Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №398/5235/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/5235/26

провадження №: 2/398/4585/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"07" жовтня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Орловського В.В., за участю секретаря судового засідання Харіної Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», представник позивача Кудіна Анастасія Вячеславівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 24 липня 2026 року звернулося до суду через підсистему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 12 900,00 грн та судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27 січня 2025 року між первісним кредитором — Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем укладено в електронній формі Договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 73327685, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 4 000,00 грн строком на 30 днів. Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а кредитні кошти перераховані на його платіжну картку. Відповідач узятих на себе зобов`язань належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 12 900,00 грн, з якої: за основною сумою боргу — 4 000,00 грн, за відсотками — 300,00 грн, за пенею — 8 000,00 грн, комісія за надання кредиту — 600,00 грн. За Договором факторингу № 27/03/25 від 27 березня 2025 року та Реєстром боржників № 8 від 26 червня 2025 року право грошової вимоги до відповідача в зазначеному розмірі перейшло до позивача. З моменту отримання права вимоги позивач нарахування штрафних санкцій не здійснював.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 серпня 2026 року відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася; позивач та його представник повідомлені про дату, час і місце розгляду справи належним чином. У позовній заяві представник позивача зазначила, що у випадку неявки відповідача в судове засідання не заперечує проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився. Судову повістку про виклик у судове засідання разом з копією ухвали про відкриття провадження у справі надіслано йому рекомендованим листом за адресою зареєстрованого місця проживання — АДРЕСА_1 . Цю адресу суд встановив до відкриття провадження у справі за відповіддю Олександрійської міської ради від 11 серпня 2026 року на запит суду, згідно з якою за даними реєстру територіальної громади відповідач зареєстрований за зазначеною адресою. Поштове відправлення повернулося до суду з відміткою поштового відділення про причину невручення «адресат відсутній». Про зміну місця проживання відповідач суд не повідомляв.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання, що зареєстроване у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 131 ЦПК України за відсутності заяви про зміну місця проживання судова повістка надсилається на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає. За таких обставин суд вважає відповідача повідомленим про дату, час і місце розгляду справи належним чином.

У судове засідання 02 жовтня 2026 року відповідач не з`явився, про причини неявки суд не повідомив; відзиву на позовну заяву, заяв чи клопотань від нього не надходило.

Копію позовної заяви з додатками на 43 аркушах позивач надіслав відповідачу цінним листом з описом вкладення 04 серпня 2026 року, що підтверджується списком згрупованих відправлень та описом вкладення у цінний лист.

Оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явився без повідомлення причин, відзив не подав, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд, керуючись статтями 280 — 281 ЦПК України, ухвалив провести заочний розгляд справи.

Оскільки у судове засідання не з`явилися всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України суд підписав рішення без його проголошення; відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України складання повного судового рішення відкладено на строк, що не перевищує п`яти днів з дня закінчення розгляду справи. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Укладення кредитного договору, його умови та видача коштів

Відповідно до Паспорта споживчого кредиту від 27 січня 2025 року ОСОБА_1 ознайомився з умовами кредитування, а ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» виконало обов`язок надати споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Паспорт підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 18512.

27 січня 2025 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено в електронній формі Договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 73327685, невід`ємною частиною якого є Додаток № 1 — Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. Договір і Додаток № 1 підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 04210, а з боку кредитодавця — кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника кредитодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу 27.01.2025 о 09 год. 49 хв. До укладення договору кредитодавець здійснив ідентифікацію та верифікацію позичальника за допомогою Системи BankID Національного банку України (п. 4.4 Договору). Додаткових угод до Договору сторони не укладали.

Договором встановлені такі умови кредитування:

— сума кредиту — 4 000,00 грн (п. 2.2.1 Договору);

— строк кредитування (строк договору) — 30 днів; дата надання кредиту — 27.01.2025, дата повернення кредиту — 25.02.2025 (п. 2.2.2 Договору, Додаток № 1);

— процентна ставка — фіксована, 0,250 % за кожен день користування кредитом, що згідно з Паспортом споживчого кредиту становить 91,250 % річних (п. 2.2.3 Договору);

— комісія за надання кредиту — 15,00 % від суми наданого кредиту, що становить 600,00 грн; нараховується в день надання кредиту і підлягає сплаті в останній день користування кредитом (п. п. 2.2.4, 6.2 Договору);

