Вирок від 06 жовтня 2026 р. у справі №712/4330/26 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа № 712/4330/26

Провадження № 1кп/712/775/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Черкаси Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого: судді - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

з участю: прокурора - ОСОБА_3

захисника - ОСОБА_4

обвинуваченого - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження №12026250310000326 від 04.02.2026 по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, громадянина України, українця, з середньою освітою, непрацюючого, одруженого, учасником бойових дій, особою з інвалідністю, депутатом не являється, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1, ст. 390-1 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 12.11.2025 у справі № 712/15456/25 стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданий обмежувальний припис строком на 6 (шість) місяців, яким визначені наступні заходи тимчасового обмеження його прав: заборонити ОСОБА_5 наближатись на відстань 100 метрів до місця проживання ОСОБА_6 , а саме: АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_5 в будь-яких спосіб спілкуватись з ОСОБА_6 , переслідувати її, вести листування, телефонні переговори або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто або через третіх осіб. Дане рішення про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Так, ОСОБА_5 , будучи належним чином ознайомлений з вищевказаним рішенням суду, що підтверджується його особистим підписом, 03.02.2026 близько о 16 години 00 хвилин, маючи умисел на невиконання обмежувального припису, усвідомлюючи, що згідно з вище вказаного рішення суду йому заборонено наближатись на відстань 100 метрів до місця проживання ОСОБА_6 , а саме: АДРЕСА_1 , прийшов за адресою проживання останньої, почав агресивно себе поводити, кричати, чим порушив вимоги обмежувального припису, передбаченого рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 12.11.2025.

Разом з тим, встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, що підтверджується постановами Соснівського районного суду м. Черкаси у справі № 712/7926/25 від 24.09.2025, у справі № 712/10458/25 від 19.09.2025, у справі № 712/15042/25 від 14.11.2025, діючи систематично, умисно, в порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», продовжив вчиняти відносно своєї матері ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , психологічне насильство.

Так, 03.02.2026, близько 16 години, ОСОБА_5 , маючи прямий умисел на вчинення систематичного домашнього насильства, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_3 , почав кричати, нецензурно виражатися, погрожувати фізичною розправою в бік своєї матері ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим принизив її честь і гідність.

Як наслідок, відповідно до висновку експерта № 100 за результатами судово-психологічної експертизи від 19.02.2026 ситуація, що досліджується в даному кримінальному провадженні, а саме факти систематичного домашнього насильства є істотно психотравмуючими для ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Внаслідок цього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазнала помірно виражених психологічних (моральних) страждань (у вигляді змін в емоційному стані, в індивідуально психологічних проявах, які перешкоджають активному спілкуванню, функціонуванню її як особистості та порушують якість її життя).

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованих йому правопорушеннях, передбачених ст. 126-1, ст. 390-1 КК України визнав повністю, підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті, пояснив, що йому було відомо про обмежувальний припис, умови даного припису він порушив, він на матір здійснював психологічний тиск. На даний час він помирився з матір`ю, добровільно пройшов програму для кривдників. В скоєному щиро кається, просив суд суворо не карати.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Положення ч.3 ст.349 КПК України роз`яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції. В порядку ч.3 ст.349 КПК України суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_5 . Суд роз`яснив учасникам судового провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд, прийнявши до уваги пояснення обвинуваченого, який вину визнав, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують його особу, враховуючи обставини кримінального провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються, приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 повністю доведена та кваліфікує його дії за:

- ст. 390-1 КК України – умисне невиконання обмежувального припису особою, щодо якої такий захід застосований судом;

- ст. 126-1 Кримінального кодексу України – домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої особи.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд керується положеннями ст. ст. 65-67 КК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», а також виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставину, що пом`якшує покарання ОСОБА_5 відповідно до ст.66 КК України, суд враховує – щире каяття.

Обставину, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , згідно ст.67 КК України, суд враховує – вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , відповідно до ст. 65 КК України суд враховує: суспільну небезпечність вчинених ним кримінальних правопорушень, ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим злочинів, а саме ст. 126-1 КК України згідно з класифікацією, наведеною у ст. 12 КК України, віднесено до категорії нетяжких злочинів, ст. 390-1 КК України – віднесено до кримінального проступку, дані про особу обвинуваченого, який на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, звертався за медичною допомогою до лікаря-психіатра КНП «ЧОПНД ЧМР» 08.08.2025, діагноз: змішаний тривожний і депресивний розлад з стійкою інсомнією, за результатами огляду надані рекомендації по лікуванню у амбулаторних умовах. Відповідно до висновку експерта №183 від 25.03.2026 року за результатами судово-психіатричної експертиз: На період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованих ОСОБА_5 дій, останній виявляв ознаки хворобливого розладу психічної діяльності-розладу сну неорганічної етіології, що не позбавляло його здатності усвідомлювати свої дії та свідомо керувати ними. За своїм психічним станом на теперішній час ОСОБА_5 виявляє прояви хворобливого розладу психічної діяльності – розладу сну неорганічної етіології, що не позбавляє його здатності усвідомлювати свої дії та свідомо керувати ними. ОСОБА_5 не потребує застосування примусових заходів медичного характеру.

При призначенні покарання суд також враховує, що ОСОБА_5 раніше не судимий, добровільно пройшов програму для кривдників, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, не працює, вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді обмеження волі, в межах санкцій передбачених ст. 126-1, ст. 390-1 КК України покарання.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд визначає за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Разом з тим, враховуючи дані про особу обвинуваченого, суд вважає, що виправлення ОСОБА_5 можливе без ізоляції від суспільства і вважає за необхідне звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку, передбаченого ст.75 КК України, поклавши обов`язки передбачені п.п.1, 2 ч.1 ст. 76 КК України.

Суд вважає, що саме таке покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої, попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, цілком відповідати тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винної, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 у вигляді особистого зобов`язання підлягає скасуванню.

Процесуальні витрати за проведення експертиз у кримінальному провадженні відлсутні.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Цивільний позов не заявлений.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1, ст. 390-1 КК України та призначити йому покарання за:

- ст. 126-1 КК України у вигляді обмеження волі строком на 3 (три) роки;

- ст. 390-1 КК України у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, визначити остаточне покарання ОСОБА_5 у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання, якщо він протягом іспитового строку 2 (двох) років не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання відносно ОСОБА_5 – скасувати

Речові докази:

- оптичний носій інформації DVD-R диск об`ємом 4,7 GB з аудіо-записами на спецлінію «102», який зберігається при матеріалах кримінального провадження – залишити при матеріалах провадження;

- 2 оптичний носій інформації DVD-R диски з відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції, який зберігається при матеріалах кримінального провадження – залишити при матеріалах провадження.

На вирок протягом 30 діб може бути подана апеляція до Черкаського апеляційного суду.

Копію вироку негайно вручити учасникам судового провадження.

Головуючий: