Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №941/949/26 — Петрівський районний суд Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокуселище Петрове Справа № 941/949/26

Провадження № 2-о/941/47/26

Петрівський районний суд Кіровоградської області

в складі: головуючого судді - Колесник С. І.

при секретарі - Проценко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Петрове Кіровоградської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 , з участю заінтересованих осіб – Центрально-Південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби, Державної установи «Петрівська виправна колонія №49», про встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

Представник заявника в електронній формі через систему «Електронний суд» звернулася до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, якою прохала встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Василівка, Каховського району, Херсонської області, Україна на території України за станом на 1991 рік (у тому числі за станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року) в неповнолітньому віці значиться разом з матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженкою м. Мукачево, Закарпатської області, Україна за адресою: АДРЕСА_1 . Встановлення факту постійного проживання заявника на території України є підставою для оформлення належності до громадянства України.

Представник заявника в судове засідання не з`явилась, проте письмовою заявою просила суд розглядати справу без її участі та участі заявника, заявлені вимоги повністю підтримала.

Представник заінтересованої особи - Центрально-Південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби в судове засідання не з`явився, однак подав до суду письмові пояснення в яких зазначив, що при зверненні заявника до територіального підрозділу ЦПМУ ДМС з питання встановлення належності до громадянства України, йому необхідно надати, зокрема, судове рішення про встановлення юридичного факту його постійного проживання на території України станом на 24.08.1991, так як в матеріалах, що додані до заяви, документи, які підтверджують факт постійного проживання ОСОБА_1 на території України станом на 24.08.1991, відсутні.

Представник заінтересованої особи - ДУ «Петрівська виправна колонія (№ 49)» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином , причини неявки суду невідомі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з слідуючих підстав.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Василівка, Каховського району, Херсонської області, Україна, про що Виконавчим комітетом Васильківської сільської ради Каховського району Херсонської області зроблено актовий запис № 33 від 11.11.1974 року. Відповідно до повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 16.05.2026 року батьком зазначено ОСОБА_4 та матір`ю ОСОБА_5 .

Відповідно до Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00058440674 від 19.05.2026 року батько – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , українець, на момент реєстрації народження дитини проживав за адресою: с. Василівка, Каховського району, Херсонської області, Україна, працював шофером в Каховському зоотехнікумі, РНОКПП НОМЕР_2 , а матір – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , словачка, на момент реєстрації народження дитини проживала за адресою: с. Василівка, Каховського району, Херсонської області, Україна.

Батьки заявника ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрували шлюб 14.11.1975 року, про що зроблено актовий запис № 15 від 14.11.1975 року. Після реєстрації шлюбу мати змінила своє дошлюбне прізвище « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ».

Мати заявника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м. Мукачево, Закарпатської області, Україна, документована паспортом громадянина України № НОМЕР_3 вид. 15.11.2021 року орган, що видав 6516, запис 19580201-07261.

Відповідно до листа Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області №8010.14-22944/80.3-26 від 30.04.2026 року, за даними картотек заяв про видачу паспорта громадянина СРСР зразка 1974 року та картотек про видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року, які передані територіальними органами ДМС України на централізоване зберігання до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, виявлено заяву про видачу паспорта на ім`я ОСОБА_1 (рос. мова), ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований паспортом серії НОМЕР_4 дата видачі 15.11.1990 Великоолекандрівським РВВС Херсонської області. Згідно заяви про видачу паспорта на момент отримання паспорта СРСР проживав в селі Нова Кубань.

Згідно відповіді Борозенської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області № 1245 від 01.05.2026 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно даних Реєстру територіальної громади зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 06.07.1990 по теперішній час. Станом на 24.08.1991 р. по 13.11.1991 р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно даних погосподарсьої книги №4 період 1991-1995 роки, особовий рахунок № НОМЕР_5 , проживав за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 17 ЦК УРСР місцем проживання неповнолітніх, що не досягли п`ятнадцяти років, або громадян, які перебувають під опікою, визнається місце проживання їх батьків (усиновителів) або опікунів.

Фактично, постійне проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Василівка, Каховського району, Херсонської області, Україна на території України за станом на 1991 рік (у тому числі за станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року) в неповнолітньому віці значиться разом з матір`ю ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженкою м. Мукачево, Закарпатської області, Україна за адресою: АДРЕСА_1 .

Факт постійного проживання заявника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України підтверджується також наступними документами.

Відповіддю Департаменту інформатизації МВС №1617/16-2026 від 05.05.2026 року, які підтверджують неодноразове притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до кримінальної відповідальності та відбування покарання у місцях позбавлення волі на території України з 1989 року по теперішній час.

Листом Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України №19.5.1/32329-26 від 05.05.2026 року, відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією громадянином України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в період з 08.11.2017 по 05.05.2026 року в базі даних не виявлено.

Паспорт громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - не отримував, а раніше наявні у нього документи були втрачені, і відновити їх у встановленому законодавством порядку він не зміг. Тому отримати дублікати втрачених документів зміг лише через законного представника.

Відповіддю ДУ «Петрівська виправна колонія №49» підтверджується факт відбування покарання ОСОБА_1 з 29.12.2025 року по теперішній час і за його особовою справою паспорт громадянина України не значиться.

В червні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Центрально-південного міжрегіонального управління державної міграційної служби, щодо підтвердження його належності до громадянства України та документування його паспортом України.

Згідно відповіді Центрально-Південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби від 17.06.2026 року заявнику відмовлено у підтвердженні належності до громадянства України та рекомендовано встановити факт постійного проживання на території України за станом 24 серпня 1991 року або проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року у судовому порядку.

Інші офіційні відомості щодо місця проживання заявника у наявних державних реєстрах, інформаційних системах та офіційних базах даних відсутні.

Таким чином, встановлення факту постійного проживання на території України за станом 24 серпня 1991 року або проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року не може бути здійснено в адміністративному порядку або шляхом отримання додаткових довідок від органів державної влади чи місцевого самоврядування, оскільки такі органи не володіють повною та достовірною інформацією. За відсутності альтернативних документальних підтверджень єдиним належним та можливим способом встановлення зазначеного юридичного факту є його встановлення в судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 3, статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи чи інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

У частині першій статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, законодавством передбачено встановлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти, що породжують право особи на підтвердження належності до громадянства України, зокрема, постійного проживання на території України.

Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» громадянства України є підставою для оформлення належності до відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Встановлення факту постійного проживання на території України є підставою для оформлення належності до громадянства України.

Юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України особи, дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України року) або набрання чинності (24 серпня 1991 Законом України від 08 жовтня 1991 року № 1636-ХІІ «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року).

Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень статті 293 ЦПК України та статті 3 Закону України «Про громадянство України» і залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.

Для встановлення факту набуття громадянства України предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання дитини на території України станом на 24 серпня 1991 року або станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання на території України батьків (одного з них) дитини або іншого законного представника, з яким дитина постійно проживала станом на 24 серпня 1991 року чи 13 листопада 1991 року; постійного проживання особи на території України чи Української РСР на момент набрання законної сили вироку суду; наявності родинних зв`язків заявника з його батьками (усиновителями, з дідом, бабою); постійного проживання на території України діда та баби заявника; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо.

Відповідно до підпункту "б" пункту 8 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента від 27 березня 2001 року № 215/2001, (далі - Порядок), встановлення належності до громадянства України стосується осіб, які станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягли повноліття і батьки яких належать до категорій, зазначених у підпункті "а" цього пункту.

Відповідно до п. 11 Порядку для встановлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1 і 2 частини першої статті 3 Закону особа, яка станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягла повноліття та проживала в Україні разом із батьками (одним із них) або іншим законним представником, подає:

а) заяву про встановлення належності до громадянства України;

б) свідоцтво про народження особи або витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави;

в) для підтвердження факту постійного проживання на території України в неповнолітньому віці станом на 24 серпня 1991 року або проживання станом на 13 листопада 1991 року один із таких документів:

документ, що підтверджує факт перебування особи в неповнолітньому віці на вихованні в дитячому будинку, загальноосвітній школі-інтернаті для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року (для осіб, які перебували в неповнолітньому віці на вихованні в такому закладі на території України);

судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України станом на 24 серпня 1991 року або факту її проживання в неповнолітньому віці в Україні станом на 13 листопада 1991 року разом із батьками (одним із них) або іншим законним представником;

г) для підтвердження факту перебування батьків (одного з них) або іншого законного представника особи у громадянстві колишнього СРСР один із таких документів:

паспорт громадянина колишнього СРСР батьків (одного з них) або іншого законного представника особи. У разі втрати батьками (одним з них) або іншим законним представником особи паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка про перебування батька (матері) особи або іншого законного представника у громадянстві колишнього СРСР станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року, оформлена територіальним підрозділом Державної міграційної служби України (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт);

судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року батьків (одного з них) або іншого законного представника особи, із яким особа в неповнолітньому віці постійно проживала на території України, або факту їх проживання в Україні станом на 13 листопада 1991 року в разі відсутності в батьків (одного з них) або іншого законного представника особи паспорта громадянина колишнього СРСР із відміткою про прописку, що підтверджує факт їх постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або факт їх проживання в Україні станом на 13 листопада 1991 року.

Відповідно до положень Закону України «Про громадянство України» і Порядку для набуття громадянства України заявник повинен, зокрема, подати документи, що підтверджують народження його на території України чи постійне проживання на ній, або підтверджують родинні відносини з такою особою, або рішення суду.

На підставі вищевикладеного вважаємо за можливе встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Василівка, Каховського району, Херсонської області, Україна на території України за станом на 1991 рік (у тому числі за станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року) в неповнолітньому віці значиться разом з матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженкою м. Мукачево, Закарпатської області, Україна за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, на підставі викладеного, заява про встановлення факту, що має юридичне значення, підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.263,264,265,268 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Василівка, Каховського району, Херсонської області, Україна на території України за станом на 1991 рік (у тому числі за станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року) в неповнолітньому віці значиться разом з матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженкою м. Мукачево, Закарпатської області, Україна за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після відмови у відкритті апеляційного провадження, повернення апеляційної скарги, залишення її без розгляду, ухвалення іншого рішення, яким закінчується апеляційне провадження.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складено 06 жовтня 2026 року.

Суддя С. І. Колесник