— денна процентна ставка — 0,750 %, обчислена за формулою (900,00 / 4 000,00) / 30 ? 100 %; орієнтовна реальна річна процентна ставка — 1 186,17 %; загальні витрати за кредитом — 900,00 грн; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача — 4 900,00 грн (п. п. 2.2, 2.3 Договору, Додаток № 1, Паспорт споживчого кредиту);

— пеня — 4,00 % в день; проценти за понадстрокове користування кредитом — 4,00 % в день (таблиця п. 2.2 Договору, розділ 6 Паспорта споживчого кредиту);

— згідно з п. 10.5.2 Договору, якщо сума кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на дату укладення Договору, у випадку невиконання Позичальником умов Договору кредитодавець має право нараховувати пеню в розмірі, визначеному п. 2.2 Договору, з першого дня понадстрокового користування кредитом, з урахуванням обмежень, визначених Законом України «Про споживче кредитування»;

— порядок повернення — один платіж у розмірі 4 900,00 грн у кінці строку дії договору (розділ 5 Паспорта споживчого кредиту, Додаток № 1);

— спосіб надання кредиту — безготівковий, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Позичальника з використанням реквізитів його електронного платіжного засобу (п. 2.1 Договору).

У розділі 12 Договору відповідач зазначив номер належного йому електронного платіжного засобу — НОМЕР_1 .

На виконання умов Договору 27 січня 2025 року відповідачу перераховано 4 000,00 грн. Це підтверджується Довідкою ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» (код ЄДРПОУ 39706018) вих. № КД-000176984/ТНПП від 08 липня 2026 року, засвідченою кваліфікованим електронним підписом директора цієї установи. Згідно з цією Довідкою зазначена установа, яка діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (рішення Національного банку України про включення до Реєстру платіжної інфраструктури та видачу ліцензії від 27 квітня 2023 року № 21/764-рк), підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою API-інтерфейсу ініціатором платіжної операції — ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відповідно до умов договору про переказ коштів № 23-01-18/5 від 23 січня 2018 року, та завершення платіжної операції: дата — 27.01.2025, номер платежу — 82a468a9-4029-4dba-8e29-b59c0a4d386b, сума — 4 000,00 грн, отримувач — Пісковий Роман, ЕПЗ номер НОМЕР_1 . Довідка містить застереження про належність наведеної в ній інформації до таємниці надавача платіжних послуг у розумінні Правил зберігання, захисту, використання та розкриття таємниці надавача платіжних послуг, затверджених постановою Правління Національного банку України від 14.07.2022 № 147.

Порушення зобов`язання та розмір заборгованості

Згідно з наданим позивачем поденним розрахунком заборгованості, сформованим 06 липня 2026 року та засвідченим удосконаленим електронним підписом (електронною печаткою) ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», платежів у рахунок погашення заборгованості відповідач не здійснював жодного разу.

Відповідно до цього розрахунку станом на 26 червня 2025 року заборгованість відповідача становить 12 900,00 грн, а саме:

— за основною сумою боргу (тілом кредиту) — 4 000,00 грн;

— за нарахованими відсотками — 300,00 грн, нарахованими по 10,00 грн за день (4 000,00 грн ? 0,250 %) за 30 днів у період з 27.01.2025 по 25.02.2025;

— за пенею — 8 000,00 грн, нарахованою по 160,00 грн за день (4 000,00 грн ? 4,00 %) за 50 днів у період з 26.02.2025 по 16.04.2025;

— комісія за надання кредиту — 600,00 грн, нарахована одноразово 27.01.2025.

Як відображено у розрахунку, нарахування відсотків здійснювалося кредитодавцем виключно в межах погодженого сторонами строку кредитування і припинено 25 лютого 2025 року; проценти за понадстрокове користування кредитом не нараховувалися. Нарахування пені припинено 16 квітня 2025 року після досягнення суми 8 000,00 грн.

Власного контррозрахунку чи доказів погашення заборгованості відповідач суду не надав.

Відомостей про те, що відповідач належить до осіб, на яких поширюються пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», матеріали справи не містять.

Перехід права вимоги

27 березня 2025 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (Клієнт) та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (Фактор) укладено Договір факторингу № 27/03/25, за умовами якого Клієнт відступає Факторові за плату права грошової вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах боржників, а перехід прав вимоги відбувається в момент підписання сторонами Акта прийому-передачі відповідного Реєстру боржників (п. п. 1.1, 1.2 Договору факторингу).

