Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №403/232/26 — Устинівський районний суд Кіровоградської області

Справа №403/232/26 провадження № 2/403/422/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2026 року с-ще Устинівка

Устинівський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Атаманової С.Ю.,

при секретарі судового засідання Карпяк Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Устинівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (далі по тексту рішення - ТОВ «Фінпром Маркет») звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення з останнього заборгованості за двома кредитним договором в загальному розмірі 23100 грн. 00 коп..

Позов обгрунтовується тим, що 17 вересня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» (далі по тексту рішення - ТОВ «1 БАНК»), як кредитодавцем, та відповідачем ОСОБА_1 , як позичальником, був укладений договір про надання коштів у кредит №71161476, за умовами якого кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 7000,00 грн. строком на 30 днів із фіксованою процентною ставкою у розмірі 0.5%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, та сплатою комісії за надання кредиту в розмірі 15% від суми наданого кредиту, що складає 1050,00 грн., а також пені за порушення позичальником строків повернення кредиту в розмірі 4.00% на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день понадстрокового користування. Зазначений кредитний договір був укладений шляхом використання відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором 68571, надісланого на вказану ним електронну адресу, відповідно до ст.ст.11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Враховуючи часткове виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, а також заміну в порядку укладення договору факторингу №25/02/26 від 25 лютого 2026 року сторони кредитора у договорі №71161476 від 17 вересня 2025 року з ТОВ «1 БАНК» на ТОВ «Фінпром Маркет», позивач прохав стягнути із відповідача на його користь заборгованість за основною сумою боргу - 7000 грн. 00 коп., заборгованість за процентами - 2100 грн. 00 коп. та заборгованість за пенею/неустойкою - 14000 грн. 00 грн., а всього: 23100 грн. 00 коп..

З урахуванням понесених судових витрат, представник позивача прохав суд стягнути з відповідача по справі понесені судові витрати, в тому числі і сплачений при подачі позову до суду судовий збір в сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн..

З урахуванням пропуску відповідачем ОСОБА_1 строку для подання відзиву на позовну заяву за відсутності поважних причин пропуску цього строку, розгляд цивільної справи відповідно до положень ст.178 ЦПК України здійснений за наявними матеріалами.

ІІ. Заяви та клопотання.

Представник ТОВ «Фінпром Маркет» згідно прохальної частини позовної заяви та заяв від 10 червня, 09 липня, 15 липня та 10 вересня 2026 року прохала проводити розгляд справи за відсутності представника позивача та не заперечувала проти заочного розгляду та постановлення заочного рішення у даній цивільній справі (а.с.4 зворот, 66, 79, 93, 120).

Згідно письмового клопотання представник позивача прохав суд витребувати від АТ КБ «ПриватБанк» письмові докази на підтвердження належності відповідачу ОСОБА_1 карткового рахунку № НОМЕР_1 та виписку по вказаному рахунку за період з 17 вересня по 20 вересня 2025 року (а.с.4 зворот).

07 липня 2026 року відповідачем ОСОБА_1 подане клопотання про поновлення строку на подання відзиву та долучення відзиву до матеріалів справи (а.с.72).

Інших заяв та клопотань від відповідача по справі ОСОБА_1 , поданих в порядку ст.ст.43, 84, 183 ЦПК України, в тому числі, про розгляд справи за його відсутності чи відкладення судового розгляду, витребування доказів, на дату проведення судового засідання 02 жовтня 2026 року не надходило.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 02 червня 2026 року постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.55-56).

Ухвалою суду від 07 липня 2026 року визнано відзив на позовну заяву, поданий відповідачем ОСОБА_1 таким, що поданий з пропуском встановленого судом строку без поважних причин та без подання до закінчення цього строку заяви про його продовження. Відповідно до положень ч.8 ст.178 ЦПК України розгляд цивільної справи постановлено здійснювати за наявними матеріалами (а.с.76).

Ухвалою суду від 07 липня 2026 року клопотання представника позивача про витребування письмових доказів задоволено частково та витребувано від АТ КБ «ПриватБанк» виписку по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 відповідача ОСОБА_1 за період з 17 вересня по 22 вересня 2025 року. В задоволенні клопотання в іншій частині - відмовлено (а.с.77).

Ухвалою суду від 31 серпня 2026 року від Державної прикордонної служби України витребувано інформацію про проходження відповідачем ОСОБА_1 військової служби (а.с.108-109).

