Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №570/5143/25 — Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/5143/25

Номер провадження 2/570/371/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року Рівненський районний суд Рівненської області у складі:

судді Гнатущенко Ю.В.

з участю секретаря судових засідань Іллюк С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

Акціонерне товариство «Таскоманк» в особі представника Русової К.М. звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 90051,40 гривень, а також судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 25.06.2018 року між АТ «ТАСКОМБАНК» (Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено Заяву-договір №505/4851131-СК про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.

Відповідно до Заяви – договору №505/4851131-СК та паспорта споживчого кредиту Банк надає Позичальнику грошові кошти на наступних умовах: 1) встановлена сума кредитного ліміту – 58 200,00 грн.; 2) тип кредиту – кредитна лінія; 3) строк користування – 12 місяців з автоматичною пролонгацією на такий самий строк; 4) процентна ставка за користування кредитом: з 25.06.2018 по 31.08.2019 – 39,60 %, з 01.09.2019 по 24.07.2023 – 43,20 %; 5) цільове призначення кредиту - на споживчі потреби.

Умови вищезазначеного Кредитного договору Позичальником не виконані, кредитні кошти у встановлені договором строки не повернуті, що мало наслідком утворення заборгованості.

Як наслідок, станом на 31.03.2025 року заборгованість за Заявою-Договором №505/4851131-СК від 25.06.2018 року (кредитна заборгованість), становить 90051,40 грн., в т.ч.: заборгованість по тілу кредиту (в т. ч. прострочена) – 54977,36 грн.; заборгованість по відсоткам (в т. ч. прострочена) – 35074,04 грн.

07.01.2026 р. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву вх.№294, в якому відповідач ОСОБА_1 зазначає наступне.

1. Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона, підприємець, взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (зокрема, банківське обслуговування). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку це AT “ТАСКОМБАНК”).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Однак, ні з яким Витягом з публічної пропозиції AT “ТАСКОМБАНК” на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб відповідач ознайомлений не був. Відповідач також зазначає, що його підпису на вказаному документі немає.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цю Публічну пропозицію AT “ТАСКОМБАНК” на укладання договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб відповідач розумів та ознайомився і погодився з нею, підписуючи заяву про приєднання.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретний запропонований відповідачу договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, наданий банком договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

Отже, надана позивачем роздруківка Публічної пропозиції AT “ТАСКОМБАНК” на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб не може бути належним доказом у справі, та не може бути прийнята до уваги судом, оскільки вона не містить в собі підпису відповідача, при цьому, її зміст повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Відповідна правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17.

2. Матеріали справи не містять копій первинних бухгалтерських документів, як доказу здійснення перерахунку кредитних коштів на картковий рахунок Відповідача на виконання умов Заяви — договору №505/4851131-СК.

Належними доказами, які підтверджують наявність кредитної заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з указаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Таким чином, належними доказами щодо заборгованості по кредиту за кредитним договором можуть бути виписки за картковими рахунками (по кредитному договору). Проте до позову не було надано первинних документів чи виписки по рахунку відповідача.

У Постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року по справі №161/16891/15-ц зазначається позиція Верховного Суду стосовно необхідності дослідження саме первинних документів в справах щодо стягнення кредитної заборгованості. Причому важливими є наступні висновки: 1. «Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що позивач у порушення вимог частини першої статті 60 ЦПК України в редакції Кодексу, що діяла на час розгляду справи, не довів належними доказами (первинними документами, оформленими відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність») наявність заборгованості у відповідача перед банком.» 2. «Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.» Тобто, для доведення існування ймовірної заборгованості та встановлення розміру даної ймовірної заборгованості Відповідача перед Первісними кредиторами (а отже, і перед Позивачем), Позивач зобов`язаний був надати банківські виписки, платіжні доручення, меморіальні ордери та/або інші первинні бухгалтерські документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

3. До позову додається розрахунок заборгованості по кредитному договору №505/4851131-СК. У даному розрахунку є графа “сплачено основного боргу”. Відповідно до цієї графи Відповідачем сплачено основного боргу у сумі 48972, 46 грн. А тому, незрозуміло чому у позовній заяві Позивач вказує, що заборгованість по тілу кредиту становить 54997, 36 грн., якщо вона повинна становити 9227, 54 грн. (58200, 00 грн — 48972, 46 грн.)

