Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №465/6999/26 — Франківський районний суд м. Львова

Суд: Франківський районний суд м. Львова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: інших видів кредиту

Дата: 07 жовтня 2026 р.

Справа: №465/6999/26

Суддя: Баран О. І.

Справа № 465/6999/26

Провадження 2/465/5246/26

РІШЕННЯ

Іменем України

08.10.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Баран О.І.,

з участю секретаря судового засідання Щирби Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові, в порядку спрощеного провадження цивільну справу:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ: 35625014, електронна адреса: 35625014@mail.gov.ua, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 30),

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ),

предмет позову: стягнення заборгованості за договором,

в с т а н о в и в:

22 липня 2026 року представник позивача через систему «Електронний суд» звернувся до Франківського районного суду м. Львова з позовом у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 00-10768218 від 03.12.2025 в розмірі 10 214,60 грн, що складається із:

6 306,30 грн - заборгованості за тілом кредиту;

2 533,30 грн - заборгованості за відсотками

1 375,00 грн - штрафних санкцій.

Одночасно із поданням до суду в електронній формі заяви по суті справи, у відповідності до ч.7 ст. 43 ЦПК України, до позовної заяви надано докази надсилання таких матеріалів відповідачу (а.с. 48, 51, 61).

Позовна заява мотивована укладенням 03.12.2025 відповідачем із первинним кредитором (ТОВ «МАКС КРЕДИТ») указаного кредитного договору та отримання відповідних кредитних коштів у сумі 5 500,00 грн, шляхом перерахування на банківську картку позичальника НОМЕР_2 , строком на 360 днів, до 28.11.2026, із встановленням одноразової комісії за надання кредиту у розмірі 1 100,00 грн (20 % від суми кредиту), періодичних строків сплати відсотків за користування такими коштами кожні 15 днів, за стандартною процентною ставкою (0,94% в день) з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки (0,85% в день упродовж перших 15 днів). Первинний кредитор свої зобов`язання за договором кредиту виконав, та надав позичальнику грошові кошти у розмірі 5 500,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника, вказану ним при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті. Однак, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого утворилась указана заборгованість, право вимоги за якою перейшло до позивача.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 27.07.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи, судове засідання у справі призначено на 27.08.2026 (а.с. 93-94).

21 вересня 2026 року від представника відповідача, адвоката Зачепіло З.Я. надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи, з якими адвокат ознайомився 23.09.2026 (а.с. 68-74).

Відповідач у встановлений строк правом на подання відзиву не скористався, заяви про поновлення строку для подання такого до суду також не надав.

Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судові засідання у справі призначалися неодноразово.

У чергове судове засідання, призначене на 08.10.2026, сторони не з`явились.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Суд, з`ясувавши доводи на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, установив такі фактичні обставини справи, та відповідні до них правовідносини.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

3 грудня 2025 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 00-10768218 у виді електронного документа, за допомогою веб-сайту: https://treba.credit, створеного згідно із вимогами Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про електронну комерцію» (надалі - Договір) (а.с. 6-11).

Відповідно до п. 2.1. Договору, для отримання кредиту, позичальник має зареєструватися на сайті кредитодавця: https://treba.credit (а.с. 7).

Згідно з п. 1.1. Договору кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у формі кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та Комісію, а також виконати інші обов`язки, передбачені Договором (а.с. 6 зворот).

Сума ліміту кредитної лінії (сума кредиту) складає: 5500,00 грн. Тип Кредиту - кредитна лінія (п.1.2. Договору) (а.с. 6 зворот).

Пунктом 1.3. Договору встановлено строк дії кредитної лінії (строк кредитування): 360 календарних днів. Позичальник зобов`язаний повернути суму кредиту кредитодавцю в останній день строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) - 28.11.2026 згідно з умовами пункту 3.7 цього Договору (а.с. 6 зворот).

Відповідно до п. 7.2.Договору строк дії цього Договору становить 360 календарних днів (а.с. 10).

Відповідно до п. 1.4. Договору позичальник зобов`язаний здійснювати оплату нарахованих процентів в періодичні дати платежів, які є останнім днем кожного Розрахункового платіжного періоду, тобто: 18.12.2025, та кожного 15 дня після цієї дати протягом строку дії кредитної лінії.