26 червня 2025 року сторони уклали Додаткову угоду № 5 до Договору факторингу, якою визначили загальну суму прав вимоги за Реєстром боржників № 8 від 26 червня 2025 року — 72 753 402,90 грн та ціну продажу — 4 904 914,51 грн, і того ж дня підписали Акт прийому-передачі Реєстру боржників № 8. Ціну продажу позивач сплатив у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією від 30 червня 2025 року № 736 на суму 4 904 914,51 грн з призначенням платежу «Плата за відступлення права вимоги згідно Додаткової угоди № 5 від 26 червня 2025 р. до Договору факторингу 27/03/25 від 27.03.25 р.».

Згідно з витягом з Реєстру боржників № 8 від 26 червня 2025 року (позиція 4557) до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за кредитним договором № 73327685 від 27.01.2025 у загальному розмірі 12 900,00 грн, з яких: 4 000,00 грн — тіло кредиту, 300,00 грн — проценти, 8 000,00 грн — пеня, 600,00 грн — комісія за надання кредиту.

Обидві сторони Договору факторингу є фінансовими установами: ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» діє на підставі Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи серії ІК № 146, реєстраційний номер № 16103223, виданого 20.10.2015, та ліцензії Національного банку України на надання коштів та банківських металів у кредит від 12.03.2024; ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» — на підставі Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи та Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, № 691 від 23.03.2017 про видачу ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг.

Норми права, які застосував суд

На підставі ст. 205 та ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин, зміст якого зафіксований в електронному документі, вважається вчиненим у письмовій формі. Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі, у тому числі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Згідно з ч. 1 ст. 12 цього Закону моментом підписання електронного правочину є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та фінансові компанії», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України; згідно з ч. 3 цієї статті особа, яка отримала плату відповідно до умов електронного договору, надає документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Відповідно до п. 159 розділу VIII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 164 від 29.07.2022, документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

За приписами ст. ст. 525, 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 528 ЦК України виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів та комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Згідно з ч. 4 цієї статті денна процентна ставка розраховується за формулою ДПС = (ЗВСК / ЗРК) / t ? 100 %, а згідно з ч. 5 максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про споживче кредитування» до кредитів за договорами, загальний розмір кредиту за якими не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення кредитного договору, застосовуються вимоги цього Закону, крім частин другої — сьомої, абзацу другого частини десятої та частини дванадцятої статті 9, статті 19 та частини другої статті 21 цього Закону, а також положення щодо врегулювання простроченої заборгованості.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Відповідно до ч. 3 ст. 1079 ЦК України фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, а виконання боржником зобов`язання первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Правові висновки Верховного Суду, що застосовані у справі

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові від 12 червня 2023 року у справі № 263/3470/20 Верховний Суд зазначив, що Закон України «Про електронну комерцію» є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання відносин, які виникають у сфері електронної комерції, у зв`язку з чим відсутність бухгалтерських документів про видачу кредиту сама по собі не спростовує факту його надання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 викладено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється зі спливом визначеного договором строку кредитування.

У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 Верховний Суд виснував, що дія п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України поширюється на кредитний договір.

Мотивована оцінка і висновки суду

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Щодо укладення договору та видачі кредитних коштів

Між первісним кредитором ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем виникли цивільно-правові відносини на підставі кредитного договору, укладеного в електронній формі. Факт його укладення підтверджується проходженням відповідачем ідентифікації та верифікації через Систему BankID Національного банку України та використанням ним електронного підпису одноразовим ідентифікатором 04210, що згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та ст. 207 ЦК України прирівнюється до власноручного підпису і створює для сторін відповідні правові наслідки. Відповідач був обізнаний з умовами кредитування, у тому числі щодо процентів, комісії за надання кредиту та наслідків прострочення, і погодився з ними, що підтверджується підписаним ним Паспортом споживчого кредиту.

Належне виконання кредитодавцем зобов`язання з надання кредитних коштів підтверджується Довідкою ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» від 08 липня 2026 року. Цей документ походить від небанківського надавача фінансових платіжних послуг, який має відповідну ліцензію Національного банку України, складений за платіжною операцією і містить її ідентифікаційні дані: дату, унікальний номер платежу, суму та отримувача із зазначенням номера електронного платіжного засобу. Він складений на виконання ч. 3 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію», а відповідно до п. 159 розділу VIII Положення, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 164 від 29.07.2022, має статус первинного документа. Достовірність цього доказу додатково підтверджується засвідченням його кваліфікованим електронним підписом директора установи.

