Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №398/5022/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/5022/26

провадження №: 2/398/4447/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"07" жовтня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Орловського В.В., з участю секретаря судового засідання Харіної Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», представник позивача Кудіна Анастасія Вячеславівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі — ТОВ «ФК «ЄАПБ») 29 липня 2026 року звернулося до суду через підсистему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 19 249,01 грн та судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.12.2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі кредитний договір № 8617831, який відповідач підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Первісний кредитор перерахував кредитні кошти на платіжну картку відповідача, однак відповідач своїх зобов`язань не виконала. 12.09.2025 року ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило позивачу право грошової вимоги за цим договором на підставі договору факторингу № 12092025. Заборгованість відповідача становить 19 249,01 грн, з яких: 4 999,50 грн — заборгованість за основною сумою боргу, 5 199,51 грн — заборгованість за процентами, 9 050,00 грн — заборгованість за штрафами. Після набуття права вимоги позивач жодних нарахувань не здійснював.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою від 25 серпня 2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 05 жовтня 2026 року.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, про час і місце розгляду справи позивач повідомлений належним чином. У позовній заяві представник позивача просила проводити розгляд справи за відсутності представника позивача і не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася. Судову повістку надіслано їй рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 . Поштове відправлення повернулося до суду з відміткою про причину невручення — «адресат відсутній». Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання, зареєстрованого у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Іншої адреси відповідач суду не повідомляла, тому вона є належно повідомленою про дату, час і місце судового засідання. Про причини неявки суд не повідомлено; відзиву на позовну заяву, а також інших заяв чи клопотань від відповідача до суду не надходило.

Оскільки відповідач, належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з`явилася без повідомлення причин, відзив не подала, а позивач проти такого вирішення справи не заперечує, суд, керуючись статтями 280, 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд цієї справи на підставі наявних у ній доказів.

Оскільки у судове засідання не з`явилися усі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України у зв`язку з неявкою всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписав рішення без його проголошення. Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України складання повного судового рішення відкладено на строк, що не перевищує п`яти днів з дня закінчення розгляду справи. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Укладення кредитного договору, його умови та видача кредитних коштів

29 грудня 2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 41078230, торгова марка «CreditPlus») та ОСОБА_1 укладено в електронній формі за допомогою інформаційно-комунікаційної системи товариства договір про надання споживчого кредиту № 8617831. Перед укладенням договору відповідача ідентифіковано через Систему BankID Національного банку України (п. 1.17 договору).

Паспорт споживчого кредиту відповідач підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором QU5366 29.12.2024 року о 23:42:07, а договір і додаток до нього (Графік платежів) — електронним підписом одноразовим ідентифікатором C1452 29.12.2024 року о 23:42:19.

Договором встановлені такі основні умови кредитування:

— сума кредиту — 5 000,00 грн (п. 1.3);

— строк кредиту — 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів — кожні 15 днів; згідно з Графіком платежів останній платіж, у тому числі повернення суми кредиту, підлягав здійсненню 24.12.2025 року (п. 1.4, Додаток № 1);

— тип процентної ставки — фіксована; стандартна процентна ставка — 1,00 % в день (п. 1.5.1); знижена процентна ставка — 0,01 % в день, яка застосовується до першої дати платежу (13.01.2025 року) за умови сплати споживачем першого платежу (п. 1.5.2);

— денна процентна ставка за стандартною ставкою — 1,00 % ((18 000,00 / 5 000,00) / 360 ? 100 %), з урахуванням періоду застосування зниженої ставки — 0,96 %; загальні витрати за кредитом — 18 000,00 грн (з урахуванням знижки — 17 257,50 грн); орієнтовна загальна вартість кредиту — 23 000,00 грн (з урахуванням знижки — 22 257,50 грн) (п. 1.7–1.10);

— у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань щодо повернення кредиту та/або сплати процентів споживач сплачує штраф у розмірі 450,00 грн на четвертий день такого невиконання та у розмірі 100,00 грн за кожний день невиконання, починаючи з п`ятого дня (п. 6.4).