4. У Розрахунку заборгованості зазначається, що за період з 01.07.2018 по 30.07.2018 залишок коштів для нарахування відсотків становить 94500, грн. і при цьому нараховано 1504, 26 грн. Однак, не зрозуміло, де взялася сума 94500, грн., якщо сума всього кредитного ліміту — 58200, 00 грн.

5. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та Інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

У позовній заяві зазначається, що строк кредиту — 12 місяців.

Після закінчення строку дії договору у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Зважаючи на зазначене вище, відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 20.11.2025 р. позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 03.12.2025 р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Ухвалами суду від 20.01.2026 р. та від 06.04.2026 р. було визнано потрібним, щоб представник позивача АТ "ТАСКОМБАНК" з`явився у судове засідання на вказані дату та час та надав пояснення.

Представник позивача, не зважаючи на ухвали суду від 20.01.2026 р. та від 06.04.2026 р., у судове засідання не з`явився повторно. У позовній заяві просить суд про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився повторно, у відзиві просить суд здійснювати розгляд справи без його участі.

Згідно з ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 25.06.2018 р. відповідачем ОСОБА_1 було власноруч підписано Заяву-договір про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №505/4851131-СК.

Зазначена Заява-договір про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №505/4851131-СК (далі – Заява-договір) містить персональні дані відповідача ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Також у Заяві-договорі №505/4851131-СК від 25.06.2018 р. зазначено, що відповідач ОСОБА_1 погоджується з наступним: «… що Публічна пропозиція АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (розміщені на сайті www.Tascombank.com.ua), Умови підключення до клієнт-банку «ТАС24», Правила обслуговування корпоративних клієнтів та Тарифи банку разом з цією Заявою-договором становлять Договір банківського обслуговування та є його невід`ємними частинами».

У Заяві-договорі вказано: «Ознайомившись з Публічною пропозицією АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, Тарифами ТАСКОМБАНКу, прошу відкрити поточний рахунок у Гривні, операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів, «Ощадний рахунок» у ОСОБА_2 на моє ім`я та виявляю бажання оформити на своє ім`я платіжну картку: назва – Кредитна картка Велика п`ятірка, тип – КРЕДИТКА, MASTERCARD WORLD МИТТЄВА, сума бажаного кредитного ліміту, грн: 48500».

На Заяві-договорі наявний власноручний підпис ОСОБА_1 . Із відзиву вбачається, що факту підписання Заяви-договору відповідач не заперечує.

Із Виписки по особовим рахункам кредитного договору 505/4851131-СК за період з 25.06.2018 р. по 31.03.2025 р. (блок «Вхідний залишок») вбачається, що 25.06.2018 р. на рахунок ОСОБА_1 зараховано 48500,00 грн, що узгоджується із Заявою-договором, призначення платежу зазначено як «Видача коштів з рахунку НОМЕР_2 ( ОСОБА_1 )».

За ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Згідно зі ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Положеннями ст.ст. 610, 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настало після прострочення.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що при порушенні зобов`язання наступають правові наслідки, установлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У позовній заяві АТ «ТАСКОМБАНК» просить стягнути з відповідача 54977,36 грн заборгованості за тілом кредиту, зазначаючи також, що відповідно до Заяви – договору №505/4851131-СК та паспорта споживчого кредиту Позивач надає Позичальнику грошові кошти на наступних умовах: встановлена сума кредитного ліміту – 58200,00 грн, тип кредиту – кредитна лінія.

Водночас, як уже зазначено вище, у Заяві-договорі сума бажаного кредитного ліміту вказана як 48500 грн. За результатами дослідження матеріалів справи судом не виявлено доказів, які б однозначно свідчили про збільшення суми кредитного ліміту до 58200,00 грн, – зокрема, судом не виявлено таких відомостей і у Виписці по особовим рахункам кредитного договору 505/4851131-СК.

Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості за відсотками позивач вказує у позовній заяві: «Відповідно до Заяви – договору №505/4851131-СК та паспорта споживчого кредиту Позивач надає Позичальнику грошові кошти на наступних умовах: встановлена сума кредитного ліміту – 58 200,00 грн. Строк користування – 12 місяців з автоматичною пролонгацією на такий самий строк. Процентна ставка за користування кредитом: з 25.06.2018 по 31.08.2019 – 39,60 %; з 01.09.2019 по 24.07.2023 – 43,20 %».

Однак позивачем на підтвердження факту укладення кредитного договору із відповідачем подано лише Заяву-договір №505/4851131-СК від 25.06.2018 р. та Паспорт споживчого кредиту за карткою «Велика П`ятірка», які підписані власноруч відповідачем ОСОБА_1 .