Суд враховує, що зазначений у Довідці номер електронного платіжного засобу отримувача — НОМЕР_1 — повністю збігається з номером картки, який відповідач самостійно вказав у розділі 12 Договору як належний йому, ім`я отримувача збігається з ім`ям відповідача, а дата платіжної операції збігається з датою укладення Договору. Здійснення переказу залученою кредитодавцем платіжною установою, а не самим кредитодавцем, відповідає ч. 1 ст. 528 ЦК України.

Оскільки первісний кредитор не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка надає кошти у кредит без відкриття рахунку, і не може надати первинних банківських документів, суд, керуючись висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 червня 2023 року у справі № 263/3470/20, визнає факт надання кредиту відповідачу доведеним належними та допустимими доказами.

Щодо переходу права вимоги до позивача

Перехід до позивача права грошової вимоги до відповідача підтверджується Договором факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025, Додатковою угодою № 5 від 26.06.2025, Актом прийому-передачі Реєстру боржників № 8 від 26.06.2025, витягом з цього Реєстру та платіжною інструкцією від 30.06.2025 № 736 про сплату ціни продажу. Обидві сторони договору факторингу є фінансовими установами, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 1079 ЦК України. Обсяг відступленого права вимоги — 12 900,00 грн — відповідає розміру заборгованості, визначеному розрахунком станом на дату складення Реєстру боржників, тобто вимог понад обсяг, що існував на момент переходу прав (ст. 514 ЦК України), позивач не заявив; після відступлення позивач нарахувань не здійснював.

Доказів письмового повідомлення відповідача про заміну кредитора матеріали справи не містять. Проте ця обставина не звільняє боржника від виконання грошового зобов`язання і сама по собі не є підставою для відмови в позові: за ч. 2 ст. 516 ЦК України неповідомлення боржника про заміну кредитора спричиняє лише те, що виконання, здійснене первісному кредиторові, вважається належним. Доказів такого виконання відповідач не надав, а реквізити для оплати первісному кредиторові були зазначені в п. 6.4 Договору.

Щодо суми кредиту, процентів і комісії

Відповідач, порушуючи умови кредитного договору та вимоги ст. ст. 526, 1054 ЦК України, узятих на себе зобов`язань належним чином не виконав, суму кредиту, проценти та комісію у встановлений строк не сплатив, жодного платежу не здійснив. Доказів погашення заборгованості чи спростування розрахунку позивача не надав. Строк кредитування сплив 25 лютого 2025 року, а тому заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 4 000,00 грн підлягає стягненню.

Проценти в розмірі 300,00 грн нараховані за фіксованою ставкою 0,250 % за кожен день користування кредитом, погодженою п. 2.2.3 Договору, на суму кредиту, виключно в межах погодженого сторонами строку кредитування — з 27.01.2025 по 25.02.2025; за межами цього строку проценти не нараховувалися, а тому підстав для застосування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, немає. Погоджена сторонами денна процентна ставка 0,750 % не перевищує граничного розміру 1 %, встановленого ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування». Заявлені проценти є платою за користування кредитом у розумінні ст. ст. 536, 1048 ЦК України, а не мірою відповідальності за порушення зобов`язання, а тому п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України на них не поширюється. Отже, ця вимога є обґрунтованою.

Обґрунтованою є й вимога про стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 600,00 грн. Цю комісію прямо передбачено п. 2.2.4 Договору, її розмір і грошовий вираз зазначені як у самому Договорі, так і в Додатку № 1 та в Паспорті споживчого кредиту; вона включена до загальних витрат за споживчим кредитом у розумінні ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» і врахована при обчисленні денної та реальної річної процентних ставок. Така комісія за своєю правовою природою відрізняється від комісії за обслуговування кредиту: вона є одноразовою платою за саме надання кредиту, нарахована в день його видачі, а не періодичним платежем за послуги, які кредитодавець надає протягом строку дії договору і перелік яких мав би бути визначений у договорі. За таких обставин підстав вважати умову договору про комісію за надання кредиту несправедливою або нікчемною немає, і ця сума підлягає стягненню.