Відповідно до п. 2.1 договору кошти кредиту надаються в безготівковій формі з використанням реквізитів платіжної картки споживача № НОМЕР_1 .

Згідно з листом надавача платіжних послуг ТОВ «ПЕЙТЕК» від 17.09.2025 року № 20250917–1.1 на підставі договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_2 –3 від 04.07.2024 року за дорученням ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» 29.12.2024 року о 23:43:05 успішно виконано переказ 5 000,00 грн з призначенням «зарахування на картку» на картку НОМЕР_1 (номер транзакції 4673aa74–8580–4aa7–8222–7c528f84cd8c, код авторизації 707572).

Порушення зобов`язання та розмір заборгованості

Згідно з карткою обліку договору (розрахунком заборгованості), складеною первісним кредитором, відповідач здійснила два платежі: 11.01.2025 року — 7,50 грн (зараховано 7,00 грн у сплату процентів і 0,50 грн у погашення тіла кредиту) та 27.01.2025 року — 700,43 грн (зараховано у сплату процентів). Платіж, який підлягав здійсненню за Графіком платежів 10.02.2025 року, відповідач не здійснила; після 27.01.2025 року платежі від неї не надходили.

Проценти за користування кредитом нараховувалися: за період з 29.12.2024 року по 12.01.2025 року — за зниженою ставкою 0,01 % (0,50 грн за день, усього 7,50 грн), а з 14.01.2025 року по 11.05.2025 року — за стандартною ставкою 1,00 % на залишок тіла кредиту 4 999,50 грн (усього 5 899,44 грн). Загалом нараховано 5 906,94 грн процентів, з яких сплачено 707,43 грн, залишок становить 5 199,51 грн. Після 11.05.2025 року проценти не нараховувалися.

За прострочення платежу первісний кредитор нарахував штраф: 14.02.2025 року — 450,00 грн та з 15.02.2025 року по 11.05.2025 року — по 100,00 грн за день, усього 9 050,00 грн. Пеня не нараховувалася.

Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідача складала 19 249,01 грн: 4 999,50 грн — тіло кредиту, 5 199,51 грн — проценти, 9 050,00 грн — штраф. Доказів погашення цієї заборгованості або власного контррозрахунку відповідач суду не надала.

Перехід права вимоги

12 вересня 2025 року ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (Клієнт) та ТОВ «ФК «ЄАПБ» (Фактор) уклали договір факторингу № 12092025, за яким Клієнт відступив Фактору за плату право грошової вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі боржників. Згідно з п. 1.2 цього договору перехід прав вимоги відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі Реєстру боржників.

За актом прийому-передачі Реєстру боржників № 1 від 12.09.2025 року Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр боржників № 1 у кількості 2 322 боржники на загальну суму 34 108 383,25 грн. У витязі з Реєстру боржників № 1 від 12.09.2025 року під порядковим номером 1588 зазначено відповідача ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , кредитний договір № 8617831 та заборгованість 19 249,01 грн (основна сума — 4 999,50 грн, проценти — 5 199,51 грн, пеня, штрафи — 9 050,00 грн). Ціну продажу за договором факторингу в сумі 7 348 322,79 грн сплачено платіжною інструкцією № 107 від 16.09.2025 року.

ТОВ «ФК «ЄАПБ» є фінансовою установою (свідоцтво про реєстрацію фінансової установи серія ФК № 183), яка має право надавати послуги з факторингу на підставі ліцензії, виданої розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, № 691 від 23.03.2017 року.

Норми права, які застосував суд

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Згідно з абзацом першим ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами.

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Відповідно до ч. 1 ст. 12 цього Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно з ч. 3 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100 %, де ДПС — денна процентна ставка; ЗВСК — загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК — загальний розмір кредиту; t — строк кредитування у днях. Згідно з ч. 5 ст. 8 цього Закону максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Згідно з ч. 3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. За порушення виконання споживачем зобов`язань за таким договором процентна ставка за кредитом, порядок її обчислення, порядок сплати процентів не можуть бути змінені у бік погіршення для споживача.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

За приписами ст. 525, 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону; порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом; якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, і в цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України). Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 ЦК України). Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування» відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит допускається фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Правові висновки Верховного Суду, що застосовані у справі

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові від 12 червня 2023 року у справі № 263/3470/20 Верховний Суд зазначив, що Закон України «Про електронну комерцію» є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання таких правовідносин, у зв`язку з чим доводи про відсутність у матеріалах справи бухгалтерських документів про видачу кредиту та посилання на ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є безпідставними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 висновано, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 Верховний Суд виснував, що дія п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України поширюється на кредитний договір.