Тип процентної ставки - фіксована (п. 1.5. Договору).

Стандартна процента ставка складає 0,94% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3. цього Договору (за виключенням строку кредитування, коли позичальник має право на використання зниженої процентної ставки) (п. 1.5.1. Договору) (а.с. 6 зворот).

Відповідно до п.1.5.2. Договору, знижена процентна ставка становить 0,85% від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Знижена процентна ставка застосовується виключно протягом 15 днів користування кредитом поспіль, починаючи з першого дня користування кредитом (датою видачі кредиту).

Кредитодавець одноразово в момент видачі кредиту нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 20,00% від суми кредиту, що складає: 1 100.00 грн, яку позичальник зобов`язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.5 цього Договору (п. 1.6. Договору) (а.с. 6 зворот).

1.7. Денна процентна ставка

1.7.1. Денна процентна ставка за цим Договором при застосуванні Стандартної процентної ставки з урахуванням комісії (у разі її наявності) дорівнює 1% та розраховується в процентах з використанням такої формули:

ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100% = (19712,00/5500.00)/360 ? 100%, де

ДПС - денна процентна ставка.

ЗВСК - загальні витрати за кредитом;

ЗРК - загальний розмір кредиту;

t - строк кредитування у днях (а.с. 6 зворот).

Пунктом 2.10. Договору встановлено, що кредитодавець зобов`язаний надати кредит у дату надання/видачі кредиту: 03.12.2025. Сума кредиту перераховується кредитодавцем в сумі 5500,00 грн на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 (а.с. 7 зворот).

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на щоденній основі, починаючи з дати перерахування коштів у розмірі суми кредиту з поточного рахунку кредитодавця до дня фактичного повного повернення кредиту протягом строку дії кредитної лінії (п.3.1. Договору) (а.с. 7 зворот).

Нарахування процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт". До періоду розрахунку процентів включається день надання та не включається день повернення кредиту (крім випадку, фактичного повернення кредиту в дату, яка не відповідає дню повернення кредиту) (п.3.2. Договору).

Нарахування комісії здійснюється одноразово в момент укладання Договору (п. 3.5. Договору) (а.с. 7 зворот).

Позичальник зобов`язаний повернути суму кредиту в останній день строку кредитування, яка є датою остаточного повернення кредиту, а саме: 28.11.2026 (п. 3.7. Договору) (а.с. 7 зворот).

Відповідно до п.4.4.2.Договору, позичальник має право у будь-який час повністю або частково достроково повернути отриманий кредит, тобто до закінчення строку кредитування у будь-який момент. У разі повного дострокового повернення кредиту позичальник сплачує кредитодавцю нараховану та несплачену комісію та нараховані та несплачені проценти за фактичний строк користування кредитом за ставкою, визначеною умовами цього Договору, тобто за період з дня одержання кредиту до дня повернення кредиту, штрафи (за наявності) шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок кредитодавця, зазначений у Договорі.

Крім цього, відповідно до п.4.4.3. Договору, позичальник має право відмовитись від цього Договору протягом 14 календарних днів з дня укладення договору без пояснення причин. Таке повідомлення направляється позичальником кредитодавцю на електронну адресу кредитодавця info@treba.credit або рекомендованим чи цінним листом за адресою місцезнаходження кредитодавця. Протягом семи календарних днів з дати направлення кредитодавцю повідомлення про відмову, повернути кредитодавцю загальну суму кредиту, одержану згідно з цим Договором, та сплатити проценти за період з дня одержання кредитних коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою в Договорі (а.с. 8).

Одноразовий ідентифікатор для підписання Договору «45234» відправлено: 03.12.2025 о 19:32:06 на номер мобільного телефону НОМЕР_3 та введено: 03.12.2025 о 19:32:06, що указано безпосередньо у самому Договорі (а.с. 10 зворот, 11).

Також відповідачем 03.12.2025 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «75355» підписано Паспорт споживчого кредиту, інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизовану форму) (а.с. 12-13 зворот).

Судом встановлено, що ТОВ «МАКС КРЕДИТ» свої зобов`язання перед відповідачем виконало, та 03.12.2025 о 19:33:19 перерахувало грошові кошти, на картковий рахунок НОМЕР_2 , у розмірі 5 500,00 грн (номер платіжної інструкції 149518423, номер транзакції 46478-31986-43653) (а.с. 47-48 зворот). Водночас відповідач не спростував, що картка з такими символами йому не належить, а виписку зі свого рахунку не надав.

20 травня 2026 року між позивачем та ТОВ «МАКС КРЕДИТ» укладено договір факторингу № 20052026-МК/ЄАПБ (а.с. 17-19),

Відповідно до п.2.1. Договору факторингу, фактор зобов`язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно Реєстру боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги (а.с. 17).

Пунктом 2.2. Договору факторингу встановлено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги до боржників відбувається в момент підписання сторонами паперового Реєстру боржників за Додатком №1 до цього Договору та Акта прийому-передачі Реєстру боржників згідно з Додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно боргів та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників за Додатком №1 до цього Договору та Акт прийому-передачі Реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги відповідно до Реєстру боржників та є невід`ємною частиною цього Договору (а.с. 17 зворот).

Між позивачем та ТОВ «МАКС КРЕДИТ» підписано Акт прийому-передачі Реєстру боржників до Договору факторингу, де вказано, що клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр боржників від 20.05.2026, складений за формою згідно з Додатком №1 до Договору факторингу (а.с. 20).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників від 20.05.2026 до Договору факторингу, позивач набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-10768218 від 03.12.2025, із датою його закінчення 28.11.2026, у розмірі 10 214,60 грн, що складається із:

6 306,30 грн - заборгованості за тілом кредиту;

2 533,30 грн - заборгованості за відсотками;

1 375,00 грн - штрафних санкцій (а.с. 22).

На підтвердження сплати фактором клієнту суми фінансування за Договором факторингу до позовної заяви також додано копію платіжної інструкції від 26.05.2026 (а.с. 21).

Із детального розрахунку заборгованості за період 03.12.2025 - 20.05.2026 вбачається, що станом на дату продажу, 20.05.2026, первинним кредитором складено відповідний розрахунок заборгованості за Договором № 00-10768218 від 03.12.2025, укладеним на суму 5 500,00 грн (а.с. 16).

Із розрахунку заборгованості вбачається, що 03.12.2025 видано кредит у сумі 5 500,00 грн, нараховано комісію у сумі 1 100,00 грн та відсотки у сумі по 46,75 грн упродовж перших 15 днів та подальшим нарахуванням по 51,70 грн, тобто по 0,94% від суми кредиту за кожний день користування кредитом. Також первинним кредитором проведено нарахування штрафних санкцій.

При цьому, відповідачем 22.12.2025 здійснено часткове погашення кредиту у сумі 1 602,70 грн.

Станом на 20.05.2026 заборгованість відповідача становила 10 214,60 грн, і складалась із:

5 500,00 грн - заборгованості за тілом кредиту;

2 533,30 грн - заборгованості за відсотками;

806,30 грн - заборгованості за комісією;

1 375,00 грн - штрафних санкцій (а.с. 16).

Станом на день розгляду справи доказів належного виконання відповідачем зобов`язання за Договором не надано.

Оцінка судом

Відповідно до приписів статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Передбачено статтею 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною другою статті 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, відтак акцептуючи пропозицію первинного кредитора відповідач електронними підписами одноразовими ідентифікаторами у Договорі визнав та погодився на запропоновані кредитором умови користування та порядок надання ними грошових коштів.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Згідно положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не було б укладено.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18.

На підставі вищенаведених правових норм, беручи до уваги те, що вказаний вище Договір підписаний відповідачем електронним підписом, наявність якого разом з підписом та електронним підписом первісного кредитора підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється їх воля, є доведеним факт укладення між сторонами кредитного договору, та про те, що відповідач всі умови Договору цілком зрозумів та підтвердив те, що сторони Договору діяли свідомо, були вільні в його укладенні, вільні у виборі контрагента та умов Договору.

Оскільки вказаний Договір, який підписаний сторонами, є чинними, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, суд дійшов висновку про те, що між первісним кредитором та відповідачем як позичальником, виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.

Щодо доведення факту переходу права вимоги до відповідача за укладеним договором

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник у зобов`язанні не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

На підтвердження укладення договорів факторингу і переходу до позивача права вимоги за кредитним договором укладеним первісним кредитором з відповідачем позивач надав суду копії відповідних доказів, описаних вище, які є достатніми для доведення факту переходу до нього права вимоги за кредитним договором укладеним між відповідачем та первісним кредитором.

Відтак, позивачем доведено факт переходу до нього права вимоги за кредитним договором укладеним між відповідачем із первісним кредитором. Позивач є належним кредитором та отримав дійсне право вимоги за вказаним кредитним договором

Отже, за змістом наведених вище положень закону заміна кредитора на нового кредитора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від нового кредитора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги кредитора справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

Тому наявність чи відсутність доказів повідомлення боржника про зміну кредитора у зобов`язанні не є підставою для відмови у задоволенні позову.

Щодо заявленої суми стягнень

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

На підставі статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти

Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України невиконання зобов`язання є порушенням зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Суд дійшов висновку, що між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов вказаного кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису. Після підписання Договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки.

Суд вважає доведеним факт перерахування первинним кредитором відповідачу кредитних коштів за Договором у сумі 5 500,00 грн.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 02.10.2020 у справі № 911/19/19, суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Згідно із детальним розрахунком заборгованості станом на 20.05.2026 заборгованість відповідача становила 10 214,60 грн, і складалась із:

5 500,00 грн - заборгованості за тілом кредиту;

2 533,30 грн - заборгованості за відсотками;

806,30 грн - заборгованості за комісією;

1 375,00 грн - штрафних санкцій (а.с. 16).

При цьому, позивач просить суд стягнути з відповідача 6 306,30 грн - заборгованості за тілом кредиту.

Згідно із детальним розрахунком заборгованості 806,30 грн (6 306,30 - 806,30 = 5 500,00) узгоджується із сумою заборгованості за нарахованою 03.12.2025 одноразовою комісією.

Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку чи іншої фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту і, відповідно, така умова про нарахування одноразової комісії за надання кредиту не є нікчемною. Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 20.09.2024 у справі № 331/2974/23 (провадження № 61-7620св24).

Однак, позивач не просить суд стягнути з відповідача комісію, тому така вимога, зважаючи на принцип диспозитивності, судом не розглядається.

Перевіряючи належність розрахунку заборгованості за процентами, суд дійшов висновку щодо його відповідності вимогам ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1% та умовам кредитування, тому вимоги позивача про стягнення 2 533,30 грн заборгованості за відсотками є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення тіла кредиту

10 червня 2017 року набрав чинності Закону України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування» (стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній з 10 червня 2017 року). Отже, регулювання правовідносин зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України «Про захист прав споживачів». З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України «Про захист прав споживачів».

Частиною 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції станом на час укладення Договору) встановлено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Суд враховує, що строк кредитування за Договором становить 360 днів та сторони узгодили порядок повернення кредиту і відсотків за користування ним шляхом здійснення щомісячного платежу зі сплати відсотків кожні 15 днів. Щодо тіла кредиту, то відповідно до п.1.3. Договору встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути суму кредиту кредитодавцю в останній день строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) - 28.11.2026 згідно з умовами пункту 3.7 цього Договору (а.с. 6 зворот). Указане також зафіксовано у Графіку платежів (а.с. 11).

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №638/13683/15-ц виснувала, що:

- визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-223цс16) (п. 18 постанови від 26.05.2020);

- звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором (п. 21 постанови від 26.05.2020);

- наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц висновок не враховує спеціальний порядок заявлення кредитодавцем вимоги про дострокове повернення коштів у разі неналежного виконання позичальником умов договору про надання споживчого кредиту. Тому Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від зазначеного висновку, конкретизувавши його так: «суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, в якій був встановлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту (п. 24-25 постанови від 26.05.2020).

У постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2025 року у справі № 766/2926/23, звернено увагу на таке:

«Починаючи з 10 червня 2017 року, праву кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором має передувати реалізація ним права вимоги дострокового виконання основного зобов`язання, відповідно до вимог частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», якою зокрема визначено, що кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

У позичальника ОСОБА_1 не виник обов`язок дострокового повернення всієї суми грошових коштів за кредитним договором, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що банк завчасно направив лист-вимогу про дострокове повернення кредиту, а позичальник таку вимогу одержав.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 755/11307/17 (провадження № 61-14700св21) щодо застосування статті 16 Закону України «Про споживче кредитування».

Ураховуючи вказане вище, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про часткове задоволення позову банку та стягнення з відповідачів поточної заборгованості за кредитом та процентами, розмір якої відповідачами не оспорювався.

Доводи касаційної скарги з посиланням на висновок Верховного Суду у постанові від 02 червня 2021 року у справі № 639/1230/18 (провадження № 61-2620св21), колегія суддів не приймає до уваги, оскільки у вказаній справі № 639/1230/18 позичальник не оскаржувала судові рішення про дострокове стягнення з неї всієї суми заборгованості, а питання щодо обов`язку банку у досудовому порядку звернутися до позичальника з відповідною вимогою судом не переглядалось.

При цьому, враховуючи правовідносини, які виникли між сторонами, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій відповідно до положень частини четвертої статті 263 ЦПК України, застосовуючи норми права, правильно врахували правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26 травня 2020 року у справі №638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19), оскільки висновки Великої Палати Верховного Суду стосуються виконання банком обов`язкового досудового порядку врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, а враховуючи те, що кредитний договір, укладений між ОСОБА_1 та банком, є споживчим, вказаний висновок підлягає застосуванню під час вирішення заявлених позовних вимог у цій справі».

Як убачається з умов Договору, укладеного між сторонами справи, кредит є споживчим.

Відтак, кредитні правовідносини, які виникли між сторонами за цим кредитним договором, мають споживчий характер.

Враховуючи, що частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, містила положення про застосування обов`язкового досудового врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, а після 10 червня 2017 року на ці правовідносини почала поширюватися частина четверта статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», суд вважає, що правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19), є релевантною для даних правовідносин та може бути застосована в частині наслідків для кредитора у разі невиконання передбаченого законодавством досудового врегулювання спору.

Указане додатково підтверджується висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 22 жовтня 2025 року у справі № 766/2926/23.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №638/13683/15-ц виснувала, що порушення позивачем визначеного кредитними договорами порядку направлення юридично значимих повідомлень, факт отримання яких адресатами суди не встановили, не може мати наслідком покладення на відповідачів тягаря дострокового погашення заборгованості за кредитними договорами.

Як слідує із позовної заяви та підтверджується матеріалами справи, підставою звернення до суду стало прострочення виконання відповідачем зобов`язань за черговими платежами, визначеними у Графіку платежів (додаток № 1 до Договору).

Водночас із умов Договору та Графіку платежів, узгодженого сторонами встановлено, що строк кредитування ще не сплив.

Звернувшись із позовом до суду позивач не надав до позовної заяви звернення до відповідача з вимогою щодо дострокового повернення коштів за Договором, та, відповідно зміни строку виконання зобов`язань за кредитним договором.

Отже, враховуючи, що праву кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором, має передувати реалізація ним права вручення вимоги про дострокове виконання основного зобов`язання відповідно до вимог статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», то суд дійшов висновку, що у відповідача не виник обов`язок дострокового повернення суми грошових коштів за Договором, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що позивачем було направлено відповідачу вимогу про дострокове повернення кредиту та така відповідачем отримана.

З огляду на викладене підстави для дострокового стягнення коштів за Договором відсутні.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд враховує, що ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

При зверненні до суду позивачем сплачено 2 662,40 грн судового збору (а.с. 5, 50).

Позовні вимоги задоволені частково в розмірі 2 533,30 грн, що становить 24,80 % (2 533,30 х 100 % : 10 214,60), а тому судовий збір у пропорційному розмірі - 660,28 грн потрібно покласти на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 2 533 (дві тисячі п`ятсот тридцять три) гривні 30 копійок заборгованості за кредитним договором №00-10768218 від 03.12.2025.

У задоволені решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 660 (шістсот шістдесят) гривень 28 копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 08.10.2026.

Суддя: Баран О.І.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua