Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №559/1118/26 — Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/1118/26

Провадження № 2/559/1261/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року місто Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області у складі: головуючого судді Томіліна О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ТзОВ "ФК "Фінстраст капітал" звернувся у суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що 04.03.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» (первісним кредитором) та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено електронний Договір №5360344 про надання споживчого кредиту. На умовах, встановлених Договором, ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується надати споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: відповідно до п. 1.2. Договору тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 10000 грн. Згідно із п. 1.3. Договору строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача. ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит у сумі 10000 грн. включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання договору. 30.10.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» було укладено Договір факторингу №30/10/2025, згідно з умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» права грошової вимоги за кредитними договорами, у тому числі і кредитним договором щодо відповідача. Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає 50295 грн. з яких: 10000 грн. - тіло кредиту, 22895 грн. - нараховані відсотки за користування кредитом первісним кредитором, 11400 грн. - нараховані відсотки ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» за 120 календарних днів, 5000 грн. - штрафні санкції, 1000 грн. - комісія за надання кредиту, яку й просить стягнути позивач з відповідача, а також судові витрати у справі.

Ухвалою судді від 06.04.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Роз`яснено відповідачу право подати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзив. Окрім того, даною ухвалою витребувано письмові докази у банку, які надійшли на адресу суду 20.04.2026.

Представник позивача у позові просив розглянути справу в його відсутність, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження повідомлявся належним чином згідно з вимогами ЦПК України. При цьому з огляду на положення ч.4 ст. 263 ЦПК України суд взяв до уваги правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, відповідно до якого направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

До суду від відповідача не надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, у встановлений судом строк відзив на позов до суду не подав.

За відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

За таких обставин, у відповідності до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, оскільки клопотання про інше від сторін не надходили. Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін не надходили.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності її учасників, відповідно до ч.13 ст.7, ч.2 ст.247 ЦПК України судове засідання не проводиться і фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом ч.ч. 4, 5 ст.268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Головуючий суддя перебував у планових відпустках з 15.06.2026 по 15.07.2026, 07.08.2026, 17.08.2026 по 21.08.2026.

Датою ухвалення рішення у даній справі є 06.10.2026, тобто дата складання повного тексту рішення.

Судом встановлено, що 04.03.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» (первісним кредитором) та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено електронний Договір №5360344 про надання споживчого кредиту. На умовах, встановлених Договором, ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується надати споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: відповідно до п. 1.2. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 10000 грн. Згідно із п. 1.3. Договору строк кредиту 360 днів, з 04.03.2025 по 26.02.2026, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Згідно з п.3.1. Договору, проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Пунктом 1.4.1. Договору передбачена стандартна процентна ставка, яка становить 0,95 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п.1.3. цього Договору, комісія за надання кредиту (разова) становить 1000 грн. Орієнтована реальна процентна ставка на дату укладення договору за стандартною процентною ставкою становить 2639,6200% річних, орієнтована загальна вартість на дату укладення договору за стандартною ставкою становить 45200 грн. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання договору (а.с.77-89).

У Додатку №1 до Договору сторонами погоджено та підписано Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором, відповідно до якої визначено розмір та дату внесення позичальником платежів. Дані умови також погоджені сторонами у п.4 договору (а.с.90).

Крім того, в матеріалах справи міститься Паспорт споживчого кредиту, який підписаний електронним підписом відповідача, та в якому містяться основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови (а.с.58-59).

Видача грошових коштів у сумі 10000 грн. відповідачу підтверджується долученим до справи листом ТОВ «Пейтек» про успішне перерахування коштів на банківську картку НОМЕР_2 , що надає платіжні послуги згідно Договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_3 від 03.01.2024 укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Пейтек Україна» (а.с.71).

Згідно довідки АТ «Державний ощадний банк» від 15.04.2026 вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) в банку емітовано банківську картку № НОМЕР_2 , на яку 05.03.2025 було зараховано кошти у сумі 10000 грн. (а.с.98-100).

Також, судом встановлено, що 30.10.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» було укладено Договір факторингу №30/10/2025, відповідно до якого ТОВ «Лінеура Україна» передає ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за виплату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» приймає належні права вимоги до боржників, вказані у реєстрі боржників. Факт переходу прав вимог за кредитним договором №5560344 до відповідача у загальному розмірі 38895 грн., підтверджується актом прийому-передачі Реєстру боржників від 30.10.2025, що підписаний та скріплений печатками сторін, платіжною інструкцією №6433 від 31.10.2025 про оплату фінансування за відступлення прав вимоги за договором факторингу та реєстром боржників від 30.10.2025 (а.с. 17, 69-70, 93-103).

Відповідно до наданого первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» розрахунку заборгованості за кредитним договором №5360344 від 04.03.2025 станом на дату відступлення прав вимоги заборгованість відповідача за кредитом складає 38895 грн., з яких 10000 грн. - основний борг, 22 895грн. - заборгованість за відсотками, 5000 грн. - заборгованість за штрафами, 1000 грн. - заборгованість за комісією за надання кредиту (а.с.62-65).

Про відступлення права вимоги відповідач повідомлявся представниками позивача шляхом надсилання повідомлення, де зазначено, що усі платежі в погашення заборгованості за Договором № від 5360344 необхідно здійснювати на користь нового кредитора за вказаними у листі реквізитами (а.с.60).

Враховуючи те, що на момент укладання Договору факторингу №30/10/2025 від 30.10.2025 між первісним кредитором та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» строк дії Договору №5360344 не закінчився, а відповідач заборгованість не погасив, відтак позивачем було здійснено нарахування процентів за користування грошовими коштами ще за 120 календарних днів (згідно наданого суду розрахунку з 31.10.2025 по 27.02.2026) в межах строку дії договору, що складають: 10000 грн * 0,95 %=95грн.*120 календарних дні = 11400 грн. (а.с.66-67).

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договір та інші правочини.

В частині 1 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»(в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства.

Згідно з ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Як регламентовано в ч.6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

У відповідності дост.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положеньст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихст.11 цього Кодексу.

Зобов`язання, згідно ізст.526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст.627ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК встановлює принцип обов`язковості виконання договору.

Крім того, ч.2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду №202/4494/16-ц від 31.10.2018 право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтересах позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду від 06.09.2023 в справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду від 18.10.2023 в справі № 706/68/23).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі воєнний стан було неодноразово продовжено.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд робить висновок, що 04.03.2025 виникли договірні відносини між первісним кредитором, правонаступником якого є позивач, та відповідачем у зв`язку з укладенням Договору №5360344 про надання споживчого кредиту. Згідно матеріалів справи, даний договір був укладений в електронній формі у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у розмірі 10000 грн., відтак у нього виникло зобов`язання повернути їх, у розмірах та у строки, зазначені в кредитному договорі. Кошти було надано у безготівковій формі шляхом їх перерахування на платіжну картку належну відповідачу, що підтверджено матеріалами справи. Зважаючи на те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку товариству не повернуті, тому позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, в частині тіла кредиту - 10000 грн., та комісією (пов`язаною, з наданням кредиту, що нараховується одноразово в момент видачі кредиту та не є відповідальністю в розумінні ЦК України) у розмірі 1000 грн. підлягають стягненню, оскільки відповідають умовам договору та строку його дії.

Щодо стягнення відсотків, то згідно розрахунків позивача з відповідача до стягненння підлягають відсотки у загальному розмірі 34295грн., з яких: 22 895грн, що нараховані первісним кредитором за період з 04.03.2025 по 30.10.2025 включно, та 11400 грн. нараховані ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" за період з 31.10.2025 по 27.02.2026 включно, в підсумку за 361 день, однак за умовами договору строк кредитування, який погоджений сторонами станговить 360 днів. Згідно арифметичного розрахунку проведеного судом до стягнення підлягають відсотки у загальному розмірі 34200 грн., що нараховані в межах строку кредитування за період 04.03.2025-26.02.2026 (360днів) за погодженою процентною ставкою (0,95%) та узгоджується з умовами погодженими сторонами в у Додатку №1 до Договору, що є Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором, відповідно до якої визначено розмір та дату внесення позичальником платежів. Окрім того, суд зауважує, що протягом розгляду цивільної справи відповідач не скористався своїми процесуальними правами та не надав до суду жодного належного та допустимого доказу, який би містив інформацію щодо предмету доказування в підтвердження своєчасного виконання своїх зобов`язань за укладеним договором, розмір заборгованості ним також не оспорено. Оскільки відповідач не спростовував розмір заборгованості, тому наданий позивачем розрахунок заборгованості в цій частині за відсутності альтернативного розрахунку від відповідача, приймається судом, як достовірний з урахуванням уточненого розрахунку щодо нарахованих відсотків.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 5000 грн., то суд вважає, що позивач при заявлені даних вимог не врахував положень пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Указом Президента України № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжений та діє на даний час. Враховуючи, що кредитний договір було укладено 04.03.2025, тобто під час дії воєнного стану, відтак суд вважає, що стягнення з відповідача штрафу у розмірі 5000 грн., суперечитиме п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України. Тому, в цій частині позовних вимог слід відмовити.