Мотивована оцінка і висновки суду

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» і відповідачем виникли цивільно-правові відносини на підставі кредитного договору № 8617831 від 29.12.2024 року, укладеного в електронній формі. Факт укладення договору підтверджується використанням відповідачем після її ідентифікації через Систему BankID електронного підпису одноразовим ідентифікатором C1452, що згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та ст. 207 ЦК України створює для сторін відповідні правові наслідки. З умовами кредитування відповідач була ознайомлена до укладення договору, що підтверджується підписаним нею Паспортом споживчого кредиту.

Надання кредитних коштів у розмірі 5 000,00 грн підтверджується листом надавача платіжних послуг ТОВ «ПЕЙТЕК» про виконану платіжну операцію із зазначенням її дати, часу, суми, номера транзакції та картки отримувача. Номер картки відповідає номеру, зазначеному в п. 2.1 договору, а час переказу (23:43:05) — часу підписання договору (23:42:19). Такий документ є належним доказом перерахування коштів фінансовою установою за електронним договором (ч. 3 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію», постанова Верховного Суду у справі № 263/3470/20). Крім того, отримання кредиту та визнання своїх зобов`язань за договором підтверджується власною поведінкою відповідача, яка 11.01.2025 та 27.01.2025 року здійснила платежі у розмірах, що відповідають Графіку платежів. Відповідач доказів, які б спростовували надходження коштів, не надала.

Відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала: платіж, передбачений Графіком на 10.02.2025 року, та наступні платежі не здійснила, а строк кредитування сплив 24.12.2025 року. Отже строк повернення всієї суми кредиту та процентів на час звернення до суду настав.

Заборгованість за тілом кредиту становить 4 999,50 грн (5 000,00 грн мінус сплачені 0,50 грн).

Проценти нараховані відповідно до умов п. 1.5, 3.1, 3.2 договору та виключно в межах строку кредитування — з 29.12.2024 року по 11.05.2025 року, що відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12. Знижену ставку застосовано до 12.01.2025 року, оскільки відповідач виконала умову про сплату першого платежу, і ретроспективного перерахунку процентів за стандартною ставкою не здійснювалося. Стандартна ставка застосовувалася після спливу періоду знижки як звичайна договірна плата за користування кредитом, а не як наслідок порушення зобов`язання, тому вимоги абзацу другого ч. 3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» не порушено.

Денна процентна ставка, обчислена за формулою ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» за стандартною ставкою (18 000,00 : 5 000,00 : 360 ? 100 %), становить 1,00 % і не перевищує граничного розміру, встановленого ч. 5 ст. 8 цього Закону. Загальна сума нарахованих процентів (5 906,94 грн) не перевищує загальних витрат за кредитом, погоджених сторонами. З урахуванням сплачених відповідачем 707,43 грн заборгованість за процентами становить 5 199,51 грн.

З огляду на закріплені у ст. 627 та ст. 204 ЦК України принцип свободи договору та презумпцію правомірності правочину, оскільки відповідач дійсності умов договору не оспорювала, власного контррозрахунку чи доказів погашення боргу не надала, суд визнає розрахунок позивача в частині заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитом правильним. Відомостей про те, що відповідач належить до осіб, на яких поширюються пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», матеріали справи не містять.

Оцінюючи вимогу про стягнення штрафу у розмірі 9 050,00 грн, суд виходить із наведених нижче міркувань.

Штраф нарахований на підставі п. 6.4 договору за прострочення сплати платежу, строк якого настав 10.02.2025 року, за своєю правовою природою є неустойкою у розумінні ч. 1 ст. 549 ЦК України, тобто мірою відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Це прямо визначено і в п. 6.4.3 договору, за яким штраф є грошовою сумою, яку споживач сплачує у випадку порушення строків сплати кредиту та/або процентів.

Пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доданий Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX, є чинним і не змінювався. Він не містить обмеження за датою укладення договору: єдиною умовою його застосування є прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним (позиковим) договором у період дії воєнного стану.

Воєнний стан в Україні введено з 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, він неодноразово продовжувався і діє на час ухвалення цього рішення. Прострочення виконання грошового зобов`язання відповідач допустила з 11.02.2025 року, а спірний штраф нараховано з 14.02.2025 року по 11.05.2025 року, тобто в період дії воєнного стану. Отже умови застосування п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України дотримані.

Суд враховує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 3498-IX, який набрав чинності 24.12.2023, п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» викладено в новій редакції, унаслідок чого передбачене цим Законом звільнення споживача від відповідальності поширюється лише на договори про споживчий кредит, укладені до тридцятого дня включно з дня набрання чинності зазначеним Законом, і на спірний договір від 29.12.2024 року не поширюється. Проте п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України цим Законом не змінювався і не виключався.

Такий підхід відповідає усталеній практиці Кропивницького апеляційного суду. У постанові від 17 жовтня 2025 року у справі № 389/1131/25 цей суд зазначив, що положення Закону України «Про споживче кредитування» з 23 січня 2024 року взагалі не мають предметом правового регулювання питання щодо нарахування пені у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні, а тому такі правовідносини з 24 січня 2024 року регулюються виключно ЦК України із застосуванням п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Аналогічні висновки викладені у постановах цього суду від 10 вересня 2025 року у справі № 398/1956/25, від 26 січня 2026 року у справі № 398/2172/25 та від 03 серпня 2026 року у справі № 405/590/26, тобто у спорах за договорами, укладеними після 23 січня 2024 року.

При цьому апеляційний суд виходив із того, що основним регулятором договірних відносин є Цивільний кодекс України, а за ч. 2 ст. 4 ЦК України суб`єкт права законодавчої ініціативи, який подає законопроєкт, що регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, зобов`язаний одночасно подати проєкт закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Пріоритет норм ЦК України над нормами інших законів підтримано Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року № 5-рп/2012) та Великою Палатою Верховного Суду (постанови від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17, від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17, від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19).

За таких обставин відповідач звільнена від обов`язку сплати штрафу, нарахованого за прострочення, допущене в період дії воєнного стану, а позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 9 050,00 грн задоволенню не підлягають. Те, що сума штрафу не перевищує межі, встановленої ч. 3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», застосування п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України не виключає, оскільки ці норми мають різний предмет: перша обмежує розмір неустойки, а друга звільняє від її сплати за прострочення в період воєнного стану.

Право вимоги до відповідача за кредитним договором № 8617831 від 29.12.2024 року перейшло до позивача 12.09.2025 року на підставі договору факторингу № 12092025, що підтверджується актом прийому-передачі Реєстру боржників № 1, витягом з Реєстру боржників № 1 та платіжною інструкцією про сплату ціни продажу. Відступлення права вимоги здійснено на користь фінансової установи, яка має право надавати послуги з факторингу, що відповідає ч. 3 ст. 1079 ЦК України та ч. 2 ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування». Отже позивач є новим кредитором у зобов`язанні та має право вимагати його виконання. Неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення заборгованості, а доказів здійснення платежів на користь первісного кредитора після відступлення відповідач суду не надала.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 8617831 від 29.12.2024 року у загальному розмірі 10 199,01 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту — 4 999,50 грн та заборгованість за процентами — 5 199,51 грн, а в іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 52,98 відсотка, тобто 1 410,66 грн.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 8617831 від 29 грудня 2024 року у розмірі 10 199 (десять тисяч сто дев`яносто дев`ять) гривень 01 копійка.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1 410 (одна тисяча чотириста десять) гривень 66 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог — відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: 07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 07 жовтня 2026 року. Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України складення повного судового рішення відкладено на строк, що не перевищує п`яти днів з дня закінчення розгляду справи. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Орловський