Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №154/2430/26 — Маньківський районний суд Черкаської області

Справа №154/2430/26

Номер провадження2/701/833/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року Маньківський районний суд, Черкаської області

в складі: головуючого - судді - Калієвського І.Д.

за участю секретаря - Байдужої Г.І.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду с-щі Маньківка заяву по справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо - транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В :

19.08.2026 року із Уманського міськрайонного суду Черкаської області до Маньківського районного суду надійшла цивільна справа №154/2430/26, за підсудністю.

На підставу своїх вимог представник позивача спирається на те, що 08.08.2023 року між ТОВ «Страхова компанія «ГАРДІАН» та ОСОБА_1 було укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-праврвої відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) №ЕР-216164218 забезпечений транспорт «АUDІ 100», д.р.н. НОМЕР_1 . 10.11.2023 року о 22 год. 00 хв., у с. Суходоли Володимирського району водій ОСОБА_2 , керував автомобілем «АUDІ 100», д.р.н. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, внаслідок чого автомобіль з`їхав на узбіччя, перекинувся, у нього відірвалося колесо та пошкодило інший автомобіль «Сітроєн СЗ», д.р.н. НОМЕР_2 , який рухався позаду та отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. Крім того, 10.11.2023 року о 22 год. 00 хв., у с. Суходоли Володимирського району водій ОСОБА_2 , керував автомобілем «АUDІ 100», д.р.н. НОМЕР_1 та вчинивши дорожнього транспорту пригоду, вживав алкогольний напій (вино) до проведення медичного огляду. Своїми діями ОСОБА_2 , порушив п.п. 12.1 «б», 2.10 «є» Правил дорожнього руху України та правопорушення, за що передбачена відповідальність за ст. 124, ч. 4 ст. 130 КУпАП. Особа, винна у скоєнні ДТП. Винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. ст. 124, ч. 4 ст. 130 КУпАП, визнано ОСОБА_1 , який керував автомобілем «АUDІ 100», д.р.н. НОМЕР_1 , що підтверджується постановою Володимир-Волинського міського суду Волинської області області у справі №154/4783/23 від 19 лютого 2024 року та постановою Володимир-Волинського міського суду Волинської області у справі №154/4796/23 від 19 лютого 2024 року. Згідно з умовами Полісу ОСЦПВ №ЕР-216164218, на підставі страхового акту №G-31618-1, заяви про страхове відшкодування та зібраних документів, розмір виплати за пошкоджений транспортний засіб «Citroen СЗ», д.р.н. НОМЕР_2 , складає 52505,79 грн. В зв`язку з викладеним і відповідно до умов договору страхування ТДВ «СК «ГАРДІАН», відшкодувало власнику транспортного засобу «Citroen СЗ», д.р.н. НОМЕР_2 , витрати на ремонт автомобіля в сумі 52505,79 грн., що підтверджується платіжним дорученням №204490 від 26.03.2024 року. Відповідно до ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 38.1, Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов. Згідно з п.п. 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регрес ний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу: в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановлення порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або, що вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником). Отже, на підставі вищезазначеного, у зв`язку з тим, що відповідач після здійснення дорожньо-транспортної пригоди вжив алкоголь, що підтверджується постановою Володимир-Волинського міського суду Волинської області у справі №154/4796/23 від 19 лютого 2024 року, то ТДВ «СК «ГАРДІАН» має право зворотної вимоги (регресу) до ОСОБА_1 на суму 52505,79 грн. Оскільки, ТДВ «СК «ГАРДІАН» сплатило за ремонт автомобіля ««Citroen СЗ», д.р.н. НОМЕР_2 , страхове відшкодування в розмірі 52505,79 грн., що підтверджується страховим актом №G-31618-1, платіжним дорученням №204490 від 26.03.2024 року, загальна ціна становить 52505,79 грн. Позивач звертався до відповідача з метою досудового врегулювання спору, із вимогою про відшкодування збитків, а саме засобами поштового зв`язку 24.10.2025 року простим листом надсилалася вимога про відшкодування збитків в порядку регресу на суму 52505,79 грн. З боку відповідача не було вчинено жодних дій для відшкодування завданих збитків, що і змусило представника позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою суду від 19.08.2026 року по справі призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представник позивача до суду не з`явився, але в своїй позовній заяві просить справу слухати в його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (через оголошення на офіційному веб-сайті "Судова влада України"), причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не надав, заяви про розгляд справи в його відсутність не надходило.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Враховуючи вищевикладене та приписи ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі осіб, які в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