В підсумку суд позовні вимоги задовольняє частково.

При вирішенні вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат суд виходить з наступного.

За змістом ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також слід стягнути понесені останнім витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволеної частини позову, що становить 2392,69 грн. (45200грн. х 2662,40 грн./50295грн.)

Частиною другою статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Заявлені позивачем до стягнення витрати на правову допомогу у зв`язку з розглядом вищезазначеної справи становлять 10000 грн. На підтвердження понесених таких витрат ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» долучено Договір №10/12-2024 про надання правової допомоги від 10.12.2024, заявку №16802 від 10.12.2024 на виконання доручення до Договору №10/12-2024, рахунок на оплату №16802-23/03-2026 від 23.03.2026, акт №16802 прийому-передачі виконаних робіт від 10.12.2026, ордер на надання правничої допомоги та свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю адвоката Столітнього М.М. серії КС №9422/10 (а.с. 14-15, 61, 68, 73-74).

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч.1 ст.60, ч.4 ст.62 ЦПК України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), повноваження якого підтверджуються довіреністю або ордером.

Згідно з положеннями ст.19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Згідно із ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч.1, 2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Згідно з п.п.1, 2 ч.2 ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із : 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні на користь якої ухвалене рішення підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов`язані з оплатою правової допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Окрім того, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Суд враховує, що спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв`язку із стягненням заборгованості за кредитним договором.

Тобто, даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають з відносин банківського кредитування та є одним з найбільш розповсюджених судових спорів. У спорах такого характеру, за відсутності інших позовних вимог, відсутності протиріч між наявними у справі документами, судова практика є сталою.

Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких представник позивача витратив значний час.

Таким чином, для адвоката дана справа є звичайним спором простої складності та не потребувала значного обсягу часу для підготовки та звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості. Окрім того, суд вважає, що ознайомлення з матеріалами справи та складання позову не передбачають стільки часу та витрат, є неспівмірними зі складністю справи, а відтак повному відшкодуванню не підлягають. Також вирішення спору було здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без участі представника позивача у судовому засіданні.

З огляду на викладене та беручи до уваги наведені законодавчі приписи та встановлені судом обставини справи та досліджені докази, судом не встановлено, що витрати позивача у заявленому розмірі мають характер необхідних, а їх розмір є розумним та виправданим, як обов`язкової умови для відшкодування таких витрат у повному обсязі іншою стороною, а відтак суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат за надання правничої допомоги у розмірі 4 000 грн.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 133, 141, 158, 259, 263-265, 354 ЦПК України, 525, 526, 625, 626,629, 63, 633, 1054 ЦК України, ЗУ "Про електронну комерцію", ЗУ "про споживче кредитування"суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" заборгованість за Договором №5360344 про надання споживчого кредиту в розмірі 45200 (сорок п`ять тисяч двісті) гривень 00 копійок, з яких: 10000 грн. - тіло кредиту, 34200 грн. - нараховані відсотки за користування кредитом, 1000 грн.- комісія за надання кредиту.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2392,69 грн. та 4000 грн. витрат на правову допомогу, а разом 6392,69 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання до Рівненського апеляційного суду. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду складено 06.10.2026.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" , код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: вул. Загородня, 15 офіс 118/2, м. Київ. електронна адреса: fintrust@ukr.net.

Представник позивача: адвокат Столітній Михайло Миколайович, НОМЕР_5 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя О.М.Томілін