Вирок від 07 жовтня 2026 р. у справі №695/4351/26 — Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/4351/26

Номер рядка у звіті 22

08 жовтня 2026 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1

розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12026255320000391 від 07.09.2026 року за обвинувальним актом стосовно

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Шпола Шполянського району Черкаської області, громадянина України, освіта професійно-технічна, не працюючого, не одруженого, на утриманні непрацездатних осіб не має, учасником АТО (ООС), особою з інвалідністю будь-якої групи, депутатом, ліквідатором чи постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС не є, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , раніше не судимого,

що обвинувачується у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 126 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 29 серпня 2026 року близько 21:30 год., перебуваючи поруч з магазином, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , де також перебував неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , де між ними виник конфлікт, під час якого ОСОБА_2 , діючи з прямим умислом, спрямованим на завдання фізичного болю, діючи умосно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, підійшов до ОСОБА_3 та наніс йому один удар правою долонею в шию, чим завдав неповнолітньому ОСОБА_3 фізичного болю, не спричинивши при цьому тілесних ушкоджень.

Своїми умисними діями ОСОБА_2 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 126 КК України, – умисне завдання удару, який завдав фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень.

Частиною 1 ст. 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту за його відсутності.

Прокурор подав до суду обвинувальний акт, в якому зазначив клопотання про розгляд кримінального провадження у спрощеному порядку без проведення судового розгляду у судовому засіданні відповідно до ч. 1 ст. 302 КПК України.

Законним представником неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4 та представником – адвокатом ОСОБА_5 подані заяви, які додані до обвинувального акту, в яких вони висловили згоду із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, вказали, що ознайомлені з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та погодилися на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні за їх відсутності.

Обвинувачений ОСОБА_2 у ході досудового розслідування беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, подав письмову заяву, згідно з якою беззаперечно визнає встановлені під час досудового розслідування фактичні обставини і погодився на розгляд кримінального провадження за його відсутності у спрощеному порядку без проведення судового розгляду, ознайомлений з обмеженням його права на апеляційне оскарження відповідно до ч. 2 ст. 302 КПК України, а добровільність беззаперечного визнання винуватості та згоду зі встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акту за відсутності обвинуваченої ствердив його захисник – адвокат ОСОБА_6 .

Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згідний з розглядом обвинувального акта.

Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Судом встановлено, що учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст фактичних обставин, будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції відсутні. При цьому судом враховано, що учасникам кримінального провадження роз`яснено, що вони будуть позбавлені можливості оскаржити обставини, які ніким із них не оспорюються, в апеляційному порядку.

Дослідивши наявні у кримінальному провадженні докази, які є належними, допустимими та достатніми, суд приходить до висновку, що пред`явлене органами слідства обвинувачення ОСОБА_2 доведено повністю, його дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 126 КК України, як умисне завдання удару, який завдав фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень.

При призначенні покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого, особу обвинуваченого, який є раніше не судимим, за місцем проживання характеризується позитивно, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя, з яким винний перебуває у сімейних відносинах.

Судом також встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 на «Д» обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

Згідно з приписами ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.

Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

При цьому наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання, та однієї обставини, що обтяжує покарання, з урахуванням наведених висновків щодо порядку призначення покарання, викладених обставин по справі, особи обвинуваченого, тяжкості вчиненого кримінального проступку, покарання, яке передбачено за вчинений кримінальний проступок, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, шляхом призначення ОСОБА_2 покарання у виді штрафу відповідно до санкції ч. 1 ст. 126 КК України.

Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням ст.ст. 65-68 КК України, є необхідним та достатнім для ОСОБА_2 , попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім для досягнення мети покарання відповідно до ст. 50 КК України.

Запобіжний захід ОСОБА_2 не обирати.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Процесуальні витрати відсутні.

Речові докази відсутні.

На підставі зазначеного та керуючись ст.,ст. 370-374, 376 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу розміром 50 неоподаткуваних мімімумів доходів громадян, що становить 850.00 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Запобіжний захід ОСОБА_2 не обирати.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Процесуальні витрати відсутні.

Речові докази відсутні.

Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду через Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку – після постановлення ухвали апеляційним судом.

Головуючий: ОСОБА_1