених позивачкою – 367,80 грн. Фактично списано з банківського рахунку позивачки – 10627,80 грн. Оскільки перекази здійснювались за рахунок кредитного ліміту банку, фактичні витрати позивачки становили 10627,80 грн, без урахування подальших процентів за користування кредитними коштами. На момент подання позову визначити точний розмір таких процентів, який припадає саме на кошти, передані відповідачці, не є можливим, оскільки кредитний рахунок використовувався також для інших операцій, а отримати окремий деталізований розрахунок від банку позивачці не вдалося.

Також до позову додано опис доказів, в якому позивачка описує, що підтверджує кожен наданий нею доказ (а.с. 11).

До позовної заяви позивачка додала роздруківки повідомлень з програми (сервісу) для обміну текстовими повідомленнями (а.с. 12-32). Так, позивач вела переписку з особою на ім`я « ОСОБА_3 ». У переписці ОСОБА_3 неодноразово просить перерахувати їй кошти, позичити. Зазначає, яку суму коштів буде їй винна. Також у переписці позивачка говорить ОСОБА_3 повернути їй кошти.

Проте підтвердження, що відповідачка є саме цією особою («Альоною») в матеріалах справи відсутнє.

Номер картки, вказаний в переписці (4149510092585670), справді відповідає номеру картки, на який здійснювався переказ коштів позивачкою.

Разом з тим, з наданих доказів неможливо встановити, кому саме належить ця банківська картка. Клопотання про витребування інформації з банку про власника цієї картки позивач не заявляла.

Також позивачка додала до позову аудіозапис. Це уривок розмови невідомої жінки про невідомі обставини. Дослівно: «Да, я це все вам пропишу. А ви зможете зараз скинути, якшо шо». З цього уривку неможливо встановити що мова йде саме про обставини, на які посилається позивачка.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Статтями 526 та 629 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч.ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Частиною другою статті 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стороною позивача не доведено, що особою, на рахунок якої переказувались кошти, є саме відповідачка. У доданих до позову додатках відсутня інформація про власника картки, на яку здійснювались перекази коштів. За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу.

Клопотання про витребування з банку цієї інформації позивачка не заявляла.

На підставі викладеного суд не погоджується з заявленими позовними вимогами та вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

Оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача, судові витрати по справі залишаються за позивачем.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 10, 11, 81, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Черкаського апеляційного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя І.М. Кваша