08.08.2023 року між ТДВ «Страхова компанія «ГАРДІАН» та ОСОБА_1 було укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) №ЕР-216164218 забезпечений транспорт «АUDІ 100», д.р.н. НОМЕР_1 .

10.11.2023 року о 22 год. 00 хв., у с. Суходоли Володимирського району водій ОСОБА_2 , керував автомобілем «АUDІ 100», д.р.н. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, внаслідок чого автомобіль з`їхав на узбіччя, перекинувся, у нього відірвалося колесо та пошкодило інший автомобіль «Сіїгоеп СЗ», д.р.н. НОМЕР_2 , який рухався позаду та отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Крім того, 10.11.2023 року о 22 год. 00 хв., у с. Суходоли Володимирського району водій ОСОБА_2 , керував автомобілем «АUDІ 100», д.р.н. НОМЕР_1 та вчинивши дорожнього транспорту пригоду, вживав алкогольний напій (вино) до проведення медичного огляду. Своїми діями ОСОБА_2 , порушив п.п. 12.1 «б», 2.10 «є» Правил дорожнього руху України та правопорушення, за що передбачена відповідальність за ст. 124, ч. 4 ст. 130 КУпАП.

Винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. ст. 124, ч. 4 ст. 130 КУпАП, визнано ОСОБА_1 , який керував автомобілем «АUDІ 100», д.р.н. НОМЕР_1 , що підтверджується постановою Володимир-Волинського міського суду Волинської області області у справі №154/4783/23 від 19 лютого 2024 року та постановою Володимир-Волинського міського суду Волинської області у справі №154/4796/23 від 19 лютого 2024 року.

Згідно з умовами Полісу ОСЦПВ №ЕР-216164218, на підставі страхового акту №G-31618-1, заяви про страхове відшкодування та консультативного висновку про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, розмір виплати за пошкоджений транспортний засіб «Citroen СЗ», д.р.н. НОМЕР_2 , складає 52505,79 грн.

В зв`язку з викладеним і відповідно до умов договору страхування ТДВ «СК «ГАРДІАН», відшкодувало власнику транспортного засобу «Citroen СЗ», д.р.н. НОМЕР_2 , витрати на ремонт автомобіля в сумі 52505,79 грн., що підтверджується платіжним дорученням №204490 від 26.03.2024 року.

Обгрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначає. що відповідно до ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 38.1, Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов. Згідно з п.п. 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регрес ний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу: в) якщо він після дорожньо - транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановлення порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або, що вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником). Отже, на підставі вищезазначеного, у зв`язку з тим, що відповідач після здійснення дорожньо-транспортної пригоди вжив алкоголь, що підтверджується постановою Володимир - Волинського міського суду Волинської області у справі №154/4796/23 від 19 лютого 2024 року, то ТДВ «СК «ГАРДІАН» має право зворотної вимоги (регресу) до ОСОБА_1 на суму 52505,79 грн. Оскільки, ТДВ «СК «ГАРДІАН» сплатило за ремонт автомобіля «Citroen СЗ», д.р.н. НОМЕР_2 , страхове відшкодування в розмірі 52505,79 грн., що підтверджується страховим актом №G-31618-1, платіжним дорученням №204490 від 26.03.2024 року, загальна ціна становить 52505,79 грн.

Суд вирішуючи даний спір керується наступним.