Ухвалою суду від 02 жовтня 2026 року відмовлено в прийнятті до розгляду поданої представником ТОВ «Фінпром Маркет» від 09 липня 2026 року заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Ухвалою суду від 02 жовтня 2026 року, постановленою в порядку ч.5 ст.259 ЦПК України, враховуючи подане відповідачем клопотання та відзив на позовну заяву, в яких він висловив свою позицію щодо розгляду справи за позовом ТОВ «ФК «Фінпром Маркет», судом вирішено продовжити розгляд справи по суті в порядку ст.279 ЦПК України за відсутності підстав для зупинення провадження у справі.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

17 вересня 2025 року між ТОВ «1 БАНК», як кредитодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, був укладений договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71161476 (далі - Договір, кредитний договір), який згідно положень ст.ст.10-12 Закону України «Про електронну комерцію» був вчинений дистанційно в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця, шляхом його підписання відповідачем одноразовим ідентифікатором 68571, надісланим йому ТОВ «1 БАНК» електронним повідомленням на вказану ним електронну адресу (розділ 5 та 11 «Юридичні адреси та реквізити сторін» Договору) (а.с.7-13).

Згідно з пунктами 2.1, 2.2.1 укладеного Договору «1 БАНК» зобов`язується передати відповідачу у власність грошові кошти (кредит) в сумі 7000,00 грн. на погоджений умовами Договору строк шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту.

За змістом пунктів 2.2.2, 2.2.3, 2.2.4 Договору строк кредитування (строк договору) складає 30 днів; процентна ставка, яка є фіксованою, становить 0,500% в день; денна процентна ставка - 1,000% в день; комісія за надання кредиту - 15,00% від суми наданого кредиту, що в грошовому виразі складає 1050,00 грн.; датою повернення кредиту є 16 жовтня 2025 року; процентна ставка для нарахування пені - 4,00% (в день).

Крім того, сторонами Договору також було погоджено, що: за користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю проценти у розмірі, визначеному пунктом 2.2 Договору; проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту (його залишок), виходячи із строку фактичного користування кредитом, за кожен день (календарну дату) користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту (включно) та включаючи день (дату) його повернення, до повного погашення заборгованості за Договором (пункт 6.1).

17 вересня 2025 року ТОВ «1 БАНК» на виконання умов кредитного договору було здійснено переказ грошових коштів в сумі 7000 грн. 00 коп. на картковий рахунок отримувача, платіжним інструментом до якого є картка за № НОМЕР_1 , що відповідає сумі кредиту та номеру карткового рахунку відповідача, зазначених в пункті 2.2.1 та розділі 12 Договору та підтверджується копією платіжної інструкції від 17 вересня 2025 року, а також випискою по рахунку відповідача ОСОБА_1 , наданою АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.21, 102, 103-104).

16 жовтня 2025 року між ТОВ «1 БАНК» та відповідачем була укладена додаткова угода №15993983 до договору надання коштів у кредит №71161476 від 17 вересня 2025 року (далі по тексту рішення - додаткова угода від 16 жовтня 2025 року), за умовами якої сторони домовились продовжити строк кредитування на 30 днів та викласти п.п.2.2.2 п.2.2 Договору в новій редакції: «2.2.2. Строк кредитування/ строк Договору 60 днів», а також здійснення позичальником кредитодавцю платежу в сумі 2100,00 грн. за продовження строку кредитування (а.с.18).

25 лютого 2025 року між ТОВ «1 БАНК» (клієнт) та ТОВ «Фінпром Маркет» (фактор) було укладено договір факторингу №25/02/26, за яким клієнт зобов’язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов’язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна придбання) за відповідний Реєстр за плату у передбачений цим договором спосіб (пункт 1.1); перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу (пункт 2.1.3) (а.с.28-31).

Як вбачається із витягу з Реєстру прав вимог від 25 лютого 2026 року до договору факторингу №25/02/26 від 25 лютого 2026 року, ТОВ «1 БАНК» відступило ТОВ «Фінпром Маркет» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором №71161476 від 17 вересня 2025 року на загальну суму заборгованості 23100,00 грн., з яких сума основного боргу складає 7000,00 грн., заборгованість по процентам - 2100,00 грн., заборгованість за пенею - 14000,00 грн. (а.с.32-33).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №71161476 від 17 вересня 2025 року, наданого позивачем ТОВ «Фінпром Маркет», загальна сума заборгованості відповідача за період з 17 вересня 2025 року по 25 лютого 2026 року складає: за тілом кредиту - 7000 грн. 00 коп., за процентами - 2100,00 грн. та за пенею - 14000,00 грн.. Здійснена відповідачем ОСОБА_1 16 жовтня 2025 року оплата за кредитним договором становить 2100,00 грн. (а.с.23).