Щодо пені

Натомість вимога про стягнення пені в розмірі 8 000,00 грн задоволенню не підлягає.

Пеня за своєю правовою природою є різновидом неустойки, тобто мірою цивільно-правової відповідальності за порушення зобов`язання (ч. ч. 1, 3 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України). Із розрахунку позивача вбачається, що пеню нараховано саме за прострочення виконання грошового зобов`язання — за кожен день прострочення повернення кредиту, починаючи з дня, наступного за днем закінчення строку кредитування.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, дія якого неодноразово продовжувалася і триває на час ухвалення цього рішення. Прострочення виконання грошового зобов`язання відповідач допустив 26 лютого 2025 року; за цей та наступні дні прострочення, а всього за 50 днів у період з 26.02.2025 по 16.04.2025, і нараховано спірну пеню. Отже, увесь період, за який нараховано пеню, припадає на час дії воєнного стану, а умови застосування п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України дотримані.

Зазначена норма додана до ЦК України Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX, є чинною і не змінювалася. Вона не містить жодного обмеження за датою укладення договору: єдиною умовою її застосування є те, що прострочення виконання грошового зобов`язання допущене в період дії воєнного стану. Крім того, ця норма прямо називає серед наслідків звільнення від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені), тобто охоплює спірне нарахування безпосередньо.

Суд враховує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 3498-IX, який набрав чинності 24.12.2023, п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» викладено в новій редакції, унаслідок чого передбачене цим Законом звільнення споживача від відповідальності поширюється лише на договори про споживчий кредит, укладені до тридцятого дня включно з дня набрання чинності зазначеним Законом, і на спірний договір від 27.01.2025 не поширюється. Проте п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України цим Законом не змінювався і не виключався.

У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 Верховний Суд виснував, що дія п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України поширюється на кредитний договір.

Також такий підхід відповідає усталеній практиці Кропивницького апеляційного суду. У постанові від 17 жовтня 2025 року у справі № 389/1131/25 цей суд зазначив, що положення Закону України «Про споживче кредитування» з 23 січня 2024 року взагалі не мають предметом правового регулювання питання щодо нарахування пені у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні, а тому такі правовідносини з 24 січня 2024 року регулюються виключно ЦК України із застосуванням п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Аналогічні висновки викладені у постановах цього суду від 10 вересня 2025 року у справі № 398/1956/25, від 26 січня 2026 року у справі № 398/2172/25 та від 03 серпня 2026 року у справі № 405/590/26, тобто у спорах за договорами, укладеними після 23 січня 2024 року.

При цьому апеляційний суд виходив із того, що основним регулятором договірних відносин є Цивільний кодекс України, а за ч. 2 ст. 4 ЦК України суб`єкт права законодавчої ініціативи, який подає законопроєкт, що регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, зобов`язаний одночасно подати проєкт закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Пріоритет норм ЦК України над нормами інших законів підтримано Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012) та Великою Палатою Верховного Суду (постанови від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17, від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17, від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19).

Та обставина, що сукупний розмір нарахованої пені не перевищує подвійної суми кредиту, одержаної споживачем, тобто не виходить за межу, встановлену ч. 3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», на наведені висновки не впливає: додержання граничного розміру відповідальності не усуває дії норми, яка звільняє позичальника від цієї відповідальності взагалі.

За таких обставин позовна вимога про стягнення пені в розмірі 8 000,00 грн задоволенню не підлягає.

Висновок

Ураховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню: з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 4 900,00 грн, що складається із заборгованості за основною сумою боргу — 4 000,00 грн, заборгованості за нарахованими відсотками — 300,00 грн та комісії за надання кредиту — 600,00 грн; у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 8 000,00 грн слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов задоволено на 37,98 % заявлених вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 011,30 грн із сплачених 2 662,40 грн (платіжна інструкція № 171922 від 24 липня 2026 року).

Доказів наявності інших витрат, зокрема на професійну правничу допомогу, позивач не надав.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 128, 131, 133, 141, 259, 263 — 265, 280 — 282, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 73327685 від 27 січня 2025 року у розмірі 4 900 (чотири тисячі дев`ятсот) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» — відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 011 (одна тисяча одинадцять) гривень 30 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення відповідачем починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Розгляд справи закінчено 02 жовтня 2026 року. Повне рішення складено 07 жовтня 2026 року. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення зазначена дата складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Орловський