Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №941/961/26 — Петрівський районний суд Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокуселище Петрове Справа № 941/961/26

Провадження № 2-о/941/50/26

Петрівський районний суд Кіровоградської області

в складі: головуючого судді - Колесник С. І.

при секретарі - Проценко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Петрове Кіровоградської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 , з участю заінтересованих осіб – Центрально-Південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби, Державної установи «Петрівська виправна колонія №49», про встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

Представник заявника в електронній формі через систему «Електронний суд» звернулася до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, якою прохала встановити юридичний факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Топали Красноокнянського району Одеської області, Україна, на території України за станом на 1991 рік (у тому числі на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року) за адресою: села Болгарка (колишня назва - Первомайське), Роздільнянського (колишня назва - Фрунзівського) району, Одеської області, Україна. Встановлення факту постійного проживання заявника на території України є підставою для оформлення належності до громадянства України.

Представник заявника в судове засідання не з`явилась, проте письмовою заявою просила суд розглядати справу без її участі та участі заявника, заявлені вимоги повністю підтримала.

Представник заінтересованої особи - Центрально-Південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби в судове засідання не з`явився, однак подав до суду письмові пояснення в яких зазначив, що при зверненні заявника до територіального підрозділу ЦПМУ ДМС з питання встановлення належності до громадянства України, йому необхідно надати, зокрема, судове рішення про встановлення юридичного факту його постійного проживання на території України станом на 24.08.1991, так як в матеріалах, що додані до заяви, документи, які підтверджують факт постійного проживання ОСОБА_1 на території України станом на 24.08.1991, відсутні.

Представник заінтересованої особи - ДУ «Петрівська виправна колонія (№ 49)» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином , причини неявки суду невідомі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з слідуючих підстав.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Топали Красноокнянського району Одеської області, Україна, про що Виконавчим комітетом Топалівської сільської ради Красноокнянського району Одеської області зроблено актовий запис № 1 від 02.01.1969 року. Батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 21.02.2026 року та повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 19.03.2026 року.

Згідно відповіді Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області № 5100.4.1-1075/51.1-26 від 30.01.2026 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був документований паспортом громадянина колишнього СРСР (зразка 1974 року) серії НОМЕР_2 , виданий 13.04.1968 року Фрунзівським РВ ВС в Одеській області на ім`я « ОСОБА_5 » (мовою оригіналу), ІНФОРМАЦІЯ_1 . Станом на момент отримання паспорта, а саме, 13.04.1989 року в заяві про видачу паспорта місце проживання заявника зазначено с. Болгарка (колишня назва - Первомайське), Роздільнянського (колишня назва - Фрунзівського) району, Одеської області.

Паспорт громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - не отримував, а раніше наявні у нього документи були втрачені, і відновити їх у встановленому законодавством порядку він не зміг. Тому отримати дублікати втрачених документів зміг лише через законного представника.

В травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Центрально-південного міжрегіонального управління державної міграційної служби, щодо підтвердження його належності до громадянства України та документування його паспортом України.

Згідно відповіді Центрально-Південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби № 3501.1-5043/35.1-26 від 28.05.2026 року, заявнику відмовлено у підтвердженні належності до громадянства України та рекомендовано встановити факт постійного проживання на території України за станом 24 серпня 1991 року або проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року у судовому порядку.

Факт постійного проживання заявника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на території України підтверджується наступними документами.

Відповіддю Департаменту інформатизації МВС №311/16-2026 від 03.02.2026 року, які підтверджують неодноразове притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до кримінальної відповідальності та відбування покарання у місцях позбавлення волі на території України з 1992 року по теперішній час.

Листом Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України №19.5.2/6279-26 від 28.01.2026 року, відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією громадянином України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в період з 08.11.2017 по 28.01.2026 року в базі даних не виявлено.

Інші офіційні відомості щодо місця проживання заявника у наявних державних реєстрах, інформаційних системах та офіційних базах даних відсутні.

На теперішній час заявник, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває в Державній установі «Петрівська виправна колонія № 49», яка знаходиться за адресою: вул. вул. Польова, 1, с. Новий Стародуб, Олександрійський район, Кіровоградська область, що підтверджується довідкою Державної установи «Петрівська виправна колонія № 49».

Таким чином, встановлення факту постійного проживання на території України за станом 24 серпня 1991 року або проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року не може бути здійснено в адміністративному порядку або шляхом отримання додаткових довідок від органів державної влади чи місцевого самоврядування, оскільки такі органи не володіють повною та достовірною інформацією. За відсутності альтернативних документальних підтверджень єдиним належним та можливим способом встановлення зазначеного юридичного факту є його встановлення в судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 3, статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи чи інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

У частині першій статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, законодавством передбачено встановлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти, що породжують право особи на підтвердження належності до громадянства України, зокрема, постійного проживання на території України.

Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» громадянства України є підставою для оформлення належності до відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Встановлення факту постійного проживання на території України є підставою для оформлення належності до громадянства України.

Юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України особи, дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України року) або набрання чинності (24 серпня 1991 Законом України від 08 жовтня 1991 року № 1636-ХІІ «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року).

Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень статті 293 ЦПК України та статті 3 Закону України «Про громадянство України» і залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.

Для встановлення факту набуття громадянства України предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання дитини на території України станом на 24 серпня 1991 року або станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання на території України батьків (одного з них) дитини або іншого законного представника, з яким дитина постійно проживала станом на 24 серпня 1991 року чи 13 листопада 1991 року; постійного проживання особи на території України чи Української РСР на момент набрання законної сили вироку суду; наявності родинних зв`язків заявника з його батьками (усиновителями, з дідом, бабою); постійного проживання на території України діда та баби заявника; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо.

Відповідно до підпункту "а" пункту 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженогоУказом Президента від 27 березня 2001 року № 215/2001, (далі - Порядок), встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.

Одним із документів для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону «Про громадянство України», що подає особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, є судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року (підпункт "в" пункту 8 Порядку, в редакції, чинній на час звернення заявника до суду). Отже, у таких випадках одним із необхідних документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.

Пунктом 44 Порядку встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Відповідно до положень Закону України «Про громадянство України» і Порядку для набуття громадянства України заявник повинен, зокрема, подати документи, що підтверджують народження його на території України чи постійне проживання на ній, або підтверджують родинні відносини з такою особою, або рішення суду.

На підставі вищевикладеного вважаємо за можливе встановити юридичний факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Топали Красноокнянського району Одеської області, Україна, на території України за станом на 1991 рік (у тому числі на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року) за адресою: села Болгарка (колишня назва - Первомайське), Роздільнянського (колишня назва - Фрунзівського) району, Одеської області, Україна.

Таким чином, на підставі викладеного, заява про встановлення факту, що має юридичне значення, підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.263,264,265,268 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити.

Встановити юридичний факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Топали Красноокнянського району Одеської області, Україна, на території України за станом на 1991 рік (у тому числі на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року) за адресою: села Болгарка (колишня назва - Первомайське), Роздільнянського (колишня назва - Фрунзівського) району, Одеської області, Україна.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після відмови у відкритті апеляційного провадження, повернення апеляційної скарги, залишення її без розгляду, ухвалення іншого рішення, яким закінчується апеляційне провадження.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складено 06 жовтня 2026 року.

Суддя С. І. Колесник