Під час судового розгляду справи відповідачем з урахуванням вимог ст.ст.77, 78 ЦПК України, не спростовані надані позивачем докази укладення ним 17 вересня 2025 року кредитного договору та отримання за ним грошових коштів у зазначеному вище розмірі.

Доказів здійснення погашення заборгованості за наданим кредитом в повному обсязі відповідачем під час судового розгляду також надано не було.

Належні та допустимі докази того, що вищезазначена сума заборгованості раніше стягувалась чи була стягнута з відповідача в матеріалах цивільної справи відсутні.

V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Виконуючи приписи ст.264, ч.4 ст.265 ЦПК України та даючи оцінку аргументам, наведеним позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, в тому числі вирішуючи питання про те, чи було порушено право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, а також доказам, якими вони підтверджуються, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст.626, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно приписів п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закону), який встановлює порядок вчинення електронних правочинів, електронним договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків та оформлена в електронній формі.

За змістом ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною та вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч.6 цієї статті, зокрема шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону.

Відповідно до положень ст.12 Закону моментом підписання електронного правочину є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилається іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону).

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки букв, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом (постанова Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19). Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Судом встановлено, що договір надання коштів у кредит №71161476 від 17 вересня 2025 року був підписаний відповідачем після його ідентифікації в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитодавця ТОВ «1 БАНК»» за допомогою одноразового ідентифікатора 68571, надісланого відповідачу електронним повідомленням, що підтверджує укладення даного договору саме як електронного правочину в порядку, передбаченому ст.ст.10-12 Закону України «Про електронну комерцію», та згоду відповідача з усіма їх істотними умовами.

В протилежному випадку - без здійснення входу відповідача на веб-сайт кредитодавця за допомогою логіна та пароля особистого кабінету та без отримання ним одноразового ідентифікатора у виді електронного повідомлення, укладення зазначеного вище кредитного договору було б технічно неможливим.

Подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19.

Додаткова угода від 16 жовтня 2025 року була підписана відповідачем ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора 36261.

Належних доказів на спростування тверджень позивача ТОВ «Фінпром Маркет» щодо здійснення саме відповідачем електронних підписів договору надання коштів у кредит №71161476 від 17 вересня 2025 року та додаткової угоди до нього від 16 жовтня 2025 року за допомогою зазначених вище одноразових ідентифікаторів суду надано не було.

Згідно положень ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» н, якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній на дату укладення кредитного договору) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

За змістом ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, нарахування кредитодавцем комісії за надання позичальнику кредиту в сумі 1050,00 грн. (15,00% від суми кредиту) відповідає положенням ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», та є правомірним.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідача за договором надання коштів у кредит №71161476 від 17 вересня 2025 року вбачається, що сума заборгованості за тілом кредиту складає 7000,00 грн. та заборгованість за процентами 2100,00 грн..

Наданий позивачем розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором в частині нарахованих процентів відповідає умовам Договору щодо розміру та строку їх сплати відповідачем, в тому числі: 1) нарахування процентів за фіксованою процентною ставкою 0,50%, що становить по 35,00 грн. в день (0,50% від 7000,00 грн.), в межах строку кредитування, визначеного в пункті 2.2.2 Договору, в загальному розмірі 1050,00 грн. (35,00 грн. х 30 днів); 2) нарахування процентів за процентною ставкою 1,00% від суми кредиту, що становить по 70,00 грн. в день (1,00% від 7000,00 грн.) протягом продовженого додатковою угодою №15993983 від 16 жовтня 2025 року строку кредитування в загальному розмірі 2100,00 грн. (30 днів х 70,00 грн.); 3) з урахуванням та сплачених відповідачем 16 жовтня 2025 року грошових коштів в сумі 1050,00 грн. на погашення нарахованих процентів, залишок несплачених процентів, які підлягають стягненню з відповідача, становлять 2100,00 грн. (1050,00 грн. + 2100,00 грн.) - 1050,00 грн. (сплачена грошова сума).

При цьому суд не вбачає підстав для застосування під час розгляду справи положень п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо не нарахування процентів за користування кредитом військовослужбовцям, призваним на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на весь час призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, оскільки, як вбачається із інформації, наданої адміністрацією державної прикордонної служби України за вих.№08/78994-26 від 21 вересня 2026 року, відповідач ОСОБА_1 з 16 червня 2024 року проходить військову службу за контрактом у ІНФОРМАЦІЯ_1 та до виконання заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України не залучається (а.с.128).

Щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за пенею (неустойкою), як визначено в поданій до суду позовній заяві, в розмірі 14000 грн. 00 коп. суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до пункту 10.7.2 Договору якщо сума кредиту, що надається позичальнику за договором, не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, за користування кредитом понад встановлений Договором строк, у випадку невиконання позичальником умов Договору, кредитодавець має право нараховувати пеню в розмірі, визначеному п.2.2 Договору з першого дня понадстрокового користування кредитом (його частиною) за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, визначених Законом України «Про споживче кредитування».

Пунктом 4 Договору передбачено розмір пені - 4,00%.

Як вбачається з наданого представником позивача розрахунку заборгованості за кредитним договором загальний розмір заборгованості за пенею за період з 16 листопада 2025 року по 04 січня 2026 року становить 14000 грн. 00 коп..

Разом з тим, відповідно до п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Крім того, установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи в суді положення п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є чинними.

Воєнний стан був введений в Україні Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, неодноразово був продовжений і діє на даний час.

Зазначена обставина є загальновідомою та не потребує доказування (ч.3 ст.82 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (ч.2 ст.4 ЦК України).

Отже, ч.2 ст.4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Також Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія п.18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23, від 12 лютого 2025 року №758/5318/23), згідно яких тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на викладене, враховуючи дату укладення договору надання коштів у кредит №71161476 - 17 вересня 2025 року, а додаткової угоди №15993983 - 16 жовтня 2025 року, тобто під час дії в Україні воєнного стану, відповідач ОСОБА_1 звільняється від сплати пені за даним договором, а нарахована заборгованість за пенею в сумі 14000,00 грн., що передбачена відповідним договором, підлягає списанню позивачем, як позикодавцем.

Отже, правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача заборгованості за пенею в сумі 14000 грн. 00 коп., як складової частини заборгованості за кредитним договором, відсутні, а тому позов ТОВ «Фінпром Маркет» в цій частині задоволенню не підлягає.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов’язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов’язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Судом встановлено, що матеріали цивільної справи не містять, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування презумпції правомірності договору надання коштів у кредит №71161476 від 17 вересня 2025 року та додаткової угоди №15993983 від 16 жовтня 2025 року, укладених між первісним кредитором ТОВ «1 БАНК» та відповідачем, а також укладеного в подальшому договору факторингу №25/02/26 від 25 лютого 2026 року.

Зазначені договори з огляду на відсутність доказів протилежного не визнавалися судом недійсним.

Набуття позивачем ТОВ «Фінпром Маркет» права вимоги заборгованості за договором №71161476 від 17 вересня 2025 року у передбаченому законом порядку під час судового розгляду відповідачем спростована не була.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі №127/23910/14, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцією - є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Судом враховується, що у даній справі відповідач здійснив часткове виконання умов договору №71161476 від 17 вересня 2025 року шляхом внесення 16 жовтня 2025 року грошових коштів у сумі 2100,00 грн. на погашення процентів за користування кредитом та комісією; укладений відповідачем кредитний договір та додаткова угода до нього у встановленому законом порядку ним не оспорювалися та не визнавались недійсним, дії фінансових установ щодо виконання кредитного договору не оскаржені, власний розрахунок заборгованості відповідачем не наданий, клопотання про призначення судово-економічної експертизи ним не заявлялось, а позивачем при цьому доведено обставини, на які він посилався як на підтвердження своїх вимог, в частині наявності підстав для стягнення кредитної заборгованості.

На підставі викладеного, виходячи з презумпції правомірності правочину (ст.204 ЦК України) та презумпції обов`язковості договору (ст.629 ЦК України), суд вважає встановленим факт невиконання відповідачем по справі своїх зобов’язань за договором надання коштів кредит (з комісією за надання кредиту) №71161476 (з урахуванням змісту укладеної до нього додаткової угоди №15993983 від 16 жовтня 2025 року) щодо повернення суми кредиту та інших, передбачених ним платежів (зокрема, процентів за користування кредитом) у розмірах та строки, передбачені цим договором, та приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованості за: тілом кредиту в сумі 7000 грн. 00 коп. та процентами за користування кредитом в сумі 2100 грн. 00 коп., а всього в загальному розмірі 9100 грн. 00 коп..

VI. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач ТОВ «Фінпром Маркет» звернувся до суду з позовом майнового характеру в електронній формі, за який ним з урахуванням коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, було сплачено судовий збір в розмірі 2662 грн. 40 коп. (а.с.1).

