Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №559/1973/26 — Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/1973/26

Провадження № 2/559/1694/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року м.Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області у складі головуючого судді Томіліна О.М., розглянувши у приміщенні суду в м. Дубно цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вербської сільської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулася позивачка ОСОБА_1 з позовною заявою, у якій просить визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом 3 місяців з дня набрання законної сили рішенням суду.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її брат ОСОБА_2 , останнім місцем проживання та реєстрації якого було АДРЕСА_1 . Позивачка як єдиний спадкоємець не знала про наявність спадкового майна (земельної ділянки), є юридично необізнаною, мала тривале погіршення стану здоров`я через свій вік, тому не мала можливості вчасно звернутися із заявою про прийняття спадщини. Позивачка у 2026 р. звернулася з відповідною заявою до нотаріуса, проте їй було відмовлено у зв`язку з тим, що вона пропустила 6-місячний строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті померлого брата. Враховуючи вищевикладене, просила позов задовольнити.

Ухвалою суду від 05.06.2026 відкрито провадження в даній справі в порядку загального провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 07.09.2026 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду

Сторони у судове засідання не з`явилися.

Представники сторін надали письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності, представник позивачки позовні вимоги підтримала.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності її учасників, відповідно до ч.13 ст.7, ч.2 ст.247 ЦПК України судове засідання не проводиться і фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом ч.ч. 4, 5 ст.268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою ухвалення рішення у даній справі є 08.10.2026, тобто дата складання повного тексту рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши у сукупності надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер брат позивачки ОСОБА_2 (а.с. 6). Згідно зі свідоцтвом про народження дівоче прізвище позивачки – ОСОБА_3 (а.с.7), яке вона змінила після укладення шлюбу на ОСОБА_4 (а.с.8). Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на земельну ділянку, площею 2,72 га, га території Стовпецької сільської ради Дубенського району (а.с. 11).

Спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилась, що підтверджується висновком нотаріуса від 14.05.2026 року №138/01-16 та довідкою зі спадкового реєстру (а.с.5, 32-34).

У встановлений законом строк ОСОБА_1 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не зверталася.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК).

Верховний Суд виробив сталий підхід щодо застосування відповідних норм права, який мають враховувати суди при вирішенні спору відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК.

Цей суд неодноразово наголошував, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 05 листопада 2025 року у справі № 202/8070/23).

Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23).

Строки на подання заяви про прийняття спадщини не визнаються преклюзивними, можуть бути поновлені з дотриманням правил частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини і можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні (див. постанову Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 756/957/18).

Головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини (постанова Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі № 706/275/22 (провадження № 61-12010св23)).

Верховний Суд звертав увагу, що, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку, з огляду на обставини кожної справи. Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови (див. постанову Верховного Суду від 17 листопада 2022 року у справі № 703/1836/20).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК).

Убачається, що позивачка не була позбавлена можливості звернутися із відповідною заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини в установлені законом строки. Доказів, які б свідчили про наявність перешкод для подання такої заяви, позивачка не надала.

Крім того, суд враховує, що пропуск для подання заяви про прийняття спадщини є значним і тривалим, так як після закінчення визначеного законом шестимісячного строку сплинуло майже 20 років.

За встановленими обставинами цієї справи, причини пропуску строку для прийняття спадщини, наведені позивачкою, є неповажними, а безпідставне визначення додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента верховенства права та є незаконним втручанням у права, зокрема, територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачка не довела, що встановлений законом строк на звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини пропущений нею з поважних причин, які в розумінні статті 1272 ЦК України пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які б перешкоджали позивачу у встановлений законом шестимісячний строк звернутися до нотаріальної контори.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У зв`язку з чим судом надане обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення спору.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 1220, 1233, 1234, 1269, 1270, 1272 ЦК України ст.ст. 10, 11, 57, 60, 223, 209, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Вербської сільської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом 3 місяців з дня набрання законної сили рішенням суду - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду безпосередньо або через Дубенський міськрайонний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 08.10.2026.

Суддя О.М.Томілін