Суд звертає увагу, що у Заяві-договорі №505/4851131-СК від 25.06.2018 р. відсутні умови кредитного договору щодо строку кредитування та процентної ставки за користування кредитом.

Як вже зазначалося вище, у Заяві-договорі №505/4851131-СК від 25.06.2018 р. зазначено, що відповідач ОСОБА_1 погоджується з наступним: «… що Публічна пропозиція АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (розміщені на сайті www.Tascombank.com.ua), Умови підключення до клієнт-банку «ТАС24», Правила обслуговування корпоративних клієнтів та Тарифи банку разом з цією Заявою-договором становлять Договір банківського обслуговування та є його невід`ємними частинами».

Таким чином, невід`ємними частинами Договору банківського обслуговування, укладеного між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 є: 1) Заява-договір від 25.06.2018 р.; 2) Публічна пропозиція АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб; 3) Умови підключення до клієнт-банку «ТАС24»; 4) Правила обслуговування корпоративних клієнтів та Тарифи банку.

Зі всіх перелічених вище складових договору позивачем надано лише Заяву-договір від 25.06.2018 р.; як вбачається з положень самої Заяви-договору, паспорт споживчого кредиту не є складовою Договору банківського обслуговування, укладеного між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 , тому викладене в ньому не може бути розцінене як погоджені сторонами умови кредитного договору щодо строку кредитування та процентних ставок, за якими нараховуються відсотки за кредитом.

Окрім того, у Паспорті споживчого кредиту за карткою «Велика П`ятірка», підписаному відповідачем ОСОБА_1 , викладено лише загальні умови споживчого кредиту за карткою «Велика П`ятірка», без посилання на Заяву-договір від 25.06.2018 р.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.06.2022 року по справі № 333/5483/20 вказано, що ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Також відповідно до постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.05.2022 р. у справі №393/126/20 потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Права та інтереси кредитодавця в охоронюваних правовідносинах забезпечуються частиною другою ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, однак в порядку вказаної правової норми такої позовної вимоги заявлено не було. Тому суд не вправі вийти за межі заявлених вимог з огляду на дію принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України).

З огляду на зазначене, із наданих позивачем доказів суд позбавлений можливості визначити строк кредитування та ставку, за якою нараховувалися відсотки за користування кредитом, - відповідно, суд не має можливості визначити правомірність таких нарахувань. З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відсутність достатніх доказів для стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за відсотками, тому в цій частині в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Як вже зазначалося, надання відповідачу ОСОБА_1 в користування грошових коштів на умовах кредиту у сумі 48500,00 грн підтверджується належними та допустимими доказами, а саме випискою по рахунку ОСОБА_1 .

У Розрахунку заборгованості по кредитному договору №505/4851131-СК від 25.06.2018 р., укладеному з позичальником ОСОБА_1 , станом на 31.03.2025 р., зазначено сплату відповідачем грошових коштів у сумі 80561,00 грн в графі «всього сплачено за %» та грошових коштів у сумі 48972,46 грн в графі «всього сплачено ОБ». Відомості з розрахунку заборгованості щодо сплати ОСОБА_1 грошових коштів на погашення кредиту також підтверджується даними виписки по особовим рахункам кредитного договору 505/4851131-СК за період з 25.06.2018 р. по 31.03.2025 р.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що за відсутності достатніх доказів погодження сторонами договору умов про строк кредитування та процентних ставок для нарахування відсотків, підтверджене належними та допустимими доказами тіло кредиту у розмірі 48500,00 грн є погашеним у повному обсязі, оскільки відповідач сплатив відповідні кошти позивачу.

Суд також вважає за необхідне наголосити, що, як вже зазначалося вище, ухвалами від 20.01.2026 р. та від 06.04.2026 р. було визнано потрібним прибуття до суду представника позивача АТ "ТАСКОМБАНК" для надання пояснень по суті спору, однак жодного разу представник позивача у судове засідання не з`явився, письмових або усних пояснень по суті спору не надав.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову АТ «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором необхідно відмовити у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи доказів правомірності нарахування позивачем відсотків за кредитним договором та погашенням підтвердженого належними та допустимими доказами тіла кредиту у розмірі 48500,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову судові витрати не з відповідача на користь позивача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні позову Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Сторони справи:

Позивач Акціонерне товариство "ТАСКОМБАНК", код ЄДРПОУ 09806443, адреса реєстрації місця проживання: вул. Петлюри Симона, буд. 30, м. Київ.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Гнатущенко Ю.В.