Правовідносини, які виникли в даному випадку між відповідачем та позивачем - Моторно (транспортним) страховим бюро України, спір про відшкодування витрат пов`язаних з регламентною виплатою в порядку регресу регулюються нормами ЦК України, та спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Частиною 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Вина у завданні шкоди, згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, є обов`язковою умовою для покладення на винну особу відповідальності за шкоду, завдану внаслідок взаємодії транспортних засобів іншому учаснику дорожньо транспортної пригоди.

Відповідно до п. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою №28342/95 «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], заява №28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII), встановлено, що існує установлена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до положень п.п. 1.3, 1.6, ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілі - треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких внаслідок дорожньо - транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно - правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно - правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах.

Статтею 5 Закону №3720-IX страховим випадком є дорожньо - транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно - правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з п.п. 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу: в) якщо він після дорожньо - транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановлення порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або, що вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

ТДВ "СК"Гардіан" після здійснення регламентної виплати має право зворотної вимоги до: особи, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду, керуючи транспортним засобом, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або особи, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за заподіяну шкоду.

Частиною 1 ст. 1191 ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завданою іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Однією із умов для відшкодування матеріального збитку, особою, відповідальною за заподіяний збиток (або заподіювачем шкоди) є наявність оцінки завданої шкоди.

Згідно консультативного висновку №90-D/13/93 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу вбачається, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу становить 77803,95 грн.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо - транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.

ТДВ "СК"Гардіан" виконало покладений на нього обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної з вини власника транспортного засобу, який не забезпечив цивільно - правову відповідальність.

Статтею 15 і 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. Способами захисту є зокрема: ч.5) примусове виконання обов`язку в натурі; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

ТОВ "СК"Гардіан" відшкодувавши потерпілому суму регламентної виплати отримало право вимоги до винуватця ДТП, в розмірі понесених фактичних витрат, в порядку зворотної вимоги (регресу).

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка з часу ратифікації 17.07.1997 року в силу статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, передбачено право на справедливий суд, зокрема кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 4 і п. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України, передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 79 ЦПК України визначає, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно положень ст. 81 ЦПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповіднодо ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь - якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно положень ст. 13 ЦПК України закріплено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність в матеріалах справи поданих представником позивача достовірних доказів, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи та достатність доказів, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування, що дає суду можливість дати відповідну належну оцінку доказам та ухвалити законне, обгрунтоване рішення по суті спору, тому позовні вимоги підлягають до задоволення .

Що стосується стягнення з відповідача понесених витрат на правову допомогу в сумі 2000 грн., суд зазначає наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зістаттею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьоїстатті 2 ЦПК України).

Відповідно достатті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність`договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-шостоюстатті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду представником позивача надано: - копію договору про надання правової допомоги; - копію акту наданих послуг правової допомоги за договором про надання правової допомоги; - свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Провівши детальний аналіз вищевикладеного та матеріалів справи, враховуючи складність справи, обсяг і складність виконаної роботи адвокатом, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, критерії адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру та враховуючи обставини даної справи та відповідні спірні правовідносини, суд констатує, що стягненню з відповідача підлягає розмір витрат на правову допомогу в сумі 2000 грн., що вцілому буде відповідати принципу співмірності та розумності витрат.

Судовий збір у відповідності до ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76-81, 95, 133, 137, 141, 209, 211, 223, 247, 258-268, 276 ЦПК України, ст. ст. 11, 1166, 1187, 1188, 1191 ЦК України, ст. ст. 22, 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ГАРДІАН» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 96, код ЄДРПОУ 35417298) відшкодування шкоди (регрес) в сумі 52505 грн. (п`ятдесят дві тисячі п`ятсот п`ять гривень) 79 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ГАРДІАН» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 96, код ЄДРПОУ 35417298) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 3328 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ГАРДІАН» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 96, код ЄДРПОУ 35417298) судові витрати у вигляді витрат на правничу (правову0 допомогу в сумі 2000 грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Суддя І.Д.Калієвський