З огляду на викладене, враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача по справі ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь позивача по справі ТОВ «Фінпром Маркет» кошти по сплаті судового збору в розмірі 1048 грн. 82 коп. (2662 грн. 40 коп. (100%) - 1613 грн. 58 коп. (60,606061%), при цьому 60,606061% = 14000 грн. 00 коп. (загальна сума заборгованості, у стягненні якої судом відмовлено), що були сплачені позивачем при подачі ним позову до суду та підтверджені належним письмовим доказом по справі.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У поданій до суду позовній заяві представником ТОВ «Фінпром Маркет» зазначено про стягнення з відповідача ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомоги в розмірі 4500,00 грн..

На підтвердження зазначеного розміру понесених ТОВ «Фінпром Маркет» витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача були надані копії: 1) договору №25-08/25/ФП від 25 серпня 2025 року про надання правничої допомоги, укладеного між ТОВ «Фінпром Маркет», як клієнтом, та адвокатом Ткаченко Ю.О., п.4.1 якого передбачена сплата адвокату винагороди за надання правничої допомоги у виді: вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції/аналіз судової практики та збір документів/доказів (у разі відсутності необхідних документів/доказів у клієнта адвокат збирає їх самостійно шляхом направлення адвокатських запитів) по малозначних справах для формування позовної заяви - 500,00 грн. за одну справу (спрощене позовне провадження/малозначна справа); підготовка/складання позовної заяви до боржника за договором позики у малозначній справі (клієнт самостійно подає позовну заяву у зручний для клієнта спосіб в електронній або письмовій формі) - 4000,00 грн. за одну справу (спрощене позовне провадження/малозначна справа) (а.с.35-37); 2) витягу з Акту №10ФП від 09 березня 2026 року приймання-передачі правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 25 серпня 2025 року, з якого вбачається загальний перелік та вартість наданих адвокатом послуг стосовно боржника ОСОБА_1 , які є ідентичними тим, що визначені в п.4.1 договору про надання правничої допомоги (а.с.40); 3) акту приймання-передачі справ на надання правничої допомоги до договору №25-08/25/ФП від 25 серпня 2025 року, згідно якого адвокат Ткаченко Ю.О. прийняла на себе зобов`язання надати правничу допомогу щодо справи Гуро О.Р. у формі складання позовної заяви, представництво в суді (а.с.41-42); 4) ордеру на надання правничої допомоги ТОВ «Фінпром Маркет» адвокатом Ткаченко Ю.О. (а.с.44); 5) свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Ткаченко Ю.О. (а.с.44 зворот); 6) платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 25 березня 2026 року щодо здійснення ТОВ «Фінпром Маркет» оплати згідно акту №10ФП приймання наданої правничої допомоги від 21 жовтня 2025 року за договором про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 25 серпня 2025 року в загальній сумі 175500,00 грн. без ПДВ (а.с.47).

В судове засідання представник позивача не з`явився. Згідно поданих до суду клопотань прохала провести розгляд справи без її участі (а.с.63, 79, 93, 120).

На дату судового розгляду справи по суті письмових заперечень від відповідача Гуро О.Р. щодо розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката подано не було.

Враховуючи надані на підтвердження розміру понесених ТОВ «Фінпром Маркет» витрат на професійну правничу допомогу письмові докази, а також часткове задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку про часткове задоволення визначеного позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу та стягнення на користь позивача ТОВ «Фінпром Маркет» з відповідача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1772 грн. 73 коп. (39,393939% від 4500,00 грн., де 39,393939% - відсоток, що відповідає розміру задоволених позовних вимог).

Інші судові витрати, пов’язані з розглядом даної справи, передбачені ч.3 ст.133 ЦПК України, відсутні.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71161476 від 17 вересня 2025 року в загальній сумі 9100 грн. 00 коп. (дев`ять тисяч сто гривень 00 копійок).

В задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» в порядку розподілу судових витрат судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 1048 грн. 82 коп. (одна тисяча сорок вісім гривень вісімдесят дві копійки).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» в порядку розподілу судових витрат витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1772 грн. 73 коп. (одна тисяча сімсот сімдесят дві гривні сімдесят три копійки).

Повне ім`я та найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», адреса місцезнаходження: вул.Садова, буд.№31/33 м.Ірпінь Київська область, поштовий індекс 08205, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 43311346.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Повне рішення суду складено 07 жовтня 2026 року.

Суддя С.Ю.Атаманова